30 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 278/3290/23
провадження № 61-12357ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 03 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями та рішенням службових осіб органу державної влади (Департаменту патрульної поліції),
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського районного суду Житомирської областііз заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, зобов'язанням відповідачів подати до суду звіт про виконання рішення та застосування заходу процесуального примусу у цивільній справі № 278/3290/23 за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями та рішенням службових осіб органу державної влади (Департаменту патрульної поліції).
29 вересня 2025 року ОСОБА_1 подав заяву про відвід судді.
Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 30 вересня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді відмовлено.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 03 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 30 вересня 2025 року повернуто особі, що її подала.
04 жовтня 2025 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 03 жовтня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме запропоновано заявнику сплатити судовий збір у розмірі 605,60 грн
21 жовтня 2025 року ОСОБА_1 подав заяву, в якій посилається на те, що спір стосується виконання рішення суду у справі про відшкодування шкоди, заподіяну незаконними діями посадових осіб. Звернення з касаційною скаргою спрямоване на захист права військовослужбовця-УБД на справедливе відшкодування збитків і на забезпечення виконання судового рішення, тобто реалізують права, що випливають зі статусу учасника бойових дій, а тому він звільнений від сплати судового збору.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд застосував статтю 353 ЦПК України формально, без урахування Конституції України та практики ЄСПЛ. Повернення апеляційної скарги означає фактичне позбавлення ефективного засобу правового захисту.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову
у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 29 травня 2019 року у справі № 219/10010/17 (провадження
№ 14-190цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Тому означена мета є легітимною. Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у пункті 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 року у справі № 752/1016/17 (провадження
№ 61-19138сво18) зроблено висновок, що «право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення».
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
З урахуванням того, що ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про відвід судді не входить до вичерпного переліку ухвал, що підлягають оскарженню окремо від рішення суду в апеляційному порядку (частина перша статті 353 ЦПК України), Житомирський апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Результат аналізу змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення свідчить, що правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.
Отже, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення убачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосування судом норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, наслідки розгляду такої скарги не мають значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення, тому є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою.
У частині четвертій статті 394 ЦПК України передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими, ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від
19 грудня 1997 року).
Керуючись статтею 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 03 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями та рішенням службових осіб органу державної влади (Департаменту патрульної поліції).
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:М. Є. Червинська
Є. В. Коротенко В. М. Коротун