3 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 202/3044/23
провадження № 61-12512ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Фаловської І. М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпра (раніше - Індустріальний районний суд
м. Дніпропетровська) від 17 грудня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 серпня 2025 року, ухвалені за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Індустріального районного суду м. Дніпра (раніше - Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська) від 24 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Краматорської міської ради, Печерське управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, про позбавлення батьківських прав,
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Краматорської міської ради, Печерське управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, про позбавлення батьківських прав.
Відповідно до Закону України від 26 лютого 2025 року № 4273-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» з 25 квітня 2025 рокуІндустріальний районний суд м. Дніпропетровська перейменовано на Індустріальний районний суд м. Дніпра.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпра від 24 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 6 березня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 5 червня 2024 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 24 листопада 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 6 березня 2024 року залишено без змін.
У липні 2024 року ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції заяву про перегляд рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 24 листопада 2023 року за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпра від 17 грудня 2024 року у задоволенні заяви відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 серпня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпра від 17 грудня 2024 року - без змін.
7 жовтня 2025 року ОСОБА_1 за допомогою підсистеми «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосуваннясудами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпра від 17 грудня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 серпня 2025 року і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 у повному обсязі, а у разі неможливості ухвалити нове судове рішення - повернути справу до суду першої інстанції на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправомірно відмовлено у прийнятті та оцінці доказів щодо наявності нововиявлених обставин, не допитано свідків, які могли підтвердити їх наявність, здійснено формальний підхід до належності та допустимості доказів.
Судом першої інстанції порушено порядок і строки розгляду заяви за нововиявленими обставинами, яку подано 1 липня 2024 року, а перше судове засідання призначене лише на 11 грудня 2024 року.
Заява за нововиявленими обставинами у справі, яка виникла з сімейних правовідносин, попри пряму заборону частини четвертої статті 274, статей 279, 429 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України, розгадалася у порядку спрощеного позовного провадження.
Судами не виконано обов'язку реагування на ознаки злочину та фальсифікації доказів.
Крім того, судове рішення судом апеляційної інстанції ухвалене без участі ОСОБА_1 ; судове засідання, призначене 27 серпня 2025 року об 11 год40 хв, проведено поза призначеним часом.
Також заявник вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховані правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17, від 25 травня 2021 року
у справі № 752/4995/17, у постановах Верховного Суду від 13 липня 2020 року
у справі № 753/10840/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 726/938/18,
від 13 жовтня 2021 року у справі № 923/1379/20, від 3 серпня 2022 року
у справі № 910/5408/21, від 26 жовтня 2022 року у справі № 752/1253/22.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.
Згідно зі статтею 25 ЦПК України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК Україниучасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2, 3 частини першої статті 389ЦПК України, в касаційній скарзі вказується обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Підставою касаційного оскарження заявник визначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема статей 151, 157, 164 Сімейного кодексу (далі - СК) України, та порушення норм процесуального права, а саме пункту 10 статті 83, статей 128-131, 212, частини четвертої статті 274, статей 279, 423, 429 ЦПК України, вказуючи, що зазначені ним підстави для перегляду судового рішення є нововиявленими обставинами.
Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга заявника є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та необґрунтованості зазначених судових рішень.
Так, у липні 2024 року ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції заяву про перегляд рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 24 листопада 2023 року за нововиявленими обставинами.
Заява мотивована тим, що судом першої інстанції і при перегляді всіма судами наступних інстанцій не були враховані ризики, що існують для дитини, не враховані інтереси батька і враховані лише інтереси матері дитини.
Зазначав, що поза увагою судів залишилося невиконання ОСОБА_2 рішення Дніпровського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року
у справі № 175/3823/23, яким її зобов'язано надати можливість спілкуватись заявнику з сином та не перешкоджати особистим зустрічам з дитиною, у зв'язку з чим він позбавлений можливості спілкування з дитиною. За даним фактом здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні
за статтею 382 Кримінального кодексу (далі - КК) України.
Вказував, що судове рішення ухвалене на підставі наданих сфальсифікованих документів психолога та висновку органу опіки та піклування, оскільки особи, які зазначені підписантами цих документів, їх не підписували.
Окрім того, ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями, обмежує дитину в їжі, в доступі до освіти, дитина не навчається ні в українській, ні в закордонній школі, позбавляє дитину доступу до духовних цінностей. За показаннями свідків, мати не приділяє уваги дитині, повертається додому з роботи пізно і дає дитині психотропний препарат «Concerta». Також йому відомо, що мати з хлопчиком спали в одному ліжку, а дитині 10 років; відповідач веде аморальний спосіб життя. Після ухвалення судового рішення у цій справі заявник дізнався, що в Естонії дитині завдано тілесних ушкоджень в присутності матері.
