8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" жовтня 2025 р. м. ХарківСправа № 645/45/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
при секретарі судового засідання Надвіренко А.Д.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) в особі законного представника ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 )
до 1. Приватного сільськогосподарського підприємства " Рідкодуб " ( 62723, Харківська обл., с. Рідкодуб, вул. Чкалова, 17 ), 2. ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 ), 3. ОСОБА_6 ( АДРЕСА_4 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: 1) Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Тарас Андрійовича ( 61001, м. Харків, пр-т Гагаріна, 43 ), 2. Державний реєстратор Литовченко Ольга Сергіївна Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради ( АДРЕСА_6 ), 3. Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Захарченко Вікторія Євгеніївна ( 61031, м. Харків, проїзд Пілотів, буд. 4 літ. Б -2, прим. 2-108, 2-1100), 4. Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Никифорова Марина Аркадіївна ( 61002,м. Харків, вул. Алчевських, 2 ), 5. Державний реєстратор юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавсько області Бугай Ігор Валерійович ( 38813, Полтавська обл., смт Скороходове, вул. Софіївська, буд. 15 ), 6) ОСОБА_12 ( АДРЕСА_10 )
про визнання недійним рішення, визнання недійним статуту, скасування реєстраційних дій (записів), визнання права власності на частку в статутному капіталі та витребування із незаконного володіння частки в статутному капіталі
за участю представників:
позивача - Омельницька Т.В. , ордер серії АХ 1097309 від 01.07.2025, ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_4 (особисто),
відповідача 1 - не з'явився,
відповідача 2 - не з'явився,
відповідача 3 - Іваненко Є.В. ордер серії АХ №1274882 від 14.07.2025,
третьої особи 1 - не з'явився,
третьої особи 2 - не з'явився,
третьої особи 3 - не з'явився,
третьої особи 4 - не з'явився,
третьої особи 5 - не з'явився,
третьої особи 6 - не з'явився,
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11.10.2024 позовні вимоги неповнолітньої ОСОБА_3 , в особі законного представника ОСОБА_4 задоволено, визнано недійсним рішення №1 від 20.12.2022 засновника Приватного сільськогосподарського підприємства « Рідкодуб », посвідчене 20.12.2022 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Т.А. , р.н. 2854; скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії/записи: № дії 1004551070004000343 від 26.12.2022 о 08:45:48 державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради Литовченко О.С. ; №1004551070005000343 від 15.02.2023 о 12:49:53 приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Захарченко В.Є. ; №1004551070006000343 від 22.03.2023 о 17:50:38 приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Никифорової М.А. ; №1004551070007000343 від 15.09.2023 о 09:18:42 державного реєстратора Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавської області Бугай І.В. ; визнано за ОСОБА_3 право власності на частку в статутному капіталі Приватного сільськогосподарського підприємства « Рідкодуб » в розмірі 1000,00 грн, що становить 50,00% статутного капіталу, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_15 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ; витребувано із незаконного володіння ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 частку в статутному капіталі Приватного сільськогосподарського підприємства « Рідкодуб » в розмірі 1000,00 грн, що становить 50,00 % статутного капіталу;
Зустрічний позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет позову, ОСОБА_16 - задоволено, визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_15 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_16 частку в статутному капіталі Приватного сільськогосподарського підприємства « Рідкодуб » в розмірі 2000,00 грн, що становить 100% статутного капіталу; визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу корпоративних прав (частки в статутному капіталі) Приватного сільськогосподарського підприємства « Рідкодуб » від 21.07.2022 між ОСОБА_15 та ОСОБА_5 ; визнано недійсним Статут (нова редакція) Приватного сільськогосподарського підприємства « Рідкодуб », затверджений Рішенням №1 від 20 грудня 2022 року засновника Приватного сільськогосподарського підприємства « Рідкодуб », який підписаний ОСОБА_5 та посвідчений 23.12.2022 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Пусан Т.В. в реєстрі за №3299, зареєстрований 26.12.2022 о 08:45:48 за №1004551070004000343 державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради Литовченко О.С. ; визнано за ОСОБА_16 право власності на частку в статутному капіталі Приватного сільськогосподарського підприємства « Рідкодуб » в розмірі 1000,00 грн, що становить 50,00 % статутного капіталу, як частку у спільному майні подружжя ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ; витребувано із незаконного володіння ОСОБА_6 на користь ОСОБА_16 частку в статутному капіталі Приватного сільськогосподарського підприємства « Рідкодуб » в розмірі 1000,00 грн, що становить 50,00 %; стягнуто з ОСОБА_5 в дохід держави судовий збір в сумі 2711,47 грн; стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства « Рідкодуб » в дохід держави судовий збір в сумі 3248,27 грн; стягнуто з ОСОБА_6 в дохід держави судовий збір в сумі 4390,67 грн; стягнуто з ОСОБА_5 , Приватного сільськогосподарського підприємства « Рідкодуб », ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 605,60 грн по 201,87 грн з кожного.
