Справа № 463/3980/22
Провадження №6/944/72/25
03.11.2025 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Матвіїва І.М.
з участю секретаря судового засідання Леньо Б.Ю.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Яворів, подання головного державного виконавця Яворівського відділу ДВС у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пікули О.Б. про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 ,
17.10.2025 року на адресу Яворівського районного суду Львівської області надійшло подання головного державного виконавця Яворівського відділу ДВС у Яворівському районі Львівської області ЗМУ Міністерства юстиції Пікули О.Б. про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон боржника ОСОБА_1 .
Подання обґрунтовує тим, що в Яворівському ВДВС у Яворівському районі Львівської області ЗМУ МЮ на виконанні перебуває виконавче провадження №70996460 з виконання виконавчого листа №463/3980/22 виданого 30.01.2023 року Личаківським районним судом м.Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 01.11.2019 року в розмірі 17805 євро 59 центів. За вказаним виконавчим документом боржником є - ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ,
Державним виконавцем вжито комплекс передбачених чинним законодавством заходів щодо виявлення майна боржника та стягнення боргу. На час звернення до суду боржник добровільно рішення не виконав, на виклики до ВДВС не являється та будь-якої інформації про себе не надав. Вказане свідчить про ухилення боржника від виконання виконавчого документа та приховування своїх доходів.
У зв'язку з викладеним заявник просить суд тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань покладених на ОСОБА_1 виконавчим листом.
Державний виконавець в судове засідання не з'явилася, надіслала до суду заяву, в якій просить розглянути подання за відсутності державного виконавця, подання підтримує.
Стягувач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, за невідомими суду причинами, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.
Також в судове засідання не з'явився боржник ОСОБА_1 , за невідомими суду причинами, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.
Зважаючи на викладене вище, суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності учасників справи.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України у зв'язку з неявкою у судове засідання учасників справи.
Частинами 4, 5 ст.268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою постановлення судом ухвали в даній справі, призначеній до розгляду на 30.10.2025, є дата складення повної ухвали 03.11.2025.
Оцінивши доводи подання, дослідивши додані до неї матеріали, суд встановив таке.
Відповідно до ч.4 ст.441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Судом встановлено, що на виконанні у Яворівського відділу ДВС у Яворівському районі Львівської області ЗМУ Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження №70996460 з виконання виконавчого листа №463/3980/22 виданого 30.01.2023 року Личаківським районним судом м.Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 01.11.2019 року в розмірі 17805 євро 59 центів.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України регулює Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Статтею 6 зазначеного закону встановлені підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України. Так, право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, зокрема, коли громадянин ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів. Зважаючи на те, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України є спеціальною нормою, то воно застосовується на стадії виконання судових рішень.
Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв'язку з ухиленням особи від виконання зобов'язання, зокрема виконання судового рішення.
Нормами п.5 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що боржник зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Слід зазначити, що право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
Відповідно до роз'яснення Верховного Суду України у листі від 01.02.2013 "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" поняття ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням суду, варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Як вбачається з матеріалів подання, на виконання у Яворівського відділу ДВС у Яворівському районі Львівської області ЗМУ Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження №70996460. Як вказує державний виконавець, в рамках виконавчого провадження ним вжито наступи заходи примусового виконання:
- 13.02.2023року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №70996460 з примусового виконання виконавчого листа виконавчого листа №463/3980/22 виданого 30.01.2023 року Личаківським районним судом м.Львова.
- згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна станом на 25.09.2025 року боржник ОСОБА_1 ч не володіє нерухомим майном.
- згідно відповіді від 25.09.2025 року на запит державного виконавця в Міністерства внутрішніх справ України відсутні дані про зареєстровані за боржником ОСОБА_1 транспортні засоби;
- згідно відповіді Державної податкової служби України від 25.09.2025 року на запит державного виконавця встановлено, що боржник ОСОБА_1 на обліку в органах ДФС не перебуває;
- згідно відповіді Пенсійного фонду України від 25.09.2025 року на запит державного виконавця встановлено, що у ПФУ відсутній дані про отримання доходу боржником ОСОБА_3 ;
- згідно відповіді Державної міграційної служби від 25.09.2025 року встановлено, що боржник ОСОБА_4 зареєстрований в АДРЕСА_1 .
