Дата документу 31.10.2025
Справа № 333/8938/24
Провадження № 2/334/703/25
31 жовтня 2025 року
Дніпровський районний суд м. Запоріжжя в складі:
Головуючого судді Гнатюка О.М.
При секретарях Соломоновій А.В., Алєйніковій О.В.
За участі представника відповідача Уткіна О.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОМЕГА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОМЕГА ФІНАНС» про захист прав споживачів,
До Дніпровського районного суду м. Запоріжжя надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОМЕГА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов обґрунтований наступним.
22.12.2018 року між Акціонерним товариством «ЮНЕКС БАНК», правонаступником якого є - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» та ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ; адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) було укладено кредитний договір № 9.153.1218.ФО_К (далі по тексту - кредитний договір № 9.153.1218.ФО_К від 22.12.2018 року).
Відповідно до умов кредитного договору №9.153.1218.ФО_К від 22.12.2018 року Відповідачу було надано кредит у сумі 48453,60 грн. терміном користування до 05.11.2020 року (день остаточного повернення кредиту), а Позичальник зобов'язується повернути отримані кредитні кошти, сплатити комісії, нараховані проценти за користування кредитом а інші платежі в порядку, в строки та на умовах, передбачених цим Договором, а також виконати інші умови цього Договору (п 1.1 Договору).
Пунктом 1.4 кредитного договору № 9.153.1218.ФО_К від 22.12.2018 року визначено, що Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені цим Договором, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової домовленості Сторін або достроково, відповідно до умов Договору або чинного законодавства України. Кредит вважається повернутим в момент зарахування суми кредиту в повному обсязі на відповідні рахунки Банку з обліку заборгованості Позичальника за цим Договором.
Пунктом 2.1. кредитного договору № 9.153.1218.ФО_К від 22.12.2018 року визначено, що надання кредиту здійснюється шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_2 в Банку, код Банку 322539, з подальшим перерахуванням на поточний рахунок НОМЕР_3 (ПрАТ «СК «Юнівес») у сумі 1453,61 грн. на сплату страхового платежу за договором добровільного страхування від нещасних випадків згідно з п. 3.2.6.1. цього Договору та договором страхування, за умови сплати Позичальником комісій (у разі наявності), встановлених п. 1.5.2 Договору.
Пунктом 2.3. кредитного договору № 9.153.1218.ФО_К від 22.12.2018 року визначено, що погашення кредиту, комісії за обслуговування кредиту та нарахованих процентів здійснюється Позичальником щомісячно в період з 01 до 10 (включно) число кожного місяця протягом строку дії цього Договору, починаючи з місяця, наступного за місяцем підписання цього Договору, в сумі 3047,88 грн. (далі - Платіж). Якщо 10-те число припадає на неробочий день, погашення платежу здійснюється Позичальником в останній робочий день перед таким неробочим днем. Погашення останнього платежу здійснюється не пізніше останнього дня строку кредиту, визначеного в п. 1.1 цього Договору.
Згідно з п. 2.4. кредитного договору № 9.153.1218.ФО_К від 22.12.2018 року погашення заборгованості за кредитом, комісії за обслуговування кредиту та процентами, а також інших платежів, передбачених умовами цього Договору, здійснюється за допомогою регулярного платежу, який був встановлений на поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_2 Позичальника, шляхом безготівкового перерахування суми платежу, визначеного в п. 2.3 цього Договору, та суми інших платежів (при наявності) на рахунок № НОМЕР_4 в АТ «ЮНЕКС БАНК», код банку 322539 (надалі - Рахунок).
Відповідно до п. 3.2.2. кредитного договору № 9.153.1218.ФО_К від 22.12.2018 року встановлено, що Позичальник зобов'язується сплачувати щомісячно платіж по кредиту, комісію за обслуговування та нараховані проценти згідно п. 2.3, 2.4 цього Договору, забезпечити повернення отриманого кредиту, комісію за обслуговування і сплату нарахованих процентів та комісій у встановлені цим Договором строки.
