Справа № 308/15585/25
1-кс/308/6318/25
29 жовтня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділу Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Слов'янськ, Донецька область, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з середньою освітою, непрацюючого, є особою з інвалідністю І групи, одруженого, у порядку ст. 89 КК України раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, у кримінальному провадженні №12025071030000613, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.04.2025,
Слідчий слідчого відділу Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області лейтенант поліції ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, у кримінальному провадженні №12025071030000613, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.04.2025.
На обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що слідчим відділом Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.04.2025 за №12025071030000613 за підозрою ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні ними кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.
У ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , маючи єдиний спільний умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, що охороняють здоров'я населення України, в порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 за №60/95-ВР, Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та зловживанню ними» від 15.02.1995 №62/95-ВР, наказу Міністерства охорони здоров'я України за №188 від 01.08.2000, постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» від 06.05.2000 №770, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, з метою досягнення запланованого результату та незаконного збагачення здійснювали заборонені операції в сфері обігу наркотичних засобів, та з метою недопущення викриття своїх злочинних дій, застосовували заходи конспірації, а саме дотримуючись їх у телефонних розмовах, не називаючи дійсної назви наркотичного засобу чи психотропної речовини, пакунків у яких вони їх зберігають та у подальшому будуть збувати, використовували при цьому різного роду «жаргонні» назви наркотичних засобів, при цьому розуміючи, що мова йде про наркотичний засіб.
ОСОБА_4 разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , проживаючи за однією (спільною) адресою: АДРЕСА_2 , розробили злочинну схему, відповідно до якої ОСОБА_4 разом із ОСОБА_7 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи на замісній терапії для наркозалежних у ТОВ «Медичний центр Гармонія» за адресою: м. Київ, пр-т. Леоніда Каденюка, 2/35, використовуючи міжміські залізничні сполучення, а саме у період часу з червня місяця по жовтень місяць 2025 року, прибувають до м. Києва, де у невстановлений органом досудового розслідування спосіб та час, отримують з метою збуту, наркотичний засіб - метадон, після чого вказаний засіб незаконно зберігають при собі до моменту, коли останні повертаються до м. Ужгород та починають разом із ОСОБА_8 зберігати вказаний наркотичний засіб за вищевказаною адресою з метою його збуту іншим особам за наступних обставин.
ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи на замісній терапії для наркозалежних, у невстановлений органом досудового розслідування спосіб та час незаконно отримав з метою збуту наркотичний засіб - метадон, після чого вказаний засіб незаконно зберігав з метою збуту при собі, до моменту, коли 03.06.2025 приблизно о 12 год. 20 хв., перебуваючи за адресою: м. Ужгород, вул. Шумна, будинку 12, в ході проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, незаконно збув за 450 грн особі зі зміненими анкетними даними ОСОБА_9 блістер, всередині якого знаходилися три таблетки білого кольору, які згідно з висновком експерта містять в своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, масою 0,0837 грам, який останнім в подальшому було добровільно видано співробітникам ВКП Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області.
За таких обставин ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а саме: незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
У подальшому, в ході здійснення досудового розслідування встановлено, що на виконання вищевказаного єдиного злочинного умислу ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи на замісній терапії для наркозалежних, у невстановлений органом досудового розслідування спосіб та час незаконно отримав з метою збуту наркотичний засіб - метадон, після чого вказаний засіб незаконно зберігав з метою збуту при собі до моменту, коли 24.07.2025 приблизно о 12 год. 55 хв., перебуваючи за адресою: м. Ужгород, вул. Шумна, біля будинку 12, в ході проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, незаконно, повторно збув за 450 грн особі зі зміненими анкетними даними ОСОБА_9 блістер, всередині якого знаходилися три таблетки білого кольору, які згідно з висновком експерта містять в своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, масою 0,0828 грам, який останнім в подальшому було добровільно видано співробітникам ВКП Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області.
За таких обставин, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а саме: незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Підозрюваним є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Слов'янськ Донецької області, громадянин України, з середньою освітою, офіційно не працюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимий, востаннє вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 07.11.2019 за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки, яка в силу ст. 89 КК України на даний час погашена.
