Справа № 486/1926/24
Провадження № 2/486/332/2025
(заочне)
27 жовтня 2025 року м. Південноукраїнськ
Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Волощук О.О.,
за участю секретаря судового засідання Гайдук А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування в особі Південноукраїнської міської ради Вознесенського району Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування в особі Южноукраїнської міської ради Вознесенського району Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав.
Рішенням Южноукраїнської міської ради Миколаївської області №1974 від 07 листопада 2024 року «Про зміну найменування юридичної особи "Южноукраїнська міська рада Миколаївської області" змінено назву Южноукраїнської міської ради Миколаївської області на Південноукраїнську міську раду Миколаївської області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 10.02.2017 перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 27.01.2020. Від даного шлюбу мають спільну дитину- доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідачка з січня 2020 року жодного разу з дитиною не спілкувалася, матеріальної допомоги на утримання дитини не надавала. На підставі рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 08.02.2021 відповідач має сплачувати позивачу аліменти на утримання доньки. Проте, від сплати аліментів ухиляється та станом на 11.11.2024 має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 97677,52 грн. Останній раз відповідач бачила свою доньку, коли їй було 3 роки. Майже 5 років матір з дитиною не спілкується. З 2020 відповідач усунулася від виконання своїх батьківських обов'язків, не приймає участь у вихованні дитини, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкується з дитиною взагалі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню донькою загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов для отримання нею освіти. Донька не отримує жодного подарунку від матері. Відповідач не цікавиться життям дитини, не відвідувала та не відвідує її. Також позивач зазначив, що відповідач виїхала за кордон та жодного раз не спілкувалася з дитиною у телефонному режимі. Вказує, що відповідач перешкоджає зареєструвати місце проживання дитини, так як не надає письмової згоди на реєстрцію місця проживання дитини, що вказує на її байдуже відношення до дитини. Крім того, наявні перешкоди у оформленні виїзду дитини за кордон для відпочинку та оздоровлення, тому позивач вважає за необхідне позбавити відповідача батьківських прав.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2024 справу розподілено судді Савіну О.І.
Ухвалою суду від 22.11.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2025 справу розподілено судді Волощук О.О.
Ухвалою суду від 30.07.2025 справу було прийнято до свого провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 26.09.2025 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що після розлучення колишня дружина не цікавиться долею донькою, не утримує її, аліменти не сплачує, у зв'язку з чим має заборгованість. Донька проживає більше часу з бабусею у зв'язку з тим, що позивач має позмінну роботу та шкільний заклад, який відвідує дитина, територіально більш наближений до місця проживання бабусі доньки, але вони з донькою регулярно проводять час. У його помешканні облаштована всім необхідним окрема кімната для доньки, в якій вона проживає, коли перебуває у батька. Підставою для звернення до суду з даним позовом, крім відсутності спілкування відповідача з донькою та догляду за нею, зазначив й те, що позивач позбавлений можливості здійснити реєстрацію місця проживання дитини так як необхідна згода її матері, з якою фактично зв'язок відсутній.
Представник третьої особи Органу опіки та піклування Південноукраїнської міської ради в судовому засіданні підтримала наданий суду висновок про можливість позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 . Зазначила, що відповідач ОСОБА_2 за рішення суду позбавлена батьківських прав відносно двох старших дітей від іншого шлюбу.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, причину неявки не повідомила, про дату, час та місце судового засідання за зареєстрованим місцем проживання була належним чином повідомлена.
За таких обставин, відповідно до вимог ч. 4 ст. 223 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу без участі відповідача на підставі наявних у ній даних і доказів та ухвалити заочне рішення, про що суд в судовому засіданні постановив відповідну ухвалу.
Суд, з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, заслухавши позивача, представника третьої особи, свідка, дійшов наступних висновків
З матеріалів справи вбачається, що 10.02.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 , виданим 23.02.2017 Южноукраїнським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (а.с.7).
Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 27.01.2020 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с.12).
08.02.2021 року рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 (а.с.8-9).
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, боржник ОСОБА_2 станом на 11.11.2024 має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 97 677,52 грн. (а.с.10, 11).
