Іменем України
29 жовтня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/1045/24
Господарським суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Соколенко Н., за правилами загального позовного провадження, в відкритому судовому засіданні розглянуто справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Профальянс ЛТД»,
вул. Бондарчука Любомира, 8, м. Чернігів, 14000;
до відповідача ESNAT Tarim Sanayi ve TICARET LIMITED SIRKETI,
LIMAN MH 32 SK OFIS PEKER IS MERKEZI NO: 2/21 KAT: 3 KONYAALTI/ANTALYA (країна Туреччина);
предмет спору про стягнення 12810,00 доларів США;
за участю повноважних представників сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: не прибув.
У судовому засіданні 29.10.2025, Господарським судом Чернігівської області, на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
05.11.2024, Товариство з обмеженою відповідальністю “Профальянс ЛТД» (далі - ТОВ “Профальянс ЛТД») звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до ESNAT Tarim Sanayi ve TICARET LIMITED SIRKETI (нерезидента, країна Туреччина) з вимогою про стягнення 12810,00 доларів США за контрактом № 1/2024 від 29.04.2024.
Ухвалою від 02.12.2024, після усунення позивачем недоліків, відкрите провадження в справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 30.04.2025; учасникам справи встановлені процесуальні строки для подачі письмових заяв по суті спору, в порядку статей 165 - 167, 178, 184 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Враховуючи, що відповідач у даній справі іноземна особа (нерезидент) ESNAT Tarim Sanayi ve TICARET LIMITED SIRKETI (номер в Державному реєстрі: 0380111005700001), зареєстрований відповідно до законодавства Турецької Республіки, суд, у порядку статті 367 ГПК України, звернувся до компетентного органу Турецької Республіки - Ministry of Justice, General Directorate for International Law and Foreign Relations, Adalet Bakanligi Ek Binasi (Namik Kemal Mah. Milli Mudaffa Caddesi No: 22 Cankaya / Ankara Turkey) (згідно з відомостями опублікованими на веб-сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права (http://www.hcch.net)) із судовим дорученням про вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження в справі № 927/1045/24 від 02.12.2024.
З огляду на необхідність дотримання процедури вручення судових документів, з урахуванням місцезнаходження відповідача (Турецька Республіка), провадження в справі зупинене, відповідно до п. 4 частини 1 статті 228 ГПК України, до надходження відповіді від компетентного органу іноземної держави на судове доручення, та визначеної дати підготовчого засідання в справі (до 30.04.2025).
Ухвалою від 30.04.2025 провадження в справі поновлене.
У підготовче засідання прибув повноважний представник позивача.
Відповідач у підготовче засідання не прибув, повноважного представника не направив, не скористався правом на подачу письмового відзиву на позов, у порядку статей 165, 178 ГПК України.
Суд установив, що на 30.04.2025, у матеріалах справи відсутнє належне підтвердження виконання компетентним органом іноземної держави судового доручення в цій справі.
Відповіді від Ministry of Justice, General Directorate for International Law and Foreign Relations, Adalet Bakanligi Ek Binasi, на звернення Господарського суду Чернігівської області в цій справі не надійшло.
За статтею 15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, Гаага, 15.11.1965 (яка є чинною в Україні згідно з Законом України “Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах» від 19.10.2000 № 2052-ІІІ (із заявами та застереженнями): якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції, і якщо відповідач не з'явився, то судове рішення не може бути винесене, поки не буде встановлено, що: a) документ був вручений в спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території; b) документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією, і що, в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.
Кожна Договірна Держава може заявити, що суддя незалежно від положень частини 1 цієї статті може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, в разі, якщо виконані всі наступні умови:
a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією;
b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців;
c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.
Суд, керуючись частиною 2 статті 15 Конвенції, констатує, що ним вжиті всі розумні зусилля для отримання підтвердження про вручення судових документів відповідачу через компетентні органи запитуваної Держави.
За результатами підготовчого засідання суд постановив закрити підготовче провадження, призначив розгляд справи по суті на 29.10.2025 об 11:00.
Суд, у порядку статті 367 ГПК України, звернувся до компетентного органу іноземної держави (за місцем реєстрації відповідача) - Ministry of Justice, General Directorate for International Law and Foreign Relations, Adalet Bakanligi Ek Binasi (Namik Kemal Mah. Milli Mudaffa Caddesi No: 22 Cankaya / Ankara Turkey), із судовим дорученням про вручення відповідачу ухвал від 30.04.2025 по справі № 927/1045/24, зокрема, про поновлення провадження та про призначення даної справи до розгляду по суті.