Слідчий зазначає, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами допиту свідка ОСОБА_9 ; протоколами проведення негласних слідчих (розшукових) дій; висновками судових експертів щодо результатів проведення експертиз наркотичних засобів; протоколом затримання ОСОБА_4 у порядку ст. 208 КПК України та іншими наявними матеріалами кримінального провадження.
Як зауважує слідчий, наведеним встановлено достатність доказів для підозри ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, санкція за вчинення якого згідно з ч. 2 ст. 307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
За твердженням слідчого, є необхідність в обранні ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з метою забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання його спробам переховуватися від органів досудового розслідування; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних або експертів; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення. Необхідність обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою обумовлена тим, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.
Крім того, існують ризики, що він не буде виконувати покладені на нього обов'язки та зможе переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання винним.
Також слідчий просить врахувати, що підозрюваний ОСОБА_4 ніде офіційно не працює і не має постійного джерела доходу, а також те, що він раніше неодноразово судимий, тобто, орган досудового розслідування вважає, що у даному випадку ініціювання перед слідчим суддею питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стало наслідком ретельного дослідження обставин кримінального правопорушення, а також особи підозрюваного.
Слідчий вказує, що відповідно до вимог КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність декількох ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_4 може:
переховуватися від органу досудового розслідування або суду, зокрема це підтверджується тим, що злочин який інкримінується ОСОБА_4 є тяжким, за вчинення якого передбачено можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Тому існують ризики, що він не буде виконувати покладені на нього обов'язки і зможе переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання винним;
знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Це підтверджується тим, що зважаючи на спосіб здійснення підозрюваним злочинної діяльності із застосуванням заходів конспірації, яких дотримуються всі співучасники злочинних дій, що значно утруднює процес збирання доказів, досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває, проводиться необхідний комплекс слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій з метою встановлення всіх обставин та причетних осіб до даного кримінального правопорушення, а тому із врахуванням відомих ОСОБА_4 обставин кримінального правопорушення на момент вручення йому повідомлення про підозру, останній зможе знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
незаконно впливати на свідка ОСОБА_9 , інших підозрюваних ( ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ) та експертів у цьому ж кримінальному провадженні з метою зміни їх показань на свою користь. Це підтверджується тим, що досудове розслідування по даному кримінальному провадженні триває та останній, перебуваючи на свободі, матиме реальну можливість спілкуватися з ними, і таким чином перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, вчиняти погрози, умовляння до свідків даного кримінального провадження. Крім того, ОСОБА_4 матиме реальну можливість спілкуватися з іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженню ( ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ), тим самим схиляти їх до надання неправдивих показань або відмови від надання таких. З урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження, він зможе вступати у позапроцесуальні відносини із експертами, враховуючи те, що був раніше судимий за ч. 2 ст. 309 КК України, а тому йому може бути відомий порядок та специфіка проведення досудового розслідування злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, що може негативно вплинути на повноту, всебічність та об'єктивність розслідування у даному кримінальному провадженні. Крім того, є необхідність у проведенні ряду судових експертиз, а саме експертиз наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів. Вказане дає підстави обґрунтовано припускати, що підозрюваний, перебуваючи на волі зможе вчинити спробу вплинути на експертів, які будуть проводити дані експертизи (шляхом умовляння, погроз, підкупу та інше). Це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до надання неправдивих показань, зміни показань або відмови від надання таких;
перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання, чи штучно створити докази, в тому числі в електронному вигляді, які б підвереджували його невинуватість у вчиненні інкримінованого злочину;
може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, тобто продовжить вчинювати умисні злочини, відтак існує ризик його протиправної поведінки. Крім того, перебуваючи на волі та будучи обізнаним щодо осіб, в яких він зможе придбати наркотичні засоби чи психотропні речовини, а також наркозалежних осіб, яким він зможе збути такі наркотичні засоби та психотропні речовини, ОСОБА_4 зможе продовжити вчинення злочину, у якому підозрюється, оскільки може змінити місце для збуту наркотичних засобів, а також схилити інших осіб для вчинення злочинів у сфері обігу пов'язаних із наркотичними засобами та психотропними речовинами.
Таким чином, підставою застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність вищевказаних ризиків.
