Справа № 307/3872/25
Провадження № 2/307/1372/25
Закарпатської області
іменем України
03 листопада 2025 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Ніточко В.В., з участю секретаря судового засідання Заяць Т.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
І. Виклад позиції сторін.
Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги мотивує тим, що 14 квітня 2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 8631258, згідно якого позичальник отримав кредит в розмірі 4 150 грн. 00 коп., зі сплатою відсотків за користування кредитом, строком на 350 днів. Позикодавець перерахував позичальнику у власність грошові кошти на погоджених умовами договору строк, з метою придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника № НОМЕР_1 , а позичальник зобов'язалася повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики та комісію за надання позики.
В порушення умов кредитного договору відповідачка свої зобов'язання за вказаним договором не виконала і її заборгованість перед позивачем становить 16 556 грн. 43 коп., з яких: 4 150 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3 390 грн. 55 коп. - сума заборгованості за процентами, 715 грн. 88 коп. -сума заборгованості за комісією та 8 300 грн. 00 коп. - сума заборгованості за пенею/неустойкою.
Просить стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 16 556 грн. 43 коп, та судові витрати, що складаються із судового збору в сумі 2 422 грн. 40 коп. та 4 500 грн. витрат на правову допомогу.
Представник відповідача у відзиві зазначив, що відповідачка частково заперечує проти заявленого позову. Вважає, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим, вимоги позивача про стягнення простроченої комісії є необґрунтованими, нарахування неустойки не відповідає вимогам закону, оскільки на території України діє воєнний стан та просить зменшити витрати на правову допомогу. Крім цього відповідачка просить відмовити у задоволенні позову повністю.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак зазначив в позовній заяві, що просить справу розглянути без його участі.
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явилися, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Тячівського районного суду від 08 жовтня 2025 року дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного провадження з викликом сторін. Окрім цього, витребувано в АТ «Універсал Банк» інформацію щодо наявності у відповідача карткового рахунку та виписку по картковому рахунку.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене та те, що сторони в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
В судовому засіданні встановлено, що 14 квітня 2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №8631258, згідно якого позичальник отримав кредит в розмірі 4 150 грн. 00 коп., зі сплатою відсотків в розмірі 0,999 % в день, строком на 350 днів.
Факт перерахування відповідачу грошових коштів у розмірі 4 150 грн. підтверджується довідкою ТОВ "Фінансова компанія "Фінексперт" від 25 серпня 2025 року №КД-000045099. Згідно якої, 14 квітня 2025 року, шляхом перерахування на картковий рахунок № НОМЕР_1 , номер платежу: а3F421c9-9F09-4501-8b32-1fef9292879d, відповідачу було перераховано кошти.
Згідно наданого розрахунку заборгованість відповідачки перед позивачем становить 16 556 грн. 43 коп., з яких: 4 150 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3 390 грн. 55 коп. - сума заборгованості за процентами, 715 грн. 88 коп. - сума заборгованості за комісією та 8 300 грн. 00 коп. - сума заборгованості за пенею/неустойкою.
З листа АТ «Універсал Банк» відомо, що на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 . Згідно виписки по руху коштів по картці відомо, що 14 квітня 2025 року, на карту було перераховано 4 150 грн.
V. Оцінка Суду.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.
Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України "Про електронну комерцію" визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ч.7 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 вказаного закону).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, а відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором і згідно до ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Згідно з розрахунком, наданим позивачем, взяті на себе зобов'язання за кредитним договором відповідачка не виконала, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість в розмірі 16 556 грн. 43 коп., з яких: 4 150 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3 390 грн. 55 коп. - сума заборгованості за процентами, 715 грн. 88 коп. - сума заборгованості за комісією та 8 300 грн. 00 коп. - сума заборгованості за пенею/неустойкою.
Щодо стягнення із відповідача заборгованості за комісією, пов'язаною з наданням кредиту, суд зазначає наступне.
Пунктом 2.2.8. Договору передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 17,25% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 715 грн. 88 коп.
Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 виснувала, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Як виснував Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 6 листопада 2023 року (справа №204/224/21), якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Таким чином, суд приходить до висновку щодо несправедливості пункту 2.2.8. договору, оскільки не передбачено конкретного переліку послуг за які позичальник сплачує таку комісію. Формулювання «за надання кредиту», не відповідає принципам зазначеним у Законі України «Про споживче кредитування» та в Законі України «Про захист прав споживачів», а також означає, що позичальник сплачує по факту за прийняття позики (кредиту) від позикодавця (кредитора), що апріорі суперечить засадам цивільного права.
Крім цього, з наданого позивачем договору та розрахунку заборгованості відповідача установлено, що позивачем нараховано відповідачеві до сплати комісію без зазначення, які саме дії позикодавця входять до такого обслуговування, тому підстав для задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача 715 грн. 88 коп. комісії, суд не вбачає.
Поряд із цим, відповідно до п. 18 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні", з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває по теперішній час.
Оскільки позивачем у період дії в Україні воєнного стану нараховано до сплати неустойку в розмірі 8 300 грн. 00 коп., від сплати якої позичальник звільняється в силу зазначених вище вимог ЦК України, суд робить висновок про відсутність правових підстав для стягнення такої.
Враховуючи викладене, а також те, що відповідач доказів щодо погашення заборгованості за кредитним договором не надав, не спростував документально нарахований позивачем розмір заборгованості, суд вважає, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" заборгованість за кредитним договором у розмірі 7 540 грн. 55 коп., з яких: 4 150 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу та 3 390 грн. 55 коп. - сума заборгованості за процентами.
Щодо доводів представника відповідача у відзиві про стягнення непропорційно великих відсотків слід зазначити наступне.