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 11.11.2024 за результатом проведення обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 (гуртожиток) комісією встановлено, що житло розміщене на 8 поверсі 9-поверхового будинку, складається з коридору, сан. вузлу, двох житлових кімнат, кухні загального користування. На момент відвідування чисто та затишно, є меблі, побутова техніка та інші предмети приватного вжитку, продукти харчування та їх запас у наявності. Для дівчинки облаштовано окрему кімнату, в якій чисто та затишно, наявне спальне місце (диван), постіль, місце для навчання, шкільне приладдя, шафа з одягом та взуттям, що відповідає віку та сезону, засоби особистої гігієни. Умови задовільні. За результатом бесіди зі слів батька, матір самоусунулась від виконання батьківських обов'язків з однорічного віку дитини, з донькою не спілкується, жодної участі в її житті не приймає. Не займається вихованням, навчанням, розвитком дитини, матір знаходиться в Німеччині. Враховуючи таку безвідповідальну поведінку матері прийняв рішення про порушення питання про позбавлення матері батьківських прав (а.с.13).
Згідно з відповіддю з ЦНАПу м. Південнокраїнська, відповідачу відмовлено у реєстрації доньки без наявної згоди матері (а.с.14).
Відповідно до характеристики від 08.11.2024 щодо колишньої вихованки закладу дошкільної освіти №2 «Ромашка» м. Южноукраїнська, ОСОБА_4 з задоволенням відвідувала садочок, йшла на контакт з однолітками та вихователями. Дитина добре володіла навичками самообслуговування. Була спокійною, врівноваженою, любила малювати. У вихованні активну роль брали бабуся, дідусь та тато. Мати знали лише за розповідями бабусі та дідуся, в садочку ніколи не з'являлася, не цікавилася життям та здоров'ям дитини. Всі потреби дівчинки виконувалися бабусею, дідусем та татом. Стосунки батька і дитини охарактеризували теплими, щирими та довірливими (а.с. 15, 16).
Відповідно до характеристики Южноукраїнського ліцею №1, ОСОБА_4 оволоділа навчальним матеріалом на середньому рівні. Читає, пише, розв'язує приклади та задачі, але часто лінується. Не доводить до кінця задумане, боїться труднощів, швикдо втомлюється, втрачає інтерес до вивчення предмету. Матеріал, який пояснює вчитель, засвоює фрагментарно. Самостійна робота з підручником викликає труднощі, під час виконання самостійних завдань не виявляє до них інтересу. До уроків готується неохоче, потребує постійного контролю, систематичних нагадувань та спонукань. Дитина проживає з татусем та бабусею. Всім необхідним до навчання дитина забезпечена. Матір за два роки навчання ніколи не з'являлася в ліцеї та не цікавилася навчанням дитини (а.с.17).
Згідно з довідкою №3139 від 08.11.2024 ОСОБА_1 працює у філії «ВП «Південноукраїнська АЕС» на посаді слюсаря з ремонту реактивно-турбінного устаткування в РЦ. За період з 01.05.2024 по 31.10.2024 сума фактично отриманої ним заробітної плати становить 193 490,51 грн. (а.с.18).
Згідно з витягом з реєстру територіальної громади від 12.02.2024, адресою проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 (а.с.22).
Відповідно до довідки НКП «Южноукраїнський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 08.11.2024, ОСОБА_1 патологій на момент огляду не має (а.с.23).
Згідно з довідкою НКП «Южноукраїнський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 08.11.2024, ОСОБА_4 здорова, на обліку не перебуває (а.с.24).