З огляду на необхідність дотримання процедури вручення судових документів, з урахуванням місцезнаходження відповідача (країна - Туреччина), провадження по даній справі зупинене, відповідно до п. 4 частини 1 статті 228 ГПК України, до надходження відповіді від компетентного органу іноземної держави про виконання судового доручення та до визначеної дати судового засідання по розгляду справи по суті (до 29.10.2025).
06.10.2025, від Міністерства юстиції України надійшов лист від 24.09.2025 № 138422/160989-30-25/12.3, з доданими документами, складеними в ході виконання на території Турецької Республіки доручення Господарського суду Чернігівської області про вручення судових документів представнику відповідача - ESNAT Tarim Sanayi ve TICARET LIMITED SIRKETI (нерезидент - Республіка Туреччина).
Згідно з документами, складеними компетентним органом іноземної держави в ході виконання судового доручення, судові документи в справі № 927/1045/24 вручені представнику відповідача - ILHAM MAMMADOV, 13.08.2025.
29.10.2025, у судове засідання повноважні представники сторін до суду не прибули, натомість, представник позивача клопотав вирішити спір за його відсутності, за наявними матеріалами справи, позов підтримав.
Суд задовольнив клопотання представника позивача, участь сторони в судовому розгляді спору є її процесуальним правом, крім випадків, коли явка сторони (її представника) визнається судом обов'язковою.
За висновком суду, неприбуття належним чином повідомленого представника відповідача в судове засідання 29.10.2025, ненадання ним відзиву на позов, у встановлений судом строк, без пояснення причин, не є перешкодою для вирішення спору по суті, враховуючи положення частини 2 статті 178 та частини 1, п. 1 частини 3 статті 202 ГПК України.
За умовами частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Застосовуючи при розгляді справи, з огляду на зміст статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за необхідне зазначити, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язку добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини в справі “Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain від 07.07.1989).
За приписами статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі “Смірнова проти України»).
29.10.2025, судом, з огляду на наведені норми, розпочато розгляд справи по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд
За статтею 365 ГПК України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, установлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно з приписами статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України “Про міжнародне приватне право», Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
Правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність», а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), в тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно з Законом України “Про міжнародне приватне право».
Закон України “Про міжнародне приватне право» (пункт 1 частини 1 статті 1) визначає приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи.
За статтею 76 Закону України “Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема в випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності в справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону.
Виходячи з розділу 7 «Арбітраж» контракту від 29.04.2024 № 1/2024, у разі якщо сторони не дійдуть згоди, всі суперечки, розбіжності або вимоги, що виникають за цим контрактом або в зв'язку з ним, у тому числі стосовно його виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають вирішенню на вибір позивача, в Господарському суді України. Рішення Господарського суду України буде обов'язковим для виконання обома сторонами.
Цей спір, за вибором сторін, підсудний Господарському суду Чернігівської області.
До спірних правовідносин сторін застосоване діюче законодавство України.
Вирішуючи спір по суті суд зазначає наступне:
За статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 ЦК України.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір (п. 1 частини 2 статті 11 ЦК України), що в силу статті 629 цього Кодексу, обов'язковий для виконання сторонами.
За частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
З матеріалів справи вбачається, що 29.04.2024, між ТОВ «Профальянс ЛТД» (покупець) та ESNAT Tarim Sanayi ve TICARET LIMITED SIRKETI (продавець), у двосторонньому порядку, укладений контракт № 1/2024, за умовами якого (пункти 1.1. - 1.3.) продавець зобов'язався поставити товар (гарячеоцинковану сталь у рулонах, і/або фарбовану оцинковану сталь у рулонах, і/або холоднокатану сталь у рулонах), а покупець - прийняти та сплатити його на умовах, визначених у цьому контракті. Товар у цьому Контракті - турецького походження. Товар, що поставляється, повинен бути виготовлений та поставлений партіями в повній відповідності до вимог та за цінами, визначеними в специфікаціях до цього контракту, що є його невід'ємною частиною.
