23 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 922/407/23
провадження № 12-48гс25
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ємця А. А.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Губської О. А., Дашутіна І. В., Кривенди О. В., Мартєва С. Ю.,Пількова К. М., Погрібного С. О., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Шевцової Н. В.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи
за касаційною скаргою фізичної особи - підприємця Саніна Юрія Костянтиновича
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2025 (колегія суддів: Білоусова Я. О. (головуюча), Здоровко Л. М., Лакіза В. В.)
у справіза позовом Харківської міської ради
до фізичної особи - підприємця Саніна Юрія Костянтиновича,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватної фірми «Агропромінвест»,
про стягнення коштів,
1. У лютому 2023 року Харківська міська рада (далі - Міськрада, позивач) звернулася до господарського суду з позовом до фізичної особи - підприємця Саніна Юрія Костянтиновича (далі - ФОП Санін Ю. К., відповідач), за участю третьої особи, про стягнення 3 552 943,22 грн безпідставно збережених коштів орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,3794 га з кадастровим номером 6310137200:06:002:0001, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Андріївська (Федора Кубасова), 2, за період з 01.01.2020 до 28.02.2022 (далі також позовний період).
2. Позов мотивований тим, що ФОП Санін Ю. К. після того як набув на підставі договорів дарування право приватної власності на об'єкти нерухомого майна (нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-11, 12-18; 2-го поверху № 19-21 в літ. «А-2» загальною площею 332 кв. м та нежитлову будівлю літ. «Б-1» загальною площею 316,4 кв. м), розташовані на земельній ділянці комунальної власності, належним чином не оформив і не зареєстрував речове право на цю земельну ділянку та протягом позовного періоду не вносив плату за користування нею, а тому наявні підстави для стягнення з нього безпідставно збережених коштів орендної плати відповідно до статей 1212-1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), розмір яких становить за період:
з 01.01.2020 до 31.12.2020 (крім березня) - 1 557 687,34 грн;
з 01.01.2021 до 31.12.2021 - 1 699 295,28 грн;
з 01.01.2022 до 28.02.2022 - 295 960,60 грн,
а також складається з нормативної грошової оцінки у 2020 - 2021 роках - 21 241 191,00 грн, у 2022 році (з урахуванням коефіцієнта індексації) - 23 365 310,00 грн, ставки річної орендної плати - 8 %, коефіцієнта складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнта розміру земельної ділянки у 2020 - 2021 роках - 1,0, у 2022 році - 0,95.
3. Здійснюючи вказані розрахунки, позивач керувався даними про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:06:002:0001, оформленими як Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27.07.2021 № 2898 (далі - Витяг від 27.07.2021 № 2898), відповідно до яких, зокрема:
- категорія земель - землі житлової та громадської забудови (код цільового призначення 1.10.5; вид використання - будівництво виробничо-складських приміщень (але не пізніше прийняття об'єкта до експлуатації) відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.07.2021 № НВ-0007234532021 [далі - Витяг з ДЗК]);
- середня (базова) вартість одного квадратного метра землі - 639,78 грн;
- номер економіко-планувальної зони - 7229;
- коефіцієнт Км2 (зональний; характеризує містобудівну цінність території в межах населеного пункту) - 2,04;
- сукупний коефіцієнт Км3 (локальний; враховує місце розташування земельної ділянки в межах економіко-планувальної зони) - 1,43, розрахований з огляду на наявність локальних коефіцієнтів на місцезнаходження земельної ділянки у зоні:
магістралей підвищеного містоформувального значення - 1,20;
пішохідної доступності швидкісного міського та зовнішнього пасажирського транспорту - 1,15;
пішохідної доступності до національних природних, регіональних ландшафтних, зоологічних та дендрологічних парків, парків - пам'яток садово-паркового мистецтва, ботанічних садів, заказників, заповідних урочищ, біосферних та природних заповідників, пам'яток природи, курортів, парків, лісопарків, лісів, зелених зон, пляжів - 1,15;
небезпечних геологічних процесів (зсуви, карст, яружна ерозія - яри понад 10 м, штучні підземні виробки - катакомби, підроблювані території, провали та значні тріщини у земній корі, у тому числі з виходом метану на поверхню) - 0,90;
- коефіцієнт Кф (характеризує місцерозташування земельної ділянки) - 3,00;
- коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки К(і) - 1,000.
4. Витяг від 27.07.2021 № 2898 створений Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області (далі - Управління) за допомогою програмного забезпечення для автоматизації процесів, пов'язаних з використанням нормативної грошової оцінки земель міста Харкова, станом на 01.01.2018.
5. Під час розгляду судом першої інстанції цієї господарської справи Санін Ю. К. звернувся до адміністративного суду з позовом до Управління, за участю третьої особи - Міськради, про визнання протиправними дій з розрахунку розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зокрема, з кадастровим номером 6310137200:06:002:0001 при формуванні Витягу від 27.07.2021 № 2898 щодо застосування сукупного коефіцієнта Км3 зі значенням 1,43.
6. Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 06.11.2023 у справі № 520/22039/23, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2024, позов задовольнив. Визнав протиправними дії Управління з розрахунку розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зокрема, з кадастровим номером 6310137200:06:002:0001 при формуванні Витягу від 27.07.2021 № 2898 щодо застосування сукупного коефіцієнта Км3 зі значенням 1,43.
7. Згідно з висновками адміністративних судів при формуванні Витягу від 27.07.2021 № 2898 позивач безпідставно застосував один підвищуючий локальний функціонально-планувальний фактор «у зоні пішохідної доступності до національних природних, регіональних ландшафтних, зоологічних та дендрологічних парків, парків - пам'яток садово-паркового мистецтва, ботанічних садів, заказників, заповідних урочищ, біосферних та природних заповідників, пам'яток природи, курортів, парків, лісопарків, лісів, зелених зон, пляжів» (1,15) та не застосував чотири понижуючі локальні інженерно-інфраструктурні та санітарно-гігієнічні фактори, оскільки не врахував, що земельна ділянка «не забезпечена централізованим теплопостачанням» (0,90-0,95) та «не забезпечена централізованим газопостачанням» (0,90-0,95) і знаходиться поряд з вулицею інтенсивного транспортного руху, а отже, у зонах «перевищення припустимого рівня шуму від залізниці, автодоріг, електропідстанцій та аеродромів» та «обмеження забудови за ступенем забруднення атмосферного повітря», що вплинуло на неправильний розрахунок сукупного локального коефіцієнта Км3.
8. Як наслідок, розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зокрема, з кадастровим номером 6310137200:06:002:0001 був завищений на понад 20 %, а якщо врахувати розташування її поряд з вулицею інтенсивного транспортного руху, - на понад 40 %.
9. Відхиляючи доводи апеляційних скарг Управління та Міськради, адміністративний апеляційний суд у постанові від 07.03.2024 зазначив, зокрема, що:
- Управління зобов'язане було перевірити правомірність та обґрунтованість вказаних, зокрема, у Витягу від 27.07.2021 № 2898 даних, які впливають на вартість нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням всіх факторів, а не лише за автоматичними даними.
При цьому адміністративний апеляційний суд здійснив покликання на такі висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - КАС ВС), викладені у постановах від 30.01.2020 у справі № 820/1804/16 та від 19.03.2021 у справі № 820/456/17: «…надаючи оскаржуваний витяг за підписом заступника начальника управління, відповідач зобов'язаний був перевірити правомірність та обґрунтованість вказаних в ньому даних, які впливають на вартість грошової оцінки земельної ділянки. Формування витягу в автоматичному режимі не може бути підставою для встановлення в ньому розмірів коефіцієнтів, які не відповідають вимогам чинного законодавства…»;
- Програмний комплекс «Нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2018», з використанням якого був створений, зокрема, Витяг від 27.07.2021 № 2898:
дозволяє Управлінню вносити або змінювати в ручному режимі відповідні позначки проти кожного фактору для розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки;
не розроблений адміністратором ДЗК (державним підприємством або державною установою), як того вимагає стаття 6 Закону України «Про Державний земельний кадастр», а створений розробником технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018. Навіть більше цей програмний комплекс не сертифікований, а тому розрахована на його підставі нормативна грошова оцінка земельної ділянки не може на сьогодні використовуватися для цілей, пов'язаних з нею, у тому числі й оподаткування. Починаючи з 2022 року, надання інформації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється кадастровими реєстраторами із застосуванням програмного забезпечення ДЗК, а не вказаного програмного комплексу.
10. Ухвалами від 24.04.2024 та від 30.04.2024 КАС ВС відмовив Управлінню та Міськраді у відкритті касаційного провадження в адміністративній справі № 520/22039/23.
11. Відтак 26.04.2024 Міськрада подала до господарського місцевого суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просила стягнути з відповідача 2 221 458,49 грн безпідставно збережених коштів орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310137200:06:002:0001 за період з 01.01.2020 до 28.02.2022.
12. Із вказаної заяви вбачається, що розмір орендної плати, яку повинен був сплачувати відповідач за користування земельною ділянкою, за власними розрахунками позивача становить за період:
з 01.01.2020 до 31.12.2020 (крім березня) - 969 551,33 грн;
з 01.01.2021 до 31.12.2021 - 1 057 692,40 грн;
з 01.01.2022 до 28.02.2022 - 184 214,76 грн.
13. При цьому позивач самостійно вирахував новий розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є основою для визначення заявлених позовних вимог, який у зв'язку зі зменшенням значення сукупного локального коефіцієнта Км3 з 1,43 до 0,89 склав 13 221 155,00 грн у 2020 - 2021 роках та 14 543 271,00 грн у 2022 році (з урахуванням коефіцієнта індексації).
