Справа № 493/1610/25
Провадження № 2/493/908/25
03 листопада 2025 року м. Балта Одеської області
Балтський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Волошина І.С.
секретаря судового засідання Доскоч А.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Балта цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (надалі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
02 вересня 2025 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулося до Балтського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29.11.2021 року ОСОБА_1 уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» (надалі - ТОВ «ФК «ЦФР») Кредитний договір №8115756818.
На підставі договору факторингу №171221 від 17.12.2021 року, укладеного між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «ТАСКОМБАНК» Клієнт зобов'язується відступити Факторові за плату свої Права вимоги за Кредитними договорами, в обсязі та на умовах, визначених цим Договором.
26.06.2024 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №НІ/11/20-Ф, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов'язується передати (сплатити) АТ «ТАСКОМБАНК» суму фінансування, а АТ «ТАСКОМБАНК» зобов'язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» Права Вимоги за Кредитними Договорами, Договорами Поруки в обсязі та на умовах, що існують на Дату відступлення Прав Вимоги.
Таким чином, відповідно до Реєстру Прав Вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 15936,53 грн., з яких: 10586,48 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 1563,63 грн. - заборгованість по відсоткам; 3786,42 грн. - заборгованість по комісії.
Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 8115756818 від 29.11.2021 року у розмірі 15936,53 грн., а також понесені судові витрати.
Ухвалою судді від 12.06.2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
17.06.2025 року від представника позивача в електронній формі через електронний кабінет підсистеми «Електронний Суд» надійшла заява про усунення недоліків з додатками.
Ухвалою судді від 05.09.2025 року провадження по даній цивільній справі відкрите, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача в судові засідання не з'явився, але в позовній заяві просив суд розгляд справи здійснювати за його відсутності, зазначивши, що не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи шляхом направлення судової повістки засобами поштового зв'язку, а також розміщення на офіційному веб-порталі судової влади України, а саме на офіційному сайті Балтського районного суду Одеської області, оголошення про виклик його як відповідача в судове засідання на 03.11.2025 року, в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву та будь-яких заяв чи клопотань до суду не подав, про поважність причин своєї неявки в судове засідання суду не повідомив.
У зв'язку з неявкою в судові засідання відповідача та неповідомленням суду про поважність причин своєї неявки, ненаданням відповідачем відзиву на позов судом застосовано відповідно до ст.280 ЦПК України заочний розгляд справи.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши докази, надані позивачем, дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що 29.11.2021 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №8115756818 в електронній формі, який був підписаний відповідачем власноручним підписом.
Відповідно до п. 1.1. Кредитодавець зобов'язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Згідно п.1.2. Кредит надається позичальнику на наступних умовах: тип кредиту, мета кредиту - кредит на будь-які цілі; сума кредиту - 11512,16 грн., строк на який надається кредит - 12 місяців; порядок та умови надання кредиту - безготівковим шляхом, протягом 3 (трьох) днів від дня укладення договору; процентна ставка - фіксована; щомісячні проценти - 2,99 % від суми кредиту.
Пунктом 1.3. встановлено порядок повернення кредиту (графік платежів).
Одночасно з Договором відповідач підписав власноручним підписом Паспорт кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» №5756818, де зазначена інформація про контактні дані кредитодавця, про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, про орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача, про порядок повернення кредиту, про додаткову інформацію та про інші важливі правові аспекти.
17.12.2021 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «ТАСКОМБАНК» було укладено договір факторингу №171221, відповідно до якого Фактор зобов'язується передати (сплатити) Клієнту Суму Фінансування, а Клієнт зобов'язується відступити Факторові Права Вимоги за Кредитними Договорами в обсязі та на умовах, визначених цим Договором. Перелік Позичальників, підстави виникнення Права Вимоги до Позичальників, сума Боргу на Дату відступлення Прав Вимоги та інші дані зазначаються в Реєстрі Прав Вимог, який формується згідно Додатку №1 та є невід'ємною частиною цього Договору та підписується одночасно з ним.