Відповідно до висновку органу опіки та піклування, затвердженого рішенням виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради Миколаївської області від 23.01.2025 №45, на дзвінок служби у справах дітей у мережі Вайбер з метою з'ясування думки щодо позбавлення батьківських прав та самоусунення від виконання батьківських обов'язків ОСОБА_2 не відповіла. Незацікавленість матір?ю здоров?ям дитини підтверджується також інформацією наданою некомерційним комунальним підприємством «Южноукраїнський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 18.12.2024 №01-18/1927, відповідно до якого малолітня ОСОБА_4 на прийом з приводу захворювань, профілактичних оглядів, щеплень - зверталась бабуся. Матір ніколи не зверталась до лікарні. За результатами проведення консультативної роботи практичним психологом ліцею №1 з?ясовано, що дитина на момент проведення роботи проживає з дідусем та бабусею, з матір?ю не спілкується доволі тривали час, але сумує за нею. Дитина висловила побажання, щоб зібралась вся родина разом мама, тато і вона. Дитина в цілому емоційно стабільна, але почала хвилюватись при бажанні об?єднати родину разом. На підставі зібраної інформації орган опіки та піклування Південноукраїнської міської ради вважає доцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 (а.с.48-52).
Відповідно до довідки наданої ОСОБА_2 районною адміністрацією округу Вестервальд у Монтабаурі, Німеччина від 01.08.2024, переклад якої позивачем здійснено через перекладач інтернет-сервісу Google, ОСОБА_2 отримала дозвіл на проживання у Німеччині з 04.04.2024 по 04.03.2026 (а.с.19,20).
Будь-якої іншої інформації щодо перетину відповідачем кордону та перебування її за межами країни позивачем не надано.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що є матір'ю відповідачки, її місце перебування їй невідоме, спілкування вони не підтримують. Підтвердила, що відповідачка не займається вихованням доньки, не допомагає матеріально. Дитина проживає з нею, позивач винаймає для доньки кімнату в гуртожитку, щоб у неї була своя кімната на період коли дитина його відвідує. Дитина проживає з нею оскільки відвідує шкільний заклад, який поряд з їхнім місцем проживання.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_2 , підставою позбавлення батьківських прав відповідача зазначив п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України.
У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно з частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно з п. п. 15, 16 роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року N 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" (зі змінами) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Слід розуміти, що поняття ухилення від виконання обов'язку і невиконання обов'язку не є тотожними. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони свідомо не піклуються про розвиток дитини, хоча мають реальну можливість для цього.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яке тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
У рішенні у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року ЄСПЛ наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).
Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі N 553/2563/15-ц зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 СК України і вказано, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачем у відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України не надано належних, достатніх і допустимих доказів невиконання відповідачем своїх батьківських обов'язків без поважних причин, не встановлено винної поведінки останньої щодо ухилення від виховання доньки і свідомого нехтування нею своїми обов'язками, хоча це є його процесуальним обов'язком.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для матері (батька), так і для дитини. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, N 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Посилання позивача на те, що відповідач ОСОБА_2 залишила доньку, виїхала на постійне місце проживання до Німеччини, не проявляючи батьківського піклування до дитини, ухиляється від виконання батьківських обов'язків, суд не приймає, оскільки належних та достатніх доказів ухилення від виховання дитини, а саме свідомого нехтування нею своїми обов'язками матеріали справи не містять.
В матеріалах справи відсутні докази застосування до ОСОБА_2 заходів впливу у зв'язку із неналежним виконанням батьківських обов'язків з боку органів Національної поліції, органів опіки та піклування, суду, у тому числі притягнення до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов'язків щодо доньки, тобто докази того, що відповідач систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, матеріали справи не містять.
Крім того, наявність заборгованості зі сплати аліментів на утримання доньки не може бути самостійною підставою для позбавлення батьківських прав.
Доказів, які б свідчили про жорстоке поводження щодо дитини або ж негативний вплив на ОСОБА_4 з боку її матері матеріали справи не містять.
Суд критично оцінює характеристику ОСОБА_6 , видану 08.11.2024 закладом дошкільної освіти №2 «Ромашка», а також її характеристику, видану Южноукраїнським ліцеєм №1 імені Захисників Вітчизни та довідку лікаря НКП «Южноукраїнський міський центр первинної медико-санітарної допомоги, які позивач надав на підтвердження невиконання відповідачем своїх батьківських обов'язків, оскільки такі беззаперечно не підтверджують факт свідомого ухилення ОСОБА_2 від своїх обов'язків з виховання дитини.
Суд зазначає, що покази свідка, за відсутністю інших належних доказів, які б у своїй сукупності свідчили б про доведеність позовних вимог, також не є беззаперечними доказами, які б вказували на те, що мати, відповідач по справі, не бажає брати участі в утриманні дитини та її вихованні, свідомо та умисно нехтує своїми батьківськими обов'язками.