14. Перерахунок Міськрадою сукупного локального коефіцієнта Км3, зважаючи на висновки в адміністративній справі № 520/22039/23, полягав у виключенні з Витягу від 27.07.2021 № 2898 значення 1,15 підвищуючого локального фактору «у зоні пішохідної доступності до національних природних, регіональних ландшафтних, зоологічних та дендрологічних парків, парків - пам'яток садово-паркового мистецтва, ботанічних садів, заказників, заповідних урочищ, біосферних та природних заповідників, пам'яток природи, курортів, парків, лісопарків, лісів, зелених зон, пляжів» та застосуванні двох понижуючих локальних факторів знаходження земельної ділянки у зонах «перевищення припустимого рівня шуму від залізниці, автодоріг, електропідстанцій та аеродромів» й «обмеження забудови за ступенем забруднення атмосферного повітря», коефіцієнти яких встановлені в межах 0,90-0,97 та 0,80-0,95, відповідно, однак використані позивачем з мінімально допустимим значенням 0,90 та 0,80 з мотивів дбайливого ставлення до інтересів землекористувача, адже застосування таких мінімальних значень є більш вигідним для нього. Інші дані у Витягу від 27.07.2021 № 2898, висновків щодо яких адміністративні суди не робили, залишилися незмінними.
15. Господарський суд Харківської області рішенням від 18.11.2024 у цій справі у задоволенні позову відмовив повністю.
16. Місцевий господарський суд з посиланням на приписи Законів України «Про оцінку земель» та «Про Державний земельний кадастр», а також положення Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 № 213 (далі - Методика № 213; була чинна на момент формування Витягу від 27.07.2021 № 2898 та втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147 «Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок» [далі - Методика № 1147]), Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі - Порядок № 1051), Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 (далі - Порядок № 489; втратив чинність на підставі наказу цього ж Міністерства від 04.04.2023 № 716), Методики № 1147 виходив з того, що:
- матеріали справи не містять нового Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з іншим розміром нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:06:002:0001, здійсненого з урахуванням висновків в адміністративній справі, у тому числі з правильним визначенням локальних факторів, значення їх коефіцієнтів та сукупного коефіцієнта Км3, а долучений позивачем до матеріалів справи Витяг від 27.07.2021 № 2898 не відповідає вимогам чинного законодавства щодо порядку його створення;
- самостійно визначений позивачем розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки в заяві про зменшення позовних вимог не може бути розглянутий як величина, оскільки розрахунок такої величини (1) не відноситься до повноважень Міськради та її посадових осіб, враховуючи вимоги законодавства щодо визначення нормативної грошової оцінки земель, (2) здійснюється в автоматичному режимі за допомогою програмного забезпечення ДЗК із застосуванням всіх відомостей про земельну ділянку, які вносяться до ДЗК при її формуванні, а також індексних карт та матеріалів містобудівного характеру і оформляється як Витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018, (3) не може бути здійснений самовільно з огляду на відсутність повних та достовірних даних щодо усіх наявних показників, а питання визначення усіх відомостей про земельну ділянку, які повинні бути у ДЗК, а також зон впливу усіх локальних факторів, які діють на земельну ділянку та величини нормативної грошової оцінки земельної ділянки, не було предметом розгляду в адміністративній справі.
17. Крім того, суд першої інстанції відхилив посилання позивача на акт обстеження земельної ділянки від 19.12.2022 як на доказ фактичного розміру земельної ділянки, яку використовує відповідач, зазначивши про його неналежність. Також за висновками суду позивач до матеріалів справи не долучив технічну документацію на земельну ділянку, окрім Витягу з ДЗК, який зареєстрований на підставі технічної документації і не відповідає вимогам чинного законодавства на час його формування, а отже, вказаний витяг не є належним та допустимим доказом у справі.
18. Східний апеляційний господарський суд постановою від 20.03.2025 у цій справі скасував рішення суду першої інстанції від 18.11.2024, ухвалив нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнув з відповідача на користь позивача безпідставно збережені кошти орендної плати у розмірі 2 211 458,49 грн за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:06:002:0001 за період з 01.01.2020 до 28.02.2022. В іншій частині позову відмовив.
19. Висновки апеляційного суду по суті спору зводяться до того, що відповідач безпідставно зберіг майно - грошові кошти у вигляді орендної плати за землю і порушив права та інтереси територіальної громади міста Харкова в особі Міськради на отримання доходу від такої плати, оскільки у позовний період фактично користувався земельною ділянкою комунальної власності без правовстановлюючих документів та укладеного відповідного договору оренди попри те, що є власником нерухомого майна, розміщеного на ній.
20. Акт обстеження земельної ділянки від 19.12.2022 та Витяг з ДЗК апеляційний суд вважав належними та допустимими доказами на підтвердження фактичного розміру земельної ділянки, яку використовує відповідач, а здійснений Міськрадою у заяві про зменшення позовних вимог новий розрахунок безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі самостійно визначеного розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки - правильним та обґрунтованим, за винятком помилкового сумування розмірів орендної плати за кожен рік окремо, що загалом становить 2 211 458,49 грн, а не заявлені 2 221 458,49 грн.
