про залишення позову без розгляду
Справа № 495/11127/24
Номер провадження 2/495/5156/2024
21 жовтня 2025 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючої судді Шевчук Ю.В.,
при секретарі судового засідання Кракатиці В.І.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровський цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю та його поділ
У провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області перебуває цивільна права за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю та його поділ.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.12.2024 провадження по вказаній справі було відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено дату підготовчого судового засідання.
Судові засідання по вказаній справі призначалися на 21.10.2025, 09.07.2025, проте ні позивач, ні його представник в судові засідання не з'явилися, хоча про місце та час розгляду справи були належним чином повідомлені.
Зважаючи на неодноразову неявку позивача в судове засідання, суд вважає, що є підстави для залишення позову без розгляду, у зв'язку з повторною неявкою в судове засідання позивача.
Відповідач у судове засідання не з'явився, проте його представник адвокат Абросімов А.П. подав до суду клопотання про визнання неявки позивача та його представника в судове засідання неповажними та залишення позову без розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК, у зв'язку з неявкою учасників справи фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась.
Згідно з ч. 1 ст. 44 ЦПК, особи, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з ч. 5 ст. 223 ЦПК, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його не з'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з ч. 3 ст. 131 ЦПК, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 257 ЦПК суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Отже, виходячи з положень ст. 223, 257 ЦПК, позовна заява залишається судом без розгляду у разі сукупності певних умов, а саме належне повідомлення позивача про час та місце проведення судового розгляду; позивач повторно не з'явився у судове засідання; від позивача не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
При наявності сукупності зазначених умов, причини повторної неявки у судове засідання позивача, який належним чином був повідомлений про місце і час слухання справи, правового значення не мають. Поважність причини неявки позивача враховується при першій неявці.
Слід відзначити, що позивач, який переважно найбільш зацікавлений у розгляді справи, повинен демонструвати своєю поведінкою сумлінність реалізації своїх процесуальних прав та виконання обов'язків. Належне повідомлення позивача декілька разів поспіль про судове засідання, його неявка у таке, відсутність у справі заяви про розгляд справи за відсутності позивача позбавляє суд можливості для проведення розгляду справи чи відкладення розгляду справи незалежно від причин неявки, зобов'язуючи залишити позовну заяву без розгляду.
Суд бере до уваги ту обставину, що ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі, на чому акцентувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 січня 2023 року по справі № 9901/278/21.
Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
За даних обставин, враховуючи повторну неявку позивача в судове засідання, суд вважає, що позов необхідно залишити без розгляду, у зв'язку з повторною неявкою належно повідомленого позивача в судове засідання, звернувши увагу позивача на те, що згідно ч. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Частиною 3 ст. 257 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету.
Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
За змістом ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є добросовісним звернення позивача до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
Із системного тлумачення положень ч. 5, 6 ст. 142, ч. 9 ст. 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.
Саме такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18.
При зверненні до суду із клопотанням про визнання неявки позивача та його представника в судове засідання неповажними та залишення позову без розгляду представник відповідача, адвокат Абромісов А.П., серед іншого, просив суд вирішити питання щодо розподілу судових витрат. Так, до відзиву, поданого стороною відповідача 30.01.2025, долучено квитанцію до прибуткового касового ордеру № 1/25, за яким ОСОБА_2 сплатила адвокату грошові кошти у розмірі 12 000,00 грн.
Проте у поданому клопотанні представника відповідача від 21.10.2025 адвокат не зазначив, які саме дії позивача у цій справі були необґрунтованими, що є підставою для застосування положень частини п'ятої статті 142 ЦПК України.
Самого посилання на те, що позивач не з'являється у судові засідання, на думку суду, не достатньо.
Звернення позивача до суду з даним позовом, а також його дії, спрямовані на захист свого, як він вважає, порушеного права, не свідчать про зловживання ним своїми процесуальними правами й не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов'язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу.
Таким чином, відсутні підстави для відшкодування витрат відповідача на професійну правничу допомогу на підставі частини п'ятої статті 142 ЦПК України.
Враховуючи вищезазначене, клопотання представника відповідача адвоката Абросімова А.П. підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 257 ЦПК України, суд
Клопотання представника відповідача адвоката Абросімова А.П. про визнання неявки позивача та його представника в судове засідання неповажними та залишення позову без розгляду - задовольнити частково.
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю та його поділ - залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що залишення позову без розгляду не позбавляє його права повторно звернутися до суду.
У задоволенні клопотання в частині розподілу судових витрат - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 24.10.2025.
Суддя Юлія ШЕВЧУК