Відповідач належним чином не виконував свої зобов'язання по Договору, не сплачував щомісячні платежі за кредитом, комісію за обслуговування та проценти за користування кредитом та інші платежі, тим самим допускаючи порушення умов Кредитного договору.
28 березня 2021 року на електронному майданчику (електронна торгова система) ТОВ «Смарттендер» відбувся електронний аукціон з продажу лоту № 1 до складу якого входять: Права вимоги за кредитними договорами фізичних осіб, організатором аукціону та власником активів якого було - Акціонерне товариство «ЮНЕКС БАНК».
Переможцем електронного аукціону є - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС», що підтверджується Протоколом електронного аукціону № UA-PS-2021-03-19-000106-1 від 28.03.2021.
31.03.2021 між Акціонерним товариством «ЮНЕКС БАНК» (Клієнт) та ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» (Фактор) укладено Договір факторингу № 31/03-2021.
Станом на 31.03.2021 року відповідно до Реєстру прав вимог сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 9.153.1218.ФО_К від 22.12.2018 року перед новим кредитором - ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» складає - 53273,33 грн., з яких:
-11928,13 грн. - заборгованість по тілу кредиту (прострочена на день подання цієї позовної заяви);
-17517,20 грн. - прострочена заборгованість по тілу кредиту;
-2,63 грн. - проценти кредитом (прострочені на день подання цієї позовної заяви);
-83,05 грн. - прострочені проценти кредитом;
-1695,88 грн. - комісія за обслуговування кредиту прострочена на день подання цієї позовної заяви);
-22046,44 грн. - прострочена комісія за обслуговування кредиту.
Кількість днів прострочення по поверненню визначеного Графіком платежів частини тіла кредиту, процентів по кредиту, комісії та інших визначених договором платежів станом на 31.03.2021 року складає 386 днів.
Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ; адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» (код за ЄДРПОУ - 42436323; 01042, м. Київ, вул. Саперне поле, буд. 12, офіс 1007) суму заборгованості за кредитним договором № 9.153.1218.ФО_К від 22.12.2018 року у розмірі - 53273,33 грн., судовий збір 2422,40 грн., правнича допомога 6000 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, повідомлена належним чином. Надано клопотання про слухання справи за відсутності представника.
Відповідачкою подано зустрічний позов, який обґрунтований наступним.
26.12.2018 року між ОСОБА_1 та АТ «Юнекс Банк» укладений кредитний договір № 9.153.1218.ФО_К від 22.12.2018 року строком до 5.11.2020 року.
АТ «Юнекс Банк» протягом строку дії договору не пред'являлися будь-які вимоги чи претензії.
Первісним позивачем визнається те, що до 10.10.2024 року споживач виплатила 55308,96 грн. за вказаним кредитним договором (за тілом кредиту 18999,60 грн., за комісією 36309,36 грн.).
ОСОБА_1 діючи як звичайний споживач поставила підпис на анкеті-заяві та паспорті споживчого кредиту, які не містять конкретний вид банківських послуг та їх зміст.
Вважає, що таким діями кредитор заподіяв їй моральну шкоду в розмірі 2000 грн.
Просили визнати недійним договір в частині встановлення та стягнення щомісячної комісійної винагороди за надання банківських послуг та зобов'язати відповідача за зустрічним позовом здійснити перерахунок платежів ОСОБА_1 з комісії з часу укладення договору, зарахувавши сплачену позичальником комісію в рахунок інших платежів за кредитним договором.
В судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 підтримав зустрічний позов та заперечив можливість задоволення первісного позову.
Представником відповідача за зустрічним позовом ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» подано відзив на зустрічний позов.
Сторона відповідача за зустрічним позовом ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» не погоджується з доводами зустрічного позову.