На вказане рішення суду ОСОБА_6 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати, в задоволені позову ОСОБА_3 та ОСОБА_16 відмовити у повному обсязі.
Постановою Харківського апеляційного суду від 23.05.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_6 , в особі представника Іваненка Євгена Володимировича задоволено частково.
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11.10.2024 скасовано.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_3 , в особі законного представника ОСОБА_4 , до Приватного сільськогосподарського підприємства « Рідкодуб », ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особи: Департамент служби у справах дітей Харківської міської ради , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Тарас Андрійович , Державний реєстратор Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради Литовченко Ольга Сергіївна , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Захарченко Вікторія Євгенівна , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Никифорова Марина Аркадіївна , Державний реєстратор юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавської області Бугай Ігор Валерійович , ОСОБА_12 , про визнання недійсним рішення засновника підприємства, скасування реєстраційних дій, визнання права власності на частку в статутному капіталі та витребування із незаконного володіння частки в статутному капіталі підприємства, та за позовом ОСОБА_4 до Приватного сільськогосподарського підприємства « Рідкодуб », ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Тарас Андрійович , Державний реєстратор Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради Литовченко Ольга Сергіївна , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Захарченко Вікторія Євгенівна , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Никифорова Марина Аркадіївна , Державний реєстратор юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавської області Бугай Ігор Валерійович , ОСОБА_12 про визнання спільною сумісною власністю подружжя статутного капіталу, визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав, визнання недійсним статуту, визнання права власності на частку в статутному капіталі.
Роз'яснено ОСОБА_3 , в особі законного представника ОСОБА_4 , що справу належить розглядати за правилами господарського судочинства. Протягом десяти днів з дня отримання постанови ОСОБА_3 , в особі законного представника ОСОБА_4 мають право звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
30.05.2025 до Харківського апеляційного суду надійшла заява неповнолітньої ОСОБА_3 , в особі законного представника ОСОБА_4 , в якій остання просить постановити ухвалу про направлення матеріалів справи до Господарського суду Харківської області для вирішення спору.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 04.06.2025 заяву неповнолітньої ОСОБА_3 , в особі законного представника ОСОБА_4 про направлення справи за встановленою юрисдикцією задоволено та справу за позовом неповнолітньої ОСОБА_3 , в особі законного представника ОСОБА_4 до Приватного сільськогосподарського підприємства « Рідкодуб », ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особи: Департамент служби у справах дітей Харківської міської ради , Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Тарас Андрійович , Державний реєстратор Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради Литовченко Ольга Сергіївна , Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Захарченко Вікторія Євгенівна , Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Никифорова Марина Аркадіївна , Державний реєстратор юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавської області Бугай Ігор Валерійович , ОСОБА_12 , про визнання недійсним рішення засновника підприємства, скасування реєстраційних дій, визнання права власності на частку в статутному капіталі та витребування із незаконного володіння частки в статутному капіталі підприємства та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4 до Приватного сільськогосподарського підприємства « Рідкодуб », ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Тарас Андрійович , Державний реєстратор Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради Литовченко Ольга Сергіївна , Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Захарченко Вікторія Євгенівна , Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Никифорова Марина Аркадіївна , Державний реєстратор юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавської області .
Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.07.2025 у справі № 645/45/24 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 22.07.2025 о 12:00.
09.07.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від ОСОБА_4 надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду (вх. №16108) в якій просить суд залишити без розгляду позовну заяву (зустрічну) ОСОБА_4 (третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет позову), яку досліджено та приєднано до матеріалів справи.
14.07.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача 3 надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (вх. №16360), яку досліджено та приєднано до матеріалів справи.