Слідчий зазначає, що під час досудового розслідування не встановлено та стороною захисту не надано даних щодо наявності у підозрюваного тяжких захворювань або інших обставин, які б перешкоджали його утриманню під вартою. У зв'язку з цим особисте зобов'язання, особиста порука підозрюваного, домашній арешт та застава будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту, оскільки застосування таких запобіжних заходів не може забезпечити належне виконання покладених на підозрюваного обов'язків. Інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 , оскільки альтернативні запобіжні заходи не забезпечують належний рівень гарантії доброчесної поведінки підозрюваного, тому наявна необхідність в обранні такої міри запобіжного заходу.
З урахуванням характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується підозрюваному, обставини вчинення правопорушення, тяжкості покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, сторона обвинувачення вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає меті, з якою він застосовується. Даний запобіжний захід позбавляє можливості підозрюваного перешкодити кримінальному провадженню, ухилитися від органів досудового розслідування та суду, а також мати можливість незаконно впливати на учасників провадження як на стадії досудового розслідування, так і під час судового розгляду.
На підставі наведеного, слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів.
Прокурор у судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у клопотанні та додані до нього матеріали кримінального провадження.
Захисник у судовому засіданні заперечила щодо клопотання, зауваживши, що воно обґрунтовано формальними підставами, оскільки на підтвердження наведених у клопотанні ризиків не додано жодних доказів. При вирішенні клопотання просить врахувати, що її підзахисний є особою з інвалідністю І групи, тому тримання під вартою не зможе забезпечення його належного перебування під вартою, є одруженим, його дружина є особою з інвалідністю ІІІ групи, він має постійне місце проживання у м. Ужгороді, є внутрішньо переміщеною особою. Вважає, що якщо й існують певні ризики, то забезпечити належну процесуальну поведінку її підзахисного можливо шляхом застосування відносно нього запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, відтак захисник просить відмовити у задоволенні клопотання.
Підозрюваний у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.
Заслухавши позицію прокурора з приводу внесеного клопотання, пояснення підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Як встановлено у судовому засіданні, слідчим відділом Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025071030000613, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
27.10.2025 у рамках даного кримінального провадження повідомлено про підозру ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є: незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Крім того, у даному кримінальному провадженні повідомлено про підозру ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Відповідно до ст. 131 КПК України запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
За змістом ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Під час розгляду клопотання встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини та вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів щодо вчинення підозрюваним ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, містяться в їх сукупності в матеріалах, здобутих під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні та доданих до клопотання, а саме: протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 04.04.2025; протоколом про результати контролю за вчиненням злочину від 03.06.2025; проміжним-протоколом про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (електронних інформаційних систем) від 26.05.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 03.06.2025; протоколом огляду особи-покупця від 03.06.2025; протоколом видачі грошових купюр для проведення оперативної закупівлі від 03.06.2025; протоколом про результати контролю за вчиненням злочину від 06.06.2025; протоколом проведення негласної слідчої (розшукової) дії - спостереженням за особою, річчю або місцем від 23.06.2025; протоколами про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-відео-контролю особи від 08.07.2025; протоколом про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (електронних інформаційних систем) від 08.07.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 06.06.2025; протоколом видачі грошових купюр для проведення оперативної закупівлі від 06.06.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 24.07.2025; протоколом видачі грошових купюр для проведення оперативної закупівлі від 24.07.2025; протоколом (додаткового) допиту свідка ОСОБА_9 від 04.10.2025; протоколом видачі грошових купюр для проведення оперативної закупівлі від 04.10.2025; протоколом (додаткового) допиту свідка ОСОБА_9 від 14.10.2025; протоколом видачі грошових купюр для проведення оперативної закупівлі від 14.10.2025; протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-відео-контролю особи від 11.09.2025; протоколами про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (електронних інформаційних систем) від 11.09.2025; протоколами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - спостереженням за особою, річчю або місцем від 11.09.2025; висновком експерта від 30.06.2025 №СЕ-19/107-25/8217-НЗПРАП; висновком експерта від 30.06.2025 №СЕ-19/107-25/8216-НЗПРАП; висновком експерта від 06.08.2025 №СЕ-19/107-25/9510-НЗПРАП; висновком експерта від 14.10.2025 №СЕ-19/107-25/12299-НЗПРАП.
Беручи до уваги вказані дані з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, слідчий суддя вважає їх достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення на даній стадії досудового розслідування.