ОСОБА_1 надано кредит в розмірі 48453,60 грн. до 26.12.2021 року. За весь період вона мала повернути кредиту 109686,73 грн.:
48453,60 грн. - тіло кредиту,
181,44 грн. - проценти за користування кредитом,
61051,68 грн. - комісія за обслуговування кредиту.
Станом на 31.03.2021 року відповідно до Реєстру прав вимог сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 9.153.1218.ФО_К від 22.12.2018 року перед новим кредитором - ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» складає - 53273,33 грн.
З виписки по особовому рахунку Банку ОСОБА_1 було сплачено АТ «Юнек Банк» 44645,71 грн., яка складається з :
19008,28 грн. сума на погашення тіла кредиту,
109,30 грн. - сума, сплачена на погашення відсотків за користування кредитним коштами,
23742,32 грн. - сума, сплачена на погашення комісії за обслуговування кредитом,
1785,81 грн. сума, сплачена на погашення пені.
Станом на 18.02.2025 року заборгованість ОСОБА_1 перед кредитором складає 53273,33 грн.
14.01.2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Котулою А.М. було відкрите виконавче провадження №68165053 з примусового виконання виконавчого напису №9022 від 21.12.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Омега Фінанс» суми заборгованості за кредитним договором № 9.153.1218.ФО_К від 22.12.2018 року у розмірі 53273,33 грн.
В рамках виконавчого провадження №68165053 приватним виконавцем не було жодного стягнення в рахунок погашення заборгованості.
7.11.2024 року виконавче провадження №68165053 було закінчене на підставі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя про визнання виконавчого напису №9022 таким, що не підлягає виконанню.
Окрім того, укладений кредитний договір №9.153.1218.ФО_К від 22.12.2018 року не є договором приєднання, а є результатом точної, досягнутої раніше сторонами домовленості в цивільному обігу про порядок взаємовідносин щодо надання та повернення грошових коштів, де перераховані всі права і обов'язки сторін, в тому числі чітко визначено його ціну, порядок розрахунків, терміни виконання умов й інші необхідні елементи, тобто породжує цивільно-правові наслідки для сторін.
Зазначений договір не містить посилання на Тарифи та умови надання банківських послуг.
У позовній заяві ОСОБА_1 посилається на договір, стороною якого є ОСОБА_3 , , що не має відношення до спірних правовідносин та зазначеної справи.
ОСОБА_1 в судовому засіданні не доведено будь-якими доказами заподіяння їй моральної шкоди.
Передбачені кредитним договором щомісячні комісії за обслуговування кредиту жодним чином не порушують права ОСОБА_1 , оскільки відсотки за кредитом є незначними, умови кредитного договору не містять умов, які б покладали на споживача надмірний тягар за послуги, які не пов'язані з отриманням та поверненням кредиту.
Банком в структуру нарахування комісії були включені ті послуги, які напряму пов'язані з наданням кредитних коштів в борг, а не додаткові послуги за інформування, видачу документів, чи інші, які повинні надаватися безкоштовно.
Просили застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити в задоволенні зустрічного позову.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
22.12.2018 року між АТ «Юнекс Банк» та відповідачкою було укладено кредитний договір № 9.153.1218.ФО_К, відповідно до умов якого відповідачці було надано кредит у сумі 48453,60 грн. терміном користування до 26.12.2021 року.
Відповідно до умов договору позичальник зобов'язався повернути отримані кредитні кошти, сплатити комісії, нараховані проценти за користування кредитом та інші платежі в порядку, в строки та на умовах, передбачених договором, а також виконати інші умови договору (п.1.1,1.2).
Сторони узгодили, що відповідач повинен сплатити проценти за користування кредитом щомісячно, із розрахунку фіксованої процентної ставки 0,25% річних; комісію за надання кредиту одноразово, не пізніше дня отримання кредиту, в розмірі 0,00% від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1 цього Договору; комісію за обслуговування кредиту щомісячно, в розмірі 3,5% від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1 цього Договору, яка включається до складу щомісячних ануїтетних платежів.
За порушення строків повернення кредиту та/або комісії за обслуговування та/або процентів та/або комісій позичальник сплачує банку додатково до встановленої за кредитом процентної ставки пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від суми зазначеної простроченої заборгованості (п.4.1). Умовами договору визначено право банку достроково вимагати повернення кредиту (п.3.2.10, 3.3.2). Договір підписаний власноручно відповідачем. Відповідачу був встановлений графік погашення кредиту (а.с.13-20).
Відповідач користувався наданим кредитом, частково здійснював погашення кредиту, але не в повному обсязі, про що свідчить досліджена судом виписка по особовому рахунку (а.с.23-52).
31.03.2021 між Акціонерним товариством «ЮНЕКС БАНК» (Клієнт) та ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» (Фактор) укладено Договір факторингу № 31/03-2021 (а.с.58-65).
Станом на 31.03.2021 року відповідно до Реєстру прав вимог сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 9.153.1218.ФО_К від 22.12.2018 року перед новим кредитором - ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» складає - 53273,33 грн., з яких:
-11928,13 грн. - заборгованість по тілу кредиту (прострочена на день подання цієї позовної заяви);
-17517,20 грн. - прострочена заборгованість по тілу кредиту;
-2,63 грн. - проценти кредитом (прострочені на день подання цієї позовної заяви);
-83,05 грн. - прострочені проценти кредитом;
-1695,88 грн. - комісія за обслуговування кредиту прострочена на день подання цієї позовної заяви);
-22046,44 грн. - прострочена комісія за обслуговування кредиту.
30.04.2021 на адресу відповідачки «ФК «Омега Фінанс» направлено повідомлення про відступлення права вимоги (а.с.53).
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України також передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як встановлено у ч. 2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Приписами ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст.633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Представник позивача, посилаючись на долучений до матеріалів справи розрахунок заборгованості зазначає, що станом на 31.03.2025 заборгованість відповідача за кредитним договором становить 53273,33 грн., яка складається з наступного:
-11928,13 грн. - заборгованість по тілу кредиту (прострочена на день подання цієї позовної заяви);
-17517,20 грн. - прострочена заборгованість по тілу кредиту;
-2,63 грн. - проценти кредитом (прострочені на день подання цієї позовної заяви);
-83,05 грн. - прострочені проценти кредитом;
-1695,88 грн. - комісія за обслуговування кредиту прострочена на день подання цієї позовної заяви);
-22046,44 грн. - прострочена комісія за обслуговування кредиту.
Між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договору кредиту, у тому числі умов щодо сплати відповідачем відсотків за кредитним договором та штрафних санкцій у разі прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення відповідачем отриманих кредитних коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом, в межах визначеного сторонами строку кредитування.
Таким чином сума заборгованості за кредитним договором 29531,01 грн., яка складається з 11928,13 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 17517,20 грн. - прострочена заборгованість по тілу кредиту; 2,63 грн. - проценти за кредитом; 83,05 грн. - прострочені проценти за кредитом.
Між тим, розрахунково-касове обслуговування - це послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, у тому числі у вигляді електронного документа, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договором.
Розрахунково-касове обслуговування є однією з базових операцій банків. Будь яка операція - і пасивна, і активна, і надання послуг - неминуче супроводжується здійсненням платежу, отже - розрахунковим чи касовим обслуговуванням відповідного клієнта. Причому виконання таких операцій виконуються за дорученням клієнтів, яких банки здійснюють платежі, чи касові операції.
Банки на договірній основі здійснюють розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів і виконують їх розпорядження щодо перерахування коштів з рахунків, за що стягують плату з клієнтів у вигляді комісійної винагороди.
