Дата документу 03.11.2025
Справа № 334/9152/25
Провадження № 2/334/4788/25
03 листопада 2025 року
Суддя Дніпровського районного суду міста Запоріжжя Ісаков Д.О., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
29 жовтня 2025 року до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 28697,57 гривень.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд перевіряє чи подана вона з додержанням норм чинного законодавства, а саме статей 175-177 ЦПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір», суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача додано копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів №3189 від 20 жовтня 2025 року про сплату судового збору у розмірі 2422,40 гривень, проте вказаний платіжний документ вже був використаний позивачем за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, справа №334/9062/25, провадження №2/334/4756/25, яка ухвалою Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 27 жовтня 2025 року була повернута позивачу.
При цьому судовий збір, сплачений за подання вказаної позовної заяви, був зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України і позивачу у встановленому законом порядку не повертався. Питання повторного використання платіжного документа при повторному поданні позовної заяви за умови повернення без розгляду попередньо поданої позовної заяви вже розглядалося Верховним Судом.
У постанові від 13 лютого 2019 року у справі №1540/3297/18 Верховний Суд звернув увагу, що певний час редакція частини четвертої статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачала таке право, що якщо сума судового збору підлягала поверненню у зв'язку із залишенням позову без розгляду, але не була повернута, до повторно поданого позову додається первісний документ про сплату судового збору (друге речення цієї норми закону). Проте Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» це речення було виключено з цієї норми (підпункт 4 пункт 4 цього Закону) і станом на час ухвалення оскаржуваних у цій справі судових рішень стаття 6 Закону України «Про судовий збір» передбачала, що за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.
Тому, позивач, подаючи повторно позовну заяву, повинен сплати судовий збір за її розгляд і не може використовувати первісний документ про сплату цього платежу, доданий до іншої позовної заяви, яку суд повернув. Чинні положення законодавства, які врегульовують питання сплати судового збору, не обмежують і не порушують прав позивача у зв'язку з наявним обов'язком нести додаткові майнові витрати, пов'язані зі зверненням до суду, оскільки за законом такий позивач має право на повернення суми судового збору, сплаченого за подання первісної позовної заяви, яка була повернута.
Таким чином, вказана квитанція не може бути врахована як належний доказ сплати судового збору у цій справі, оскільки судовий збір за ними сплачений та зарахований при поданні іншого позову.
Отже, представнику позивача необхідно усунути вказані недоліки, а саме долучити до матеріалів справи документ, що підтверджує сплату судового збору у відповідному розмірі.
Вказані недоліки позовної заяви перешкоджають прийняттю судом рішення про відкриття провадження у справі.
Відповідно до статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву (чи іншу заяву) подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями: 175, 177, 185, 353 ЦПК України, -
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без руху.
Надати позивачу/представнику позивача строк для усунення недоліків позовної заяви, який становить п'ять днів з дня вручення копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачу/представнику позивача, що у разі усунення недоліків у вказаний строк, позовна заява буде вважатись поданою в день первісного її подання до суду.
У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк, позовну заяву буде визнано неподаною та повернуто позивачу зі всіма доданими документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Ісаков Д.О.