30 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 922/4801/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Бакуліної С. В., Кролевець О. А.,
за участю секретаря судового засідання Сініцина В. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
на рішення Господарського суду Харківської області
у складі судді Сальнікової Г. І.
від 25 березня 2025 року
та на постанову Східного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Гетьмана Р. А., Склярук О. І., Хачатрян В. С.
від 28 серпня 2025 року (повний текст складений 08 вересня 2025 року)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна транспортна компанія "Еталон"
про стягнення 1 767 214,04 грн,
за участю представників:
від позивача: Журавель О. В.
від відповідача: Максимов М. І.
1. Короткий зміст позовних вимог.
У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна транспортна компанія "Еталон" про стягнення грошових коштів в сумі 1 767 214,04 грн, з яких: 1 274 365,50 грн - пеня, 492 848,54 грн - штраф.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного з позивачем договору підряду від 20 серпня 2021 року не виконав в повному обсязі та в обумовлені договором строки визначені договором будівельні роботи.
Господарський суд Харківської області ухвалою від 28 листопада 2023 року прийняв зазначену позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 922/4801/23, постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
20 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна транспортна компанія "Еталон" (підрядник) був укладений договір № 2108000091 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого Підрядник за завданням Замовника зобов'язався на свій ризик надати послуги: інші завершальні будівельні роботи (Ремонт будівель і споруд виробничого призначення ГРС Шебелинського проммайданчика та Первомайського проммайданчика Харківського ЛВУМГ) відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації (далі - роботи), а Замовник - прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов цього договору.
Згідно з пунктами 1.2., 1.3. договору склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені технічними, якісними та кількісними характеристиками (додаток № 1), договірною ціною (додаток № 2) та графіком виконання робіт (додаток № 3), які є невід'ємною частиною договору. Обсяги закупівлі робіт можуть бути зменшені, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків Замовника.
Загальна вартість виконаних робіт за цим договором, що є ціною договору згідно із договірною ціною (додаток № 2), становить 8 304 000,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 1 384 000,00 грн; ціна договору є твердою і не може змінюватись у ході його виконання, якщо інше не передбачено цим договором та чинним законодавством (пункт 3.1. договору).
Відповідно до пунктів 4.1. - 4.4. договору Підрядник зобов'язується виконати роботи до 31 грудня 2022 року з обов'язковим дотриманням погодженого із Замовником графіку виконання робіт (додаток № 3), що додається до цього договору та є невід'ємною його частиною.
Строки виконаних робіт можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у цей договір у випадках, передбачених чинним законодавством України. Датою закінчення виконання Підрядником робіт вважається їх прийняття Замовником в порядку, передбаченому розділом 5 цього договору; виконання робіт може бути закінчено Підрядником достроково за умови письмової згоди Замовника.
Місце виконання робіт: 1) ГРС Асіївка - 64260, Харківська обл., Ізюмський р-н., Асіївська с/рада. Комплекс будівель та споруд № 5; 2) ГРС Михайлівка - 64143, Харківська обл., Лозівський р-н., с. Михайлівка, вул. Первомайська, 59; 3) ГРС Сахновщина - 64501, Харківська обл., Красноградський р-н., смт. Сахновщина, вул. Комарова, буд. 70-А; 4) ГРС Коханівка - 64026, Харківська обл., Красноградський р-н., с. Коханівка, вул. Перемоги, буд. 2-а.
Згідно з пунктом 5.1. договору передача виконаних робіт Підрядником і прийняття їх Замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін; акт приймання виконаних робіт та довідку про вартість виконаних робіт готує Підрядник і надає його Замовнику не пізніше 25 числа звітного місяця; разом з актом приймання виконаних робіт Підрядник надає Замовнику повний комплект виконавчої документації за звітній період, оформленої належним чином, відповідно до вимог чинних нормативних документів у галузі будівництва; Замовник протягом 5 робочих днів перевіряє достовірність отриманих акту приймання виконаних робіт та довідки про вартість робіт в частині фактичного виконання робіт, їх відповідність показникам якості, комплектність виконавчої документації, та у разі відсутності явних недоліків, підписує його в рамках цього ж строку, або направляє мотивоване заперечення проти такого підписання; при прийманні виконаних робіт Замовник може витребувати сертифікат/паспорт на застосовані матеріали, документи, що підтверджують вартість матеріалів, розрахунки на інші витрати та іншу документацію, визначену чинним законодавством.