22.07.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача 3 надійшов відзив на позовну заяву (вх. №16970), який досліджено та приєднано до матеріалів справи. У тексті відзиву відповідачем заявлено клопотання про витребування доказів та призначення технічної експертизи.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.07.2025 у справі №645/45/24 задоволено клопотання відповідача 3 про відкладення підготовчого засідання (вх. №17004 від 22.07.25) та усне клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання та відкладено підготовче засідання на 05.08.2025 о 10:40.
29.07.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №17465), яку досліджено та приєднано до матеріалів справи. Разом з відповіддю на відзив позивачем подано заяву про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів.
05.08.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача 3 надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі відповідача, його представника (вх. №18002).
05.08.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача 3 надійшло клопотання про уточнення клопотання про призначення експертизи (вх. №18006).
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.07.2025 у справі №645/45/24 відкладено підготовче засідання на 19.08.2025 о 10:20.
12.08.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача 3 надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №18564), яку досліджено та приєднано до матеріалів справи.
18.08.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли пояснення (вх. №18899), які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.08.2025 у справі №645/45/24 клопотання позивача про витребування доказів, викладене у поясненнях (вх. №18899 від 18.08.25) задоволено, клопотання відповідача про витребування доказів, викладене у відзиві на позовну заяву (вх. №16970 від 22.07.25) задоволено частково, витребувано у Третього відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 41403982 61001 , Україна, Харківська обл., місто Харків, вулиця Плеханівська, будинок, 1 ) дані та документи перевірки, в тому числі видане 12.07.2023 Міжрайонним відділом ЗАГС №1 Управління ЗАГС Орловської області (Росія) повторне свідоцтво про смерть ОСОБА_15 , відповідно до якого останній помер ІНФОРМАЦІЯ_11 о 22 год. 35 хв. в місті Орел Орловської області Російської Федерації, про що складений актовий запис про смерть №170229570000104491005, та інші документи на підставі яких прийняте рішення (висновок) про видачу 17.06.2025 повторного свідоцтва серії НОМЕР_2 про смерть ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Орел Орловської області Російська Федерація. Встановлено Третьому відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції строк для подання витребуваних документів - до 09 серпня 2025 року та зазначено, що у разі неможливості подання витребуваних доказів у встановлений судом строк, повідомити про це письмово протягом 5-ти днів з дня отримання даної ухвали суду, у разі відсутності тієї чи іншої інформації та/або документів, надати суду письмові пояснення з цього приводу. В іншій частині клопотання відповідача про витребування доказів, викладене у відзиві на позовну заяву (вх. №16970 від 22.07.25) у задоволенні відмовлено.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.08.2025 у справі №645/45/24 заяву позивача про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів задоволено та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1. Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Тараса Андрійовича ; 2. Державного реєстратора Литовченко Ольгу Сергіївну Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ); 3. Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Захарченко Вікторію Євгеніївну ; 4. Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Никифорову Ма рину Аркадіївну ; 5. Державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавсько області Бугай Ігоря Валерійовича (Код ЄДРПОУ 40924458 ); 6. ОСОБА_12 (РНОКПП НОМЕР_5 ).
21.08.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про надсилання та залучення доказів на виконання ухвали суду (вх. №19255), яке досліджено та приєднано до матеріалів справи.
25.08.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача 3 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів надсилання заяв по суті справи (вх. №19380), яке досліджено та приєднано до матеріалів справи.
28.08.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від третьої особи 2 надійшли пояснення по справі (вх. №19756), які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
28.08.2025 через загальний відділ діловодства суду через від третьої особи 2 надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання 09.09.2025 без участі третьої особи (вх. №19757).
05.09.2025 через загальний відділ діловодства суду через від Третього відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшов супровідний лист (вх. №20331) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
08.09.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про залучення доказів до справи (вх. №20417).
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.09.2025 у справі № 645/45/24 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів до 02.10.2025 та відкладено підготовче засідання на 16.09.2025 об 11:00.
15.09.2025 через загальний відділ діловодства суду від третьої особи 2 надійшло клопотання про проведення судового засідання без їх участі (вх. № 21153), яке досліджено та приєднано до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу № 645/45/24 до судового розгляду по суті на 30.09.2025 о 12:20.
16.09.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача 3 надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання 16.09.2025 об 11:00 (вх. №21298).
25.09.2025 через загальний відділ діловодства суду від третьої особи - 2 (державний реєстратор Литовченко Ольга Сергіївна Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради ) надійшло клопотання про проведення судового засідання призначеного на 30.09.2025 о 12:20 без участі третьої особи (вх. №22286), яке досліджено та приєднано до матеріалів справи.