Виходячи з умов пунктів 2.1., 2.3., 2.4. контракту № 1/2024, ціна товару визначається в доларах США та узгоджується сторонами в специфікаціях, що будуть підписані сторонами протягом терміну дії цього контракту. Вартість одиниці товару зазначена в специфікаціях до цього контракту.
Найменування, ціна та кількість товару, що поставляється, узгоджується сторонами в специфікаціях, що підписуються на кожну окрему поставку та є невід'ємною частиною цього контракту. Зміна ціни товару після підписання специфікації можлива лише шляхом підписання нової специфікації.
Остаточна вартість товару буде вказана в комерційному інвойсі на основі поточної чистої ваги (нетто), зазначеної в пакувальному листі продавця.
За п. 3.1. контракту № 1/2024, після досягнення сторонами взаємної згоди щодо замовлення та підписання специфікації, продавець повинен надіслати покупцю проформа-інвойс, що є невід'ємною частиною цього контракту. Оплата за товар здійснюється покупцем в доларах США, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, указаний в п. 10 цього контракту. Покупець перераховує аванс у розмірі 70% від загальної вартості, зазначеної в проформа-інвойсі, упродовж 3 банківських днів від дати формування проформа-інвойсу. Залишок платежу 30% від загальної вартості, вказаної в проформа-інвойсі, повинен бути відправлений протягом 3 банківських днів з моменту повідомлення продавця про готовність товару до відвантаження.
Сторони в п. 3.3. контракту № 1/2024 установили, що в разі неможливості поставки товару з вини продавця, продавець зобов'язаний повернути покупцю всю передану суму.
За п. 4.1. контракту № 1/2024, товар має бути поставлений на умовах FCA відповідно до міжнародних правил тлумачення термінів ІНКОТЕРМС 2020. Місце та дата завантаження, місце доставки повинні бути вказані в специфікації. Завантаження товару здійснюється продавцем.
На виконання умов контракту № 1/2024, сторонами, у двосторонньому порядку, складена та підписана специфікація від 29.04.2024 № 1, якою погоджено поставку гарячеоцинкованої сталі з органічним покриттям у рулонах, за наведеними в специфікації характеристиками, у кількості 20 МТ, за ціною за одиницю - 915 доларів США, загальною вартістю - 18 300 доларів США.
Умови поставки: FCA (франко-перевізник) згідно з ІНКОТЕРМС 2020; місце завантаження - м. Стамбул, Туреччина; дата завантаження - 05.06.2024; місце доставки - Україна.
Умови оплати: 70% передплата за попереднім рахунком та 30% перед відвантаженням.
Згідно з Інвойсом № HYD20240417006 від 29.04.2024 до контракту від 29.04.2024 № 1/2024, вартість замовленої партії товару складала 18 300 доларів США; умови оплати: 70% передплата за попереднім рахунком (що складає 12 810 доларів США) та 30% перед відвантаженням (що складає 5490 доларів США).
10.05.2024, позивачем перераховано на рахунок відповідача, вказаний в розділі 10 контракту від 29.04.2024 № 1/2024, попередню оплату за товар, визначений в специфікації № 1 до цього контракту, у сумі 12 810 доларів США (що складає 70% від загальної вартості партії товару), про що до матеріалів справи надано платіжну інструкцію в іноземній валюті від 10.05.2024, з призначенням платежу: передоплата за товар, гарячеоцинковану сталь у рулонах, згідно договору № 1/2024 від 29.04.2024; місце завантаження Туреччина; місце доставки Україна.
За доводами позивача, відповідач договірних зобов'язань не виконав, у погоджений в специфікації строк товар не поставив. Кошти в сумі 12 810 доларів США, перераховані в якості попередньої оплати згідно з проформа-інвойсу від 29.04.2024 до контракту № 1/2024, в силу п. 3.3., на розрахунковий рахунок позивача не повернув, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Відповідач не спростовує наведені обставини справи.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За приписами статей 662, 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцю товар, визначений договором купівлі - продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцю його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосується товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцю в строк, установлений договором купівлі - продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з умовами поставки FCA (франко-перевізник), за правилами ІНКОТЕРМС 2020, продавець відповідає за доставку товару до узгодженого з покупцем місця (наприклад, складу, терміналу, аеропорту тощо) та за експортне митне оформлення. З моменту передачі товару перевізнику, усі ризики та витрати, включаючи транспортування, страхування, імпортне митне оформлення, переходять до покупця.