26.06.2024 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу №НІ/11/20-Ф, відповідно до якого Фактор зобов'язується передати (сплатити) Клієнту Суму Фінансування, а Клієнт зобов'язується відступити Факторові Права Вимоги за Кредитними Договорами в обсязі та на умовах, визначених цим Договором. Перелік Позичальників, підстави виникнення Права Вимоги до Позичальників, сума Боргу на Дату відступлення Прав Вимоги та інші дані зазначаються в Реєстрі Прав Вимог, який формується згідно Додатку №1 та є невід'ємною частиною цього Договору та підписується одночасно з ним.
Як вбачається з витягу з Реєстру прав Вимог АТ «ТАСКОМБАНК» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ» право вимоги боргу до ОСОБА_1 за кредитним договором №8115756818 від 29.11.2021 року на загальну суму 15936,53 грн.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за Кредитним договором №8115756818 від 29.11.2021 року за період з 26.06.2024 року до 31.07.2025 року, виданого ТОВ «ФК «ЄАПБ», ОСОБА_1 станом на 31.07.2025 року має непогашену заборгованість у розмірі 15936,53 грн., з яких: 10586,48 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 1563,63 грн. - заборгованість за відсотками; 3786,42 грн. - заборгованість за комісією.
Зі змісту ч. 1 ст. 205 ЦК України вбачається, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ч. 3 цієї статті).
Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В абз. 2 ч. 1 ст. 638 ЦК України зазначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Щодо доказів виконання первісним кредитором своїх зобов'язань за договором, суд зазначає наступне.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. (ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України).
Як передбачено ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 76ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).
Відповідно до статті 77ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Стаття 80ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Згідно з вказаною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Крім того, згідно умов кредитного договору, відповідачу ОСОБА_1 надано кредит в розмірі 11512,16 грн. строком на 12 місяців, в безготівковій формі на реквізити платіжної банківської карти, вказаної клієнтом.
Однак належних доказів на підтвердження факту надання кредиту (перерахування коштів) відповідачу матеріали справи не містять. Клопотань про витребування судом належних доказів про надходження коштів на картковий рахунок відповідача та вжиття заходів самостійного їх отримання позивачем не заявлялося.
Крім того, жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження здійснення нарахувань по вказаному кредитному договору, можливого погашення, чи внесення відповідачем сум на його погашення, дат такого внесення, їх періодичності тощо позивачем не надано.
Позивачем на підтвердження заборгованості за кредитним договором №8115756818 від 29.11.2021 року не надано суду розрахунок заборгованості первісного кредитора - ТОВ «ФК «ЦФР», який би містив нарахування простроченої заборгованості відповідача як за простроченою сумою кредиту, так і за процентами.
Позивачем на підтвердження заборгованості за кредитним договором №8115756818 від 29.11.2021 року подано лише розрахунок заборгованості, згідно якого загальна заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» становить 15936,53 грн. Нарахування пені, штрафів ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювалось, отже сума заборгованості первинного кредитора не змінювалася. Разом з тим, відсутній розрахунок з відповідним алгоритмом нарахування простроченої заборгованості як за простроченою сумою кредиту, так і за процентами.
Відсутність обґрунтованого розрахунку заборгованості за кредитним договором №8115756818 від 29.11.2021 року, а також первинних бухгалтерських документів позбавляє суд можливості з'ясувати дійсний розмір заборгованості за кредитним договором, що є обов'язковим при вирішенні питання про стягнення боргу.
Суд звертає увагу, що в силу п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява має містити, зокрема, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін (ст. 12 ЦПК України), в силу якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. При цьому кожна сторона в силу статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вимогами ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду, що викладений в постанові від 21.07.2021 року в справі 287/363/16, при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності судового процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про недоведеність.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд має право винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі (правова позиція Верховного Суду в постанові від 29 вересня 2022 року в справі 857/7/22).
Щодо доказів переходу позивачу прав вимог до відповідача за кредитним договором, суд зазначає наступне.
