Справа № 473/4373/25
іменем України
"03" листопада 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Ротар М.М.,
за участю секретаря судового засідання Ніколаєнко Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вознесенську цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У серпні 2025 року АТ «ТАСКОМБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому вказувало, що 06.08.2020 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та відповідачем було укладено Кредитний договір №2044865010.
Відповідно до договору ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» зобов'язалося надати та надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 52946,81 грн зі строком користування протягом 48 місяців, а відповідач зобов'язався щомісячно частинами повертати кредит відповідно до узгодженого сторонами договору графіку, повернувши його в повному обсязі до 19 серпня 2024 року, а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним у розмірі 33,24 % річних від суми залишку заборгованості за кредитом та вносити щомісячні проценти у розмірі 1,50 % від суми кредиту.
Водночас, 20 вересня 2021 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та АТ «ТАСКОМБАНК» було укладено Договір Факторингу №200921, за яким первісний кредитор відступив позивачу (за окремим реєстром) право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №2044865010 від 06.08.2020 року.
Позичальник свої зобов'язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 12 травня 2025 року виникла заборгованість у загальному розмірі 61942,79 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом - 51844,18 грн; заборгованість за річними процентами - 5,07 грн; заборгованість за щомісячними процентами - 10093,54 грн.
Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача у повному обсязі.
В судове засідання представник позивача не з'явився, проте у позові просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом надіслання судової повістки за зареєстрованим місцем проживання, заяв, клопотань на адресу суду не надіслав.
Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представник позивача в окремій заяві не заперечував проти такого порядку вирішення спору.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.
Суд встановив, що 06.08.2020 року ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» уклало з ОСОБА_1 кредитний договір №2044865010, в якому сторони узгодили його умови.
Відповідно до договору ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» зобов'язалося надати та надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 52946,81 грн зі строком користування протягом 48 місяців, а відповідач зобов'язався щомісячно частинами повертати кредит відповідно до узгодженого сторонами договору графіку, повернувши його в повному обсязі до 19.08.2024 року, а також щомісячно сплачувати річні проценти за користування ним у розмірі 33,24 % річних від суми залишку заборгованості за кредитом та вносити щомісячні проценти у розмірі 1,50 % від суми кредиту.
Водночас, 20 вересня 2021 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та АТ «ТАСКОМБАНК» було укладено Договір про відступлення права вимоги №200921, за яким первісний кредитор відступив позивачу (за окремим реєстром) право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №2044865010 від 06.08.2020 року.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення правочину) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Суд встановив, що ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір у передбаченій законом письмовій формі, узгодили усі його істотні умови, відповідач засвідчив факт укладення договору та погодження з його умовами своїм підписом. Таким чином, між сторонами виникли кредитні правовідносини, а також відповідні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Водночас ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено можливість встановлення кредитодавцем додаткових комісій, пов'язаних з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, які включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, зокрема повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.
Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що кредитодавець виконав умову договору щодо надання відповідачу кредиту.
Зі свого боку ОСОБА_1 належним чином умови кредитного договору не виконав, у зв'язку з чим станом на 12.05.2025 року виникла заборгованість у загальному розмірі 61942,76 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом 51844,18 грн; заборгованість за річними процентами 5,07 грн; заборгованість за щомісячними процентами 10093,54 грн.
Вказана заборгованість нарахована у повній відповідності до умов кредитного договору.
Нараховані проценти відповідають умовам кредитного договору, зокрема такі нарахування здійснені за узгодженою у кредитному договорі процентною ставкою та в межах встановленого строку кредитування, підтверджуються відповідним розрахунком заборгованості та випискою з рахунку позичальника.
При цьому відповідачем не оспорювався факт укладення кредитного договору на зазначених у ньому умовах, альтернативного розрахунку заборгованості за процентами (контррозрахунку), що б спростував обґрунтованість та розмір нарахованих позивачем процентів відповідачем не надано.
Згідно з ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19).
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначала, що покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо.
За встановлених обставин, вказана заборгованість на підставі ст.ст. 526, 530 ЦК України підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ «ТАСКОМБАНК» у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, а саме 2422,40 грн судового збору.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив
Позовні вимоги Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (м.Київ, вул. С.Петлюри, 30; код ЄДРПОУ 09806443) заборгованість за кредитним договором №2044865010 від 06.08.2020 року, що утворилася станом на 12 травня 2025 року, а саме: заборгованість за кредитом 51844 грн. 18 коп.; заборгованість за річними процентами 5 грн. 07 коп.; заборгованість за щомісячними процентами 10093 грн. 54 коп., а всього в загальному розмірі 61942 грн.79 коп., а також в повернення судового збору 2 422 грн. 40 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня отримання його копії.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя: М.М. Ротар