Справа № 308/16032/25
03 листопада 2025 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Логойда І.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник-адвокат Товт Микола Миколайович, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник-адвокат Товт Микола Миколайович, звернулися в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
За результатами вивчення позовної заяви суддя дійшов висновку про відмову у відкритті провадження за даним позовом, виходячи з наступного.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).
При цьому, поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Можна зробити висновок, що юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
Суддею встановлено, що підставою та предметом спору у даній справі є розірвання шлюбу.
Відповідно до інформації з позову, суду стало відомо, що відповідачем у справі є громадянин Республіки Вірменії ОСОБА_2 .
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач не зазначила останню відому адресу місця проживання відповідача, просить розглянути справу, зважаючи на вимоги ст. 27 ЦПК України.
Згідно із відповіддю № 1962279 від 03.11.2025, наданої на запит суду щодо надання відомостей, що містяться в Єдиному державному демографічному реєстрі про місце проживання або місце перебування громадянина Республіки Вірменії ОСОБА_2 , місце проживання останнього за наявною в ДМС інформацією не встановлено.
Водночас, згідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Доказів на підтвердження підстав звернення до суду згідно зч. 2 ст.28 ЦПК України не надано.
Також, відповідно до ч. 9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого не відоме, пред'являються за місцем знаходження майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
Доказів останнього матеріали справи не містять.
Окрім того, оскільки позивач є громадянкою України, а відповідач громадянином іншої країни, то правовідносини між сторонами обтяжені ознакою «іноземний елемент», а тому вирішення спору між ними щодо розірвання шлюбу та наслідків розірвання шлюбу в судових органах України необхідно здійснювати відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право», з урахуванням вимог ЦПК України та інших законів України.
Відповідно до положень ст. 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Закон України «Про міжнародне приватне право визначає приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи (п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Згідно зі статтею 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Частиною першою статті 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Загальні правила підсудності судам України цивільних справ з іноземним елементом визначені у ст. 75 Закону України «Про міжнародне приватне право».
Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження по справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави такої підсудності відпали або змінились, крім випадків, передбачених у ст. 76 цього Закону.
Відповідно до ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», в якій містяться підстави для визначення підсудності справ судам України, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках, зокрема, якщо на території України відповідач має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме майно чи нерухоме майно, на яке можна покласти стягнення, або знаходиться філія або представництво юридичної особи - відповідача; а також у випадку якщо дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.
Статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що місце перебування фізичної особи - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги.
Місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» законними підставами перебування на території України іноземців та осіб без громадянства для реалізації своїх прав на свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні є підстави, встановлені Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" або Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту". Іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, мають право вільно та безперешкодно за своїм бажанням пересуватися територією України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, крім обмежень, встановлених статтею 12 цього Закону. Іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, мають право на вибір місця проживання, крім обмежень, встановлених статтею 13 цього Закону.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, відповідач ОСОБА_2 є громадянином Республіки Вірменії. При цьому, на території України відповідач не має зареєстрованого місця проживання або місцезнаходження, що стверджується наявними у суду доказами. Відомості про рухоме або нерухоме майно відповідача в Україні також у матеріалах справи відсутні. Інших відомостей, визначених ч. 9 ст. 28 ЦПК України, суду не надано.
За наведених обставин, а також врахувавши те, що подія, яка стала підставою для подання позову, зокрема укладений між сторонами шлюб, мала місце на території України, зокрема у м. Ужгород та відсутність у відповідача на території України місце проживання або місцезнаходження, рухомого та нерухомого майна, суд дійшов висновку про відсутність обов'язкових обставин для визначення підсудності даного спору судам України з урахуванням положень ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право».
Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
Отже, вивчивши матеріали позовної заяви та зважаючи на вищезазначене, суддя прийшов до висновку про необхідність відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за зазначеним позовом, оскільки даний спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст. ст. 186, 261, 354, 355 ЦПК України,
У відкритті провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник-адвокат Товт Микола Миколайович, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області І.В. Логойда