Миколаївської області
Справа №477/2068/25
Провадження №1-кс/477/1158/25
про застосування запобіжного заходу
30 жовтня 2025 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Вітовського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання старшого слідчого СВ ВП №4 ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Миколаївської окружної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025152230000374 від 08 липня 2025 року, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такого, що народився в с. Захарівка Врадіївського району Миколаївської області, проживаючого в АДРЕСА_1 , з базовою середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 КК України
за участі: прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
30 жовтня 2025 року старший слідчий СВ ВП №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025152230000374 від 08 липня 2025року за частиною другою статті 307 КК України.
В обґрунтування поданого клопотання посилається на те, що у провадженні слідчого відділу ВП №4 МРУП ГУНП в Миколаївській області перебуває об'єднане кримінальне провадження №12025152230000374, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань від 08 липня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 КК України, за фактом незаконного придбання, зберігання та збуту жителем Миколаївського району Миколаївської області психотропних речовин.
Досудовим розслідуванням у цьому кримінальному провадженні встановлено, що житель Миколаївського району Миколаївської області ОСОБА_5 вчинив низку діянь, пов'язаних зі збутом психотропної речовини ОСОБА_7 , що охоплюється складом кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 КК України .
29 жовтня 2025 року у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 КК України, а саме у незаконному збуті особливо небезпечної психотропної речовини у великому розмірі.
На думку слідчого необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою обумовлена наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України.
Наявність указаних ризиків слідчою обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років та з метою уникнення покарання може виїхати до іншої країни чи непідконтрольної Україні території. Також, слідчий у поданому клопотанні вказує, що ОСОБА_5 з метою прикриття своєї незаконної діяльності, може впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою надання ними певних показів, що не відповідають дійсності та повністю чи частково виправдовують його.
Оскільки протиправна діяльність ОСОБА_5 має ознаки систематичності, та за матеріалами кримінального провадження встановлено, що підозрюваний інших джерел доходу не має, слідчий у своєму клопотанні посилається і наявність ризику, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме можливість підозрюваного продовжити злочин у якому він підозрюється, або вчинити інше правопорушення.
Застосування до підозрюваного ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу не дозволить запобігти зазначеним вище ризикам.
Крім того, у поданому клопотанні слідчий просив слідчого суддю визначити заставу у максимальному розмірі, визначеному частиною п'ятою статті 182 КПК України на рівні 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням певних обов'язків на підозрюваного.
У судовому засіданні проголошено резолютивну частину ухвали.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 підтримав клопотання слідчого ОСОБА_3 про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просив його задовольнити, указував про існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, та неможливість застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, з огляду на його особу та обставини вчинення кримінального правопорушення.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання слідчого, посилаючись на те, що ризики вказані слідчим необґрунтовані та просив застосувати до нього більш м'який запобіжний захід.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_6 ,. у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого, посилаючись на недоведеність ризиків, указаних слідчим у його клопотанні, що мало б своїм наслідком застосування до ОСОБА_5 виняткового запобіжного заходу.
Заслухавши позиції учасників судового провадження, дослідивши докази по заявленому клопотанню та скарзі, слідчий суддя встановив наступне.
З витягу з кримінального провадження №12025152230000374 від 29 жовтня 2025 року вбачається, що провадженні СВ ВП №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області перебуває об'єднане кримінальне провадження №12025152230000374 від 08 липня 2025 року за правовою кваліфікацією, передбаченою частиною другою статті 307 КК України за фактом незаконного придбання, зберігання та збуту жителем Миколаївського району Миколаївської області психотропних речовин.
Досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що ОСОБА_5 , керуючись прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді порушення правового режиму обігу наркотичних засобів, у не встановлені час, дату і місце незаконно придбав психотропну речовину, обіг якої обмежено - PVP масою не менше 1, 6048 г яку незаконно зберігав з метою подальшого збуту.
23 вересня 2025 року близько 18.00 години ОСОБА_5 в с. Шевченкове Миколаївського району Миколаївської області, діючи з корисливих мотивів та з метою незаконного збагачення збув ОСОБА_7 , анкетні дані якого змінено на підставі Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» вищевказану особливо небезпечну психотропну речовину PVP масою 1, 6048 г за грошову винагороду в розмірі 2400 грн.
Окрім того, ОСОБА_5 , керуючись прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді порушення правового режиму обігу наркотичних засобів, у не встановлені час, дату і місце незаконно придбав психотропну речовину, обіг якої обмежено - PVP масою не менше 4 г яку незаконно зберігав з метою подальшого збуту.
28 жовтня 2025 року близько 15.00 години ОСОБА_5 в с. Шевченкове Миколаївського району Миколаївської області, діючи з корисливих мотивів та з метою незаконного збагачення збув ОСОБА_7 , анкетні дані якого змінено на підставі Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» вищевказану особливо небезпечну психотропну речовину PVP масою 4 г за грошову винагороду в розмірі 4000 грн.
