1Справа № 335/8191/25 2/335/3502/2025
03 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого - судді Сиротенко В.К., за участю секретаря судового засідання - Кумер А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом,
18.08.2025 до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача недоотриману суму пенсії, яка набута в порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_2 , у розмірі 126 920,06 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що він є спадкоємцем своєї померлої мами ОСОБА_2 , 1942 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьк. Спадкування підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 01.04.2025, зареєстровано в реєстрі за № 330, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дорменюк Ю.М, спадкова справа № 50/2024. Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом до складу спадщини входить недоотримана пенсія у розмірі 126 920,06 грн, що підтверджується листом від 07 лютого 2025 року № 0800-0401-8/12009 відділу опрацювання документації № 1 Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області. 23.04.2025 позивач звернувся до Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві щодо недоотриманої пенсії ОСОБА_2 . До заяви були надані всі необхідні документи, у тому числі свідоцтво про право на спадщину за законом. Головним управлінням пенсійного фонду України в Запорізькій області винесено рішення від 06 червня 2025 року № 923200131400 про відмову у виплаті недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , «оскільки виплата пенсії ОСОБА_2 призупинена з 01.03.2016 року у зв'язку із відсутністю інформації щодо реєстрації в Єдиній інформаційній базі даних внутрішньо переміщених осіб. За матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області з дислокацією у місті Приморськ та отримувала пенсію за віком, призначену відповідно до Закону № 1058. Згідно паспорту громадянина України померлої ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 , особа зареєстрована за адресою, яка є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України. … За життя отримувачка пенсійних виплат ОСОБА_2 до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою щодо поновлення виплати пенсії, в тому числі з повідомленням про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації не зверталася. Враховуючи вимоги пункту 14-4 розділу XV «Прикінцеві положення Закону № 1058, прийнято рішення щодо відмови спадкоємцю ОСОБА_1 в оформленні та виплаті суми недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 за заявою від 23.04.2025 №6526.». Не погодившись із рішенням Пенсійного фонду України, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача недоотриману пенсію ОСОБА_2 у розмірі 126920,06 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2025 справу передано для розгляду судді Сиротенко В.К.
Ухвалою від 22.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 22.09.2025.
02.09.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фону України в Запорізькій області та отримувала пенсію. Виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.03.2016 року було призупинено у зв'язку з відсутністю інформації щодо реєстрації в Єдиній інформаційній базі даних внутрішньо переміщених осіб. За життя ОСОБА_2 до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою щодо поновлення виплати пенсії, в тому числі з повідомленням про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації не зверталася. ОСОБА_2 помела ІНФОРМАЦІЯ_1 . На запит приватного нотаріуса, щодо суми недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ), відповідачем було надано лист, де зазначено, що сума недоотриманої пенсії складає 126920,06 грн., необхідно зазначити, що розмір виплати може бути зменшено в залежності від дати звернення до територіального органу Пенсійного фонду України особи, яка має право на отримання даної виплати згідно свідоцтва про право на спадщину. ОСОБА_2 з моменту припинення нарахування пенсії, тобто з 01.03.2016 по день смерті, не зверталась до відповідача із заявою про поновлення пенсійних виплат, відповідно до статті 1219 ЦК України визначено не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані зі смертю ОСОБА_2 . Отже, проводити виплату недоотриманої пенсії немає законних підстав. Таким чином, підстави для виплати не нарахованої та неотриманої пенсії ОСОБА_2 у Позивача відсутні. За викладених підстав просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
23.08.2025 та 14.10.2025 на адресу суду від позивача надійшли заяви, в яких просить справу розглянути за його відсутності. Також зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
02.09.2025 та 14.10.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заяви про розгляд справи за відсутності представника відповідача. Також просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою від 21.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.11.2025.
31.10.2025 на адресу суду надійшла заява позивача про розгляд справи за його відсутності.
У судове засідання 03.11.2025 сторони не з'явилися.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після померлої матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 82 років, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 30.10.2024 Святошинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Відповідно до копії Свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.04.2025, яке було видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дорменюк Ю.М., спадкоємцем майна ОСОБА_2 , 1942 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та до складу спадщини входить недоотримана пенсія померлої у сумі 126 920,06 грн.
На момент видачі свідоцтва про право на спадщину, нотаріус, визначаючи склад спадщини виходив із відомостей, які йому надав відповідач, а саме на підставі листа Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 07.02.2025 за № 0800-0401-8/12009.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 06.06.2025 за №923200131400 відмовлено ОСОБА_1 у виплаті недоотриманої пенсії за померлу ОСОБА_2 з наступних підстав. Виплата пенсії ОСОБА_2 призупинена з 01.03.2016 року у зв'язку із відсутністю інформації щодо реєстрації в Єдиній інформаційній базі даних внутрішньо переміщених осіб. За матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області з дислокацією у місті Приморськ та отримувала пенсію в за віком, призначену відповідно до Закону №1058. Згідно паспорту громадянина України померлої ОСОБА_2 серія НОМЕР_3 особа зареєстрована за адресою яка є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України. За життя отримувачка пенсійних виплат ОСОБА_2 до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою щодо поновлення виплати пенсії, в тому числі з повідомленням про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації не зверталася. Враховуючи вимоги пункту 14-4 розділу XV «Прикінцеві положення Закону №1058, прийнято рішення щодо відмови спадкоємиці ОСОБА_1 в оформленні та виплаті суми недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 за заявою від 23.04.2025 № 6526.
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 3статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.
Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами, право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до ст.1227ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.