У розділі 8 договору сторони погодили умови щодо обставин непереборної сили, згідно з яким жодна із сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов у разі настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту (пункт 8.1. договору).
Сторони протягом 10 календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили у письмовій формі; повідомлення про початок обставин непереборної сили (форс-мажора) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово промислової палати (далі - ТПП) України (пункт 8.2. договору).
Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї із сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов'язань внаслідок дії обставин непереборної сили та/або ненадання сертифікату ТПП України позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань (пункт 8.3. договору).
При настанні обставин непереборної сили виконання зобов'язань за цим договором продовжується на строк, відповідний строку дії вказаних обставин (пункт 8.4. договору).
Якщо обставини непереборної сили триватимуть понад 90 календарних днів, то кожна із сторін матиме право в односторонньому порядку розірвати договір, письмово повідомити про це іншу сторону, не пізніше ніж за 20 календарних днів до очікуваної дати такого розірвання (пункт 8.5. договору).
За змістом пунктом 11.1. договору він вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 30 січня 2023 року; в частині гарантійного зобов'язання договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.
На виконання умов договору Підрядник виконав передбачений договором обсяг робіт частково, а саме: на суму 1 263 306,62 грн, що підтверджується актами приймання будівельних робіт, а саме:
- №1 (КБ-2в) від 30 листопада 2021 року на загальну суму 246 243,84 грн;
- № 2 (КБ-2в) від 30 листопада 2021 року на загальну суму 347 373,06 грн;
- № 3 (КБ-2в) від 30 грудня 2021 року на загальну суму 209 882,06 грн;
- № 4 (КБ-2в) від 30 грудня 2021 року на загальну суму 176 119,01 грн;
- № 5 (КБ-2в) від 30 грудня 2021 року на загальну суму 26 145,00 грн;
- № 6 (КБ-2в) від 30 грудня 2021 року на загальну суму 91 318,68 грн;
- № 7 (КБ-2в) від 18 лютого 2022 року на загальну суму 45 257,94 грн;
- № 8 (КБ-2в) від 18 лютого 2022 року на загальну суму 63 502,43 грн;
- № 9 (КБ-2в) від 18 лютого 2022 року на загальну суму 57 464,60 грн.
Вартість залишку невиконаних робіт за договором становить 7 040 693,38 грн.
У березні 2022 року (після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України) Підрядник повідомив Замовника про наявність форс-мажорних обставин, які унеможливлюють продовження виконання передбачених договором робіт та про зупинення їх виконання.
Замовник в листі від 20 квітня 2022 року з огляду на військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою для введення в Україні воєнного стану, та настання з 24 лютого 2022 року обставин непереборної сили, що унеможливило виконання Підрядником зобов'язань за договором запропонував відтермінувати виконання договору до скасування воєнного стану.
13 червня 2022 року Підрядник направив Замовнику повідомлення про розірвання договору на підставі пункту 8.5. договору з 29 червня 2022 року. Однак, Замовник надав відповідь, в якій не визнав наявність обставин, з якими договір пов'язує право сторін на одностороннє розірвання договору.
Підрядник повторно листом від 15 серпня 2022 року повідомив Замовника про розірвання договору.
Однак, Замовник не погодившись з позицією Підрядника про розірвання договору нарахував Підряднику після настання строку, визначеного сторонами як кінцевий строк виконання робіт - 31 грудня 2022 року, штраф та пеню на суму невиконаних Підрядником робіт, а 18 вересня 2023 року направив Підряднику претензію № 1 з вимогою сплатити нараховану неустойку.
10 жовтня 2023 року Підрядник надав відповідь на претензію, в якій відмовився сплатити нараховані йому штраф та пеню з посиланням на розірвання договору та відсутність правових підстав для нарахування штрафних санкцій як відповідальності за невиконання умов договору, що і стало підставою для звернення Замовника у листопаді 2023 року до Господарського суду Харківської області з позовом до Підрядника про стягнення 1 274 365,50 грн пені та 492 848,54 грн штрафу.
3. Короткий зміст оскаржуваних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів, мотиви їх ухвалення.
Господарська справа № 922/4801/23 розглядалася судами неодноразово.
Господарський суд Харківської області рішенням від 25 березня 2025 року, ухваленим за результатом нового розгляду цієї справи та залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 28 серпня 2025 року, позов задовольнив частково: стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна транспортна компанія "Еталон" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" штраф у розмірі 246 424,27 грн та пеню у розмірі 637 182,75 грн, здійснив розподіл судового збору. У задоволенні решти позову відмовив.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки відповідач (Підрядник) лише частково виконав обумовлені договором підряду роботи, що підтверджується матеріалами справи та сторонами не заперечується, не дотримався погоджених з позивачем умов договору щодо його розірвання в односторонньому порядку та договір підряду не був розірваний з огляду на те, що відповідач несвоєчасно повідомив про виникнення обставин непереборної сили та не надав сертифікату ТПП, як доказу настання щодо нього форс-мажорних обставин, а наданий ним позивачу лист ТПП від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 не є доказом настання цих обставин саме для відповідача, подання листа ТПП з метою підтвердження виникнення форс-мажорних обставин не передбачено умовами укладеного між сторонами у цій справі договору підряду. Суди також дійшли висновку про те, що довідка Сумської ТПП АН-14/1 про істотну зміну обставин (hardship) не підтверджує наявність форс-мажорних обставин у відповідача та не є безумовною правовою підставою для розірвання договору, оскільки форс-мажор та істотна зміна обставин є різними правовими ситуаціями.
За висновком судів здійснений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум пені та штрафу не суперечить вимогам чинного законодавства та умовам договору, є обґрунтованим, арифметично правильним та підлягає задоволенню. Разом з цим, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, врахувавши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, задовольнив позовні вимоги частково, зменшивши суму заявлених позивачем до стягнення з відповідача штрафу та пені на 50 %.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 25 березня 2025 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 28 серпня 2025 року у справі № 922/4801/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі позивач послався на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували частину третю статті 551 Цивільного кодексу України, не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування цієї норми права, викладені у постановах від 15 червня 2022 року у справі № 922/2141/21, від 02 листопада 2022 року у справі № 910/14591/21, від 25 вересня 2023 року у справі № 902/1154/22, не врахували соціальне та оборонне значення результатів, які позивач прагнув отримати у зв'язку з виконанням договору відповідачем.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на те, що судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з правильним застосуванням та дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи скаржника є необґрунтованими.
Позиція Верховного Суду
7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.
Верховний Суд, обговоривши доводи сторін, наведені у касаційній скарзі та у відзиві на касаційну скаргу, дослідивши правильність застосування та дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається зі змісту касаційної скарги позивач оскаржує рішення Господарського суду Харківської області від 25 березня 2025 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 28 серпня 2025 року у цій справі лише в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача неустойки (пені та штрафу) у розмірі 883 607,02 грн (розмір, на який суди зменшили заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір неустойки). У частині задоволення позову про стягнення 246 424,27 грн штрафу та 637 182,75 грн пені рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції не оскаржуються, з огляду на що, враховуючи межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, в цій частині Верховним Судом не переглядаються. Верховний Суд переглядає оскаржувані у цій справі рішення та постанову судів попередніх інстанцій лише в частині відмови у задоволенні позову про стягнення неустойки у розмірі 883 607,02 грн (в частині висновків про зменшення розміру пені та штрафу), тобто в межах доводів касаційної скарги.