Отже, касове обслуговування - це сукупність банківських операцій з прийняття готівкових коштів від клієнтів і зарахування їх на відповідні банківські рахунки та видачі з клієнтських рахунків через касу банку готівкових коштів згідно з розпорядженням клієнтів на цілі, передбачені чинним законодавством.
Касові операції виконуються відповідно до інструкції з організації емісійно-касової роботи в установах банків України.
Відповідно до ч.1,2 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.
У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.
Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначила, що «комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з матеріалами справи, відповідач погодився з умовами кредитування, у тому числі й щодо сплати комісії (п.1.5.3).
Однак, умови угод, їх укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» в частині стягнення прострочених комісій за обслуговування кредиту задоволенню не підлягають.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).
Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Тлумачення пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права.
Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (стаття 519 ЦК України).
Аналіз вказаних норм свідчить, що дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертої статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, зазначено, що «у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 січня 2020 року у справі № 924/1208/18, зазначено, що «заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на його зміст зобов'язального правовідношення, а відтак права боржника щодо нового кредитора залишаються такими, як і його права щодо первісного кредитора. У разі заміни кредитора законодавчо передбачено способи захисту інтересів як боржника (стаття 518 ЦК України), якому надається право висувати проти вимоги нового кредитора ті ж саме заперечення, які він мав проти первісного кредитора (наприклад зустрічні вимоги до первісного кредитора, заперечення, пов'язанні із простроченням первісного кредитора, наявністю обставин непереборної сили тощо), так і нового кредитора (стаття 519 ЦК України), перед яким старий кредитор буде відповідати у зобов'язанні за недійсність переданої йому вимоги. Тобто відповідальність старого кредитора може настати, якщо передана вимога є недійсною внаслідок припинення первісного зобов'язання (виконанням, неможливістю виконання тощо) або в разі визнання недійсним правочину, який був підставою виникнення первісного зобов'язання. Сам по собі факт укладення Договору цесії не створює для позивача безумовного обов'язку сплатити борг саме у такому розмірі, який вказано у спірному договорі у ході його виконання. У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора, позивач не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів по основному зобов'язанню».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) зробила висновок, що «за визнання недійсною умови кредитного договору про плату за управління кредитом є підстави задовольнити вимогу про зобов'язання банку перерахувати кредитну заборгованість позивача. Така вимога є вимогою про примусове виконання обов'язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України), а її задоволення ефективно захистить позивача у спірних правовідносинах. За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала, зокрема, у постановах від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 рудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21)).
Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19 (пункт 6.20)). Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов'язанні має створити умови для виконання боржником свого обов'язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту (див. частину першу статті 613 ЦК України). Відповідно до звичаїв ділового обороту у кредитних правовідносинах саме банк або інша фінансова установа розраховує заборгованість, маючи для цього необхідні технічні та професійні ресурси. Хоча такі дії кредитор вчиняє на власну користь, їх невчинення зумовлює стан юридичної невизначеності, неможливість припинення боржником зобов'язання виконанням, проведеним належним чином, за відсутності інформації про дійсну суму його заборгованості. Тому боржник може вимагати належного розрахунку заборгованості, а кредитор повинен виконати такий обов'язок (пункт 5 частини першої статті 16 ЦК України) задля задоволення інтересу боржника у юридичній визначеності. Задоволення вимоги боржника зобов'язати кредитора перерахувати заборгованість за договором (аналогічно, як і списати якусь її частину, якої стосується спір) може бути способом захисту права боржника на мирне володіння майном. Якщо він не має наміру сплачувати борг, бо не згоден із визначеним кредитором розміром, а кредитор на вимогу боржника суму заборгованості не перераховує та не звертається до суду за її стягненням, то боржник надалі одержуватиме від кредитора вимоги про сплату боргу у розмірі, визначеному кредитором, із яким боржник не погоджується. Це може провокувати останнього помилково, всупереч волі сплатити суму боргу. З огляду на встановлені судом обставини, а також сформульовані у цій постанові висновки щодо недійсності пункту 1.3.2 кредитного договору вимогу про зобов'язання банку перерахувати заборгованість позивача слід задовольнити. Її задоволення з огляду на встановлення незаконності нарахування плати за управління кредитом унеможливить стягнення з позивача тієї суми заборгованості, з якою він підставно не погодився (зазначене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 23-25, 102))».
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
Оскільки кредитором заявлена вимога про стягнення заборгованості і судом встановлено недійсність умов кредитного договору в частині сплати комісії, то сплачена позичальником сума комісій в розмірі 23742,32 грн. підлягає зарахуванню в рахунок інших платежів за кредитним договором.
Тому при частковому задоволенню первісних позовних вимог з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Омега Фінанс» підлягає остаточному стягненню сума 29531,01 грн.( сума заборгованості) - 23742,32 грн. (сплачена позичальником сума комісій)= 5788,69 грн.
За вказаних обставин зустрічні позовні вимоги про визнання недійсним в частині договору підлягають задоволенню, а вимоги про здійснення перерахунку заборгованості задоволенню не підлягають.
В іншій частині вимог слід відмовити.
Що стосується стягнення судових витрат, суд виходить з наступного.
Представником позивача на підтвердження понесених витрат на правову допомогу надано: договір про надання правової допомоги від 07.12.2025, згідно з яким правова допомога ТОВ «ФК «Омега Фінанс» надавалась адвокатським об'єднанням «Немесіда», копію ордера на надання правничої допомоги, акт надання послуг від 8.10.2025, платіжну інструкцію.
Відповідно до акту надання послуг адвокатським об'єднанням «Немесіда» надано наступні послуги: вивчення матеріалів справи, проведення правового аналізу та визначення правової позиції - 2400 грн., складення позовної заяви, підготовка доказів, вивчення практики - 3600 грн., всього на суму 6000 грн.
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною третьої вказаної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Оцінюючи заявлений стороною позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу, на предмет їх пропорційності складності справи, суд приходить до висновку, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу в сумі 6000 грн. є співмірним зі складністю справи.
Відповідно до ч.1, п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовну заяву задоволено частково, з відповідача за первісним позовом на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 651,96 грн. та судовий збір в сумі 263,22 грн.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).
Оскільки ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, а позов про визнання недійсним договору в частині та зобов'язання провести перерахунок заборгованості задоволений, то з відповідача за зустрічним позовом ТОВ «ФК «Омега Фінанс» підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у зв'язку з розглядом справи в сумі 3028 грн.
Керуючись ст.ст. 12-13, 19, 76-82, 89, 95, 141, 178, 223, 247, 258-259, 263-265, 272 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОМЕГА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ; адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» (код за ЄДРПОУ - 42436323; 01042, м. Київ, вул. Саперне поле, буд. 12, офіс 1007) суму заборгованості за кредитним договором № 9.153.1218.ФО_К від 22.12.2018 року у розмірі 5788,69 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ; адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» (код за ЄДРПОУ - 42436323; 01042, м. Київ, вул. Саперне поле, буд. 12, офіс 1007) судовий збір 263,22 грн., витрати правничу допомогу 651,96 грн.
В іншій частині вимог відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОМЕГА ФІНАНС» про захист прав споживачів задовольнити.
Визнати недійним кредитний договір № 9.153.1218.ФО_К від 22.12.2018 року, укладений між Акціонерним товариством «ЮНЕКС БАНК», правонаступником якого є - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» (далі по тексту - ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС»/Позивач) та ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ; адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ), в частині встановлення та стягнення щомісячної комісійної винагороди за надання банківських послуг.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» (код за ЄДРПОУ - 42436323; 01042, м. Київ, вул. Саперне поле, буд. 12, офіс 1007) на користь держави судовий збір в розмірі 3028 грн.
В іншій частині вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: Гнатюк О. М.