Зі змісту повідомлення про підозру від 29 жовтня 2025року, вбачається, що цього ж дня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 КК України, а саме у незаконному збуті психотропних речовин, якщо предметом таких дій були психотропні речовини у великих розмірах та особливо небезпечні психотропні речовини, яка з дотриманням положень статті 278 КПК України йому вручена.
Слідчий суддя, на підставі оцінки сукупності наданих органом досудового розслідування доказів, вважає підтвердженим причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого діяння, що може містити ознаки злочину, в якому він підозрюється.
Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_5 злочину, зазначеного у повідомленні про підозру, підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами у їх сукупності, зокрема: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується); протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_7 , протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_7 , висновком експерта №СЕ19/115-25/15912-НЗПРАП від 25 вересня 2025 року за результатами проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів за експертною спеціальністю 8.6 «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів»; протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_7 , протоколом огляду предмету сейф-пакету WAR1341032, який було отримано під час проведення спеціального слідчого експерименту у формі контролю за вчиненням злочину; протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_7 ; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину, відповідно до якого в ході затримання ОСОБА_5 було виявлено та вилучено: скляну колбу (люльку) із нашаруванням речовини коричневого кольору, речовину білого кольору, мобільні телефони, гаманець, грошові кошти в сумі 4800 грн та силу частини третьої статті 132 КПК України, частини другої статті 177 КПК України є підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і запобіжного заходу.
При цьому, слідчим суддею не оцінювалися докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, тобто на даному етапі провадження не вирішувалися ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті.
За рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
При цьому, такі об'єктивні дані не повинні бути достатніми для засудження особи, а повинні лише об'єктивно зв'язувати певну особу з певним злочином для можливості застосування заходу забезпечення кримінального провадження при наявності реальних ризиків, а у разі ж не доведеності вини особи за наслідками судового розгляду, остання може бути виправдана судом, у тому числі, з урахуванням положень Конституції України.
В світлі обставин даного клопотання, досліджених матеріалів, що долучені слідчим ОСОБА_3 до клопотання про застосування запобіжного заходу, достатньо для того, щоб в межах судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про обрання запобіжного заходу, дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри.
Згідно частини першої статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною першою статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу подано до суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування й відповідає вимогам статей 183, 184 КПК України, ґрунтується на вимогах закону та змісті викладених у ньому доводів.
Слідчим у поданому клопотанні та прокурором в судовому засіданні доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 КК України.
Слідчий суддя також визнає доведеними обставинами те, що існують передбачені статтею 177 КПК України ризики, зокрема, ризики того, що підозрюваний перебуваючи на волі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може переховуватись від органу досудового розслідування або суду; незаконно впливати на свідків та вчинити інше правопорушення.
Про наявність існування ризику, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду свідчать вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення та тяжкість покарань, передбаченого санкцією частини другою статті 307 КК України, а також характер інкримінованого підозрюваному злочину, зокрема чіткий намір вчинення злочину, його корисливий мотив, що свідчить існування ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України.
Також слідчим та прокурором доведено існування іншого ризику, передбаченого пунктом 3 частиною першої статті 177 КПК України, який полягає у незаконному впливі на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні з огляду на можливу причетність до вчинення протиправних дій інших осіб, що встановлюються органом досудового розслідування. Указане свідчить про реальну ймовірність того, що перебування підозрюваного ОСОБА_5 на волі може призвести до впливу на них шляхом умовлянь або погрожувань, у тому числі шляхом схиляння до дачі завідомо неправдивих показів, які виправдовують підозрюваного, чим може перешкоджати встановленню істини у провадженні, чи взагалі схиляти їх до відмови давати свідчення, чи їх спотворення на свою користь.
Також слідчий суддя вважає доведеним і наявність ризику, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України, який надає можливість підозрюваному ОСОБА_5 вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки за змістом матеріалів, що долучені до клопотання вбачається, що дії підозрюваного мають систематичних характер направлений на вчинення злочинних дій в сфері незаконного обігу психотропних речовин з метою отримання незаконного прибутку. За матеріалами провадження встановлено, що офіційно не працевлаштований та інших джерел доходу не має. Вказане дає підстави обґрунтовано припускати, що і в подальшому підозрюваний може продовжити займатися злочинною діяльністю, що свідчить про існування ризику пов'язаного з можливістю останнього вчинити інше кримінальне правопорушення.
За положеннями процесуального законодавства України, що застосовуються з урахуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та відповідної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), окремі положення яких можна екстраполювати на норми національного законодавства, що не містять однозначного регулювання спірних питань, вбачається, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані статтею 5 Конвенції, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України.
Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Оцінюючи встановлені слідчим суддею ризики, через призму положень статті 178 КПК України, слідчим суддею, окрім вищевикладеного враховує також і те, що підозрюваний ОСОБА_5 не одружений, має постійне місце проживання, офіційно не працевлаштований, що вказує на низьку міцність його соціальних зв'язків.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, необхідного для запобігання існуючим ризикам, слідчий суддя враховує таке.
Згідно із частиною першою статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, який застосовується лише тоді, коли є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків і належної поведінки.
Тобто застосування такого запобіжного заходу можливе не тільки за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення особою злочину та ризиків, а й у разі неможливості зменшити наявні ризики до розумних меж через застосування більш м'яких запобіжних заходів.
