13.10.2025 Справа №469/153/25 2/469/379/25
13 жовтня 2025 року с-ще Березанка
Березанський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Гапоненко Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Потриваєвої М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Коблівської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, -
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Старчеус О.П. 13 лютого 2025 року звернулась до суду із зазначеним позовом, у якому просила визнати за позивачем право власності на земельну ділянку для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,11 га кадастровий номер 4820983901:11:073:0020, розташовану в АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Державного акта на право власності на землю серії ЯК № 817482.
На обгрунтування заявлених вимог представник позивача зазначала, що позивач прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_3 , але у видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріусом їй відмовлено через відсутність правовстановлюючого документа на земельну ділянку, оскільки померла за життя не отримала державний акт на земельну ділянку, передану їй рішенням Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області XXXXІ сесії 5 скликання №4 від 01 липня 2019 року; оригінал державного акта перебуває у Держгеокадастрі, у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі він не зареєстрований.
27 лютого 2025 року суд відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання за правилами загального позовного провадження.
16 липня 2025 року суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Старчеус О.П. в судове засідання не з'явились, представник позивача надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача та підтримання позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача двічі у судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином чином, відзив до суду не надав.
За таких обставин суд постановив ухвалити рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
З досліджених судом доказів вбачається, що ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 та її батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , що вбачається із свідоцтва про народження (а.с.12).
Після реєстрації шлюбу із ОСОБА_6 . ОСОБА_4 змінила прізвище на " ОСОБА_7 " (а.с.13, 14).
Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.15).
Рішенням №4 ХХХХI сесії 5 скликання Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 01 липня 2010 року надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в межах території с. Рибаківка Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області із земель житлової та громадської забудови громадянам України, у тому числі ОСОБА_3 на земельну ділянку площею до 0.1500 га за адресою АДРЕСА_1 (а.с.19-20).
З повідомлень Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (а.с.17) вбачається, що на підставі рішення №11 VII сесії 6 скликання Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 08 липня 2011 року ОСОБА_2 надано у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,1100 га кадастровий номер 4820983901:11:073:0020, оригінал державного акта (обидва примірники) на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 817482 на ім"я ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) знаходиться в Головному управлінні (а.с.17).
У матеріалах звіту СОД ОСОБА_8 з експертної грошової оцінки земельної ділянки, наданого позивачем, наявна копія державного акта на право власності на земельну ділянку, складеного на ім"я ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на земельну ділянку площею 0.1100 га по АДРЕСА_1 , та підписаного головою Рибаківської сільської ради 18 січня 2012 року; запис про реєстрацію державного акта у Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі (реєстраційний номер та дата реєстрації) відсутній.
Приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Дороховій К.Є. відмовлено позивачеві у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через відсутність правовстановлюючих документів на майно (а.с.21)
З матеріалів спадкової справи № 45/2012 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 вбачається, що позивач прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , подавши заяву про прийняття спадщини до нотаріуса (а.с.44-67).
Крім позивача, спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 були її сини ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які від прийняття спадщини відмовились, подавши відповідні заяви до нотаріуса (а.с.57, 61).
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У статтях 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої - п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч.1 ст.1268 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Отже, позивач належить до першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 як її донька та є єдиним спадкоємцем, що прийняв спадщину після смерті спадкодавця, оскільки так як звернулась з відповідною заявою до нотаріуса, а інші спадкоємці першої черги спадкування за законом від прийняття спадщини за законом.
Як встановлено судом, спадкодавець ОСОБА_3 розпочала за життя процедуру приватизації земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , отримавши відповідне рішення органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельної ділянки, проте не завершила її та не отримала державний акт на право власності на земельну ділянку.
Участині 1 статті 1225 ЦК України визначено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Згідно з пунктами "б", "в" та "г" частини першої статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини.
У частині першій статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону..
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами перебачений у статті 118 ЗК України, яка передбачає подання громадянами, зацікавленими в одержанні земельної ділянки у власність, відповідних заяви/клопотання до уповноважених органів державної влади чи місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельної ділянки; розробку технічної документації; прийняття відповідного рішення уповноваженого органу.