Як правильно встановили суди попередніх інстанцій спірні правовідносини виникли між сторонами у цій справі на підставі укладеного між ними договору № 2108000091 від 20 серпня 2021 року, який за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.
Згідно зі статтею 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Суди попередніх інстанцій встановили, що у пунктах 1.1., 4.1. договору сторони визначили обов'язок Підрядника виконати за завданням Замовника будівельні роботи: ремонт будівель і споруд виробничого призначення ГРС Шебелинського проммайданчика та Первомайського проммайданчика Харківського ЛВУМГ відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації у строк до 31 грудня 2022 року з обов'язковим дотриманням погодженого із Замовником графіку виконання робіт, а також визначили обов'язок Замовника прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов договору.
У пункті 4.4. договору сторони визначили місце виконання робіт: 1) ГРС Асіївка - 64260, Харківська обл., Ізюмський р-н., Асіївська с/рада. Комплекс будівель та споруд № 5; 2) ГРС Михайлівка - 64143, Харківська обл., Лозівський р-н., с. Михайлівка, вул. Первомайська, 59; 3) ГРС Сахновщина - 64501, Харківська обл., Красноградський р-н., смт. Сахновщина, вул. Комарова, буд. 70-А; 4) ГРС Коханівка - 64026, Харківська обл., Красноградський р-н., с. Коханівка, вул. Перемоги, буд. 2-а.
Також суди попередніх інстанцій встановили і це сторонами справи не заперечується, що Підрядник (відповідач) виконав передбачений договором обсяг робіт лише частково, а саме: на суму 1 263 306,62 грн. Будівельні роботи за договором на суму 7 040 693,38 грн відповідач не виконав. При цьому, відповідач послався на відсутність його вини у невиконанні договірного зобов'язання з огляду на існування форс-мажорних обставин, які ускладнили виконання підрядних робіт, а саме: початок військової агресії рф проти України, введення в Україні з 05:30 години 24 лютого 2022 року воєнного стану та ведення активних бойових дій на території, на який він мав виконувати обумовлені договором будівельні роботи. Крім того, відповідач зазначив про розірвання ним в односторонньому порядку договору підряду.
Суди попередніх інстанцій, надавши оцінку зазначеним доводам відповідача, та доказам, наданим в обґрунтування цих доводів, встановили, що відповідач (Підрядник) не дотримався погоджених з позивачем умов договору підряду щодо його розірвання в односторонньому порядку та договір підряду не був розірваний, оскільки відповідач не надав належних доказів настання щодо нього форс-мажорних обставин, зокрема сертифікату ТПП, а наданий ним позивачу лист ТПП від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин саме для відповідача, подання листа ТПП з метою підтвердження виникнення форс-мажорних обставин не передбачено умовами укладеного між сторонами у цій справі договору підряду. Суди також визнали неналежним доказом у справі довідку Сумської ТПП АН-14/1 про істотну зміну обставин (hardship), оскільки форс-мажор та істотна зміна обставин є різними правовими ситуаціями, а зазначена довідка не підтверджує наявність форс-мажорних обставин у відповідача та не є безумовною правовою підставою для розірвання договору.
Встановивши ці обставини, зокрема факт порушення відповідачем строків та обсягів виконання обумовлених договором підряду будівельних робіт, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що відповідач, не виконавши зобов'язання у строк та в обсязі, передбаченому договором підряду, допустив порушення зобов'язання, що є підставою для притягнення його (відповідача) до відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством, визнали заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу та пені обґрунтованими.
Разом з цим суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення з відповідача неустойки (штрафу та пені) на 50 % за заявленим відповідачем клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій, в якому відповідач просив зменшити розмір штрафних санкцій на 90 відсотків (до 10 відсотків від заявленої позивачем суми).
Верховний Суд погоджується з цим висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (статті 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У пунктах 10.1. та 10.2. договору сторони погодили, що у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
У випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених графіком виконання робіт (додаток № 3), до Підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1 % від вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більше ніж на 30 календарних днів Підрядник додатково сплачує Замовнику штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно виконаних робіт.
Суди попередніх інстанцій встановили, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань зі своєчасного та повного виконання обумовлених договором будівельних робіт позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача у цій справі 1 274 365,50 грн пені та 492 848,54 грн штрафу.
Дослідивши правильність визначення позивачем розміру зазначених сум, суди попередніх інстанцій встановили, що заявлені до стягнення у цій справі суми штрафу та пені є обґрунтованими та визначені позивачем арифметично правильно.
Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення
Отже, закон передбачає право суду зменшувати розмір неустойки. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання судом оцінки як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.
Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України, щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
В силу наведених вище норм зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема, подібні висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06 вересня 2023 року у справі № 913/228/22, від 27 березня 2024 року у справі № 912/940/23, від 27 липня 2024 року у справі № 916/4158/23, від 24 вересня 2024 року у справі № 915/1037/23 та інших.
Як вбачається з оскаржуваних позивачем судових рішень у цій справі № 922/4801/23, що розглядається, господарські суди попередніх інстанцій, вирішуючи питання про зменшення заявлених позивачем до стягнення з відповідача розмірів штрафу та пені, проаналізували доводи сторін у справі та надані ними докази, надали оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, врахували майновий стан обох сторін, причини невиконання відповідачем договірного зобов'язання, наслідки порушення зобов'язання для сторін, поведінку сторін, їх майновий стан та, виходячи із загальних засад, встановлених статтею 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, дійшли висновку про наявність правових підстав для зменшення заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій на 50%.
Зокрема, суди попередніх інстанцій встановили та при вирішенні питання щодо зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій виходили з того, що:
1) в діях відповідача був відсутній прямий умисел, спрямований на порушення зобов'язання; несвоєчасне та неповне виконання відповідачем передбачених договором підряду будівельних робіту було спричинене не умисною поведінкою відповідача, а об'єктивними обставинами, що не залежали від нього, а саме обставинами:
- введення в Україні згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 під час виконання відповідачем обумовлених договором підряду будівельних робіт, зокрема з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнного стану у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України який триває;
- включення територій, які за умовами договору підряду визначені місцем виконання відповідачем будівельних робіт, до переліку територій, що знаходяться в окупації або потенційних бойових дій згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №309 від 22 грудня 2022 року з подальшими змінами;
- призупинення за наказом відповідача № 22 від 24 березня 2022 року відповідно до умов чинного законодавства, з 24 березня 2022 року дії трудових договорів всіх працівників відповідача у зв'язку з неможливістю виконувати роботи до відновлення такої можливості, але не пізніше ніж в 7-денний строк з дня припинення або скасування воєнного стану на території України у зв'язку з агресією російської федерації;
- залучення працівників відповідача до лав Збройних Сил України для проходження військової служби;
2) поведінка відповідача до моменту виникнення зазначених вище обставин була належною та добросовісною: відповідач не уникав виконання своїх договірних зобов'язань, на виконання пунктів 1.1., 5.1. договору підряду належно та своєчасно виконував договірні зобов'язання, про що свідчать оформлені та підписані між сторонами без жодних зауважень дев'ять актів приймання виконаних будівельних робіт;
3) відповідач вчиняв дії, направлені на вжиття заходів комунікації з позивачем, проявив добросовісність у намаганні врегулювати спірні питання у зв'язку з виникненням зазначених вище обставин;
4) зазначені вище обставини призвели до погіршення фінансового стану відповідача;
5) в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про завдання позивачу збитків саме внаслідок часткового порушення відповідачем строків виконання договірних зобов'язань, розмір яких перевищує або дорівнює заявленому позивачем розміру неустойки. При цьому, суди встановили, що матеріалами справи документально не підтверджуються доводи позивача про понесення ним додаткових витрат у зв'язку з необхідністю проведення нової публічної закупівлі для завершення передбачених договором будівельних робіт.
