Дата документу 28.10.2025
Справа № 334/7952/25
Провадження № 1-кп/334/729/25
28 жовтня 2025 року м.Запоріжжя
Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м.Запоріжжя Запорізької області ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п.3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України,
встановив:
Прокурор звернувся до Дніпровського районного суду м.Запоріжжя з клопотанням про закриття кримінального провадження внесеного 10.02.2013 до ЄРДР за № 120130800500001569 за ч. 2 ст. 189 КК України з підстав, передбачених п.3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що 23.04.2013 до Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС в Запорізькій області з УСБУ в Запорізькій області надійшла заява ОСОБА_4 щодо можливого вимагання грошових коштів у останнього.
За даним фактом 23.04.2013 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120130800500001569 за ч. 2 ст. 189 КК України та розпочате досудове розслідування.
Відповідно до отриманої заяви, заявник ОСОБА_4 повідомляє про вимагання у нього грошових коштів у сумі 32000,00 грн. громадянами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 при цьому зазначені особи погрожують заявнику нанесенням тілесних ушкоджень.
На неодноразові виклики заявник до слідчого не з'явився.
В ході виконання доручень слідчого в порядку ст.. 40 КПК України встановити вказаних осіб та свідків злочину не виявилось можливим.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.189 КК України, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, з моменту внесення відомостей до ЄРДР минуло більше 10 років, не вдалось встановити особу, яка вчинила вказаний злочин, підозра жодній особі не вручена, з урахуванням положень ст. 49 КК України, вказане кримінальне провадження підлягає закриттю.
Дослідивши клопотання та надані на його обґрунтування документи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Законність відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України полягає в тому, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Публічність, згідно ст. 25 КПК України передбачає, що прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Згідно з ч. 4 ст. 38 КПК України, орган досудового розслідування зобов'язаний застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Згідно положень п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, обставини, які є підставою для закриття кримінального провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора, та у встановлених цим Кодексом випадках - потерпілого.
У контексті наведеного, всебічність дослідження обставин кримінального провадження означає, по-перше, висунення і дослідження всіх можливих версій щодо характеру події, що має ознаки кримінального правопорушення та винуватості особи, а по-друге, однаково ретельне встановлення і перевірку як обставин, що викривають, так і тих, що виправдовують особу.
Повнота дослідження обставин кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні, використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.
Закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.
Відповідно до п. 3-1 ч.1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Аналіз норми п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України свідчить про те, що закриття кримінального провадження за вказаною правовою підставою може мати місце лише у разі доведеності події кримінального правопорушення, її юридичної кваліфікації та за умов не встановлення особи, яка його вчинила, і закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Прокурор в клопотанні посилається на ту обставину, що в ході досудового слідства не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 189 КК України і закінчення строків, визначених ч.1 ст.49 КК України.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 49 КК України визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.
Санкція ч.2 ст. 189 КК України, на час його вчинення, передбачала покарання за вчинення даного злочину у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років, тобто вказаний злочин, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким.
Отже, станом на 28.10.2025 закінчились строки притягнення до кримінальної відповідальності.
Однак, закриття кримінального провадження з підстав, наведених прокурором, здійснюється судом виключно у випадку не встановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Із долучених до клопотання матеріалів кримінального провадження встановлено, що 23.04.2013 до Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС в Запорізькій області з УСБУ в Запорізькій області надійшла заява ОСОБА_4 щодо можливого вимагання грошових коштів у останнього.
За даним фактом 23.04.2013 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120130800500001569 за ч. 2 ст. 189 КК України та розпочате досудове розслідування.
Відповідно до отриманої заяви, заявник ОСОБА_4 повідомляє про вимагання у нього грошових коштів у сумі 32000,00 грн. громадянами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 при цьому в заяві зазначив ПІБ громадян, які йому погрожувала, адресу та мобільний телефон одного з них. Просив визнати його потерпілим.
Разом з тим, до клопотання не долучено постанову про визнання ОСОБА_4 , потерпілим, як він просить в своїй заяві, відсутній протокол його допиту.
Посилання прокурора, що встановити особу, яка причетна до вчинення зазначеного кримінального правопорушення не виявилось можливим, суперечить матеріалам провадження, з яких вбачаються відомості про конкретну особу (осіб), які вчинили кримінальне правопорушення, за яким проводиться досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні.
Враховуючи наведене положення п. 3-1 ч. 1 ст.284 КПК України не можуть бути застосовані в даному випадку.
За таких обставин у порядку, встановленому КПК України, вказані дані мають бути перевірені, за результатами чого має бути прийнято рішення згідно з вимогами КПК України.
У положенні п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України законодавцем встановлено імперативне правило, за яким суд приймає рішення про закриття кримінального провадження у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за умови, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Сама по собі тривалість часу, що пройшов з дня вчинення злочину не є підставою для закриття провадження за наявності у провадженні відомостей про особу, причетність якої до скоєння злочину має бути перевірена під час досудового розслідування.
Оскільки судом встановлено, що порушене прокурором питання закриття кримінального провадження не відповідає вимогам п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України і суперечить завданням та загальним засадам кримінального провадження, у задоволенні клопотання слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 284, 372, 376, 395 КПК України, суд -
постановив:
У задоволенні клопотання прокурора про закриття кримінального провадження внесеного 10.02.2013 до ЄРДР за № 120130800500001569 за ч. 2 ст. 189 КК України з підстав, передбачених п.3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: