Справа № 463/9150/25
Провадження № 2/463/2489/25
03 листопада 2025 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:
головуючого-судді - Грицка Р.Р.,
з участю секретаря судового засідання - Шпуляра І.Ю.,
представника позивача - Зеленіна С.С.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання ветеринарних послуг,
позивач звернувся в суд з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за договором про надання ветеринарних послуг № 23884 від 12.01.2025 року у розмірі 30536,04 гривень, а також 732,86 гривень інфляційних втрат, 399,06 гривень 3% річних та 4855,23 гривень пені, нарахованих на суму заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він здійснює ветеринарну практику на підставі ліцензії АГ № 572579, виданої Головним управлінням ветеринарної медицини у Закарпатській області від 28.03.2011 року. 12.01.2025 року між ним та відповідачем було укладено договір про надання ветеринарних послуг № 23884, відповідно до якого він зобов'язався протягом дії цього Договору за завданням Замовника надавати їй за плату послуги, пов'язані з профілактикою, діагностикою та лікуванням хвороб тварин (консервативне чи радикальне з використанням всіх витікаючих дій і процедур), консультуванням з питань ветеринарної медицини, та супутні послуги (надалі іменуються «Ветеринарні послуги»), а Замовник зобов'язується оплатити такі послуги. 12.01.2025 року відповідачем було підписано також інформаційну згоду на розміщення тварини у стаціонар для лікування та діагностики. Відповідач також була проінформована, що в процесі стаціонарного лікування можуть виникнути неочікувані обставини, що змінюють узгоджений хід дій або вимагають додаткових операцій/процедур. У такому випадку представники клініки повинні подзвонити відповідачу за відповідним номером телефону. Якщо відповідач не буде доступний для зворотного зв'язку, то автоматично дає згоду на здійснення таких дій, погоджується оплатити витрати, пов'язані з непередбачуваними заходами. Зазначає, що відповідач в інформаційній згоді від 12.01.2025 року підтвердила, що проінформована про попередню вартість лікування, яка становитиме від 10-13 тисяч гривень на добу. Позивач як виконавець послуг у повному обсязі виконав свої зобов'язання за Договором про надання ветеринарних послуг, а відповідач порушила умови Договору, оплативши надані послуги не в повному розмірі. Так, станом на 07.02.2025 року позивач надав комплекс ветеринарних послуг відповідачу на загальну суму 129178,90 гривень, з яких станом на 18.04.2025 року відповідачем оплачено 90409,75 гривень, нарахована знижка - 8233,11 гривень. Залишок заборгованості за надані послуги станом на 18.04.2025 року становить 30536,04 гривень. У зв'язку із невиконанням умов договору, 22.08.2025 року позивачем було надіслано лист (претензію) на адресу відповідача з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 30536,04 гривень за надані її послуги, однак, така вимога відповідачем виконана не була. Таким чином, станом на 25.09.2025 року відповідач не сплатила кошти за отримані послуги та ухиляється від їх оплати до цього часу. Вказує, що за період користування грошовими коштами ним нараховано на суму заборгованості 732,86 гривень інфляційних втрат, 399,06 гривень 3% річних та 4855,23 гривень пені. Враховуючи наведене, просить стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за договором про надання ветеринарних послуг у загальному розмірі 36523,19 гривень.
Правом на подання відзиву відповідач не скористалася.
Позовна заява поступила до суду 25.09.2025 року.
Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 30.09.2025 року, прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено таку до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Визначено сторонам строк для подання відзиву, відповіді на відзив та письмових заперечень.
Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, яку останній повторив в п.22 справи «Осіпов проти України» (заява № 795/09, рішення від 08.10.2020), стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 статті 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження (див. рішення у справі «Варданян та Нанушян проти Вірменії» (Vardanyan and Nanushyan v. Armenia), заява № 8001/07, пункт 86, від 27 жовтня 2016 року, та наведені у ньому посилання). Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов'язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті «справедливого судового розгляду», гарантованого статтею 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента.
Суд забезпечив сторонам можливість ефективно представляти свою справу в суді. Розгляд справи проводився у відкритому судовому засіданні. Сторони повідомлялись про дату, місце та час розгляду справи.
Відтак, суд у відповідності до вимог ч.5 ст.12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Про існування будь-яких інших доказів, які мають важливе значення і які не були долучені до справи сторони суду не повідомляли, при тому, що в силу вимог ч.ч.2, 3, 4 ст.83 ЦПК України вони повинні були подати всі свої докази разом з позовом та відзивом та в цей же строк повідомити про існування доказів, які не можуть бути подані разом з першою заявою по суті справи.
Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
В будь-якому випадку, право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (ч.3 ст.367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх у апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.
Представник позивача - адвокат Зеленін С.С. в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених у ньому, просить такий задовольнити. Додатково зазначив, що позивач з розумінням поставився до сімейних обставин відповідача, відстрочивши їй строк оплати послуг, проте остання всупереч домовленостей їх порушила.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги визнала в повному обсязі. Вказала, що вона дійсно уклала з відповідачем договір про надання ветеринарних послуг, на умовах визначених ним, відповідач надавав їй такі послуги належної якості, претензій до нього вона не має. Підтвердила обставини наявності у неї заборгованості, вказала, що не відмовляється від її погашення, однак, через сімейні обставини на сьогоднішній день не має змоги сплати борг.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець та здійснює ветеринарну практику на підставі ліцензії АГ № 572579, виданої Головним управлінням ветеринарної медицини у Закарпатській області від 28.03.2011 року.
12 січня 2025 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір про надання ветеринарних послуг № 23884 (далі Договір), а також підписано інформаційну згоду на розміщення тварини у стаціонарі, інформовану згоду на збереження, обробку та використання персональної інформації, інформовану згоду власника тварини на оперативне втручання, лікування, діагностичну маніпуляцію, процедуру (10-18).
Згідно з п.1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених Договором, Виконавець зобов'язується протягом дії цього Договору за завданням Замовника надавати йому за плату послуги, пов'язані з профілактикою, діагностикою та лікуванням хвороб тварин (консервативне чи радикальне з використанням всіх витікаючих дій і процедур), консультуванням з питань ветеринарної медицини, та супутні послуги (надалі іменуються «Ветеринарні послуги»), а Замовник зобов'язується оплатити такі послуги.
Після надання комплексу послуг щодо яких звертався Замовник, сторони підписують Акт про надані ветеринарні послуги, який з моменту підписання ними має силу Акту приймання-передачі наданих послуг (п.1.2 Договору).
Пунктом 1.5 Договору передбачено, що перелік необхідних діагностичних, лікувальних та профілактичних заходів, маніпуляцій та процедур у кожному конкретному випадку визначається фахівцями Виконавця, вартість їх визначається на підставі діючого прейскуранту Виконавця.
Згідно з п.1.7 Договору при укладанні цього Договору, Сторони обговорили та розуміють, що сучасна медицина не є точною наукою, більшість медичних втручань не дає гарантованого результату та іноді узагалі можуть бути невдалими. Також Пацієнт та його представники розуміють, що в силу обмеженості можливостей сучасної медицини, складності виявлення та лікування окремих захворювань, індивідуальності та унікальності організму кожного пацієнта, запропоновані Виконавцем медичні втручання та процедури можуть виявитися неефективними, можливе навіть погіршення стану здоров'я, виникнення атипових реакцій та ускладнення, які не враховані в чинних стандартах (протоколах) лікування та навіть не описані у спеціальній літературі.
Відповідно до п.п.4.1., 4.2 Договору за надання передбачених Договором послуг Замовник виплачує Виконавцю готівкою або через термінал на рахунок виконавця суму згідно прайс-листа та Акту наданих послуг. Замовник зобов'язується у повному обсязі сплатити надані послуги одразу після їх надання.
Згідно з п.4.3 Договору, якщо Замовник не має можливості оплатити послуги Виконавця після надання послуг, останній має право:
4.3.1 не передавати тварину Замовникові до повної оплати послуг, при цьому утримання тварини здійснюється за рахунок Замовника;
4.3.2 передати тварину Замовнику, за умови надання Замовником письмового зобов'язання (розписка) про оплату наданих ветеринарних послуг.
За змістом п.6.1 Договору у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього Договору, Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та/або чинним законодавством України.
Згідно з п.6.1.1 Договору порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.
Відповідно до п.6.2 Договору за прострочення строків оплати за цим Договором Замовник несе відповідальність у вигляді пені, яку він зобов'язаний сплатити Виконавцеві у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Сплата пені не звільняє Замовника від обов'язку у повному обсязі оплатити Виконавцеві оплату за надані послуги чи відшкодування збитків, завданих Виконавцеві з вини Замовника (п.6.3 Договору).
На виконання укладеного договору ФОП ОСОБА_2 було надано ОСОБА_1 ветеринарні послуги щодо лікування собаки «Річі», що підтверджується підсумковим рахунком за період з 12.01.2025 року по 15.08.2025 року, згідно якого вартість наданих послуг становила 129178,90 гривень, з яких 90409,74 гривень ОСОБА_1 було оплачено, 8233,11 гривень знижка, 30536,04 гривень борг на кінець періоду (а.с.20-24).