21. У контексті зазначеного апеляційний суд дійшов висновку, що перерахунок позовних вимог проведений позивачем з урахуванням встановлених в адміністративній справі № 520/22039/23 обставин щодо протиправного застосування сукупного локального коефіцієнта Км3 зі значенням 1,43 та даних з Витягу від 27.07.2021 № 2898, правомірність яких відповідач не спростував. Так, позивач виключив один підвищуючий локальний фактор та застосував два понижуючі такі фактори з більш вигідними для землекористувача мінімально можливими значеннями коефіцієнтів, враховуючи, що апеляційний адміністративний суд вказав на їх застосування, втім конкретного значення коефіцієнта не вказав.
22. Правомірність самостійного здійснення позивачем перерахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки та, як наслідок, розміру позовних вимог апеляційний господарський суд підтримав покликанням на постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справах № 905/1680/20 та № 635/4233/19, в яких суди здійснили власний розрахунок розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, застосувавши правильний коефіцієнт її функціонального використання Кф.
23. Також зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що до початку судового засідання, призначеного на 20.03.2025, відповідач через підсистему «Електронний суд» подав до апеляційного суду додаткові пояснення з новими доказами, які датуються 13-20.03.2025,просив прийняти їх до розгляду, мотивуючи необхідність їх подання до суду апеляційної інстанції з'ясуванням обставин, які мають істотне значення для подальшого розгляду справи, що документально підтверджується відповідями Управління на адвокатські запити, які потрібно було направити для встановлення відповідності здійсненого позивачем розрахунку безпідставно збережених коштів в заяві про зменшення позовних вимог від 26.04.2024.
24. У цих додаткових поясненнях відповідач заперечив проти застосування позивачем при розрахунку нормативної грошової оцінки в заяві про зменшення позовних вимог коефіцієнта функціонального використання земельної ділянки Кф зі значенням 3,00 з огляду на відсутність в ДЗК коду її цільового призначення та сукупного локального коефіцієнта Км3 зі значенням 0,89, визначеного без внесення змін до ДЗК, що підтверджується новими доказами, отриманими для виконання адвокатських запитів. Відповідач також звернув увагу, що нова нормативна грошова оцінка земельної ділянки визначена позивачем з урахуванням положень Методики № 213 та Порядку № 489, які на момент подачі заяви про зменшення позовних вимог від 26.04.2024 втратили чинність, а згідно з новою Методикою № 1147 позивач мав надати інший автоматично сформований витяг з актуальними значеннями коефіцієнтів Кф та Км3.
25. Суд апеляційної інстанції, посилаючись на частину 2 статті 118, статтю 119, частини 1, 2, 5 статті 161, частину 4 статті 262, частини 2, 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), залишив без розгляду додаткові пояснення відповідача від 20.03.2025 разом з доданими до них документами та, врахувавши обставини, зокрема, наявності в матеріалах справи відзиву з позицією відповідача, неодноразового відкладення справи, у тому числі за клопотанням представника ФОП Саніна Ю. К., завчасного повідомлення сторін спору про призначене на 20.03.2025 судове засідання, а також норму частини 12 статті 270 ГПК України, - розглянув справу за відсутності представника відповідача.
26. У поданій касаційній скарзі (її новій редакції від 02.06.2025) ФОП Санін Ю. К., посилаючись на наявність підстави касаційного оскарження за пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, просить скасувати постанову апеляційного суду від 20.03.2025, а рішення суду першої інстанції від 18.11.2024 залишити в силі.
27. Обґрунтовуючи наявність визначеної підстави касаційного оскарження, відповідач вказав на неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених у постановах:
- від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 13.01.2021 у справі № 10/Б-921/1442/2013, від 13.04.2021 у справі № 909/722/14, від 01.07.2021 у справі № 46/603, від 26.10.2021 у справі № 914/2578/20 стосовно порушення норм процесуального права щодо способу подання доказів та забезпечення права на справедливий суд;
- від 11.06.2019 у справі № 922/551/18, від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18, від 17.03.2020 у справі № 917/353/19, від 02.06.2020 у справі № 922/2845/19, від 08.07.2021 у справі № 905/979/20 стосовно належності доказів для підтвердження обґрунтованості розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки, в тому числі для цілей стягнення безпідставно збережених коштів.
28. Узагальнені доводи касаційної скарги зводяться до згоди з усіма висновками суду першої інстанції, які лягли в основу рішення про відмову у задоволенні позову, та до незгоди з розрахунком позивача розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та, як наслідок, орендної плати, які суд апеляційної інстанції вважав правильними за винятком загальної суми стягнення.
