Справа № 452/2889/25
Провадження №2/452/1319/2025
про повернення позовної заяви
у зв'язку з невиконанням ухвали про залишення позову без руху
"03" листопада 2025 р. м. Самбір
Суддя Самбірського міськрайонного суду Львівської області Кущ Т.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області (далі - Новокалинівська міськрада) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-
08 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та Новокалинівської міськради, в якому просить встановити межу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ..
У позові вказав, що з 2001 року він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , як спадкоємець після смерті матері ОСОБА_3 .. Зазначає, що рішенням Новокалинівської міськради №336 від 12 вересня 2016 року йому надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі орієнтовною площею 0,20 гектара для обслуговування вказаного житлового будинку та прилеглих господарських споруд, разом з тим земельна ділянка відповідача ОСОБА_2 накладається на його земельну ділянку, відтак він не може завершити приватизацію.
Пред'явлена позовна заява ухвалою суду від 16 жовтня 2025 року була залишена без руху з підстав невідповідності такої вимогам чинного законодавства, а саме, вимогам, що передбачені в стст.175,177 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
При цьому, суд пропонував позивачу усунути недоліки позовної заяви, а саме уточнити обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та зазначити докази, що підтверджують їх, або вказати підтверджені належними доказами причини неможливості надати такі докази, уточнити, обґрунтувати та конкретизувати зміст позовних вимог саме до ОСОБА_2 та Новокалинівської міськради в цілому, а також зазначити, які саме його права, свободи чи інтереси порушені, не визнаються чи оспорюються саме вказаними позивачем особами, зазначити спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону, обґрунтовано зазначити право на звернення з позовними вимогами до суду, надати суду належним чином завірені письмові докази із зазначенням наявності їх оригіналів.
Так, судом було зазначено, що відповідно до пп.4,5 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Також, згідно ч.5 ст.177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК України).
Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Від змісту позовної заяви залежать дії судді при вирішенні питання про відкриття провадження у справі і проведення подальших підготовчих дій для розгляду справи у судовому засіданні та при її розгляді по суті, у тому числі і про її судову юрисдикцію та підсудність, про залучення в процес інших осіб, дослідження доказів тощо.
Крім того, від змісту позовної заяви залежить позиція відповідача, котрий, як і позивач, має право на судовий захист, а для реалізації цього права має бути обізнаний з тим, які вимоги до нього заявлені, з яких підстав і якими доказами це підтверджується.
Вже на стадії пред'явлення позову позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо несення тягаря доказування і довести при пред'явленні позову певне коло фактів, що мають процесуальне значення. Мається на увазі доведення фактів наявності передумов права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.
Цивільний процесуальний закон не вимагає від позивача правового обґрунтування позову, тобто посилання на норму права, яка регулює спірні правовідносини. Однак, позивач у будь-якому випадку повинен зазначити те право, захисту якого він вимагає, вважаючи його порушеним, невизнаним чи оспорюваним відповідачем.
Частиною 1 статті 47 ЦПК України встановлено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
За приписами статті 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Зміст позовних вимог (п.4 ч.3 ст.175 ЦПК України) - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду, і має суттєве значення при розгляді справи та відповідно вимагає чіткого визначення, оскільки у випадку задоволення позову, зміст таких вимог викладається у резолютивній частині судового рішення.
Суд зазначав, що згідно закону України «Про Державний земельний кадастр» №3613-VІ від 07 липня 2011 року, Державні акти на право власності на земельні ділянки видавалася громадянам до 01 січня 2013 року. З вказаного часу Державні акти не видаються, а інформація про право власності, зокрема, на земельні ділянки вноситься до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, про що формується відповідний Витяг.
В позовній заяві позивач зазначає, що він та відповідач ОСОБА_2 , кожен окремо, є користувачами певних земельних ділянок, межі яких накладаються одна на одну, а відтак вказане перешкоджає позивачу користуватися належною йому земельною ділянкою.
Однак, як вказував суд, позивачем до позовної заяви не додано рішення Новокалинівської міськради №336 від 12 вересня 2016 року, відповідно до якого ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою і щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за певною адресою з подальшим виділенням конкретної земельної ділянки для обслуговування відповідного об'єкту нерухомості.
Крім того, суд вказував, що позивач не додав до позовної заяви правовстановлюючі документи про право власності на такі земельні ділянки, власниками яких є сам позивач та відповідач ОСОБА_2 ..
При цьому, звертав увагу позивача на те, що його вимога про «встановлення межі» між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , є незрозумілою, оскільки ОСОБА_1 не зазначено у який спосіб полягає відновлення його права, не зазначено про які саме конкретні земельні ділянки йде мова у позовній вимозі, враховуючи ще й те, що позивачем не подано правовстановлюючих документів на такі земельні ділянки.
Отже, позивач, звертаючись до суду з вимогою про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, жодним чином не мотивував порушення його законних прав та інтересів саме відповідачем ОСОБА_2 як власником певної земельної ділянки, та не зазначив належний спосіб захисту порушеного цивільного права за правилами ЦПК України.
До того ж, суд звертав увагу, що позивачем ОСОБА_1 не наведено та не доведено відповідними доказами яким чином, станом на час звернення до суду з позовом, відповідачем - Новокалинівською міськрадою в цілому порушуються його особисті права та які саме його права, свободи чи інтереси порушені, не визнаються чи оспорюються саме Новокалинівською міськрадою.
Відтак, зі змісту позовної заяви та її прохальної частини вбачається, що позовні вимоги викладено не чітко та не коректно, такі є незрозумілими (неконкретизованими), що унеможливлює визначитись з позовними вимогами до відповідачів, оскільки у випадку задоволення позову, зміст таких вимог викладається у резолютивній частині судового рішення, а відтак позовні вимоги підлягають уточненню.
Таким чином, суд, не оцінюючи доказів, звертав увагу позивача на те, що позов не в повній мірі відповідає структурі документу, зокрема, прохальна частина позову містить довільне формулювання певних обставин справи, а не фактичні конкретні вимоги, як того вимагає закон.
Також, ст.95 ЦПК України передбачає, що за загальним правилом, документи мають подаватися в оригіналі або належним чином завіреній копії. Заявник, який подає документи в копіях, має вказати про наявність у нього або іншої особи оригіналу. Засвідчення вірності копії документа оригіналу здійснюється шляхом проставлення власноручного підпису і дати. Особа має право завіряти копії лише тих документів, оригінали яких знаходяться у неї.
Крім того, суд зазначав, що долучені до позовної заяви копії документів позивачем не завірені, також у тексті позовної заяви не зазначено щодо наявності у позивача або іншо ї особи оригіналів письмових або
електронних доказів, копії яких додано до позову, а деякі копії наданих документів надані позивачем не в повному обсязі.
Також суд зауважував, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки
вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.
Додержання процесуальної форми і змісту заяви є однією з обов'язкових вимог національного законодавства, що забезпечує право на звернення до суду та порушення судом провадження у справі.
Суд звертав увагу позивача на те, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21 лютого 1975 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам цивільно-процесуального закону.
При цьому, позивачу для усунення недоліків позовної заяви судом був встановлений строк в межах 5 (п'яти) днів з дня отримання позивачем ухвали суду. Ухвала отримана позивачем ОСОБА_1 21 жовтня 2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте у визначений судом строк зазначені в ухвалі недоліки позивачем усунені не були. Заяв про надання додаткового строку для усунення визначених судом недоліків від позивача не надходило.
Відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
На підставі викладеного, керуючись ст.185 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, - вважати неподаною і повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Т.М. Кущ