308/13411/25
03.11.2025 м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Чепка В.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з Відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця Закарпатської обл., м. Чоп, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 185-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
з протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ від 29.08.2025 вбачається, що 28.08.2025 о 19 год. 00 хв. гр. ОСОБА_1 на напрямку 359 прикордонного знаку на відстані 300 метрів до державного кордону України (Чопська територіальна громада Ужгородського району Закарпатської області) в межах прикордонної слуги здійснив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, а саме: відмовився надати документ, що посвідчує особу. Зазначено, що ОСОБА_2 порушив вимоги ч. 2 ст. 23, ст. 34 Закону України «Про державну прикордонну службу». Його дії кваліфіковані за ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.
Громадянин України ОСОБА_1 для участі у судовому засіданні не з'явився, належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи.
Дослідивши матеріали справ про адміністративні правопорушення, об'єктивно оцінивши докази по справах, суддя встановив таке.
Згідно зі ст.ст. 245, 252 КУпАП завданнями провадження в справі про адміністративне правопорушення і обов'язком органу, який її розглядає, є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи і вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вирішуючи питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення ОСОБА_2 , чи винуватий він у вчиненні такого та чи підлягає він адміністративній відповідальності, суддя виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Адміністративним правопорушенням (проступком) згідно з ч.1 ст. 9 КУпАП, визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч.1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, протоколами про вилученні речей і документів, а також іншими вказаними у ній засобами і документами.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, тягар доказування на предмет доведеності достатності доказів винуватості ОСОБА_2 у вчиненні ним інкримінованого йому адміністративного правопорушення покладено на особу, що складала протокол про адміністративне правопорушення.
Обов'язок органу (особи), який склав протокол про адміністративне правопорушення нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.
За фабулою протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №327780 від 29.08.2025 ОСОБА_2 інкриміновано невиконання законної вимоги пред'явити документи, що посвідчують особу і такі його дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.
Положеннями ч. 1 ст. 185-10 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в'їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.
Об'єктивна сторона вказаного правопорушення виражається у відкритій відмові виконати законне розпорядження чи вимогу військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в'їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.
З метою доведення вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення посадовою особою до протоколу про адміністративне правопорушення долучено: протокол про адміністративне затримання від 28.08.2025, копією єДокументу паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2 , рапорт начальника відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) старшого лейтенанта ОСОБА_3 , рапорт старшого офіцера (старшого оперуповноваженого) прикордонного оперативно-розшукового відділу (з м.д. АДРЕСА_1 ) головного оперативно-розшукового відділу старшого лейтенанта ОСОБА_4 , схему щодо виникнення обстановки на ділянці ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 28.08.2025, фототаблицю.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Аналіз доказів, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного щодо ОСОБА_2 , не дає підстав для беззаперечного висновку у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.
Жодних об'єктивних доказів, які б могли прямо чи опосередковано вказувати на наявність ознак вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого в ч. 1ст. 185-10 КУпАП матеріали адміністративної справи не містять.
Так, злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника прикордонної державної служби при виконанні ним службових обов'язків.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2011 у справі №10-рп/2011 надав тлумачення визначенню непокори: «Слово «непокора» означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги».
Суддя враховує пояснення надані захисником в судовому засіданні, а також ту обставину, що в матеріалах справи відсутні будь-які об'єктивні докази, зокрема, покази свідків, фото чи відео зйомки, які б підтверджували той факт, що ОСОБА_2 дійсно не виконував законну вимогу працівника прикордонної служби. Водночас матеріали справи містять копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2 з додатку Дія, що свідчить про пред'явлення ОСОБА_2 працівникам прикордонної служби документа, що посвідчує особу.
Обов'язок органу (особи), який склав протокол про адміністративне правопорушення нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.
Згідно з пункту 4 Рішення КонституційногоСуду Українивід 22грудня 2010року №23-рп/2010 конституційнийпринцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).
Відповідно до п.п. 4.1 п. 4 вказаного Рішення,Конституційний СудУкраїни на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, винуватість особи у вчиненні правопорушення повинна бути доведена поза розумним сумнівом, а усі сумніви тлумачаться на користь правопорушника. Таким чином, суд зобов'язаний дослідити усі докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності.
Зважаючи на наведене, суддя позбавлений можливості констатувати про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, поза розумним сумнівом.
Тому суддя приходить до висновку, що до суду не надано належних, допустимих, достатніх та переконливих доказів вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, які б беззаперечно свідчили про наявність в його діях складу вказаного правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи положення ст. 40-1 КУпАП судовий збір стягненню з ОСОБА_2 не підлягає.
Керуючись ст. ст. 247, 283 КУпАП, суддя
постановив:
справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 185-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя В.В. Чепка