Державним виконавцем неодноразово, а саме: 13.02.2023 року, 27.03.2025 року, 19.05.2025 року, 01.07.2025 року на адресу місця реєстрації боржника надсилались виклики (копії додаються) щодо явки до державного виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, однак ОСОБА_1 на виклики не з?явився, про причини неявки не повідомив виконавця.
Постановами про арешт коштів боржника від 13.02.2023 року, 14.12.2023 року, 25.07.2024 року, 28.10.2024 року, 05.03.2025 року накладено арешт на всі банківській рахунки боржника. Кошти на арештованих рахунках відсутні.
Постановою про арешт майна боржника від 13.02.2023 року накладено арешт на все майно боржника. На підставі постанови про арешт майна боржника до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено відповідні записи про обтяження.
У справі «Гочев проти Болгарії» (рішення від 26.11.2009) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч.3 ст.2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися у справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому, при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.
Звертаючись до суду із поданням про обмеження виїзду боржника за межі України, державний виконавець обґрунтував своє подання тим, що у порядку примусового виконання виконавчого провадження державним виконавцем проводяться заходи та вчиняються дії щодо забезпечення виконання рішення суду: накладено арешт на майно боржника, здійснюється перевірка майнового стану боржника, проте, вимоги державного виконавця щодо виконання рішення суду проігноровані, сума боргу залишається несплаченою, будь-яких дій на погашення заборгованості боржник не здійснює протягом тривалого часу.
Таким чином, суд вважає, що таке тривале невиконання рішення суду, при відсутності обставин, за яких є неможливим здійснення погашення заборгованості протягом тривалого часу, свідчить про свідоме ухилення боржника від виконання судового рішення.
Будучи обізнаною про існуючу заборгованість, боржник не сприяє та не вживає заходів, направлених на виконання рішень судів (відчуження майна з метою сплати боргу, відрахування певної частини доходу від здійснення діяльності тощо).
Як вбачається, невиконання боржником рішення суду не зумовлено об'єктивними причинами, наприклад, неможливості бути працевлаштованою, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо.
Тобто обставини, які склалися, свідчать, що боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Критерій достатності вжитих боржником, з метою належного виконання зобов'язання, заходів, визначається судом.
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, боржником не подано доказів того, що з часу відкриття виконавчого провадження ним вживаються дії, об'єктивно спрямовані на погашення боргу перед стягувачем, та які б були співмірні борговим зобов'язанням.
Встановлено, що існуюча заборгованість за вказаними виконавчими документами не погашена.
Отже, суд вважає, що дії державного виконавця спрямовані на реальне та своєчасне виконання виконавчого провадження, а тому подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 підлягає до задоволення.
При визначенні строку тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, суд вважає, що навіть, якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії» (Luordo v. Italy), скарга N32190/96, §96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, §35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).
Надалі, у пункті 50 вказаного рішення, Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов'язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.
Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (див. вказане вище рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», §124 і вказане вище рішення Європейського Суду «Фельдеш и Фельдешне Хайлик против Венгрии», §35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймні, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (див. Рішення Європейського Суду від 25.01.2007 за справою «Сіссаніс проти Румунії»), скарга №23468/02, §70).
Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23.06.1981 за справою «Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії» (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, §60)...».
До того ж, при вирішенні даної справи судом враховані висновки, які висвітлені у рішенні Європейського суду з прав людини від 11.05.2021 у справі Stetsov проти України (заява №5170/15).
Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон слід задовольнити.
Керуючись ст. 441 ЦПК України, ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», Закону України «Про виконавче провадження», суд,
Подання головного державного виконавця Яворівського відділу ДВС у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пікули О.Б. про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 задовольнити.
Тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України фізичну особу - боржника ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 до виконання зобов?язань, покладених на нього виконавчим листом №463/3980/22 виданим 30.01.2023 року Личаківським районним судом м.Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 01.11.2019 року в розмірі 17805 євро 59 центів.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційному суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя І.М.Матвіїв