Факт отримання ветеринарних послуг належної якості відповідачем фактично визнається та не оспорюється.
Як вбачається з письмової розписки від 18.04.2025 року, написаною власноручно ОСОБА_1 остання підтвердила, що отримала ветеринарні послуги по договору № 23884 на суму 30536,04 гривень, але не оплатила і неоплачену суму зобов'язалась оплатити до 18.07.2025 року (а.с.25).
Вказані обставини відповідач також підтвердила у судовому засіданні.
У зв'язку із невиконанням умов договору, 22.08.2025 року позивачем було надіслано лист-претензію від 19.08.2025 року на адресу відповідача з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 30536,04 гривень за надані їй послуги, однак, така вимога відповідачем виконана не була.
На даний час відповідач заборгованість за ветеринарні послуги не погасила. З метою примусового стягнення заборгованості за вказаним договором позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За змістом ч.ч.1, 3 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Як передбачено статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з вимогами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з частиною другою статті 628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно вимог ст.902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Згідно з ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто у якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих ветеринарних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
За змістом статей 598, 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено судом, позивач (Виконавець) своєчасно та в повному обсязі згідно умов договору надав відповідачу (Замовнику) ветеринарні медичні послуги, однак, остання не виконала свого обов'язку по їх повній та своєчасній оплаті.
В судовому засіданні не здобуто доказів повного виконання відповідачем зобов'язань за договором про ветеринарні послуги від 12.01.2025 року, що також підтверджено відповідачем в ході розгляду справи, а тому, позовні вимоги про стягнення основної заборгованості за договором про надання ветеринарних послуг від 12.01.2025 року у розмірі 30536,4 гривень, суд визнає обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.
Що стосується стягнення з відповідача інфляційних втрат, 3% річних та пені за прострочення зобов'язання за договором про надання ветеринарних послуг від 12.01.2025 року, суд зазначає наступне.
Так, між сторонами укладено договір про надання ветеринарних послуг № 23884 (далі Договір), відповідно до якого позивач надавав відповідачу ветеринарні послуги, які остання зобов'язувалася оплатити одразу після їх надання (а.с.11-13).
Відповідно до п.6.2 Договору за прострочення строків оплати за цим Договором Замовник несе відповідальність у вигляді пені, яку він зобов'язаний сплатити Виконавцеві у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.
За вимогами ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Згідно розрахунку представленого позивачем за період з 18.04.2025 року по 25.09.2025 року розмір штрафних санкції (пені) становить 4855,23 гривень.
Суд приймає до уваги даний розрахунок, оскільки такий відповідає умовам договору. Свого розрахунку відповідачем не подано та заперечень з приводу арифметичних розрахунків (пені) складеного позивачем не висловлено.
Разом з тим, у зв'язку із невиконанням відповідачем покладеного на неї зобов'язання у позивача є право для притягнення її до відповідальності згідно вимог ст.625 ЦК України.
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
У постанові Великої Палати Верховного суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) міститься висновок про те, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань. Грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, із невиконанням грошового зобов'язання.
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого у національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
На цій підставі позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат та 3% річних за користуванням кредиту за період з 18.04.2025 року по 25.09.2025 року.
За результатами проведених судом розрахунків (арифметичних дій) встановлено, що сума інфляційних втрат становить 732,86 гривень, 3% річних становить 399,06 гривень.
Таким чином, з врахуванням того, що відповідачем не надано жодних доказів, які б спростовували доводи позивача, суд вважає, що невиконання відповідачем договору про надання ветеринарних послуг є порушенням прав позивача.
Суд всебічно, повно та об'єктивно оцінивши всі надані докази, дійшов висновку, що позивач правомірно вимагає повернення основної суми боргу, штрафних санкцій посилаючись на норми чинного законодавства. А тому, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі та з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за договором про надання ветеринарних послуг № 23884 від 12.01.2025 року у загальному розмірі 36523,19 гривень.
У відповідності до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 гривень, сплата якого підтверджується відповідною квитанцією від 25.09.2025 року (а.с.7).
Керуючись ст.ст.10, 12, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274 ЦПК України, суд, -
позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 заборгованість за договором про надання ветеринарних послуг № 23884 від 12.01.2025 року у розмірі 36523,19 гривень (тридцять шість тисяч п'ятсот двадцять три гривні 19 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: фізична особа - підприємець ОСОБА_2 , місце знаходження: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Повний текст судового рішення складено - 03 листопада 2025 року.
Суддя Грицко Р.Р.