На підставі ст.125 ЗК України (у редакції, що діяла на час відкриття спадщини) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Частиною першою статті 126 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч.4 ст.126 ЗК України (у редакції, що діяла на час відкриття спадщини) форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України.
У Порядку ведення Поземельної книги, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 р. N 1021 (у редакції, що діяла на час відкриття спадщини) передбачалось, що одночасно з внесенням відомостей до Поземельної книги робляться записи у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі (далі - Книга записів) (пункт 8); поземельна книга вважається відкритою після зазначення кадастрового номера земельної ділянки і дати її відкриття на титулі Поземельної книги, що завіряється підписом посадової особи, скріпленим печаткою територіального органу Держземагентства. Дата відкриття Поземельної книги є датою державної реєстрації земельної ділянки (п.9).
Пунктом 13-1 вказаного Порядку визначено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється після визначення кадастрового номера в установленому порядку та прийняття відповідним органом, який здійснює розпорядження землями, рішення про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність (користування) чи після формування земельної ділянки на підставі документації із землеустрою за рішенням власника земельної ділянки про поділ або об'єднання земельних ділянок.
Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється шляхом відкриття Поземельної книги (абз. шостий пункту 13-2 вказаного Порядку).
На підставі підпункту 1 пункту 13-6 вказаного Порядку під час державної реєстрації земельної ділянки здійснюється державна реєстрація державного акта або договору оренди земельної ділянки державної та комунальної власності у Книзі записів.
Порядок ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 р. N 1021 (у редакції, що діяла на час відкриття спадщини), передбачав, що записи до розділів Книги записів вносяться при видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку, якими є державний акт на право власності на земельну ділянку, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, договір оренди землі, договір суборенди землі та договір про внесення змін до договорів оренди та суборенди землі (п.10); дата внесення запису до розділу Книги записів є датою державної реєстрації документа, що посвідчує право на земельну ділянку (п.11).
Відомості з Поземельної книги про реєстрацію земельної ділянки за спадкодавцем позивач до суду не надала.
Згідно з отриманими судом відповідями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, інформацію за кадастровим номером земельної ділянки, зазначеної у позовній заяві, та за РНОКПП спадкодавця не знайдено.
Отже, оскільки державної реєстрації державного акта на право власності спадкодавця на спірну земельну ділянку не здійснено та докази такої реєстрації суду не надані, відсутні підстави вважати, що спадкодавець набула права власності на спірну земельну ділянку у встановленому законом порядку.
Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.
Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.
Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц та у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 158/1672/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17, від 29 серпня 2019 року у справі № 554/1195/17, від 04 листопада 2020 року у справі № 545/1631/19, від 24 грудня 2021 року у справі № 343/1341/20.
У постанові Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 623/633/17 (провадження № 61-41370св18) вказано, що особливістю звернення до суду з позовом про визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельних ділянок є те, що позивач вправі порушувати питання про визнання майнового права, набутого спадкодавцем за життя, тобто особистого майнового права спадкодавця.
У постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 128/1911/15-ц (провадження № 61-14127св18) зазначено, що у разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію земельної ділянки, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати завершення такої приватизації.
Таким чином, у випадку, якщо спадкодавець за життя із дотриманням вимог законодавства розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, проте не отримав на неї право власності у зв'язку зі смертю, спадкоємці у порядку спадкування набувають право на завершення приватизації. У разі відмови компетентного органу спадкоємцям належним та ефективним способом захисту їх прав у судовому порядку є звернення із позовом про визнання права на завершення приватизації.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки спадкодавець не завершила приватизацію спірної земельної ділянки та не набула на неї права власності.
Позивач не позбавлена права звернутися до компетентних органів у встановленому законодавством порядку із заявою про завершення процедури приватизації земельної ділянки, а у разі їх відмови у цьому - до суду із позовом про визнання права на завершення приватизації.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 206, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Позивач має право оскаржити заочне рішення у загальному порядку, встановленому ЦПК України, шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України, шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: