Справа № 308/14030/25
3/308/6601/25
29 жовтня 2025 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Крегул М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород, матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з УПП в Закарпатській області ДПП, про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , військовослужбовця, за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
16.09.2025 о 23 год. 18 хв. в м. Ужгород, вул. Володимирська, 90, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Golf н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння (порушення координації рухів, виражене тремтіння пальців рук, зіниці очей які не реагують на світло). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився о 00 год. 17 хв. 17.09.2025 року за адресою м. Ужгород, вул. Сергія Мартина, 4А, що зафіксовано на нагрудний відео реєстратор БК:470101, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив дії передбачені ч.1 ст. 130 КУпАП.
Від захисника ОСОБА_1 - адвоката Клочкової А.О. через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про закриття провадження у справі, доводи якого зводяться до того, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у визначений законом спосіб. Натомість, посилаючись на відеозапис з нагрудної камери поліцейського, який долучений до матеріалів справи, вказує, що ОСОБА_1 не зміг здати біологічні зразки сечі через відсутність фізіологічної потреби. При цьому, лікар-нарколог та працівники поліції не запропонували йому здати зразки крові, слини, змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук для проведення відповідних лабораторних досліджень, а розцінили поведінку ОСОБА_1 як відмову від проходження огляду на стан сп'яніння та склали протокол.
Стверджує, що наявним в матеріалах справи відеозаписом зафіксовано, що ОСОБА_1 перебуваючи в лікарні виконував усі необхідні розпорядження працівників поліції та лікаря нарколога, які необхідні для проведення огляду, а також вчиняв необхідні дії для проведення огляду. При цьому, в лікарні ОСОБА_1 не висловлював заперечень щодо огляду на стан сп'яніння та не вчиняв дій, які б могли бути розцінені як відмова від проведення огляду.
Також вказує на те, що лікар нарколог не провела жодних дій для встановлення клінічної картини, яка свідчила б про наявність або відсутність ознак та стану сп'яніння.
Лікарем не було запропоновано ОСОБА_1 випити приблизно 1 л води, щоб мати можливість здати необхідну кількість сечі, що передбачено методичними рекомендаціями «Порядок відбору від живих осіб зразків біологічного матеріалу, поводження з ними та організація проведення токсикологічних досліджень з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», які були узгоджені з Міністерством охорони здоров'я України 18.01.2011 року.
Крім того зазначає, ОСОБА_1 не було забезпечено достатньо часу для здачі сечі, з моменту приїзду до лікарні та моменту фіксації лікарем фізіологічної неспроможності ОСОБА_1 здати сечу, що було розцінено як відмову від проходження огляду, пройшло тільки 20 хвилин.
Також, у зв'язку з тим, що не було відібрано контрольного зразка біологічного середовища, це позбавляє можливості сторону захисту провести судово-токсикологічну експертизу з метою спростування доводів працівників поліції в частині наявності у ОСОБА_1 будь-яких ознак наркотичного сп'яніння та незаконності та необґрунтованості вимоги інспектора патрульної поліції про необхідність проходження огляду.
Поряд з цим, захисник просить врахувати і особу ОСОБА_1 , зазначає, що останній є діючим військовослужбовцем та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з 02.05.2022 року, має статус учасника бонових дій, має позитивну характеристику з місця проходження військової служби, отримав багато нагород.
На переконання захисника, вказані обставини свідчать про те, що право керування транспортними засобами вкрай необхідне ОСОБА_1 для проходження військової служби та виконання покладених на нього обов'язків військової служби, а тому вважає за можливе заснувати аналогію закону та призначити більш м'яке стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Разом з тим, захисник просить провадження у справі про адміністративне правопорушення № 308/14030/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст.130 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
У судове засідання ОСОБА_1 та його захисник Клочкова А.О. повторно не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, про причини неявки не повідомляли.
Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суддя приходить до наступних висновків.
Так, порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (із змінами та доповненнями).
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з вимогами ст.245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом та забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, яке з урахуванням положеньстатті 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є частиною національного законодавства, зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Частиною 1статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. п. 2, 3, 4 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України №1452/735 від 09.11.2015, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 згідно з наказом №1413/27858, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Отже, працівники поліції вправі пред'явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
З протоколу про адміністративне правопорушення встановлено, що у водія ОСОБА_1 виявлені наступні ознаки наркотичного сп'яніння: порушення координації рухів, виражене тремтіння пальців рук, зіниці очей які не реагують на світло. Вказані обставини підтверджуються дослідженим у судовому засідання відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, який долучений до матеріалів справи.