Врахувавши наведені вище обставини, необхідність дотримання балансу інтересів сторін у даному конкретному випадку, матеріальні інтереси обох сторін, характер їх господарської діяльності, ступінь виконання відповідачем договірних зобов'язань, поведінку відповідача, одночасне застосування до відповідача різних видів штрафних санкцій, відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення господарської діяльності позивача чи завдання йому збитків в результаті часткового порушення відповідачем строків виконання робіт, вжиття відповідачем заходів до виконання зобов'язань, суди попередніх інстанцій, виходячи з міркувань розумності та справедливості, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення з відповідача штрафних санкцій на 50%, що у спірних правовідносинах є розумним та оптимальним балансом інтересів сторін спору та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Верховний Суд зазначає про те, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, з огляду на що це питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене Верховний Суд не бере до уваги посилання позивача у касаційній скарзі на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм, закріплених у частині третій статті 551 Цивільного кодексу України, оскільки суди в повній мірі з'ясували всі обставини, передбачені зазначеними нормами, та дійшли правильного висновку про наявність підстав у спірних правовідносинах для зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення пені на 50%.
Місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, з огляду на надане суду законом право на зменшення розміру штрафних санкцій та віднесення законом визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, на розсуд суду, правильно задовольнив позовні вимоги про стягнення штрафу та пені частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 246 424,27 грн штрафу та 637 182,75 грн пені та, відповідно, правильно відмовив у задоволенні решти частини позовних вимог про стягнення неустойки. Слід зазначити, що зменшення місцевим господарським судом, з яким погодився і апеляційний господарський суд, заявленого позивачем до стягнення розміру пені та штрафу на 50%, враховуючи те, що відповідач у клопотанні просив зменшити цей розмір на 90% (до 10% від заявленої суми), свідчить про те, що суд в однаковій мірі врахував матеріальний стан та інтереси обох сторін: як позивача, так і відповідача. Наведеним спростовується посилання позивача в касаційній скарзі на те, що суди попередніх інстанцій при зменшенні розміру неустойки не врахували його інтереси.
Верховний Суд зазначає про те, що висновки судів про наявність підстав для зменшення у спірних правовідносинах заявлених до стягнення розмірів пені та штрафу на 50 % узгоджується з усталеними підходами, які склалися в судовій практиці при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки.
Отже, у цій справі суди попередніх інстанцій, оцінивши наявні у матеріалах справи докази та доводи сторін, забезпечуючи баланс інтересів сторін, з метою не допущення фактичного звільнення відповідача від сплати погоджених сторонами договору штрафних санкцій без належних правових підстав, користуючись своїми дискреційними повноваженнями, дійшли правильного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення нарахованих позивачем та заявлених до стягнення розмірів пені (1 274 365,50 грн) та штрафу (492 848,54 грн) на 50%, тобто до 637 182,75 грн та 246 424,27 грн відповідно.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19 січня 2024 року у справі № 911/2269/22 вказала на те, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 Господарського кодексу України і частині третій статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України. Такий підхід є усталеним в судовій практиці.
За висновками об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладеними у постанові від 19 січня 2024 року у справі № 911/2269/22, висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру.
Розмір неустойки, до якого суд її зменшує, у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.
Отже, індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчить про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено. Наведене, у свою чергу, вимагає, щоб розмір неустойки відповідав принципам верховенства права.
Як вбачається позивач у касаційній скарзі посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування статті 551 Цивільного кодексу України, викладених у постановах від 15 червня 2022 року у справі № 922/2141/21, від 02 листопада 2022 року у справі № 910/14591/21 та від 25 вересня 2023 року у справі № 902/1154/22.
Однак, Верховний Суд зазначає про необґрунтованість цих доводів скаржника, оскільки, як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15 червня 2022 року у справі № 922/2141/21, про те, що зменшення розміру пені на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, були враховані судами попередніх інстанцій у цій справі, що розглядається, за результатом чого, суди, врахувавши обставини цієї конкретної справи зменшили розмір заявленої неустойки на 50%, що не суперечить зазначеним висновкам Верховного Суду та спростовує безпідставні доводи скаржника.