30.09.2025 через загальний відділ діловодства суду від через підсистему "Електронний суд" від відповідача 3 надійшло клопотання про відкладення судового засідання (вх. №22614).
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.09.2025 у справі № 645/45/24 задоволено клопотання відповідача 3 про відкладення судового засідання (вх. №22614 від 30.09.2025) та оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 14.10.2025 о 13:20 год.
10.10.2025 через загальний відділ діловодства суду від третьої особи - 2 (державний реєстратор Литовченко Ольга Сергіївна Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради ) надійшло клопотання про проведення судового засідання призначеного на 14.10.2025 о 13:20 без участі третьої особи (вх. №23553), яке досліджено та приєднано до матеріалів справи.
14.10.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача 3 надійшли письмові пояснення (вх. №23801), які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.10.2025 у справі № 645/45/24 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 21.11.2025 о 13:20 год.
21.10.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача 3 надійшли додаткові пояснення по справі (вх. № 24436), які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
Позивач у судове засідання 21.10.2025 з'явився, поданий позов підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач 1 у судове засідання 21.10.2025 не з'явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлявся своєчасно та належним чином. Разом з тим, суд зазначає, що копії ухвали суду про відкриття провадження у справі від 04.07.2025, ухвали від 04.07.2025, ухвали-повідомлення від 22.07.2025, ухвали-повідомлення від 05.08.2025, ухвали від 19.08.2025, ухвали від 19.08.2025, ухвали-повідомлення від 09.09.2025, ухвали від 16.09.2025, ухвали-повідомлення від 30.09.2025 та ухвали-повідомлення від 14.10.2025 не відправлено у зв'язку з призупиненням АТ " Укрпошта " приймання та пересилання поштових відправлень до тимчасово окупованих територій України та районів ведення бойових дій, на території яких не працюють відділення поштового зв'язку у зв'язку з повномасштабною збройною агресією російської федерації проти України - до поштового відділення 62723, про що складено відповідні акти уповноваженими представниками відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія).
З метою повідомлення відповідача 1 про розгляд справи, судом було розміщено відповідні оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Відповідач 2 у судове засідання 21.10.2025 не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного листа, а саме: "Ухвала-повідомлення" від 14.10.2025 до електронного кабінету відповідача 2 підсистеми "Електронний суд" єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).
Відповідач 3 у судове засідання 21.10.2025 з'явився, проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів (Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Т.А. ) у судове засідання 21.10.2025 не з'явилась, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялася своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного листа, а саме: "Ухвала-повідомлення" від 14.10.2025 до електронного кабінету третьої особи 1 підсистеми "Електронний суд" єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).
Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів (Державний реєстратор Литовченко О.С. Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради у судове засідання 21.10.2025 не з'явилась, , про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялася своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного листа, а саме: "Ухвала-повідомлення" від 14.10.2025 до електронного кабінету третьої особи 2 підсистеми "Електронний суд" єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).
Третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів (Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Захарченко В.Є. ) у судове засідання 21.10.2025 не з'явилась, , про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялася своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного листа, а саме: "Ухвала-повідомлення" від 14.10.2025 до електронного кабінету третьої особи 3 підсистеми "Електронний суд" єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).
Третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів (Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Никифорова Марина Аркадіївна ) у судове засідання 21.10.2025 не з'явилась, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялася своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного листа, а саме: "Ухвала-повідомлення" від 14.10.2025 до електронного кабінету третьої особи 4 підсистеми "Електронний суд" єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).
Третя особа-5, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів (Державний реєстратор юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавсько області Бугай І.В. ) у судове засідання 21.10.2025 не з'явилась, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялася своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного листа, а саме: "Ухвала-повідомлення" від 14.10.2025 до електронного кабінету третьої особи 5 підсистеми "Електронний суд" єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).
Третя особа-6, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ( ОСОБА_12 ) у судове засідання 21.10.2025 не з'явилась, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялася своєчасно та належним чином. Разом з цим, суд зазначає, що копії ухвали суду 19.08.2025 та ухвали-повідомлення від 09.09.2025, ухвали від 16.09.2025, ухвали-повідомлення від 30.09.2025 та ухвали-повідомлення від 14.10.2025, які надсилались судом на адресу третьої особи 6, зазначену в матеріалах справи повернулись до господарського суду Харківської області без вручення адресату з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно з частиною 1, 3 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Отже, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, судом встановлено наступне.