Вказував, що ці обставини існували на момент ухвалення судового рішення, проте не були враховані судом першої інстанції, тому є підстави для його скасування за нововиявленими обставинами.
Постановляючи оскаржувану ухвалу,Індустріальний районний суд м. Дніпра дослідив надані ОСОБА_1 докази, а саме: копію заяви ОСОБА_1 , подану до уповноважених органів Республіки Естонія, про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності від 23 червня 2024 року; талон-повідомлення № 49934 про звернення ОСОБА_2 до поліції 29 грудня 2020 року, оскільки ОСОБА_1 забирав сина ОСОБА_3 ; характеристику дитини із навчального закладу від 4 січня 2021 року; відповідь Краматорської загальноосвітньої шкоди I-III ступенів № 5 від 16 березня 2021 року на запит ОСОБА_2 ; рішення Краматорського міського суду Донецької області від 5 серпня 2020 року про видачу за заявою ОСОБА_2 обмежувального припису щодо ОСОБА_1 ; талон-повідомлення про звернення ОСОБА_1 до поліції про вжиття заходів до дружини від 4 лютого 2022 року; постанову Донецького апеляційного суду від 2 грудня 2020 року про скасування рішення Краматорського міського суду Донецької області від 5 серпня 2020 року; звернення ОСОБА_1 до Центрального апарату Державного бюро розслідувань (далі - ДБР) про фальсифікацію інформації в Краматорському міському суді Донецької області від 22 вересня 2020 року; повідомлення Територіального управління ДБР про внесення відомостей до Єдиного реєстру державних розслідувань (далі - ЄРДР) про внесення завідомо неправдивих відомостей до протоколу судових засідань від 28 вересня 2020 року; копію витягу з ЄРДР від 24 вересня 2020 року № 62020050000002056 за частиною першою
статті 366 КК України щодо службових осіб Краматорського міського суду Донецької області; характеристику Житлово-будівельного кооперативу «Гігієніст» сім'ї ОСОБА_4 від 1 липня 2020 року; копію довідки із травмпункту лікарні
м. Краматорськ від 25 липня 2020 року, яка видана ОСОБА_2 ; копії фото дитини; протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 16 липня 2020 року від ОСОБА_1 про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 , яка не виконує батьківські обов'язки щодо дитини; копію відповіді Батальйону патрульної поліції в м. Краматорськ та Слов'янськ Управляння патрульної поліції Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про службове розслідування щодо працівника поліції від 23 жовтня 2020 року; роздруківку розмови, не завірену, без дати; копію характеристики практичного психолога, в яких зазначені часові межі психологічного супроводу ОСОБА_3 2015-2020 років; відповідь Міністерства внутрішніх справ України від 8 грудня 2022 року про те, що за заявами ОСОБА_5 порушено 16 кримінальних проваджень; відповідь Служби у справах дітей Печерської районної у місті Києві державної адміністрації про відсутність підстав для постановлення на профілактичний облік малолітньої дитини ОСОБА_3 від 26 червня 2021 року; відповідь Краматорського районного управління поліції від 3 лютого 2022 року про постановлення на профілактичний облік у відділі превенції ОСОБА_2 у зв'язку із порушенням кримінального провадження за частиною першою статті 126-1 КК України; талони-повідомлення про прийняття заяви ОСОБА_5 до поліції № 5053 та № 477; роздруківку з месенджера; заяву ОСОБА_2 , надану дізнавачу Краматорського районного управління поліції від 4 березня 2021 року; фото медичного препарату.
Наданому заявником документу, складеному іноземною мовою (без перекладу українською), суд першої інстанції не надав оцінку, оскільки позбавлений можливості здійснювати самостійний переклад вказаних доказів та відображати такий переклад у тексті судового рішення.
Також суд першої інстанції відмовив у допиті заявлених свідків, а саме: директора школи № 5 м. Краматорська, психолога цієї ж школи та директора школи ОСОБА_6 м. Рапла (Естонія) щодо обставин навчання дитини ОСОБА_3 у цих школах, оскільки їх допит направлений на переоцінку висновку органу опіки та піклування, який досліджувався судом при ухваленні судового рішення, а допит директора школи ОСОБА_6 м. Рапла, Естонія стосується нових обставин та часового періоду, який не був предметом судового розгляду при ухваленні судового рішення 24 листопада 2023 року.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що надані заявником докази не відповідають встановленим статтею 423 ЦПК України критеріям, а зазначені обставини за своєю природою не є нововиявленими та зводяться до переоцінки доказів.
З висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погодився з огляду на те, що вони є обґрунтованими; судом першої інстанції з'ясовано всі обставини справи в повному обсязі, у даному випадку відсутні нововиявлені обставини.
