22 травня 2025 року
м. Київ
справа № 301/2817/19
провадження № 61-4401ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року у справі за позовом Хустської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до Головного Управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Іршавська міська рада Хустського району Закарпатської області, Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Іршавської районної державної адміністрації, про визнання наказів недійсними, скасування запису про державну реєстрацію права власності, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Ільницької сільської ради Хустського району, ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне Управління Держгеокадастру
у Закарпатській області, про визнання рішення сільської ради недійсним та його скасування,
29 квітня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 лютого
2025 року, повний текст якої складено 3 березня 2025 року.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу
(далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Вказану касаційну скаргу заявник подав до Верховного Суду з пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження і заявляє клопотання про його поновлення.
В обґрунтування вказує, що оскаржувану постанову апеляційного суду він отримав 14 квітня 2025 року за його зверненням від 18 березня 2025 року. На підтвердження зазначеного заявником надано копію листа апеляційного суду про розгляд звернення, копію конверта, в якому судом направлено копію оскаржуваної постанови.
Проте зазначені заявником обставини не є достатніми для вирішення питання про поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки надані заявником докази на підтвердження поважності причин пропуску такого строку не підтверджують неможливість отримання повного судового рішення у день його складення.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - Реєстр), постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 лютого 2025 рокузареєстровано в Реєстрі 8 березня 2025 року, забезпечено надання загального доступу 10 березня 2025 року.
Зі змісту оскаржуваної постанови встановлено, що апеляційне провадження у справі відкрито у березні 2022 року; розгляд справи за клопотанням представника ОСОБА_1 - адвоката Глаголи В. С. апеляційний суд неодноразово відкладав; про судове засідання, в якому апеляційний суд ухвалив судове рішення, представник
ОСОБА_1 був обізнаний.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини
від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка і Шереметьєв проти України, № 17160/06 та № 35548/06, § 34).
Згідно зі статтею 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники, повинні добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до вимог частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право навести інші підстави для поновлення строку.
За таких обставин суд визнає підстави, наведені заявником, неповажними, тому касаційна скарга відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України залишається без руху з наданням заявнику права подати протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення та докази, що підтверджують поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження. Якщо заявником у встановлений судом строк не буде подано заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення та доказів, що підтверджують поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, це є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження на підставі
пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України.
Крім того, відповідно до пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Однак заявник не зазначив відповідних відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої
статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржених судових рішень сформованій практиці у подібних правовідносинах.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої
статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення
пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої
статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.
Такий висновок щодо застосування аналогічних норм Господарського процесуального кодексу України викладений у постанові Верховного Суду
від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19.
Заявник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення процесуального права, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені
частиною другою статті 389 ЦПК України.
При цьому Верховний Суд не наділений повноваженнями замість заявника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які останній не навів у касаційній скарзі, або самостійно визначити конкретний випадок, передбачений
частиною другою статті 389 ЦПК України, оскільки вказане свідчитиме про порушення принципу змагальності.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
В касаційній скарзі зазначено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, тому звільнений від сплати судового збору у всіх судових інстанціях. На підтвердження долучено копію посвідчення учасника бойових дій.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 9 жовтня 2019 року
у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19), від 12 лютого 2020 року
у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19), Верховний Суд в ухвалі
від 15 січня 2021 року у справі № 757/36628/16-ц (провадження № 61-19309ск20) зазначали, що Законом України «Про судовий збір» звільнення від сплати судового збору осіб, які мають такий статус, обмежено справами, пов'язаними з порушенням їхніх прав, що випливають з такого статусу. Тобто встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до суду за захистом прав, пов'язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв з вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.
З огляду на предмет спору за первісним та зустрічними позовами, спір у цій справі не стосується захисту прав ОСОБА_1 саме як учасника бойових дій, тому підстав для застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» немає.
Посилання заявника на те, що в ухвалі Верховного Суду від 3 липня 2024 року
у справі № 567/79/23, суд вважав за необхідне відступити від висновку щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 «Про судовий збір», суд відхиляє, оскільки в ухвалі від 11 вересня 2024 року у вказаній справі Велика Палата Верховного Суду не встановила об'єктивних причин відступу від правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 9 жовтня
2019 року у справі № 9901/311/19.
Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.
Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України «Про судовий збір» якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір»
(у редакції станом на час подання первісного та зустрічного позовів) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову
та у фіксованому розмірі.
Первісний позов подано у 2019 році, зустрічний позов - у 2020 році.
Як вбачається зі змісту касаційної скарги, заявник оскаржує судове рішення за первісним позовом в частині однієї вимоги майнового характеру (витребування майна з чужого незаконного володіння). Крім того, заявник оскаржує судове рішення в частині зустрічного позову, в якому пред'явлено одну вимогу немайнового характеру.
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становила 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону
України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становила 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2020 року становив 2 102 грн.
Зі змісту оскаржуваного судового рішення апеляційної інстанції встановлено, що ціна первісного позову складає 1 918 960 грн, тому за вимогами майнового характеру судовий збір, що підлягав сплаті при поданні первісного позову, становив 28 784,40 грн (1 918 960 * 1,5 %). За вимогами немайнового характеру судовий збір, що підлягав сплаті при поданні зустрічного позову становив 840,80 грн (2 102 * 0,4).
За подання касаційної скарги підлягає сплаті судовий збір у розмірі 59 250,40 грн (28 784,40 + 840,80) * 200 %.
Судовий збір за подання касаційної скарги має бути зараховано за платіжними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у місті Києві/Печерський район/22030102,
код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, найменування податку, збору, платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».
За таких обставин заявнику необхідно подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 ЦПК України; надати копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи та докази сплати судового збору у розмірі 59 250,40 грн.
Оскільки касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених
статтею 392 ЦПК України, вона відповідно до вимог частини другої
статті 393 ЦПК України залишається без руху.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року залишити без руху.
Надати заявнику десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених недоліків.
Якщо заяви про поновлення строку з наведенням інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження та доказів, що підтверджують їх поважність, не буде подано заявником у встановлений судом строк, це є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.
У разі невиконання у встановлений судом строк інших вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною і підлягатиме поверненню заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. О. Карпенко