У справі «Амбрушкевич проти Польщі» ЄСПЛ зазначив, що перед застосуванням до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою національний судовий орган повинен обов'язково розглянути можливість застосування інших, альтернативних триманню під вартою, заходів. Позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається.
При цьому висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Відповідно до частини першої статі 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
Частиною 3 статті 176 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 у виді особистого зобов'язання та домашнього арешту пов'язане з тим, що такі запобіжні заходи є занадто м'якими та їх застосування не достатнє для забезпечення запобігання ризикам, встановленим слідчим суддею, оскільки не виконання підозрюваним обов'язків у цьому кримінальному провадженні, не матиме належних наслідків, які б утримали його у належній процесуальній поведінці і може створити передумови для його переховування від органів досудового розслідування та/або суду. Крім того, за таких обставин ОСОБА_5 отримає можливість незаконно впливати на свідків та/або інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні будь-яким чином.
Водночас, у випадку судом застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_5 у виді застави, слід зазначити, що підозрюваний матиме можливість до внесення застави вчинити дії направленні на залишення території України та/або на переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
Підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді особистої поруки слідчим суддею не встановлено, з огляду на відсутність заяв від осіб, що заслуговують на довіру про бажання взяти підозрюваного на поруки, а також з тих же обставин, що зазначені слідчим суддею під час перевірки можливості застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
З урахуванням доведеності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, слідчий суддя вважає доведеним, що інші, більш м'які (особисте зобов'язання, особиста порука та домашній арешт), запобіжні заходи на даному етапі досудового розслідування не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, а тому з урахуванням приписів пункту 4 частини другої статті 183 КПК України у вказаному випадку до ОСОБА_5 не може бути застосований більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
Враховуючи обставини кримінального провадження та долучені до матеріалів клопотання докази, в тому числі документи, які свідчать про причетність ОСОБА_5 до вчинення дій пов'язаних із незаконним придбанням, зберіганням з метою збуту та збутом психотропних речовин, слідчий суддя вважає підозру, яка повідомлена підозрюваному обґрунтованою, а долучені докази такими, що переконують неупередженого спостерігача, що ця особа могла вчинити даний злочин з досить високою ймовірністю.
Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
З огляду на викладене, для запобігання ризиків, які зазначені в клопотанні, враховуючи, що застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу не гарантуватиме та не забезпечуватиме запобігання вказаним ризикам та виконанням ним процесуальних обов'язків, заперечення сторони захисту слідчий суддя відхиляє.
Слідчий суддя вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються підозрюваному ОСОБА_5 , тяжкістю покарання, яке йому загрожує, згідно санкції статті, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваної слідчим суддею, на даному етапі, не встановлено.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі підозрюваного та тяжкості інкримінованого йому діяння, зможе забезпечити виконанню підозрюваним ОСОБА_5 своїх процесуальних обов'язків, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження та суспільному інтересу.
За такого, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, та відносно підозрюваного ОСОБА_5 необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Згідно частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до частини п'ятої статті 182 КПК України визначено розмір застави, щодо осіб підозрюваних у вчиненні злочину в залежності від тяжкості інкримінованого правопорушення.
Пункт 2 частини п'ятої статті 182 КПК України передбачає, що щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину розмір застави визначається на рівні від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оцінивши доводи, наведені у клопотанні слідчого, слідчий суддя вважає, що з урахуванням досліджених доказів, пояснень підозрюваного щодо його майнового стану, стану його здоров'я, сімейного стану, з урахуванням характеру інкримінованого йому правопорушення, наявні підстави для визначення розміру застави у розмірі визначеному межами статті 182 КПК, із визначенням суми застави у 50 (п'ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, запобігання ризикам та не є явно непомірним для нього.
За змістом частини третьої статті 183 КПК України в ухвалі слідчого судді зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави.
Відповідно до положень частини першої та другої статті 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, при цьому строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 28 жовтня 2025 року, вбачається, що ОСОБА_5 був затриманий 28 жовтня 2025 року о 16.00 годині.
З огляду на імперативні положення, визначені частиною першою та другою статті 197 КПК України, строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 слід відраховувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 28 жовтня 2025 року.
Керуючись статтями 176-178, 183, 193-194, 196-197, 376 КПК України,
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, який діє до 26 грудня 2025 року включно.
Визначити розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 , обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 151 400 (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста) гривень.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Миколаївській області.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу. Після внесення застави підозрюваний звільняється з-під варти.
У разі внесення застави, покласти на строк до 26 грудня 2025 року включно на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов'язки:
- прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання та місця роботи;
- не відлучатися із села Шевченкове Миколаївського району Миколаївської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утриматися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального правопорушення, крім випадків участі у проведенні слідчих (розшукових) дій у даному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Попередити підозрюваного про наслідки невиконання покладених обов'язків, роз'яснивши, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід, може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та внесена застава звернута у дохід держави.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню ГУНП в Миколаївській області після її оголошення.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскарженою до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_9