Суд апеляційної інстанції визнав безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не дослідив докази, не обґрунтував відмову у їх розгляді, не звернув уваги на те, що докази покладені в основу судового рішення, є підробленими, оскільки надані докази відповідно до пункту 1 частини другої
статті 423 ЦПК України не є нововиявленими та не можуть бути підставою для скасування судового рішення. Крім того, вказані доводи були предметом розгляду під час ухвалення судового рішення у справі в суді першої інстанції та перегляді справи в апеляційному і касаційному порядку, де їм була надана належна оцінка.
Також суд апеляційної інстанції визнав безпідставними доводи заявника про те, що судом першої інстанції допущенні процесуальні недоліки розгляду справи, оскільки неповне встановлення фактичних обставин справи не вважається нововиявленими обставинами, а може бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Відхилив апеляційний суд і доводи заявника про те, що суд першої інстанції не в повній мірі встановив дійсність обставин справи та безпідставно відмовив у задоволенні заяви, оскільки судом першої інстанції в повному обсязі з'ясовано всі обставини, необхідні для вирішення спору у справі, а доводи заявника зводяться до власного тлумаченням норм чинного законодавства.
Згідно зі змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи
(пункт 1 частина друга статті 423 ЦПК України).
Нововиявленими обставинами є юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Касаційний суд зауважує, що необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права і обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.
Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювались судом у процесі розгляду справи.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи могли ці обставини спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі «Праведная проти Росії»
від 18 листопада 2004 року зазначив, що одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що, якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду. Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало законної сили, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним.
Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 24 листопада 2023 року за нововиявленими обставинами, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано керувались тим, що викладені ОСОБА_1 у заяві обставини не є нововиявленими в розумінні пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України і не можуть бути підставою для перегляду судового рішення.
Суди дійшли висновку, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України, оскільки вони існували на час розгляду справи в суді першої інстанції та були предметом дослідження, також вони були предметом перевірки судами апеляційної та касаційної інстанцій під час перегляду судового рішення суду першої інстанції.
Суди встановили, що у заяві ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не вказано жодної істотної обставини, яка має значення для справи, пов'язана з матеріалами справи та впливає на оцінку вже досліджених судами доказів і об'єктивний розгляд справи.
Таким чином, касаційний суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що зазначені ОСОБА_1 підстави для перегляду судового рішення є нововиявленими обставинами і те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправомірно відмовлено у прийнятті та розгляді доказів щодо наявності нововиявлених обставин, не допитано свідків, які могли підтвердити їх наявність, здійснено формальний підхід до належності та допустимості доказів.
Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та навели у судових рішеннях відповідні мотиви.
Доводи касаційної скарги про те, що судом першої інстанції порушено порядок і строки розгляду заяви за нововиявленими обставинами, яку подано 1 липня 2024 року, а перше засідання призначене лише 11 грудня 2024 року, не впливають на правильність вирішення судом першої інстанції заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Також не знайшли свого підтвердження і доводи заявника про те, що заява за нововиявленими обставинами у справі розгадалася у порядку спрощеного провадження, оскільки справа була розглянута відповідно до вимог
статті 429 ЦПК України.
Доводи заявника про те, що судове рішення судом апеляційної інстанції ухвалене без його участі, а судове засідання, призначене 27 серпня 2025 року об 11 год40 хв, проведено поза призначеним часом, не дають підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки в касаційній скарзі заявник зазначає, що був обізнаний про призначене судове засідання 27 серпня 2025 року об 11 год40 хв та підключився до системи відеоконфенренцзв'язку, проте надав перевагу розгляду іншої справи та відключився від конференції об 11 год47 хв.
Посилання заявника на неврахування судами висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17, від 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17, у постановах Верховного Суду від 13 липня 2020 року у справі № 753/10840/19, від 21 жовтня 2020 року
у справі № 726/938/18, від 13 жовтня 2021 року у справі № 923/1379/20, від 3 серпня 2022 року у справі № 910/5408/21, від 26 жовтня 2022 року у справі № 752/1253/22, необґрунтовані, оскільки не свідчать про те, що суди застосували норми права без урахування цих висновків.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення норм права та незгоди з судовими рішеннями, висновків судів не спростовують, на їх законність і обґрунтованість не впливають, тому не можуть бути підставою для їх скасування.
Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпра
від 17 грудня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 серпня 2025 рокує необґрунтованою, додержання норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судових рішень.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у даній справі сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Оскільки оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, ухваленими з додержанням норм процесуального права й підстави для їх скасування відсутні, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпра від 17 грудня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 серпня 2025 року суд відмовляє.
Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпра (раніше - Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська) від 17 грудня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 серпня 2025 року, ухвалені за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Індустріального районного суду м. Дніпра (раніше - Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська) від 24 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Краматорської міської ради, Печерське управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, про позбавлення батьківських прав.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Карпенко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська