Справа № 465/6103/20
Провадження 2/465/475/25
Іменем України
31.10.2025 року м. Львів
Франківський районний суд м.Львова в складі:
головуючого судді Ванівського Ю.М.
з участю секретаря судового засідання Лозинського Т.-Р.А.
представника відповідача Лелів Н.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс», Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», про стягнення різниці між реальними збитками та сумою страхової виплати та відшкодування моральної шкоди,-
встановив:
позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення різниці між реальними збитками та сумою страхової виплати. Позовні вимоги обґрунтовує наступними обставинами. ОСОБА_2 08.12.2017 року о 15 год. 20 хв. о 15 год. 20 хв. у м.Львові по вул. Сдовацького, 18 керував тролейбусом Шкода 14-ТР N 541 під час об'їзду перешкоди, а саме автомобіля марки CHRYSLER Voyager д.н.з. НОМЕР_1 , який рухаючись в зустрічному напрямку зупинився. ОСОБА_2 не дотримався інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення, в результаті якого транспортні засоби отримали технічні пошкодження. 16.05.2018 року Франківським районним судом м.Львова визнано ОСОБА_2 винуватцем ДТП, який на момент скоєння дорожньо - транспортної пригоди являвся працівником ЛКП «Львівелектротранс», а транспортний засіб тролейбус Шкода 14-ТР N 541 належить ЛКП «Львівелектротранс». ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» розглянувши матеріали дорожньо - транспортної пригоди, яка сталась 08.12.2017 року виплатила йому 11 9589,95 грн. страхового відшкодування та ЛКП «Львівелектротранс» відшкодувало франшизу за договором добровільного страхування цивільної відповідальності в сумі 3000 грн. Однак різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою становить 10457,14 грн. Просить також відшкодувати завдану йому моральну шкоду у розмірі 25 000,00 грн. Просить позов задоволити.
Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 05.02.2021 року відкрито провадження у справі та призначено у справі підготовче засідання.
Представником ЛКП «Львівелектротранс» 06.05.2021 року подано відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позову відмовити. Вказує, що цивільна відповідальність ЛКП «Львівелектротранс» на момент вчинення ДТП була застрахована в ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» згідно з договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №К-081305 від 10.03.2017 року. Ліміт відповідальності страхової компанії щодо відшкодування шкоди майну третіх осіб відповідно до п. 3.1, Додаткової угоди №2 до вищезгаданого Договору становить 100 000 грн. Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що страхова компанія виплатила йому 11 959, 95 грн страхового відшкодування. Також ЛКП «Львівелектротранс» відшкодувало позивачеві безумовну франшизу у розмірі 3 000,00 грн., про що і зазначає позивач. Також позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували фактичний розмір завданої шкоди. Натомість позивач долучив до своєї позовної заяви розрахунок ринкової вартості КТЗ, але з документу не зрозуміло, ким його видано. Крім цього у позовній заяві позивач зазначає, що різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою становить 10 456,19, але розмір фактичної шкоди, як вже зазначалось вище, нічим не підтверджено. Також у заяві на виплату від 31.01.2019 року, підписаній позивачем і направленій ним страховій компанії, останній зазначив наступне: «Погоджуюся із вартістю відновлювального ремонту .. в сумі 14 959, 95 грн та з тим, що розрахунок страхового відшкодування може бути здійснено з вирахуванням величини фізичного зносу, тобто сам позивач погодився із сумою, яка йому була виплачена ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».
Представником Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» подано 15.03.2023 року відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що між ЛКП «Львівелектротранс» та ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» було укладено договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №11/02-05К-081305 від 10.03.2017 року, яким було забезпечено тролейбус Шкода -14 Тр р.н.з.541. Відповідно до п. 18.4.4. договору страхування, страховик не відшкодовує моральну шкоду.
Позивачем 03.01.2024 року подано заяву про збільшення позовних вимог, просить стягнути з ЛКП «Львівелектротранс» суму спричиненої та недоплаченої шкоди в розмірі 23 854,99 грн. та стягнути солідарно з ЛКП «Львівелектротранс» та ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» суму спричиненої моральної шкоди в розмірі 25 000,00 грн.
Представником ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» 24.01.2025 року подано заперечення на заяву про збільшення позовних вимог. Вказує, що договором страхування №11/02-05K-081305 від 10.03.2017 не передбачено відшкодування витрат на проведення експертизи. Зауважує, що ДТП, в якій було пошкоджено автомобіль позивача, мала місце 08.12.2017 р., а Звіт № 620/23 СПД ФО ОСОБА_3 складений 17.08.2023 року, тобто через 6 років після ДТП. Дата оцінки згідно даного Звіту вказана - 05.07.23 р., вартість збитків визначалася станом на дату оцінки (а не на дату ДТП), в цінах станом на 27.07.23 р., тобто з різницею в 6 років з цінами, актуальними на момент пошкодження даного автомобіля. Тому наданий позивачем Звіт № 620/23 від 17.08.23 р. СПД ФО ОСОБА_3 не відображає розміру реальних збитків, заподіяних пошкодженням автомобіля Позивача в ДТП 08.12.2017 року, у зв'язку з чим не є належним і допустимим доказом розміру таких збитків.
Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 29.04.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Позивач в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи у його відсутності.
Представник відповідача ЛКП «Львівелектротранс» в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову.
Представник відповідача ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляду справи у відсутності представника.
Заслухавши думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
За змістом статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановлено, що постановою Франківського районного суду м.Львова від 16.05.2018 року у справі №4654/7232/17 провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, закрито в зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення, строків, передбачених статтею 38 КУпАП. Згідно постанови, ОСОБА_2 08 грудня 2017 року о 10 год. 30хв. в м. Львові по вул. Словацького, 18 керував тролейбусом Шкода 14-ТР № 541 під час об'їзду перешкоди, а саме автомобіля марки CHRYSLER Voyager д.н.з. НОМЕР_1 , який рухаючись в зустрічному напрямку зупинився, не дотримався інтервалу, внаслідок чого здійснив з ним зіткнення, в результаті якого транспортні засоби отримали технічні пошкодження.
ОСОБА_1 31.01.2019 року звернувся із заявою на виплату до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс» та погодився із вартістю відновлювального ремонту в сумі 11 959,95 коп.
Згідно відповіді ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс» від 11.02.2025 року №1345, ОСОБА_1 повідомлений, що належна сума страхового відшкодування, а саме 11 959,95 грн. буде перерахована згідн його заяви на реквізити КБ «Приватбанк».
Згідно розрахунку ринкової вартості КТЗ (С) від 19.01.2018, ринкова вартість (С) КТЗ Chrysler Voyager, держ. № НОМЕР_1 , 1999 виготовлення станом на 08.12.2017 року складає 25 416,14 грн.
ОСОБА_1 звертався до ЛМКП «Львівелектротранс» шляхом надсилання листа електронною поштою із проханням відшкодувати йому франшизу за договором добровільного страхування цивільної відповідальності.
Згідно договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №К081305 від 10.03.2017 року, цивільна відповідальність ЛКП «Львівелектротранс» на момент вчинення ДТП була застрахована в ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».
Як вбачається з листа ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс» від 26.02.2019 року №1634, ОСОБА_1 відмовлено у виплаті страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб Chrysler Voyager, держ. № НОМЕР_1 , у звязку з тим, що надана ним довіреність від 23.01.2018 року, видана Daniel Kamil Rek не містила підтвердження повноважень останнього щодо розпорядження майном.
Згідно Звіту №620/23 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 05.07.2023 року, вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу Chrysler Voyager, держ. № НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження, за станом на дату оцінки, становить 30 580 грн. 94 коп.
Статтею 979 ЦК України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 988 ЦК України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором, відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором.
Згідно ч. 3 ст. 988 ЦК страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
У відповідності до ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
У пункті 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до положень статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Положенням пункту 34.2 статті 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Згідно із пунктом 34.3 статті 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі N 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2022 року у справі №205/7747/18, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе за умови, що згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі №147/66/17).
Тобто, якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.10.2020року у справі №755/7666/19,а також у постановах від 21.12.2022 справа № 369/13458/20; від 09.11.2022 справа № 366/2985/19; від 09.11.2022 справа № 497/470/2021 та інших.
Судом встановлено, що позивачу було виплачено страхове відшкодування у розмірі 11 959,95 грн. В заяві на виплату від 31.01.2019 року позивач погодився з вартістю відновлювального ремонту.
Суд також звертає увагу, що наданий позивачем звіт №620/23 складений 17.08.2023 року, тобто через шість років після настання дорожньо - транспортної пригоди, яка мала місце 08.12.2017 року. Відтак, суд приходить до висновку, що наданий позивачем звіт не відображає реальних збитків, заподіяних пошкодженням автомобіля Chrysler Voyager, держ. № НОМЕР_1 в ДТП 08.12.2017 року.
Позивач погодився на виплату у зазначеному розмірі.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, з урахуванням того, що обставини, на які посилається позивач, не знайшли свого підтвердження, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмову у задоволенні позову.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачів моральної шкоди суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 23 ЦК України кожна особа, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
За змістом статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з частинами третьою-четвертою статті 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров'я.
Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт завдання позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони завдані, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює завдану йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках; можливість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Проте, позивачем будь-яких доказів на підтвердження заподіяння моральної шкоди позивачем не надано, у зв'язку з чим у стягненні моральної шкоди слід відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України та у зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на позивача.
Враховуючи наведене та на підставі ст.ст.12,81,141,258,259,263-265,352,354 ЦПК України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс», Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», про стягнення різниці між реальними збитками та сумою страхової виплати та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 31 жовтня 2025 року.
Суддя Ванівський Ю.М.