Висновок органу опіки та піклування Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 23.01.2025 №45 про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача також не містить достатніх фактичних даних щодо свідомої винної поведінки ОСОБА_2 , направленої на ухилення від виконання батьківських обов'язків та аргументів, які б вказували на доцільність позбавлення її батьківських прав.
Крім того, висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв'язку (постанови Верховного Суду від 26 липня 2021 року у справі N 638/15336/18, від 07 лютого 2022 року у справі N 759/3554/20, від 10 листопада 2023 року у справі N 401/1944/22, від 15 листопада 2023 року у справі N 932/2483/21, від 23 жовтня 2024 року у справі N 464/2040/23).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справ, має оціночний характер, залежить від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 12 лютого 2024 року у справі N 202/1931/22, від 28 лютого 2024 року у справі N 303/4697/22, від 23 жовтня 2024 року у справі N 464/2040/23 та інші).
Крім того, та обставина, що відповідач за рішенням суду була позбавлена батьківських прав відносно старших двох синів від попереднього шлюбу, не є вагомою підставою для задоволення позову у даній справі щодо позбавлення її батьківських прав відносно доньки, оскільки суд оцінює докази окремо у кожній справі.
При цьому суд враховує, що фактично доглядом та вихованням ОСОБА_6 на даний час займається її бабуся ОСОБА_5 , що підтверджено останньою у судовому засіданні під час допиту у якості свідка та не заперечувалося позивачем.
Отже, вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку наданим сторонами доказам, суд дійшов до висновку, що підстави, передбачені частиною першою статті 164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав, відсутні.
Слід зазначити, що не повинні перериватися відносини з біологічною матір'ю, відносно якої не надано доказів неналежної поведінки, переривання відносин з біологічною матір'ю, тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості), розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, проте матеріали справи не містять доказів винної поведінки відповідача щодо ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі N 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі N 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі N 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі N 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі N 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі N 331/5427/17, від 29 квітня 2020 року у справі N 522/10703/18.
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України").
Позбавлення відповідача батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено, відповідач не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив з нею сімейних відносин не відповідає інтересам дитини.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів, в чому полягає захист прав інтересів дитини шляхом позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_6 та винної поведінки відповідача щодо ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню неповнолітньої дитини.
При цьому посилання позивача на ту обставину, що останній позбавлений можливості здійснити реєстрацію місця проживання дитини без згоди її матері, суд оцінює критично, оскільки наявними у справі доказами не доведено, що позивачем здійснювалися будь-які заходи щодо вирішення даного питання шляхом звернення до відповідача у письмовій чи електронній формі про надання нею відповідної згоди чи відмови такої.
Отже, суд проаналізувавши всі надані докази по справі в їх сукупності, виходячи з конкретних обставин даної справи, принципів об'єктивності, законності та справедливості, врахувавши, що позивач не надав достатні, належні та допустимі докази, які свідчили б про наявність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов'язками, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_2 крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення її батьківських прав щодо дитини, як і гострої соціальної необхідності у цьому, та враховуючи найкращі інтереси малолітньої дитини ОСОБА_7 , вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.
Разом з тим, оскільки відповідач не приймає активної участі у спілкуванні з дитиною, хоча не позбавлена змоги реалізувати таку можливість, що свідчать про недостатньо сумлінне відношення до виконання нею батьківських обов'язків щодо виховання дитини, суд вважає за необхідне попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітньої дитини.
Суд звертає увагу, що залишення поза увагою попередження про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов'язків може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанови Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі N 149/2510/21, від 09 червня 2023 року у справі N 591/6037/21, провадження N 61-4524св23).
Відповідно до ст.141 ЦПК України у зв'язку з відмовою у задоволенні позову судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263, 265, 282 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування в особі Південноукраїнської міської ради Вознесенського району Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав відмовити.
Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поклавши на орган опіки та піклування Південноукраїнської міської ради контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов'язків.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 03.11.2025
Суддя О.О. Волощук