29. Скаржник вказав, що суд апеляційної інстанції:
- порушив статтю 269 ГПК України, коли залишив без розгляду нові докази, подані відповідачем разом з додатковими поясненнями від 20.03.2025, які підтверджують застосування позивачем при здійсненні розрахунків неправильних значень коефіцієнтів Кф та Км3;
- порушив статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право особи, зокрема, на справедливий суд), оскільки безпідставно не допустив представника відповідача до участі в судовому засіданні, яке відбулося 20.03.2025, хоча достеменно знав про його перебування в приміщенні суду та подання ним додаткових пояснень від 20.03.2025 з додатками через канцелярію суду;
- в оскаржуваній постанові висвітлив фактичні обставини справи, які сторони спору не заперечували, однак необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи в спірній між сторонами частині (щодо розміру нормативної грошової оцінки) не створив;
- правильно застосував норми законодавства, які регулюють питання формування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, але зробив неправильні висновки про відповідність розрахунку позовних вимог приписам чинного законодавства, зокрема, щодо наявності в матеріалах справи тих доказів, які підтверджують заявлений розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням коефіцієнтів Кф та Км3, та правомірність його обчислення Міськрадою.
30. Водночас в касаційній скарзі відповідач звернувся до суду касаційної інстанції з проханням прийняти до розгляду та зважити на подані 20.03.2025 нові докази (які суд апеляційної інстанції залишив без розгляду), стверджуючи про їх особливий характер для розгляду справи та наявність виняткового випадку.
31. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду (далі - КГС ВС) ухвалою від 23.06.2025 відкрив касаційне провадження у цій справі, а ухвалою від 02.09.2025 - передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частинами 3, 4 статті 302 ГПК України (далі - ухвала про передачу).
32. Мотивуючи наявність підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, визначеної частиною 4 статті 302 ГПК України, колегія суддів висловилася, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки в частині визначення факторів, які впливають на коефіцієнт, що характеризує місце розташування земельної ділянки (Км3), не може бути розрахована самовільно як позивачем, так і судом, оскільки відсутні повні та достовірні дані щодо усіх наявних показників для проведення такого розрахунку. Визначення позивачем на власний розсуд локальних факторів та самостійне визначення на їх підставі сукупного коефіцієнта Км3, до того ж за принципом «як найкраще для відповідача», не відповідає приписам статей 6, 9, 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр», положенням Методики № 213, Порядку № 489 та Порядку № 1051 (підпункту 14 пункту 24) як в частині правил такого визначення, так і в частині наявності повноважень для здійснення таких розрахунків.
33. Водночас вказала, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 підтримала здійснений апеляційним судом розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки із застосуванням правильного коефіцієнта функціонального використання земельної ділянки Кф, а у постанові від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19 - самостійно визначила розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, застосувавши правильний коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки Кф.
34. Такий висновок Великої Палати Верховного Суду у наведених постановах стосується коефіцієнта функціонального використання земельної ділянки Кф, що у справі № 922/407/23 не є єдиним спірним питанням, адже позивач також застосував на власний розсуд локальні фактори та самостійно визначив на їх підставі сукупний локальний коефіцієнт Км3. При цьому, на думку колегії суддів, для розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки необхідним є з'ясування вартості квадратного метра земельної ділянки певного населеного пункту за спеціальною формулою, яка включає інші показники, що визначаються компетентними державними органами.
35. Встановивши, що Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах не сформувала висновку про те, які саме коефіцієнти для визначення нормативної грошової оцінки землі може самостійно розрахувати позивач, окрім коефіцієнта функціонального використання земельної ділянки Кф, колегія суддів вказала на необхідність відступу (шляхом конкретизації) від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постановах від 09.11.2021 у справах № 905/1680/20 та № 635/4233/19, стосовно права позивача та суду визначати розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки із застосуванням правильного коефіцієнта функціонального використання земельної ділянки Кф, зазначивши, що вказаний висновок Великої Палати Верховного Суду потребує уточнення в частині яких саме коефіцієнтів позивач може провести самостійний розрахунок, і до них не відносяться локальні фактори та можливість самостійного визначення на їх підставі сукупного коефіцієнта Км3, а тому вказане не відповідає положенням Порядку № 489 та підпункту 14 пункту 24 Порядку № 1051.
36. Обґрунтовуючи наявність підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, визначеної частиною 3 статті 302 ГПК України, колегія суддів вказала на потребу у відступі від висновків КАС ВС щодо застосування положень Методики № 213 та Порядку № 489 в частині можливості визначення локальних факторів не в автоматичному режимі, які випливають з постанов від 30.01.2020 у справі № 820/1804/16, від 11.01.2022 у справі № 820/105/16, від 03.06.2022 у справі № 160/12709/19, від 23.11.2022 у справі № 160/10494/19, від 05.09.2023 у справі № 520/9277/20, від 28.05.2025 у справі № 520/9801/24, де виснувано:
«…спеціальним нормативним актом, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин не було встановлено однозначного обов'язку використовувати лише програмне забезпечення для визначення відповідних коефіцієнтів. Таким чином, надаючи оскаржуваний витяг за підписом заступника начальника управління, відповідач зобов'язаний був перевірити правомірність та обґрунтованість вказаних в ньому даних, які впливають на вартість грошової оцінки земельної ділянки. Формування витягу в автоматичному режимі не може бути підставою для встановлення в ньому розмірів коефіцієнтів, які не відповідають вимогам чинного законодавства».