ВС у постанові від 23.02.2022 у справі № 428/10113/20 вказав таке: «Тлумачення статті 1227 ЦК України свідчить, що:
- цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.
Зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями ЗУ «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.
Положення частин другої, третьої ст. 52 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину».
Також у вказаній постанові ВС від 23.02.2022 у справі № 428/10113/20 надав оцінку неправомірній відмові відповідача у справі обрахувати розмір пенсії спадкодавця за період, більший ніж 3 роки з дати звернення спадкоємців.
За правилами ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Згідно зі ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшли не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи неї проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебував на обліку в Головному управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області та отримувала пенсію.
Нарахування та виплата пенсії відповідачем здійснювалося по 01.03.2016.
Після отримання свідоцтва про смерть, позивач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дорменюк Ю.М. На підставі заяви ОСОБА_1 заведено спадкову справу № 50/2024, яка зареєстрована у Спадковому реєстрі за № 73252602.
Відповідно до ст. 68 Закону України «Про нотаріат» п.4.14 гл.10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, встановлено, що при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину.
01.04.2025 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дорменюк Ю.М. спадкоємцю ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яке зареєстроване у реєстрі за № 330, на спадкове майно (недоотримана пенсія) у розмірі 126 920,06 грн, які належали до сплати померлій ОСОБА_2 згідно довідки, виданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області 07.02.2025 за № 0800-0401-8/12009.
Отже, позивач, як спадкоємець за законом, який в установленому законом порядку прийняв спадщину після смерті матері, має право на отримання нарахованої, але не отриманої ОСОБА_2 за життя пенсії.
Як вбачається з рішення Пенсійного фонду України від 06.06.2025 №923200131400 та відзиву на позовну заяву, ОСОБА_2 з 01.03.2016 по день смерті виплату пенсії було припинено, оскільки вона з 01.03.2016 року не звертався до відповідача з заявою про поновлення пенсійних виплат, тому підстав для їх нарахування та виплати спадкоємиці померлого немає.
Рішення стосовно припинення виплати пенсії за цей період суду не надано.
Проте встановлено, що ОСОБА_2 за життя перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області з дислокацією у місті Приморськ, як отримувач пенсії.
Посилання відповідача у відзиві, що померла за життя не зверталася із заявою про поновлення виплати пенсії до відповідача і пенсія не отримана з вини пенсіонера, не заслуговують на увагу, оскільки не засновані на законі.
Вищенаведені судом положення законодавства з урахуванням сталої судової практики у спірних правовідносинах свідчать проте, що спадкодавець ОСОБА_2 за життя мала право на нарахування та виплату пенсії за вищезазначений період незалежно від звернення до Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області та надання чи не надання нової довідки внутрішньо переміщеної особи, чи не підтвердження місця фактичного проживання.
Отже, підстав для припинення нарахування належної померлій ОСОБА_2 пенсії не існувало і припинення виплат не впливає на спадкування, адже до спадкової маси належать суми всієї недоотриманої пенсії ОСОБА_2 з 01.03.2016 по день його смерті.
ОСОБА_2 з 2016 року мала право на нарахування та виплату пенсійних виплат не залежно від звернення до Пенсійного Фонду України на підконтрольній Україні території, а тому спадкоємець ОСОБА_1 відповідно до положень ст. 1227 ЦК України має право на отримання пенсійних виплат в порядку спадкування за законом.
Саме позивачу видане нотаріусом свідоцтво про право на спадщину на частину недоотриманої пенсії, а, отже, він є таким, що прийняв спадщину в цілому (ч. 2 ст. 1268 ЦК України).
Отже спадкоємець відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання пенсії у порядку спадкування за законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі № 243/13575/19.
Згідно зі статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду припиняється у разі смерті пенсіонера. Рішення стосовно припинення виплати пенсії на інших підставах суду не надано.
Крім того, відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи наведено у абзаці першому частини першої статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-УИ "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".
Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до ст. 2 Закону України від 18.01.2018 № 2268-VIII "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" визначено, що за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, якщо таке майно набуте відповідно до законів України.
Жодним нормативно правовим актом та/або законом України не визначено такої підстави для припинення нарахування пенсії, як відсутність у особи її реєстрації як внутрішньо перемішеної особи, не підтвердження місця Фактичного проживання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18), постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 243/5697/16-ц (провадження № 61-34175св18) та у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 227/2802/16-ц (провадження № 61-6270св18) зазначено про те, що, підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України.
Верховний Суд у рішенні від 03.05.2018 у зразковій справі № 805/402/18, вказав, що «припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії не ґрунтується на Законі. Встановлення судом незаконності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено».
Тому не може бути припинена пенсія за інших підстав, ніж передбачено законами України, таким чином, відповідач порушив вимоги законодавства щодо соціального захисту в питанні припинення виплати пенсії.
Враховуючи, що позивач має право як спадкоємець на отримання нарахованих, але не виплачених сум пенсії, які входять до складу спадщини і не були отримані спадкодавцем за життя, проаналізувавши у сукупності надані докази, а також беручи до уваги те, що згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом і доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.
Питання щодо судових витрат позивачем не ставилося, відтак судом не вирішується.
Керуючись ст.ст.2,3,12,13,81,141,258-259,263-265,279,354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 недоотриману суму пенсії, яка набута в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 126 920 (сто двадцять шість тисяч дев'ятсот двадцять) гривень 06 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя, який ухвалив оскаржуване рішення, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ч. 5 ст. 265 ЦПК України зазначаються наступні відомості:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, код ЄДРПОУ 20490012, адреса: 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б.
Повний текст рішення виготовлено 03.11.2025 року.
Суддя В.К. Сиротенко