03 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 346/2047/24
провадження № 61-13311ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Осіяна О. М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 червня 2025 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року у справі за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою власністю,
У квітні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя. Просив визнати за ним право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , а також вирішити питання розподілу судових витрат.
У травні 2024 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю. Просила визнати за нею право особистої власності на квартиру АДРЕСА_1 , та вирішити питання розподілу судових витрат.
Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 червня 2025 року залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року первісний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задоволено. Проведено поділ майна колишнього подружжя ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 . В порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . Припинено право спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири АДРЕСА_1 , особистою приватною власністю ОСОБА_1 , відмовлено у зв'язку з безпідставністю цієї вимоги. Вирішено питання розподілу судових витрат.
24 жовтня 2025 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 червня 2025 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року у справі № 346/2047/24.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, з огляду на таке.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У випадку подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Якщо касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, у такій скарзі зазначається, щодо якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов'язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 , посилається на відсутність висновку Верховного суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також зазначає, що судами не було застосовано висновки Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Підстави передбачені пунктами 1 та 3 частини другої статті 389 ЦПК України (неврахування висновку Верховного Суду та відсутність висновку Верховного Суду) можуть бути взаємовиключними, особа, яка подає касаційну скаргу, у разі одночасного посилання на вказані підстави, має конкретизувати у касаційній скарзі яку саме норму (норми) права застосовано без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у подібних правовідносинах, а щодо застосування якої норми (норм) права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
Підстави касаційного оскарження передбачені пунктами 1 та 3 частини другої статті 389 ЦПК України можуть бути зазначені у касаційній скарзі одночасно лише у випадку, якщо норми права застосовані у подібних правовідносинах без урахування висновку Верховного Суду та норми права, щодо застосування яких у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду - є різними.
Натомість заявник не конкретизує, щодо застосування яких саме норм права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
Верховний Суд роз'яснює заявнику, що посилаючись на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, як на підставу для відкриття касаційного провадження, заявник повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок виклав апеляційний суд з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає незгода з ним.
Тобто, вищевказана підстава касаційного оскарження не обґрунтована належним чином, а виключно посилання на підставу касаційного оскарження не є належним виконанням вимог статті 392 ЦПК України щодо форми та змісту касаційної скарги.
Недоліки касаційної скарги мають бути усунені шляхом надання уточненої касаційної скарги із зазначенням в ній підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), з урахуванням роз'яснень викладених у цій ухвалі.
У разі подання уточненої касаційної скарги засобами поштового зв'язку копії уточненої скарги мають бути надані відповідно до кількості учасників справи.
У разі подання уточненої касаційної скарги в електронній формі, до неї мають бути додані докази надсилання копії касаційної скарги листом з описом вкладення іншим учасникам справи, які не мають зареєстрованого кабінету в системі Електронний Суд.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) буде вирішено колегією суддів після усунення недоліків касаційної скарги та її оформлення відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 червня 2025 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року у справі № 346/2047/24 залишити без руху.
Визначити для усунення недоліків касаційної скарги строк - десять днів з дня вручення заявнику копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Осіян