Справа № 308/15188/25
3/308/7104/25
03 листопада 2025 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Світлик О.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з ВП №1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 2 ст. 51 КУпАП,
01.10.2025 о 18 год. 00 хв., ОСОБА_1 , перебуваючи на в'їзді в с. Середнє, вул. Закарпатська, 1а, біля покинутої АЗС, таємно викрав з сумки, яка знаходилася на передньому сидінні автомобіля ВАЗ 2103, д.н.з. НОМЕР_1 , мобільний телефон марки ZTE моделі «Blade A 35» чорного кольору вартістю 2999 грн відповідно до касового чеку від 22.08.2025. Потерпілий - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_1 та його законний представник у судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки не повідомлено, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
При цьому враховую, що рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини (зокрема рішення «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008) наголошує, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
За таких обставин, вважаю за можливе розглянути справу у відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних у справі доказів.
Розглянувши дану справу, вважаю, що у діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП - дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу країни в частині норм адміністративного законодавства в частині кваліфікації адміністративних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV ПК для відповідного року.
Підпунктом 169.1.1 статті 169 цього кодексу передбачено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку.
Станом на 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028 грн, а 50 відсотків від його розміру становить 1514,00 грн. (ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX)
Таким чином, вартість майна - предмету адміністративного правопорушення охоплюється диспозицією частини 2 ст. 51 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП, стверджується зібраними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №767617 від 09.10.2025; рапортом від 01.10.2025; протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 01.10.2025; письмовим поясненнями ОСОБА_2 від 01.10.2025; письмовим поясненнями ОСОБА_1 від 09.10.2025; письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 09.10.2025; копією фіскального чеку від 22.08.2025 про придбання смартфона ZTE Blade A 35 на суму 2999,00 грн.
На момент вчинення діяння 01.10.2025 ОСОБА_1 не досяг повноліття, що підтверджується доданим до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №767617 від 09.10.2025 актовим записом про народження №11 від 04 березня 2008 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 КУпАП ОСОБА_1 підлягає відповідальності за ст. 51 КУпАП на загальних підставах. Разом з тим положеннями згаданої частини ст. 13 КУпАП з урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, що вчинили ряд правопорушень, зокрема, регламентованих ст. 51 КУпАП (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
З урахуванням обставин справи суддя вважає необхідним застосувати до ОСОБА_1 захід впливу, передбачений ст. 24-1 КУпАП у виді попередження.
Підстави для стягнення з ОСОБА_1 судового збору у відповідності до ст. 40-1 КУпАП відсутні, оскільки адміністративне стягнення на нього не накладено.
Керуючись ст. 13, 24-1, 51 ч. 2, 283, 284 КУпАП,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП, та застосувати до нього захід впливу, передбачений ст. 24-1 КУпАП, у виді попередження.
Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області О.М. Світлик