Обставини справи.
Матеріалами справи встановлено, що Позивач - ОСОБА_3 народилася, ІНФОРМАЦІЯ_14 в с.Гряниківка Дворічанського району Харківської області. Батьками позивача є ОСОБА_4 , громадянка Молдови, та громадянин України ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , що підтверджується свідоцтвом про народження (повторне) серія НОМЕР_6 , виданим 29 жовтня 2021 року Куп'янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Куп'янському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (т.с 1, а.с. 75, т.с2 а.с. 29).
24.11.2015 ОСОБА_15 зареєстроване ПРИВАТНЕ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО « РІДКОДУБ », код ЄДРПОУ 40136139 , адреса місцезнаходження 62723, село Рідкодуб, вул. Чкалова, будинок 17, Куп'янського району Харківської області . Номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 14551020000000343. Місце зберігання реєстраційної справи в паперовій формі: Дворічанська районна державна адміністрація Харківської області (т. 1 а.с. 88, 104).
За рахунок спільних коштів батьків Позивача, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_15 , сформований статутний капітал ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА « РІДКОДУБ » в розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень) (т. 1 а.с. 87-103).
Відповідно до розділу 1 Статуту ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА « РІДКОДУБ » в редакції рішення засновника №1 від 30 жовтня 2015 року засновником та власником підприємства є громадянин України ОСОБА_15 , 1975 року народження, паспорт серія НОМЕР_8 , виданий Дворічанським РВ ГУМСУ України в Харківській області, який проживає АДРЕСА_12 , номер облікової картки платників податків НОМЕР_9 (т.с. 1 а.с. 87-103).
Відповідно до п.5.1 розділу 5 Статуту ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА « РІДКОДУБ » в редакції рішення засновника №1 від 30 жовтня 2015 року статутний капітал розподіляється наступним чином: частка ОСОБА_15 (податковий номер НОМЕР_9 , паспорт серія НОМЕР_8 , виданий Дворічанським РВ УМВС України в Харківській області 18.11.2009 року, що проживає за адресою АДРЕСА_12 , номер облікової картки платника податків - НОМЕР_9 ) складає 2000,00 грн., що становить 100% від розміру статутного капіталу, яка сформована грошовими коштами.
Згідно з п.8.2. розділу 8 Статуту ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА « РІДКОДУБ » в редакції рішення засновника №1 від 30 жовтня 2015 року частка ОСОБА_15 складає 2000,00 (дві тисячі гривень 00 копійок), що становить 100% від розміру статутного капіталу ПСП « Рідкодуб », яка сформована грошовими коштами.
Відповідно до п.10.1 розділу 10 Статуту ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА « РІДКОДУБ » в редакції рішення засновника №1 від 30 жовтня 2015 року підприємство може очолювати сам засновник або призначений для керівництва підприємством виконавчий директор (директор).
Згідно з положеннями п.14.1 розділу 14 Статуту ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА « РІДКОДУБ » в редакції рішення засновника №1 від 30 жовтня 2015 року зміни та доповнення до статуту вносяться засновником.
Відповідно до Міграційної картки серії 1419 за №2943822 ОСОБА_15 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_12 , за паспортом НОМЕР_8 через митний пропускний пункт Валуйки 20.09.2022 в'їхав до Російської Федерації із задекларованим терміном перебування до 15.12.2022 (т. 1 а.с.105).
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_15 помер, про що Міжрайонним відділом ЗАГС №1 Управління ЗАГС Орловської області (Росія) 20 жовтня 2022 року видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_10 .
ОСОБА_15 помер на території іноземної держави Російської Федерації, не встигнувши повернутися до України (т.с.1 а.с. 108-111).
Відповідно до Довідки про смерть № НОМЕР_11 , виданої 28 вересня 2023 року Міжрайонним відділом ЗАГС №1 Управління ЗАГС Орловської області , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , уродженець с. Авдарма Камратського району Республіки Молдова, громадянин України, помер ІНФОРМАЦІЯ_11 о 22 год. 35 хв. в м. Орел Орловської області, Російська Федерація. Причина смерті гемоперікард 131.2, розшарування аорти із розривом 171.0, гіпертонічна хвороба 110. Документи, які підтверджують смерть: медичне свідоцтво про смерть (остаточне) серія 54 №200119389 від 18 жовтня 2022 БУЗ Орловської області « Орловська обласна клінічна лікарня » (т.с. 1 а.с.106).