37. На думку колегії суддів, застосовуючи положення Методики № 213 та Порядку № 489 при дослідженні правильності визначення значення коефіцієнтів Км3 (локальні фактори) при наданні витягу з нормативної грошової оцінки окремих земельних ділянок, КАС ВС у цитованому висновку вказав на можливість розрахування відповідних локальних коефіцієнтів не в автоматичний спосіб, з чим колегія суддів КГС ВС не погоджується, оскільки розрахунок позивачем на його розсуд локальних факторів та самостійне визначення на їх підставі сукупного коефіцієнта Км3 не відповідає положенням Порядку № 489 та підпункту 14 пункту 24 Порядку № 1051.
Велика Палата Верховного Суду не вбачає наявності підстав для передачі справи на її розгляд з огляду на таке
38. Відповідно до статті 302 ГПК України:
- суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду (частина 3);
- суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати (частина 4).
39. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов'язкове для суду та інших суб'єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору (див., зокрема, постанову від 21.03.2024 у справі № 191/4364/21, ухвали від 22.05.2024 у справі № 902/1076/24, від 09.08.2024 у справі № 127/22428/21, від 07.05.2025 у справі № 522/1514/21).
40. Отже, підставою для передачі для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати або Верховного Суду у складі колегії суддів іншого касаційного суду, є конкретний висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, а не будь-який висновок чи правова оцінка фактів, зроблена Судом для обґрунтування мотивувальної частини постанови, яка може варіюватися.
41. Разом з тим наявність висновків в раніше ухваленому рішенні Великої Палати або Верховного Суду у складі колегії суддів іншого касаційного суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо. Так, пріоритетним для вирішення питання про прийняття справи до провадження Великою Палатою Верховного Суду є визначення подібності правовідносин у справі, яка передається, з правовідносинами у справі, в якій наведений правовий висновок щодо питання застосування норми права, від якого колегія суддів (у випадку цієї справи) вважає за необхідне відступити.
42. Поняття «подібні правовідносини» полягає у тому, що на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Подібність правовідносин у відповідних справах слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями, з-поміж яких змістовий критерій (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
43. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц, її ухвали від 09.06.2021 у справі № 523/7609/17, від 13.04.2023 у справі № 211/4347/15-ц).
44. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у практиці дотримується усталеного підходу, за якого вона, щоб гарантувати юридичну визначеність, має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання (див., зокрема, постанови 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17).
Щодо постанов Великої Палата Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 та від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19
45. У постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, предметом розгляду в якій були вимоги власника земельної ділянки комунальної власності до фактичного землекористувача про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати за період після припинення договору оренди, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що для цілей сплати орендної плати чи повернення безпідставно збережених грошових коштів фактичним землекористувачем без оформлення орендного договору належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору.
46. З огляду на такі висновки Велика Палата Верховного Суду у названій постанові відступила від висновку господарського суду касаційної інстанції, а саме: «при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно…, а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель», зазначивши, що висновки судів, які застосовують приписи статей 20, 23 Закону України «Про оцінку земель» у спосіб тлумачення витягу про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки як єдиного належного доказу на підтвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати чи повернення безпідставно збережених грошових коштів фактичним землекористувачем без оформлення орендного договору, є помилковими.
47. У постанові від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19, де розглядалися вимоги про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, що пов'язані зі зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру ставки орендної плати на підставі рішення селищної ради, Велика Палата Верховного Суду вказала, що рішення органу місцевого самоврядування не може вважатися законодавчою підставою для внесення змін до договору оренди землі в частині зміни розміру (ставки) орендної плати з огляду на відсутність в такого органу відповідних повноважень, якщо тільки сторони у договорі не передбачили можливості внесення змін до договору оренди землі з наведеної підстави, однак нормативна грошова оцінка земельної ділянки може встановлюватися договором, що зумовлює внесення відповідних змін до правочину (разом з тим у постанові від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22 Велика Палата Верховного Суду відступила від останнього висновку, оскільки з моменту початку застосування зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки автоматично змінюються права та обов'язки сторін договору в частині розміру орендної плати і в орендаря виникає обов'язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки землі, тому у сторін відсутній обов'язок укладати додаткову угоду та вносити відповідні зміни у договір, натомість власник земельної ділянки може захистити свої права у спосіб звернення до суду з позовом про стягнення орендної плати, несплаченої орендарем).
48. Отже, висновки Великої Палати Верховного Суду стосуються питання застосування:
- у постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 - норм податкового та земельного законодавства, у тому числі статей 20, 23 Закону України «Про оцінку земель», у взаємозв'язку з положеннями Методики № 213, Порядку № 489 та Порядку № 1051 в контексті належності доказів для обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки;
- у постанові від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19 - норм податкового та земельного законодавства у сукупності з нормами цивільного права, які регулюють внесення змін до договору, - статті 651, 652 ЦК України та положеннями закону, який встановлює засади організації, діяльності та правового статусу органів системи місцевого самоврядування (з урахуванням предмета спору, відмінного від справи, яка розглядається) в аспекті обов'язковості рішень органів місцевого самоврядування для внесення змін до договорів оренди землі в частині перегляду розміру (ставки) орендної плати та нормативної грошової оцінки землі.
