Справа № 464/7294/25
пр.№ 2-а/464/88/25
29.10.2025 м. Львів
Сихівський районний суд м. Львова
в складі: головуючої судді - Сабари Л.В.,
секретаря судового засідання - Рейман В.С.,
за участю: представника позивача - Паленги Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, поданим представником Паленгою Н.М., до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №4237 від 15 жовтня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. скасувати.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідно до оскаржуваної постанови позивач, будучи військовозобов'язаним, 07.10.2024 під час дії воєнного стану не мав при собі військово-облікового документа та не пред'явив його на вимогу уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_2 . 07.10.2024доставлений працівниками ГУНП на підставі проведеної перевірки наявності ВОД, тобто порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період. Своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) останній порушив вимоги ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період. Тобто, скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Разом з тим, позивач вважає таку постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного. ОСОБА_1 було зупинено працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 07.10.2024 та на їх вимогу надав останній електронний військово-обліковий документ у мобільному додатку «Резерв+», згідно з якого вбачається, що він вчасно уточнив військово-облікові дані. Проте 07.10.2024 позивача доставлено працівниками ГУ НП до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Незрозумілим залишається той факт, на підставі якого саме протоколу 15.10.2024 було здійснено розгляд зазначеної адміністративної справи. Згідно з постановою, позивач 15.10.2024 з'явився на розгляд протоколу, що не відповідає дійсності, оскільки жодних повідомлень про час та місце розгляду справи йому не надходило. Крім того, у постанові відсутня інформація про вручення її позивачу. Покликаючись на положення Порядку №559, зазначає, що пред'явлення мобільного додатку «Резерв+» є виконання військовозобов'язаним вимог ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відтак, зважаючи на те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події правопорушення та вини особи у його вчиненні, просить позов задовольнити.
27.10.2025 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача Панкратовим Р.П., відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю. Заперечення обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 , громадянин України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, 07.10.2024 (під час дії воєнного стану), у зв'язку із відсутністю військово - облікового документа був доставлений співробітниками Чернівецького РУП ГУНП до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Своїми протиправними винними діями (бездіяльністю), ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Вищевказані порушення призвели до порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період, оскільки з 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», в Україні розпочав діяти особливий період, який діє станом на момент розгляду справи. Тобто, скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Доказів в обґрунтування правомірності своїх дій позивачем не надано. З огляду на зазначене, вважає, що вимоги позивача є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2025 матеріали справи передано на розгляд судді Сабарі Л.В.
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 21.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито у справі спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача Паленга Н.М. в судовому засіданні позов підтримала з підстав, що в ньому викладені, просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, оскаржувану постанову скасувати, а дії працівників ТЦК визнати незаконними.
Представник відповідача Панкратов Р.П. в судове засідання не з'явився, у відзиві на позовну заяву просив здійснювати розгляд справи без його участі.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до оскаржуваної постанови, ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності згідно з ч.3 ст. 210-1 КУпАП за те, що він перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних згідно відомостей ЄДРВ, під час перевірки військово-облікових документів встановлено відсутність зазначеного документу чим порушив вимоги ч.6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Частиною 1 статті 9 КУпАП закріплено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Так, згідно з диспозицією ч. 1 ст. 210-1 КУпАП особа притягується до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
З цього слідує, що диспозиція вказаної норми є бланкетною, оскільки називає склад правопорушення, але для визначення його ознак відсилає до норм іншої галузі права або нормативних (підзаконних) актів - правил, положень, інструкцій.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулюються Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно зі ст. 1 цього Закону визначено, що мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; особливим періодом визнана - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Частиною 6 ст. 22 вказаного Закону визначено, що у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Процедура перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи та організація медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби закріплена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженим постановою КМУ № 560 від 16.05.2024.
Так, пунктом 49 зазначеного Порядку встановлено, що у період проведення мобілізації (крім цільової) уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу.
Відповідно до до п. 54 Порядку у ході перевірки документів перевіряється приналежність громадян щодо військового обов'язку, звіряються їх персональні дані, дані військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки). Із зазначеною метою представники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів охорони державного кордону або їх структурних підрозділів Держприкордонслужби та поліцейські можуть використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. У разі встановлення, що громадянин порушує правила військового обліку, визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (Офіційний вісник України, 2023 р., № 5, ст. 409), або Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», виявлення розбіжностей військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів старший групи оповіщення пропонує резервісту або військовозобов'язаному (крім резервістів та військовозобов'язаних СБУ та розвідувальних органів) прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів. Із зазначеною метою громадянину оформляється та вручається повістка.