Таким чином, з вищенаведеного убачається, що батько позивача - ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , уродженець с. Авдарма Камратського району Республіки Молдова, громадянин України помер, перебуваючи на кордоном, тобто поза межами території України.
12.07.2023 Міжрайонним відділом ЗАГС №1 Управління ЗАГС Орловської області (Росія) видане повторне свідоцтво про смерть ОСОБА_15 , відповідно до якого останній помер ІНФОРМАЦІЯ_11 о 22 год. 35 хв. в місті Орел Орловської області Російської Федерації, про що складений актовий запис про смерть №170229570000104491005 (т.с. 1 а.с. 112-113).
Зазначене повторне свідоцтво про смерть апостильоване 17.07.2023 в м. Орел Орловської області, номер запису 256.
Отже, на момент смерті ОСОБА_15 (ІНФОРМАЦІЯ_5) в місті Орел Орловської області РФ для України була чинною та діяла Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, відповідно до якої Україна приймає без будь-якого спеціального посвідчення документи, які видані або засвідчені компетентною установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах її компетенції та за встановленою формою та скріплені гербовою печаткою на території однієї з Договірних Сторін. Такі документи розглядаються як офіційні документи, користуються доказовою силою офіційних документів.
Свідоцтво про смерть ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , серії НОМЕР_10 , яке видане 20.10.2022 Міжрайонним відділом ЗАГС №1 Управління ЗАГС Орловської області (росія) є таким, що відповідно до положень Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 Україною приймається без будь-якого спеціального посвідчення, розглядається як офіційний документ, користується доказовою силою офіційних документів. Зазначене свідоцтво про смерть має дані про номер та дату актового запису про смерть, а саме «22 жовтня 2022 року № НОМЕР_12 » (т.с. 1 а.с. 112-113).
17.06.2025 Третім відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції видане повторне свідоцтво про смерть ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 в місті Орел, Орловської області Російської Федерації.
09.12.2022 Позивач звернулась до Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_11 , про що 09 грудня 2022 року уповноваженою особою Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори зареєстровано спадкову справу №70020694 та виданий витяг №70866291 (т.с. 1 а.с. 114).
Спадкоємці за законом дружина мого померлого батька ОСОБА_4 і моя рідна сестра, ОСОБА_18 , подали заяву до нотаріальної контори у встановлені законодавством строки, відповідно до якої ОСОБА_4 та ОСОБА_18 відмовилась від права на спадкування майна та корпоративних прав ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА « РІДКОДУБ » (ПСП « РІДКОДУБ »), код ЄДРПОУ 40136139 , адреса місцезнаходження 62723, село Рідкодуб, вул. Чкалова, будинок 17, Куп'янського району Харківської області на користь неповнолітньої дочки померлого - ОСОБА_3 , тобто на мою користь (т.с. 2 а.с. 191).
12.04.2023 Позивач звернулась до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та отримала витяг 207502343434 з метою формування матеріалів для оформлення спадщини за законом після смерті гр. ОСОБА_15 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , у спадковій справі №155/2022, у зв'язку із чим з'ясувалось, що 26.12.2022 о 08:45:48 державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради Литовченко Ольгою Сергіївною проведено реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, № дії 1004551070004000343 щодо ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА « РІДКОДУБ » (ПСП « РІДКОДУБ »), код ЄДРПОУ 40136139 (т.с. 1 а.с. 198-203).
Після вчинення цієї реєстраційної дії засновника (учасника) Приватного Сільськогосподарського підприємства « Рідкодуб », код ЄДРПОУ 40136139 , адреса 62723, Харківська область, Куп'янський район, село Рідкодуб, вул. Чкалова, буд. 17 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 було виключено. Так само було виключено інформацію про ОСОБА_15 як керівника цієї юридичної особи.
Вказані реєстраційні дії вчинені після смерті власника Приватного Сільськогосподарського підприємства «Рідкодуб », код ЄДРПОУ 40136139 ОСОБА_15 (т. с.1 а.с.106).
Наведені дії зі зміни власника та керівника (головного бухгалтера) приватного підприємства проведені на підставі Рішення №1 засновників Приватного сільськогосподарського підприємства " Рідкодуб " від 20.12.2022 року, що містить інформацію про його посвідчення приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округа Гончаренко Тарасом Андрійовичем (свідоцтво про заняття нотаріальною діяльністю № 6518) та підписання засновником громадянином України ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_12 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 , частка в статутному капіталі Підприємства - 2 000 грн., що становить 100% та запрошеним громадянином України ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_20 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_13 , затверджений розподіл часток у статутному капіталі підприємства наступним чином ОСОБА_5 частка в статутному капіталі підприємства 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок), що становить 100% (т.с. 1 а.с. 116).