Відповідно до п. 6 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Пунктом 7 вказаної вище інструкції передбачено що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п. 12 розділу ІІ Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №456110 від 17.09.2025 року, встановлено, що 16.09.2025 о 23 год. 18 хв. в м. Ужгород, вул. Володимирська, 90, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Golf н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння (порушення координації рухів, виражене тремтіння пальців рук, зіниці очей які не реагують на світло). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився о 00 год. 17 хв. 17.09.2025 року за адресою м. Ужгород, вул. Сергія Мартина, 4А.
Як встановлено в судовому засіданні, Протокол серії ЕПР1 №456110 від 17.09.2025 року, складено у відповідності до вимогст.256 КУпАП, оформлено компетентним органом - поліцейським 4 роти УПП батальйону УПП в Закарпатській області капралом поліції Фалайло Віктором Вікторовичем, в межах повноважень, наданих особі, яка його склала, та в ньому чітко викладено суть правопорушення, а тому, він є належним і допустимим доказом у справі.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Досліджуючи доданий до матеріалів справи DVD диск з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського встановлено, що при зупинці транспортного засобу 16.09.2025 року о 23 год. 18 хв. під керуванням ОСОБА_1 поліцейськими виявлено в останнього ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: порушення координації рухів, виражене тремтіння пальців рук, зіниці очей які не реагують на світло та запропоновано було ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'ягніння в закладі охорони здоров'я, на що ОСОБА_1 погодився. В подальшому, ОСОБА_1 було доставлено до закладу охорони здоров'я, де лікарем було роз'яснено під відеофіксацію йому порядок проходження огляду на стан сп'яніння, а саме шляхом здачі біологічних взірців сечі і надано ОСОБА_1 ємкість для здачі сечі. У подальшому, оскільки у ОСОБА_1 була відсутня фізіологічна потреба здати біологічні зразки сечі, працівниками поліції йому було роз'яснено про необхідність випити необхідну кількість води. Проте ОСОБА_1 цього не зробив. У зв'язку з тим, що з моменту приїзду ОСОБА_1 до лікаря-нарколога пройшло більше 25 хвилин, ОСОБА_1 біологічні зразки сечі так і не здав, навіть не вчинив спроб цього зробити, а тому вказані дії ОСОБА_1 лікарем медичного закладу були розцінені, як затягування часу та було констатовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі охорони здоров'я .
Суддя дослідивши вказаний відеозапис, як доказ, погоджується з таким, оскільки, як встановлено ОСОБА_1 на пропозиції лікаря медичного закладу та працівників поліції щодо необхідності проходження огляду на стан сп'яніння, не бажав пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, зокрема його поведінка та бездіяльність про це свідчили.
Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суддя вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП. Дії ОСОБА_1 за ч.1ст.130 КУпАП кваліфіковані правильно.
Факт вчинення правопорушення та винуватість ОСОБА_1 підтверджується дослідженими у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 456110 від 17.09.2025 року, відеозаписом на DVD-R диску з нагрудної камери поліцейського. Суддя приймає такі докази як належні та допустимі.
Вказані вище докази у своїй сукупності підтверджують вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та винність останнього у його скоєнні.
Суддя вважає, що матеріали адміністративної справи містять достатньо доказів для прийняття остаточного рішення і вищевказані докази, на переконання судді, є ґрунтовними, допустимими, узгоджуються між собою, а також, зі змістом протоколу та наданими до суду матеріалами справи, і, відповідно, підтверджують обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Під час розгляду справи судею не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що поліцейський, який оформлював протокол чи лікар нарколог закладу охорони здоров'я, були упереджені щодо ОСОБА_1 , що в них були підстави для фальсифікації протоколу, або обмови ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, або що вони зацікавлені у результатах розгляду справи.
Щодо заперечень захисника Клочкової А.О. про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння, то суд визначає поведінку особи ОСОБА_1 , як таку, що суперечить доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони.
Як убачається з матеріалів справи, поліцейським та лікарем наркологом у медичному закладі неодноразово була надана можливість ОСОБА_1 реалізувати свої обов'язки, встановлені ПДР України, однак, останній їх не виконав.
На переконання судді, така свідома поведінка ОСОБА_1 свідчить лише про те, що він взагалі не мав наміру проходити огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, та відтягував таке проходження, з метою спливу часу проходження освідчення на стан сп'яніння, який становить не більше двох годин з моменту виявлення поліцейським ознак сп'яніння, що передбачено п. 9 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735.
Доводи захисника про те, що лікарем не було запропоновано надати зразки іншого біологічного середовища для проведення лабораторного дослідження, суддя, враховуючи відсутність об'єктивних обставин, які б перешкоджали ОСОБА_2 в умовах медичного закладу здати біологічний зразок у вигляді сечі, розцінює як форму захисту з метою ухилення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Так, жодних доказів, які б підтверджували неможливість здати біологічний зразок у вигляді сечі ОСОБА_2 не надав. Судді не було надано доказів про наявність у нього проблем зі здоров'ям, які стали причиною неможливості здати біологічний зразок у вигляді сечі.
Враховуючи, що як лікарем-наркологом, так і поліцейськими було надано реальну об'єктивну можливість ОСОБА_2 пройти медичний огляд у повному об'ємі, а також у законному порядку йому було надано можливість реалізації його обов'язків, встановлених Правилами дорожнього руху, однак останній їх не використав, дії лікаря-нарколога та поліцейських, у цьому конкретному випадку, є законними та обґрунтованими.
Також слід зазначити що, відповідно до п.п. 12, 13 Розділу 3Інструкції № 1452/735, предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча, змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.
Тобто, зі змісту Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, дослідження біологічного середовища - крові, якщо у особи неможливо взяти інші біологічні зразки в силу певних обставин, а саме коли водій знаходиться без свідомості чи перебуває у важкому стані і у нього неможливо відібрати біологічне середовище (сечу) та ін.
Огляд на стан наркотичного сп'яніння проводить лікар шляхом проведення лабораторних досліджень, а отже саме лікар визначає вид зразків біологічного середовища, необхідних для лабораторного дослідження.
Щодо доводів захисника про не проведення лікарем жодних дій для встановлення клінічної картини, яка б свідчила про наявність чи відсутність ознак стану сп'яніння, суддя відхиляє такі, оскільки дії ОСОБА_3 свідчили про небажання проходити освідчення на стан сп'яніння, що було розцінено як відмову від проходження огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
При накладенні адміністративного стягнення на особу, що притягається до адміністративної відповідальності, суд враховує характер вчиненого правопорушення та ступінь його суспільної небезпеки, бере до уваги, що дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю та здоров'ю, а також життю та здоров'ю самого правопорушника та вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у межах санкції ч. 1 ст.130 КУпАП, а саме у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами.
Що стосується клопотання захисника про застосування аналогії закону та його аргументів з цього приводу суд зазначає, що аналогія закону застосовується виключно, якщо відповідні суспільні відносини нормативно не врегульовані, тобто існує прогалина у законодавстві.
У чинному КУпАП дійсно наявні деякі такі прогалини, які за аналогією закону можуть регулюватися іншими актами законодавства, як то інститут відводу судді, проведення судових засідань в режимі відеоконференції, проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення тощо.
Однак, питання призначення адміністративного стягнення чітко врегульована главою 4 КУпАП, і будь-якої прогалини в даному випадку не існує, як і підстав застосувати аналогію закону.
Законодавець навіть окремо передбачив неможливість застосування до правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, звільнення від відповідальності за малозначність, що ще раз підкреслює його підвищену суспільну небезпечність.
З наведених вище мотивів, суддя відхиляє доводи захисника про можливість за аналогією закону застосувати до цих правовідносин положення ст. 69 КК України.
Відповідно до положень ст.40-1, ч.5 ст.283 КУпАП та п.5 ч.2ст.4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в розмірі 605,60 грн.
На підставі наведеного вище, керуючись ст.ст.23, 130 ч.1,251,252,283-285,287-294 КУпАП, п.5 ч.2 ст.4 Закон України «Про судовий збір» суддя -
Громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або внесення на неї подання прокурора не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення (ч.1 ст.307 КУпАП).
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
-подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
-витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України (ст.308 КУпАП).
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законом (ч.3 ст.307 КУпАП).
Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду М.М. Крегул