Згідно з п. 55 Порядку військово-обліковий документ, що визначає належність його власника до військового обов'язку, виданий до дня набрання чинності Законом України від 11 квітня 2024 р. № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», є чинним та не потребує обов'язкової заміни у разі (з підстав) затвердження органом державної влади нової форми військово-облікового документа.
При цьому, Порядком оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ № 559 від 16.05.2024 визначено, що військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа».
Згідно з п. п. 2, 3 вказаного Порядку визначено, що військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється) в електронній формі та у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559. Військово-обліковий документ в електронній формі є дійсним лише за наявності QR-коду та не може використовуватися без нього. Відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Відповідність відомостей, зазначених у військово-обліковому документі на бланку, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, перевіряється через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста та районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ (орган СБУ, розвідувальний орган).
Випадки видачі військово-облікового документу на бланку (замінюється) за письмовою заявою громадянина України районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом (відповідним органом СБУ, підрозділом розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку або виключення з військового обліку визначені п.14 Порядку. Зокрема, Військово-обліковий документ на бланку видається (замінюється) за письмовою заявою громадянина України , серед іншого, у випадку взяття громадянина на військовий облік як призовника, військовозобов'язаного або резервіста.
При дослідженні доказів, судом встановлено наступне.
Згідно з постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №4237 від 15 жовтня 2024 року, ОСОБА_1 , будучи військовозобов'язаним, 07.10.2024 під час дії воєнного стану не мав при собі військово-облікового документа та не пред'явив його на вимогу уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_2 . 07.10.2024доставлений працівниками ГУНП на підставі проведеної перевірки наявності ВОД, тобто порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період. Своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період. Тобто, скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. 15.10.2024 ОСОБА_1 з'явився на розгляд протоколу, але доказів, які б спростовували вчинення ним адміністративного правопорушення не надав. Враховуючи наведене, на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень.
З копії військово-облікового документа, виданого 23.10.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , вбачається, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 10.10.2024 взятий на військовий облік військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Як вбачається з витягу з мобільного застосунку «Резерв+» від 01.09.2025, військовозобов'язаний ОСОБА_1 перебуває на обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 , має діючу до 04.11.2025 відстрочку на підставі п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
При вирішенні спору, суд бере до уваги, що ОСОБА_1 , 1980 року народження, є особою мобілізаційного віку, військовозобов'язаним, оскільки доказів на спростування таких даних позивачем до позову не долучено, доводів з даного приводу у позові не наведено.
Згідно з доводами позовної заяви встановлено, що на момент перевірки військово-облікових документів, позивач володів інформацією, зазначеною у додатку «Резерв +». Дані про те, що на момент перевірки документів в останнього був наявним виданий військово-обліковий документ відсутні.
При цьому, в судовому засіданні представник позивача вказала, що позивач, ймовірно, виданий військово-обліковий документ до дня набрання чинності Законом України від 11 квітня 2024 р. № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» змінив 23.10.2024.
У зв'язку із цим, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Аналізуючи правову основу мобілізаційної підготовки та мобілізації, що згідно зі ст. 2 однойменного Закону, складається з Конституції України, Закону України «Про оборону України», цього та інших законів України, а також виданих відповідно до них нормативно-правових актів вбачається, що особи мобізаційного віку зобов'язані мати військово-обліковий документ, що визначає належність його власника до військового обов'язку, виданий до дня набрання чинності Законом України від 11 квітня 2024 р. № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (Порядок затверджений постановою КМУ №560 від 16.05.2024п. 55) або військово-обліковий документ на бланку, виданий у випадках встановлених п. 14 Порядку затвердженого Постановою КМУ № 559 від 16.05.2024, при цьому створюється військо-обліковий документ в електронній формі, відомості зазначені у котрому, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
В силу ст. 1 Порядку, затвердженого Постановою КМУ № 559 від 16.05.2024, військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається. При цьому, нормативно-правовими актами, що визначають правові засади створення та видачі військово-облікового документу не передбачено, що особа, вправі створити чи оформити військо-обліковий документ в електронній формі без видачі їй такого в паперовій формі.