У відповідності до вказаного рішення ОСОБА_15 був присутнім при його підписанні 20.12.2022, разом тим відповідно до довідки про смерть та свідоцтва про смерть ОСОБА_15 помер ще ІНФОРМАЦІЯ_11 о 22:35 (т.с. 1 а.с.106, а.с. 112-113).
Натомість із рішення №1 від 20.12.2022 вбачається, що приватний нотаріус Гончаренко Тарас Андрійович засвідчив справжність його підпису у своїй присутності.
22.05.2023 мати позивача - ОСОБА_4 , звернулась до відділу поліції №1 ХРУП №1 ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ із заявою про кримінальне правопорушення за ч. 4 ст.190, ч.1, 3, 4 ст. 358, ч.2 ст. 366 Кримінального кодексу України щодо групи осіб, а саме: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_20 , місце проживання: АДРЕСА_13 , паспорт № НОМЕР_14 виданий 15.10.2019, орган що видав 6313, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_13 ), державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради Литовченко Ольги Сергіївни , приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округа Гончаренко Тараса Андрійовича та просила внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
З матеріалів справи також убачається, що 01.06.2023 уповноваженою особою відділу поліції №1 ХРУП №1 ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ 25 зареєстроване кримінальне провадження №12023221140000584 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 358 Кримінального кодексу України, мою мати ОСОБА_4 визнано потерпілою у ньому, про що видано пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого (т.с. 1 а.с. 132-133, т.2 а.с.42).
Відповідно до постанови першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури від 03.08.2023 здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №1203221140000584 від 31.05.2023 за ч.3 ст. 358 КК України доручено СУ ГУНП в Харківській області (т.с. 1 а.с134-135, т.с.2 а.с. 43-44).
У зазначеному кримінальному провадженні 07.09.2023 слідчим суддею Київського районного суду м. Харкова у справі №953/8009/23 наданий тимчасовий доступ до речей та документів приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Тараса Андрійовича (3-та особа у даній справі) з метою вилучення оригіналів документів: Рішення №1 засновників ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА « РІДКОДУБ » (код ЄДРПОУ 40136139 ), договору купівлі-продажу корпоративних прав від 21.07.2022 між ОСОБА_15 та ОСОБА_20 , а також документів, на підставі яких їх посвідчено.
На виконання зазначеної ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова у справі №953/8009/23 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Тарасом Андрійовичем листом від 19.09.2023 вих. №184/01-16 повідомлено, що нотаріальні та реєстраційні дії, які зазначені в ухвалі від 07.09.2023, у грудні 2022 ним не вчинялись, а нотаріальний бланк НСЕ 367487 використаний для засвідчення справжності підпису на рішенні учасника щодо іншої юридичної особи, а саме за реєстровим №2854 засвідчено справжність підпису ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , на рішенні учасника ТОВ « ТОРГОВИЙ КЛУБ «АЛЬТА » (т.с. 1 а.с. 136-139, т.2 а.с. 45-48).
Відповідно до даних протоколу допиту свідка від 22 вересня 2023 року у кримінальному провадженні №12023221140000584 від 31.05.2023 Гончаренко Тарас Андрійович , ознайомившись із Рішеннім №1 засновників ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА « РІДКОДУБ » (код ЄДРПОУ 40136139 ) на спеціальному бланку нотаріальних документів серії НСЕ 367487, реєстровий №2854 від 20.12.2022, повідомив, що підпис біля його прізвища виконаний не ним, печатка відрізняється від справжньої та спеціальний бланк також не відповідає дійсному (т.с. 1 а.с. 140-149, т.с. 2 а.с. 49-55).
Позивачем у позові зазначено про те, що вищевказані дані та письмові докази Позивач отримала від своєї матері - ОСОБА_4 , яка є потерпілою у кримінальному провадженні №12023221140000584 від 31.05.2023 та має право на отримання фотокопій таких матеріалів.