49. У вказаних постановах Велика Палата Верховного Суду не робила висновку стосовно наявності / відсутності у позивача чи суду права здійснити самостійний розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки із застосуванням правильного коефіцієнта функціонального використання земельної ділянки Кф через призму аналізу норм податкового та земельного законодавства, а також положень Методики № 213, Порядку № 489 та Порядку № 1051, від якого просить відступити (шляхом уточнення) колегія суддів в ухвалі про передачу.
50. Висновки Великої Палати Верховного Суду у цих постановах, з яких випливає, що в одному випадку вона підтримала здійснений апеляційним судом розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки із застосуванням правильного коефіцієнта функціонального використання земельної ділянки Кф (справа № 905/1680/20), а в іншому - самостійно визначила розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, застосувавши правильний коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки Кф (справа № 635/4233/19), зумовлені:
по-перше, наявністю у суду процесуального обов'язку в межах наданих повноважень належним чином досліджувати, перевіряти та оцінювати подані сторонами докази, у тому числі поданий позивачем розрахунок заборгованості, а у разі незгоди - навести свій розрахунок;
по-друге, у суду були наявні повні та достовірні дані про усі показники для застосування їх у простому арифметичному розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки за встановленою у Порядку № 489 формулою, зокрема, незаперечувані сторонами спору відомості з ДЗК про цільове призначення земельної ділянки (категорію / код) та чітко встановлене у додатку 1 до цього Порядку значення коефіцієнта функціонального використання земельної ділянки Кф, що не потребує встановлення фактів, дослідження доказів та надання їм правової оцінки, оскільки значення цього коефіцієнта знаходиться у прямій залежності від коду КВЦПЗ, на відміну від справи, яка розглядається, де відповідач заперечує як наявність в ДЗК вихідних даних для визначення коефіцієнта Кф, так і застосування при розрахунку положень Порядку № 489;
по-третє, у названих справах сторони не заперечували інші показники, що містяться у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, які не є взаємопов'язаними та не замінюють один одного, а використовуються одночасно, зокрема, й значення локальних факторів для визначення сукупного коефіцієнта Км3, які встановлюються у додатку 7 до Порядку № 489 переважно в межах певного діапазону, на противагу коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки Кф, який об'єктивно існує, тому не обчислюється уповноваженими органами самостійно, а застосовується відповідно до встановленого порядку.
51. Крім того, Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи справи № 905/1680/20 та № 635/4233/19, не виходила з обставин наявності рішення адміністративного суду у спорі про оскарження дій центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері земельних відносин, щодо застосування у витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки сукупного локального коефіцієнта Км3 з відповідним значенням, яке у справі № 922/407/23 було підставою для зменшення позовних вимог, до того ж містить висновок, що розрахована на підставі несертифікованого програмного комплексу нормативна грошова оцінка земельної ділянки не може на сьогодні використовуватися для цілей, пов'язаних з нею, у тому числі й оподаткування.
52. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що формулювання висновків у постановах від 09.11.2021 у справах № 905/1680/20 та № 635/4233/19 щодо питання застосування норм матеріального права здійснювалося нею в межах спірного питання, яке передавалося на її вирішення, і саме від таких висновків можна відступити за наявності певних чітко визначених та аргументованих об'єктивних причин.
53. Водночас убачається, що необхідність відступу (шляхом уточнення) від висновків Великої Палати Верховного Суду у постановах від 09.11.2021 у справах № 905/1680/20 та № 635/4233/19, яку обґрунтовує колегія суддів в ухвалі про передачу, не пов'язана з запереченням тлумачення відповідних норм матеріального права, а зводиться до незгоди з висновками, які стосуються дослідження та оцінки доказів у конкретній справі відповідно до статей 76, 77, 86 ГПК України, а також дій суду, вчинених для правильного вирішення справи, що не є тотожним правовому висновку Великої Палати щодо застосування норми права, про який йде мова в частині 4 статті 302 ГПК України.
54. Отже, немає передумов для прийняття до розгляду цієї справи Великою Палатою Верховного Суду на підставі частини 4 статті 302 ГПК України.
Щодо постанов Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 820/1804/16, від 11.01.2022 у справі № 820/105/16, від 03.06.2022 у справі № 160/12709/19, від 23.11.2022 у справі № 160/10494/19, від 05.09.2023 у справі № 520/9277/20, від 28.05.2025 у справі № 520/9801/24
55. У вказаних адміністративних справах предметом розгляду були позовні вимоги до центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері земельних відносин, про визнання протиправними його дій щодо формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки / здійснення оцінки земельної ділянки із застосуванням локальних факторів / сукупного локального фактору Км3 на рівні максимально граничних розмірів та скасування такого витягу.