За приписами статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої і третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частини перша-третя, п'ята, шоста статті 203 ЦК України).
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу (правова позиція, викладена Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017 року у справі № 752/8842/14-ц).
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Так, позивачем до суду в якості доказу переходу прав вимоги від первісного кредитора до АТ «ТАСКОМБАНК» за кредитним договором надано копію договору факторингу №171221 від 17.12.2021 року. Однак, судом вбачається відсутність в матеріалах всіх сторінок даного договору, наявні лише сторінки 1, 3, 4 та 13.
Крім того, позивачем не надано Реєстру Прав Вимог, з якого би вбачався перелік боржників, кредитні договори та суми боргу за ним, а також доказів на підтвердження оплати за Договором факторингу №171221 від 17.12.2021 року.
Верховний Суд у постанові від 03.11.2021 (справа № 301/2368/14-и) зазначив, що вирішуючи питання про перехід до нового кредитора права грошової вимоги слід звернути увагу на наявність доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за кожним договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов'язань за договором.
На необхідність перевірки факту перерахування коштів на виконання умов договору про відступлення права вимоги також посилався Верховний Суд у постанові від 29.09.2021 в справі № 2-879/11 (провадження 61-10005св21) з огляду на умови такого договору, зокрема щодо набуття новим кредитором права вимоги до боржника після здійснення оплати за вказаним договором.
Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 143/1269/17 (провадження № 61-5383св22), від 06.09.2023 у справі № 466/3066/13-ц (провадження № 61-785св23), від 26.01.2022 у справі № 637/590/16-ц (провадження № 61-15865св21).
Крім того, як відзначив у постанові № 916/2286/16 від 17.01.2020 Верховний Суд, відсутність доказів на підтвердження повної оплати за договором факторингу є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволені заяви про стягнення заборгованості.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13.05.2020, справа №219/1704/17, провадження №61-1211св19.
Судом встановлено, що позивачем не надано належних доказів, які засвідчували б факт набуття прав вимоги за кредитним договором №8115756818 від 29.11.2021р., а саме, неналежно оформлений договір про відступлення права вимоги за Договором факторингу №171221 від 17.12.2021 року (відсутність всіх сторінок даного договору, наявні лише сторінки 1, 3, 4 та 13), відсутній реєстр прав вимогами за договором, права вимоги за якими відступаються, який би містив дані за кредитним договором №8115756818 від 29.11.2021р., а також відсутні докази на підтвердження оплати за договором факторингу №171221 від 17.12.2021 року.
Оскільки, позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за Кредитним договором №8115756818 від 29.11.2021р. на першому етапі - від первісного кредитора ТОВ «ФК «ЦФР» до АТ «ТАСКОМБАНК», наступний перехід прав вимоги, який є похідним, не може підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Таким чином, встановивши, що кредитним договором №8115756818 від 29.11.2021 року, укладеним між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 , не порушуються права і законні інтереси ТОВ «ФК «ЄАПБ», суд вважає, що позивач не має права вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за вказаним вище кредитним договором.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості розгляду справи судом.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність права вимоги до відповідача за кредитним договором №8115756818 від 29.11.2021 року, а також не надав обґрунтованого розрахунку заборгованості, що заявлена до стягнення, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості належним чином перевірити видачу відповідачу кредитних коштів, користування ним кредитними коштами, проведення споживачем оплати (за наявності платежів) на погашення кредитної заборгованості, правильності проведеного позивачем розрахунку боргу, а тому в задоволенні вказаного позову слід відмовити за недоведеністю та необґрунтованістю.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» про стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором №8115756818 від 29.11.2021 року розмірі 15936,53 грн. задоволенню не підлягають.
Оскільки в задоволені позову відмовлено, відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 509, 512, 514, 516, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 628, 629, 639, 1049, 1054, 1077, 1078 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 178, 247, 258, 259, 261, 263-265, 274, 279, 280 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повний текст рішення складено 03.11.2025 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, 01032);
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).