03 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 401/1204/25
провадження № 61-13387ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 травня 2025 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 05 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 травня 2025 року у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 травня 2025 року, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 01 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, запропоновано подати до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав для його поновлення, надати документи, що підтверджують сплату судового збору, а також викласти прохальну частину апеляційної скарги з урахуванням повноважень суду апеляційної інстанції, передбачених статтею 374 ЦПК України.
Зазначено строк виконання ухвали суду, а також попереджено про наслідки її невиконання.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 05 серпня 2025 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 травня 2025 року відмовлено на підставі пункту 4 частини 1 статті 358ЦПК України, оскільки заявником у строк, визначений судом, не усунуто недоліки, вказані в ухвалі суду про залишення апеляційної скарги без руху від 01 липня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 травня 2025 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 05 серпня 2025 року визнано неподаною та повернуто заявнику (провадження № 61-11450ск25).
21 жовтня2025 року до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку ОСОБА_1 вдруге подано касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Щодо оскарження ухвали Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 травня 2025 року
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Із Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ОСОБА_1 подавав апеляційну скаргу на ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 травня 2025 року, однак ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 05 серпня 2025 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргоюОСОБА_1 відмовлено.
Таким чином, пункт 2 частини першої статті 389 ЦПК України не передбачає оскарження у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки ухвала суду першої інстанції не переглядалась по суті в апеляційному порядку, а відповідно не може бути предметом касаційного перегляду.
Згідно вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 травня 2025 року на підставі пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України.
Щодо оскарження ухвали Кропивницького апеляційного суду від 05 серпня 2025 року
Перевіривши доводи касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 05 серпня 2025 року колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
Із оскаржуваного судового рішення, доданих до скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності оскаржуваної ухвали.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається Цивільним процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Устатті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Застосування передбачених цією нормою правил залежить від виду процесуального строку. У разі, коли процесуальна дія не вчинена у межах строку, встановленого законом, суд може поновити його, якщо строк пропущено з причин, визнаних судом поважними.
Статтею 354 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Згідно зпунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Устатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Європейський Суд з прав людини зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «DeGeouffre dela Pradellev. France» від 16 грудня 1992 року).
Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.
Так, у параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини й у рішеннях у справах «Науменко проти України» від 9 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 08 листопада 2005 року.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що, не погоджуючись із ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 травня 2025 року, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.
Кропивницький апеляційний судв ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 01 липня 2025 року вказав, що заявнику необхідно подати до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав для його поновлення, надати документи, що підтверджують сплату судового збору, а також викласти прохальну частину апеляційної скарги з урахуванням повноважень суду апеляційної інстанції, передбачених статтею 374 ЦПК України. Крім того, апеляційний суд зазначав, що строк для усунення недоліків апеляційної скарги - 10 днів з дня вручення цієї ухвали.
Судом апеляційної інстанції направлено копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 01 липня 2025 року на поштову адресу, вказану заявником у апеляційній скарзі.
До Кропивницького апеляційного суду надійшло рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, в якому вказано, що 08 липня 2025 року ОСОБА_1 отримав копію ухвали апеляційного суду від 01 липня 2025року.
01 серпня 2025 року (з пропуском строку на усунення недоліків апеляційної скарги) до Кропивницького апеляційного суду через засоби електронного зв'язку ОСОБА_1 подано лист, однак ухвала суду апеляційної інстанції не була виконана, а саме: не подано клопотання про поновлення строку подачі апеляційної скарги, не надано документи, що підтверджують сплату судового збору, а також не викладено прохальну частину апеляційної скарги з урахуванням повноважень суду апеляційної інстанції, передбачених статтею 374 ЦПК України.
Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Верховний Суд наголошує, що звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою - це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями процесуального закону.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
Процесуальний строк апеляційного оскарження, встановлений ЦПК України, забезпечує оперативність цивільного судочинства, є дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи, спрямований на незловживання процесуальними правами.
Особа повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку та дотримання вимог процесуального закону стосовно строків подання, форми і змісту скарги, в тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, що є проявом добросовісного користування процесуальними правами.
Приписи пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України є імперативними та зобов'язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.
Суд апеляційної інстанції врахував правову позицію, висловлену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2025 року у справі № 640/3393/19 (провадження № 11-24апп21), де вказано, що наслідком невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження (якщо заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження не буде подано у встановлений судом строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження суд визнає неповажними (частина четверта статті 357 ЦПК України), незважаючи на наявність інших недоліків, є відмова у відкритті апеляційного провадження, а не повернення апеляційної скарги.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши, що апеляційна скарга ОСОБА_1 наухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 травня 2025 рокуподана з пропуском строку апеляційного оскарження, обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки заявником не подано до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав для його поновлення у визначений строк для усунення недоліків.
Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Такий правовий висновок міститься у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року по справі № 171/1584/18 (провадження № 14-432цс19).
Інші доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права й висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 05 серпня 2025 року у справі є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись пунктом 1 частини другої, частиною четвертою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргоюОСОБА_1 на ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 травня 2025 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 05 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник