Справа № 523/16758/25
Провадження №2-а/523/154/25
"29" жовтня 2025 р. Пересипський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді Сувертак І.В.
за участю секретаря Мельніченко Г. О.
розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду № 5 в місті Одесі, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та просив визнати протиправною та скасувати постанову №2318 від 28.05.2025, що винесена тимчасово виконуючим начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 у справі про адміністративне правопорушення, якою на ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в оскаржуваній постанові ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначено, що позивач в порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, в тому числі, ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних, та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України віл 30.12.2022 №1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 в строк - 14.03.2025 року, зазначений у повістці № 2822873 від 04.03.2025 року, та належним чином не повідомив про причини неявки.
На думку позивача зазначене звинувачення є безпідставним, вина позивача не доведена належними та допустимими доказами поза розумним сумнівом. Позивач вважає цю постанову такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки йому повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 в строк 14.03.2025 не вручалась.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» перебуває на військового обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , номер в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів: 100220200640324900003.
08.03.2025 року ОСОБА_1 сформував новий електронний військово-обліковий документ через застосунок Резерв+ Дія. У цьому документі міститься інформація про те, що ОСОБА_1 розшукує ТЦК та СП за порушення правил військового обліку.
19.05.2025 ОСОБА_1 при подачі Заяви про повторне погодження відстрочки на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та в додаток Резерв+ прийшло повідомлення, що він знаходиться в розшуку з 24.03.2025 у зв'язку з порушенням військового обліку.
ОСОБА_1 проходив військову службу за мобілізацією з 25.02.2022 та 15.10.2023 був звільнений на підставі пп. Г п.26 ст.23 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (через сімейні обставини), у запас, з 19.10.2023 року був взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_6 .
З 2024 року отримував погодження ТЦК та СП про відстрочку від мобілізації відповідно до п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
07.03.2025 року згідно Довідки №10841 ІНФОРМАЦІЯ_6 погоджено чергову відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізації» - рідна мати є особою з інвалідністю II групи на строк до 09.05.2025 року та продовжено до 06.08.2025р.
04.08.2025 року подано повторно Заяву про погодження відстрочки з тих же підстав.
Таким чином, ОСОБА_1 не вчиняв жодних порушень військового обліку та внесення відомостей про його розшук залишається не відомим.
Згідно відповіді на запит адвоката від 20.06.2025 ІНФОРМАЦІЯ_6 за №9536 повідомлено, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 та користується правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Поряд з цим, через наявність ознак ухилення військовозобов'язаного ОСОБА_1 від виконання обов'язків, викладених на нього Правилами військового обліку призовників і військовозобов'язаних (додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 р. № 1487), перебуває в розшуку з 24.03.2025 року.
Військовозобов'язаний ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 в строк, зазначений у повістці №2822873, а саме 21.03.2025 року.
Також повідомлено, що можливий факт порушення ОСОБА_1 правил військового обліку проводить додаткові перевірки з потребою врахування його особистих пояснень, у тому числі з визначенням дійсності таких особливостей, що відповідають вимогам статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення.
29.05.2025 на адвокатський запит до ГУНП в Одеській області від 26.05.2025 №856аз-2025 було повідомлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за даними системи ІПНП перебуває на обліку за категорією «особа, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП», ініціатор звернення: ІНФОРМАЦІЯ_8 . Електронне звернення від 24.03.2025 року, отже на момент подання цієї заяви, відповідно до вимог статті 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
09.08.2025 року на заяву Заява (у порядку ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» та п. 2 ч. Л ст. 9 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників», військовозобов'язаних та резервістів») від 24.07.2025 ІНФОРМАЦІЯ_6 надано відповідь від 06.08.2025 за №11452 у вигляді надсилання копії постанови про адміністративне правопорушення від 28.05.2025 №2318.
З цього моменту ОСОБА_3 і дізнався про обставини внесення відомостей про його розшук в систему Резерв +.
Позивачем оновлено дані вчасно, адресу реєстрації не змінював, також ОСОБА_1 декілька разів особисто з'являвся до ТЦК для оформлені відстрочи від мобілізації, але жодних постанов не складалося та не давалося повивачу.
Таким чином, отримати повістку позивач не міг. Тобто фактичних доказів вчинення правопорушення відсутні.
Отже, виконати вимоги повістки та з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 14.03.2025 ОСОБА_1 був позбавлений можливості у зв'язку з не отриманням повістки за адресою.
Враховуючи зазначене, позивач просив його адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача - адвокат Мартинюк Ю. С. надала клопотання про розгляд справи за її відсутності, просила позовну заяву задовольнити з обґрунтувань, що викладені в позові. (а.с. 19).
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про розгляд справи обізнаний належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, клопотань про відкладення розгляду справи не надавав.
Вивчивши матеріали справи, суд вирішив адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити, виходячи з наступного.
У відповідності ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень..
Згідно частини 5 ст. 5 КАС України, ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Пунктом 1 ч.1 ст. 20 КАС України передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 288 КУпАП постанову посадової особи про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
У відповідності до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом встановлено, що Постановою ІНФОРМАЦІЯ_2 у справі про адміністративне правопорушення від 28.05.2025 за №2318 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. за вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого частиною 3 ст. 210-1 КУпАП.
Позивачем оновлено дані вчасно, адресу реєстрації не змінював, також ОСОБА_1 декілька разів особисто з'являвся до ТЦК для оформлені відстрочи від мобілізації, але жодних постанов не складалося та не давалося повивачу.
Таким чином, отримати повістку позивач не міг. Тобто фактичних доказів вчинення правопорушення відсутні.
Отже, виконати вимоги повістки та з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 14.03.2025 ОСОБА_1 був позбавлений можливості у зв'язку з не отриманням повістки за адресою.
Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 289 КУпАП України постанова про притягнення до адміністративної відповідальності може бути оскаржена на протязі 10 днів. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, тобто повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Правова позиція щодо покладення обов'язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року по справі №201/12431/16-а, від 23 жовтня 2018 року по справі №743/1128/17, від 15 листопада 2018 року по справі №524/5536/17.
Однак, відповідачем не виконано обов'язку щодо збирання належних та допустимих доказів, що встановлюють вчинення позивачем адміністративного правопорушення, винність позивача в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суду надано не було.
Крім того, суд звертає увагу, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Така правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Згідно із частиною третьою статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне скасувати постанову № 2318 від 28.05.2025 року у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , а провадження у справі закрити.
На підставі викладеного та керуючись статтями 5-7, 9, 72, 77, 90, 229, 241-247, 250, 256, 262, 286, 293, 295 КАС України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову №2318 від 28.05.2025, що винесена тимчасово виконуючим начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 у справі про адміністративне правопорушення, якою на ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 286 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Пересипський районний суд міста Одеси.
Суддя