Безпідставними є також і посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 02 листопада 2022 року у справі № 910/14591/21, з огляду на таке. Як вбачається, Верховний Суд у зазначеній постанові погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій з підстав того, що для позивача (Міністерства оборони України) у зазначеній справі використання результатів отриманого за контрактом не становить комерційний інтерес, а спрямоване на виконання покладених на нього повноважень - державної політики у сфері оборони держави та військового будівництва, керівництва Збройними Силами України, їх мобілізаційну і бойову готовність та підготовку до виконання покладених на них завдань, а порушення строків виконання умов державного контракту впливає на ефективність обороздатності держави.
Однак, у справі № 910/14591/21, на відміну від обставин у цій справі № 922/4801/23, що розглядається, правовідносини виникли до дати введення в Україні воєнного стану, а прострочення виконання відповідачем договірних зобов'язань не було обумовлене зазначеною обставиною, а також обставинами перебування територій, на яких відповідач мав виконувати підрядні роботи, в окупації або в зоні бойових дій. Обставини призупинення дії трудових договорів працівників відповідача у зв'язку з неможливістю виконувати роботи на таких територіях та залучення працівників відповідача до лав Збройних Сил України для проходження військової служби були також відсутні у межах справи № 910/14591/21.
Наведене свідчить про то, що у справі № 910/14591/21 висновок Верховного Суду про відсутність підстав для зменшення неустойки був сформований за інших, ніж у цій справі фактичних обставин справи.
Крім того, позивач у касаційній скарзі послався на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові 25 вересня 2023 року у справі № 902/1154/22. Однак, суд касаційної інстанції зазначає про те, що зазначена постанова, датована 25 вересня 2023 року, на яку послався скаржник, у справі № 902/1154/22 відсутня. Натомість існує постанова від 19 вересня 2023 року. Проте, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19 вересня 2023 року у справі № 902/1154/22, є нерелевантними для цієї справи № 922/4801/23, що розглядається, оскільки у справі № 902/1154/22 відповідач до ухвалення у справі судового рішення не заявляв про наявність обставин для зменшення заявлених позивачем штрафних санкцій відповідно до вимог статті 551 Цивільного кодексу України, суди задовольнили вимоги про стягнення неустойки частково не у зв'язку з її зменшенням судами, а з огляду на неправильно визначений позивачем період її нарахування та розмір.
За таких обставин, а також враховуючи те, що зменшення пені є правом суду, яке він реалізує з урахуванням конкретних обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність зменшення розміру неустойки на 50%.
Верховний Суд зазначає про те, що право суду на зменшення розміру неустойки, передбачене частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України, було обґрунтовано застосоване судами попередніх інстанцій у цій справі. Обсяг зменшення неустойки відповідає принципам добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності.
З огляду на викладене Верховний Суд, переглянувши рішення та постанову судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що наведена позивачем у касаційній скарзі підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшла свого підтвердження.
Водночас Верховний Суд зазначає про те, що доводи скаржника фактично зводяться до незгоди його із наданою судами оцінкою обставин справи та зводяться до переоцінки доказів у справі, що суперечить положенням статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
Верховний Суд зазначає про те, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи. Незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність.
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав правильну юридичну оцінку обставинам справи та з правильним застосуванням і дотриманням норм матеріального і процесуального права вирішив спір у справі. Переглядаючи справу в апеляційному провадженні, господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте місцевим господарським судом рішення без змін.
З огляду на зазначене Верховний Суд дійшов висновку про залишення оскаржуваних рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції без змін, а касаційної скарги - без задоволення.
9. Судові витрати.
Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Харківської області від 25 березня 2025 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 28 серпня 2025 року у справі № 922/4801/23 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді С. Бакуліна
О. Кролевець