Відповідно до п.6.1 договору за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю проценти у розмірі, визначеному пунктом 2.2. договору. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту (його залишок) виходячи із строку фактичного користування кредитом (його залишком), за кожен день (календарну дату) користування кредитом, починаючи з першого дня користування кредитом (включно) та включаючи день (дату) його повернення, до повного погашення заборгованості за договором та підлягають сплаті періодично кожні 25 календарних днів з дати надання кредиту у складі першого обов?язкового платежу та мінімальних обов?язкових платежів відповідно до п.п. 2.2.4. п. 2.2. та п.п. 2.2.5. п. 2.2. договору.
Згідно з п.п. 10.1.9. договору позичальник отримав від кредитодавця та ознайомився з детальним розписом орієнтовної загальної вартості кредиту, з урахуванням процентної ставки,
З п.2.2.9. договору вбачається, що сторони домовились, що позичальник як учасник Програми лояльності, отримує від кредитодавця індивідуальну знижку (промокод) на процентну ставку, визначену у колонці 3 таблиці п.2.2. договору, при виконанні наступних умов: позичальник у строк до дати сплати першого обов'язкового платежу, визначеного п. 2.2.5 договору сплатить комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у сумі, не менше ніж 1701.50 грн. У такому випадку позичальнику надається можливість сплачувати проценти з урахуванням процентної ставки, яка є нижчою за розмір ставки, визначеної у колонці 3 таблиці п. 2.2. договору, та становить 0.95% на день протягом перших 25 календарних днів з дати надання кредиту (знижена процентна ставка). У разі, якщо позичальник не сплатить/сплатить не в повному обсязі суму, вказану в цьому підпункті договору вважається, що позичальник відмовився від пропозиції сплати процентів за користування кредитом за процентною ставкою, нижчою за розмір ставки, визначеної у колонці 3 таблиці п. 2.2. договору, а нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за процентною ставкою, визначеною у колонці 3 таблиці п. 2.2. Договору.
При цьому позичальник повністю розуміє та погоджується з тим, що у разі невикористання позичальником права на отримання індивідуальної знижки (промокоду) невиконання умов для отримання знижки, застосуванню підлягає процентна ставка без знижки, як вона визначена в колонці з таблиці п. 2.2. договору. При цьому застосування процентної ставки, визначеної в колонці з таблиці п. 2.2.договору, не є зміною процентної ставки, порядку її розрахунків та порядку сплати у бік погіршення для позичальника, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах застосування процентної ставки, визначеної в колонці 3 таблиці п. 2.2 договору. Якщо вказаний у цьому підпункті договору розмір процентної ставки дорівнює 0,95 %, зазначене означає, що можливість сплати Процентів за користуванням Кредитом за зниженою процентною ставкою договором не передбачено.
Згідно п.2.3.1. договору денна процентна ставка становить 0.999 %.
Відповідачка, підписавши договір, прийняла всі його умови.
Як вбачається із розрахунку заборгованості, наданого позивачем, відповідачу були нараховані відсотки в розмірі 0,95% в день, тобто в тому розмірі, що передбачені договором та в межах строку кредитування. Отже суд вважає, що доводи представника відповідача є безпідставними.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч. 1, та ч.2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 1 103 грн. 27 коп.
Щодо стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем на оплату правничої допомоги слід зазначити наступне.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 ч.3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 1, 2 ч.2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 4 500 грн.
На підтвердження надання правничої допомоги та визначеного розміру на її оплату, до матеріалів справи, зокрема, долучено копії таких документів: договір №20-08/25 про надання правничої допомоги від 20 серпня 2025 року, Акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, витяг з Акту №1-МК приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №20-08/25 від 20 серпня 2025 року, платіжну інструкцію №89f60f від 18 вересня 2025 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №2099 Ткаченко Ю.О.
Вартість правничої допомоги, згідно витягу з Акту №1-МК приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №20-08/25 від 20 серпня 2025 року, становить 4 500 грн. 00 коп.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, Верховним Судом у постановах від 02.12.2020 року у справі №317/1209/19, від 03.02.2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі №753/1203/18.
Таким чином, суд приходить до висновку, що надані стороною позивача документи є належними та достатніми доказами на підтвердження витрат, які позивач поніс на оплату професійної правничої допомоги у цій справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Враховуючи вищевикладене, можна зробити висновок що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.
Верховний Суд у постанові від 25 липня 2023 року у справі №340/4492/22 прийшов до висновку, що наявність або відсутність заперечень процесуального опонента проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення лише для розв'язання питання про співмірність судових витрат на правову допомогу, заявлених до відшкодування. Водночас, це не впливає на обов'язок перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим критеріям.
З урахуванням встановлених обставин, на думку суду, у даному випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4 500 грн., не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів частини 4 пункту 4 статті 137 ЦПК України та є не співмірним з огляду на те, що предмет спору в цій справі не є складним, та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів також не є значними, розгляд справи відбувся у спрощеному провадженні, представником позивача було подано клопотання про розгляд справи без його участі, та позов задоволений частково, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на правничу допомогу у розмірі 4 000 грн., які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів".
Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 18, 133, 141, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст. 526, 530, 546, 610, 625, 629, 1048-1050, 1082, п. 18 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, суд, -
Позов - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" заборгованість в сумі 7 540 (сім тисяч п'ятсот сорок) грн. 55 коп. (з яких 4 150 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу та 3 390 грн. 55 коп. - сума заборгованості за процентами).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" 1 103 (одну тисячу сто три) грн. 27 коп. сплаченого судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.
В інших позовних вимогах - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів", юридична адреса: 01010, м. Київ, площа Арсенальна, 15, ідентифікаційний код юридичної особи - 39861924.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
Суддя Ніточко В.В.