56. Для обґрунтування мотивів відхилення доводів відповідача - органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері земельних відносин, про правомірність застосування ним завищеного сукупного локального коефіцієнта Км3 при створенні витягу з огляду на формування його в автоматичному режимі (без фізичного впливу) із застосуванням відповідного програмного комплексу, що є використанням ГІС-технологій, КАС ВС навів висновок такого змісту:
«…надаючи оскаржуваний витяг за підписом заступника начальника управління, відповідач зобов'язаний був перевірити правомірність та обґрунтованість вказаних в ньому даних, які впливають на вартість грошової оцінки земельної ділянки. Формування витягу в автоматичному режимі не може бути підставою для встановлення в ньому розмірів коефіцієнтів, які не відповідають вимогам чинного законодавства».
57. Цьому висновку передували засновки адміністративного суду касаційної інстанції про те, що «…спеціальним нормативним актом, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, не було встановлено однозначного обов'язку використовувати лише програмне забезпечення для визначення відповідних коефіцієнтів…», а саме пункт 3.10 Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України та Української академії аграрних наук від 27.01.2006 № 18/15/21/11, передбачав, що установлення частки площі здійснюється переважно шляхом використання ГІС-технологій та електронних цифрових карт, який кореспондується з пунктом 10 розділу ІІ Порядку № 489. Внесення до ДЗК геодезичної, картографічної основи та відомостей про них (змін до них), індексних кадастрових карт (планів) відповідних адміністративно-територіальних одиниць (змін до них) входить до компетенції державного кадастрового реєстратора, який у свою чергу входить до складу Держгеокадастру та його територіальних органів.
58. З наведеного випливає, що висновки КАС ВС в адміністративних справах № 820/1804/16, № 820/105/16, № 160/12709/19, № 160/10494/19, № 520/9277/20, № 520/9801/24 стосуються правомірності дій саме органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері земельних відносин, як органу державної влади з визначення на момент створення витягу локальних факторів / сукупного локального коефіцієнта Км3 у значенні, що не відповідає закону, а не законності дій органу місцевого самоврядування щодо самостійного розрахунку нового розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, виходячи з визначених на власний розсуд локальних факторів та сукупного коефіцієнта Км3 на їх підставі, тобто по суті одноособове внесення органом місцевого самоврядування змін у витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки після його формування уповноваженим органом, що має місце у справі № 922/407/23.
59. За таких обставин постанови КАС ВС в адміністративних справах ухвалені у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у господарській справі, яка розглядається, за предметом та підставами позову, змістом позовних вимог і встановленими фактичними обставинами, а також за матеріально-правовим регулюванням, яке обумовлене наявністю в органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері земельних відносин, повноважень перевірити сформований в автоматичному режимі витяг на відповідність вказаних у ньому коефіцієнтів вимогам чинного законодавства.
60. Водночас в ухвалі про передачу колегія суддів КГС ВС, бажаючи відступити від сталої практики КАС ВС в аналогічних спорах, здійснила цитування певної частини судових рішень адміністративного суду касаційної інстанції, однак із застосуванням критеріїв визначення судового рішення в подібних правовідносинах не з'ясувала, чи ухвалені судові рішення в адміністративних справах в подібних до господарської справи правовідносинах.
61. Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що передача цієї справи на її розгляд на підставі частини 3 статті 302 ГПК України необґрунтована.
Висновки Великої Палати Верховного Суду
62. Згідно із частиною 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
63. Отож, питання застосування норм матеріального та процесуального права вирішує суд касаційноїінстанції під час розгляду касаційної скарги відповідно до його повноважень.
64. КГС ВС в ухвалі про передачу не виклав проблемного правозастосування, до того ж при вирішенні справ саме у подібних правовідносинах, а також не навів аргументів, чому визначене в ухвалі про передачу правове питання не може бути вирішене самим господарським судом касаційної інстанції під час розгляду касаційної скарги відповідно до його повноважень, адже на розгляд Великої Палати Верховного Суду в цій справі передане питання, яке може бути вирішене КГС ВС як належним судом.
65. Відповідно до частини 6 статті 303 ГПК України, якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку, зокрема, про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об'єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об'єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
66. Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для передачі справи № 922/407/23 на її розгляд, тому цю справу разом з касаційною скаргою ФОП Саніна Ю. К. слід повернути відповідній колегії КГС ВС для розгляду на підставі приписів частини 6 статті 303 ГПК України.
Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду
Справу № 922/407/23 разом з касаційною скаргою фізичної особи - підприємця Саніна Юрія Костянтиновича на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2025 повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А. А. Ємець
Судді: О. О. Банасько С. О. Погрібний
О. Л. Булейко Т. Г. Стрелець
І. А. Воробйова О. В. Ступак
О. А. Губська І. В. Ткач
І. В. Дашутін О. С. Ткачук
О. В. Кривенда В. Ю. Уркевич
С. Ю. Мартєв Н. В. Шевцова
К. М. Пільков