За частиною 1 статті 665 ЦК України в разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитись від договору купівлі - продажу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 693 ЦК України, якщо договором установлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, установлений договором купівлі - продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 ЦК України.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар в установлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Визначене цією нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання з своєчасного передання покупцю товару. В разі настання такої умови, покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати. Тобто волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги має бути вчинене покупцем в активній однозначній формі, причому доведеної до продавця.
Враховуючи, що законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом, зокрема, звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і пред'явлення через суд вимоги в визначеній законом процесуальній формі - позову.
Можливість обрання певного визначеного варіанту поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця, що відповідає правовій позиції Верховного Суду в постанові від 05.06.2018 у справі № 904/8972/17.
Суд виходячи з умов узгоджених сторонами в контракті від 29.04.2024 № 1/2024 та специфікації № 1 до нього, встановив, що відповідачем порушено строк з поставки оплаченого позивачем товару, на умовах попередньої оплати, в розмірі 70% від загальної вартості, визначеної проформа-інвойсі від 29.04.2024 № HYD20240417006, відтак, в силу п. 3.3. цього контракту та частини 2 статті 693 ЦК України, позивач набув право вимоги до відповідача щодо повернення сплачених коштів у рахунок непоставленого товару в сумі 12 810,00 доларів США.
За приписами частин 2 та 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Обов'язок доказування і подання доказів установлено статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).
Статтею 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтями 78, 79 ГПК України унормовано, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.
Тобто, виходячи зі змісту статей 13, 74 ГПК України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.
За приписами частин 1, 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Судом установлено, що в порушення вимог статей 525, 526, 662, 663 ЦК України, відповідач в установлений контрактом строк не поставив оплачений позивачем товар, як наслідок, позивач набув право вимоги щодо повернення сплачених коштів у рахунок такого товару відповідно до п. 3.3. контракту та приписів частини 2 статті 693 ЦК України.
Відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, при цьому, обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене в грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
За статтею 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане в гривнях. Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти, які перебувають на території України, в разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.
Суд зазначає, що заборони на виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті, в якій воно зазначено в договорі, чинне законодавство не містить. Зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, вносить двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення в судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми в гривні стягувачу має бути перерахована вказана в резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.
Аналогічні висновки Верховного Суду про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц, від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц, від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц, у постанові КГС ВС від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15.
При ухваленні рішення в даній справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
За частиною 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на те, що заявлений позов підлягає задоволенню в повному обсязі, судові витрати по сплаті судового збору, що були понесені при зверненні до суду, мають бути відшкодовані за рахунок відповідача в сумі 7954,13 грн.
Керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 76-80, 91, 123, 129, 165, 166, частиною 2 статті 178, 179, 184, 202, 233, 236, 238, 239, 241 ГПК України, господарський суд
1. Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Профальянс ЛТД» (вул. Бондарчука Любомира, 8, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 39173958) до відповідача ESNAT Tarim Sanayi ve TICARET LIMITED SIRKETI (нерезидент України; LIMAN MH 32 SK OFIS PEKER IS MERKEZI NO: 2/21 KAT: 3 KONYAALTI/ANTALYA; номер в Державному реєстрі: 0380111005700001) про стягнення 12 810,00 доларів США.
2. Стягнути з ESNAT Tarim Sanayi ve TICARET LIMITED SIRKETI (нерезидент України; LIMAN MH 32 SK OFIS PEKER IS MERKEZI NO: 2/21 KAT: 3 KONYAALTI/ANTALYA; номер в Державному реєстрі: 0380111005700001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Профальянс ЛТД» (вул. Бондарчука Любомира, 8, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 39173958) 12 810,00 доларів США та 7954,13 грн судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
3. Враховуючи, що відповідно до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаага, 15.11.1965) документ, який підлягає врученню за кордоном, має бути складений або перекладений офіційною мовою запитуваної держави, зобов'язати позивача протягом десяти календарних днів, з дня отримання судового рішення, надати суду засвідчений переклад судового рішення та доданого до нього прохання про вручення за кордоном судових документів на турецьку мову в трьох примірниках.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 ГПК України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду, в порядку визначеному статтею 257 ГПК України.
Повне рішення складене та підписане 03.11.2025.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя А.В. Романенко