Між тим, поняття «обґрунтована підозра» з позиції Європейського суду з прав людини (справа «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява №42310/04), рішення від 21.04.2011) означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
Водночас слідчий суддя констатує, що під час вирішення питання щодо застосування запобіжних заходів оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб встановити чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим у вказаному кримінальному правопорушенні, вік підозрюваного та стан здоров'я, який є особою з інвалідністю І групи, міцність соціальних зв'язків, який одружений та утриманців немає (протилежного матеріали клопотання відповідних доказів не містять), наявність у підозрюваного постійного місця проживання (взятий на облік внутрішньо переміщеної особи), відсутність у нього постійного місця роботи і джерела доходу, майновий стан підозрюваного, у порядку ст. 89 КК України раніше не судимий.
Разом з тим, слідчий суддя бере до уваги ту обставину, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , пов'язаний з незаконним обігом наркотичних засобів, що становить підвищену суспільну небезпеку. Предметом інкримінованого ОСОБА_4 злочину виступають наркотичні засоби і даному злочину притаманний надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлений тяжкими наслідками не лише для здоров'я конкретної особи, а й для здоров'я населення, економіки та суспільства в цілому. Саме тому право кожного на охорону здоров'я, в тому числі і від негативного впливу на організм людини наркотичних, психотропних і токсичних речовин, визначено як одне із основних прав людини та закріплене в ст. 49 Конституції України.
Враховуючи наведене та вивчені матеріали клопотання, обґрунтування сторони обвинувачення, слідчий суддя вважає доведеними під час розгляду клопотання наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 та суворість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим, що оцінені в сукупності з даними про особу підозрюваного; можливість незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, зокрема свідка ОСОБА_9 а також інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які під тиском підозрюваного можуть змінити показання на його користь.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Таким чином, ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спроби протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає наявними у зв'язку із встановленням обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Доводи сторони обвинувачення про існування інших ризиків, зазначених у клопотанні, належним чином не обґрунтовані та не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, у зв'язку із чим ці ризики не враховуються слідчим суддею при обранні запобіжного заходу ОСОБА_4 .
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (рішення Європейського суду з прав людини від 26.06.1991 «Летельє проти Франції», скарга №12369/86).
Виходячи з вимог ст. 177, 178, 183 КПК України та враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, існуючі в даному провадженні ризики, оцінені в сукупності із даними про особу підозрюваного, слідчий суддя приходить до переконання, що належний контроль за поведінкою підозрюваного та дієве запобігання встановленим у провадженні ризиків неможливе шляхом застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, а відтак, клопотання сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є підставним та підлягає задоволенню.
Доводи сторони захисту зазначених висновків слідчого судді не спростовують.
Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
На виконання зазначених вимог слідчий суддя, враховуючи обставини кримінального правопорушення та стадію досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, вважає за можливе одночасно визначити заставу як альтернативний запобіжний захід.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому слідчий суддя враховує, що виходячи з практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_10 , його майновий та сімейний стан, інші дані про його особу та встановлені ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що підозрюваному слід визначити заставу - двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (3028 грн), відповідно становить 60560 грн, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та є співмірною з існуючими у даному кримінальному провадженні ризиками.
Підстав вважати такий розмір застави завідомо непомірним для підозрюваного не вбачається.
Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, у разі внесення застави на підозрюваного у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України слід покласти наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками сторони обвинувачення та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Обрати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Строк тримання ОСОБА_4 під вартою обчислювати з моменту його фактичного затримання з 29 жовтня 2025 року.
Строк дії ухвали закінчується 24 грудня 2025 року, включно.
Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов'язків, передбачених КПК України, - двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень на рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 26213408; банк отримувача - ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО) - 820172; рахунок отримувача - UA198201720355209001000018501.
Роз'яснити, що підозрюваний ОСОБА_4 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
У разі внесення застави на ОСОБА_4 у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти наступні обов'язки:
прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю;
не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
утримуватися від спілкування зі свідками сторони обвинувачення та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;
здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії обов'язків, покладених слідчим суддею на підозрюваного, у разі внесення застави визначити до 24 грудня 2025 року, включно, у межах строку досудового розслідування.
Згідно з частиною сьомою статті 194 КПК України обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1