Зокрема такі обставини кореспондуються із положеннями ст. 9 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до яких військовозобов'язаними є особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та котрим, серед інших, оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, а також ст. 14, 15, 16 Порядку затвердженого Постановою КМУ № 559 від 16.05.2024, котрі передбачають випадки видачі такого документу та обов'язки відповідальних осіб за його зберігання.
Таким чином, військово-обліковий документ формується в електронній формі при наявності у військовозобов'язаного військового квитка осіб рядового, сержантського і старшинського складу, військового квитка офіцера запасу або тимчасового посвідчення військовозобов'язаного, який перебував на військовому обліку до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 та при видачі військово-облікового документу на бланку.
У зв'язку із чим, військово-обліковий документ в електронній формі та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.
Разом з тим, як вказано вище, пунктом 54 Порядку, затвердженого постановою КМУ № 560 від 16.05.2024, передбачено, що у разі встановлення, що громадянин порушує правила військового обліку, визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, або Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», виявлення розбіжностей військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів старший групи оповіщення пропонує резервісту або військовозобов'язаному (крім резервістів та військовозобов'язаних СБУ та розвідувальних органів) прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів.
В силу цього, суд спростовує доводи представника позивача про те, що обставина наявності у позивача військово-облікового документу в електронній формі була достатньою підставою для встановлення уповноваженими суб'єктами фактичних даних виконання останнім правових засад про мобілізацію.
Одночасно, суд звертає увагу на те, що згідно з військово-обліковим документом №111020249340110700005, ОСОБА_1 взятий на військовий облік військовозобов'язаних лише 10.10.2024, тобто в період між встановленням порушення останнім законодавства про мобілізацію (тобто 07.10.2024, моменту перевірки документів) та винесенням оскаржуваної постанови.
Твердження представника позивача про те, що ОСОБА_1 на момент перевірки військо-облікових документів міг володіти військовим квитком, а військово-обліковий документ 23.10.2024 видано у зв'язку із заміною попереднього, не підтверджено жодними доказами та спростовуються даними військово-облікового документу, котрий містить відомості про взяття на облік після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559.
Таким чином, позивач не довів, що станом на 07.10.2024 (момент перевірки військово-облікових документів) володів військово-обліковим документом, на підставі котрого можна було б звірити з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів, що свідчить про порушення останнім вимог ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Однак, при вирішенні позову, суд зважає на наступне.
Як вбачається із доводів позовної заяви, не спростованих відповідачем у відзиві на позовну заяву та підтверджених обставинами, викладеними в оскаржуваній постанові, подія адміністративного правопорушення мала місце 07.10.2024.
Згідно зі ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КпАП України визначено, що доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показання технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
При цьому, згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З огляду на вищевикладене, суд, при вирішенні вказаної справи, зважує на те, що оскаржувана постанова є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом (посадовою особою), на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Приписами ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Однак, доказів на доведення фактичних даних, внесених до постанови у справі про адміністративне правопорушення, про те, що 07.10.2024 було складено протокол про адміністративне правопорушення, такий було вручено позивачу, повідомлено про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідачем суду не надано, у зв'язку із чим суд позбавлений можливості встановити чи дотримано було уповноваженим суб'єктом порядку, встановленого Законом, при розгляді справи про адміністративне правопорушення на спростування доводів ОСОБА_1 про те, що протокол у справі про адміністративне правопорушення не складався.
Відповідно до роз'яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення" суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем у справі не доведено, що оскаржуване рішення постановлено у порядку передбаченому положеннями КУпАП, а в судовому засіданні усунути виявлені суперечності не представляється можливим, тому, рішення суб'єкта владних повноважень слід скасувати, а справу надіслати на новий розгляд до компетентного органу, тобто позов задовольнити частково.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 9, 72-74, 77, 121, 229, 242, 244-246, 286 КАС України, суд,
ухвалив:
позов задовольнити частково.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №4237 від 15 жовтня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень - скасувати, а справу надіслати на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03 листопада 2025 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Головуюча Сабара Л.В.