Відповідно до Висновку експерта від 27.09.2023 за №СЕ-19/121-23/21295-ПЧ Харківського науково - дослідного експертно-криміналістичного центру підпис від імені Гончаренка Тараса Андрійовича праворуч від друкованого тексту «ПРИВАТНИЙ НОТАРІУС в документі Рішення №1 засновника приватного сільськогосподарського підприємства « РІДКОДУБ » код ЄДРПОУ 40136139 (бланк Міністерства юстиції України з серійним номером НСЕ 367487) від 20.12.2022 виконаний не Гончаренко Тарасом Андрійовичем , а іншою особою (т.с. 1 а.с. 150-156, т.2 а.с. 56-61).
При цьому експертом зазначено, що виявлені під час дослідження відмінності підпису стійки та достатні для категоричного висновку про неналежність підпису на Рішенні №1 від 20.12.2022 засновника приватного сільськогосподарського підприємства « РІДКОДУБ » код ЄДРПОУ 40136139 Гончаренку Тарасу Андрійовичу .
Крім того, у кримінальному провадженні №12023221140000584 від 31.05.2023 органом досудового розслідування проведено експертизу та отриманий висновок №5024/24-33 від 01.08.2024, виконаний експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз . За змістом зазначеного експертного висновку бланк Міністерства юстиції України НСЕ 367487 (на якому міститься друкований текст Рішення №1 засновника ПСП « Рідкодуб » (код ЄДРПОУ 40136139 ) від 20.12.2022), за своїми характеристиками не є відповідним зразкам аналогічних безсумнівних бланків для нотаріальних дій Міністерства юстиції України , що виготовляє поліграфічне підприємство « ПК Україна ». Його реквізити виконані за допомогою плоского (офсетного) друкування; захисні волокна не являються волокнами, а імітовані шляхом друкування; вихідні дані підприємства нанесені знакосинтезуючим пристроєм (принтер, БФП) із струминною технологією друку, а не плоским (офсетним) способом; водяні знаки імітовані шляхом нанесення їх малюнку на поверхню паперу безбарвною речовиною, а не створені при виготовленні паперу. Захисний елемент , який припресований в нижньому правому куті лицевого боку наданого бланку для нотаріальних дій Міністерства юстиції України НСЕ 367487 (на якому міститься друкований текст Рішення №1 засновника ПСП « Рідкодуб » (код ЄДРПОУ 40136139 ) від 20.12.2022), із фоновим малюнком з аксонометричним зображенням і з голографічним захисним елементом із символічним зображенням малого Державного Герба України (тризуба) та стилізованого зображення пам'ятника князю ОСОБА_22 в художньому оформленні не є відповідним зразком аналогічних захисних елементів , які припресовані до безсумнівних бланків для нотаріальних дій Міністерства юстиції України , що виготовляє поліграфічне підприємство « ПК Україна ».
Таким чином, позивачем зазначено про те, що на даний час у кримінальному провадженні №12023221140000584 від 31.05.2023 добуті достатні дані та докази, які, на переконання позивача, свідчать, що Рішення №1 від 20.12.2022 засновників ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА « РІДКОДУБ » (код ЄДРПОУ 40136139 ) в присутності приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Т.А. зазначеними у ньому особами не підписувалось та ним не посвідчувалось, підпис нотаріуса на ньому підроблений, так само як підроблена печатка приватного нотаріуса та спеціальний бланк для вчинення нотаріальних дій.
Особа, яка значиться як підписант рішення, на дату його складення та підписання в присутності нотаріуса, вже була померлою (т.с. 1 а.с.106).
З огляду на зазначене, позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому просить суд визнати Рішення №1 від 20 грудня 2022 року ЗАСНОВНИКА ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА « РІДКОДУБ » (код ЄДРПОУ 40136139 ) недійсним.
Зазначеним рішенням засновника ОСОБА_15 , який на дату такого рішення, був померлим, затверджено нову редакцію Статуту Приватного сільськогосподарського підприємства " Рідкодуб " та її підписання доручено новому засновнику ОСОБА_5 , який її підписав 23.12.2022 в присутності приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Пусан Т.В. , р.н. 3299 (т.с. 1 а.с. 117-131).
Статут (нова редакція) ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА « РІДКОДУБ » (код ЄДРПОУ 40136139 ), який підписаний ОСОБА_5 та посвідчений 23.12.2022 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Пусан Т.В. в реєстрі за №3299, має посилання про його затвердження Рішенням №1 від 20.12.2022 засновника цього підприємства, а саме рішення його власника ОСОБА_15 , який був присутнім при його підписанні 20.12.2022 (т.с. 1 а.с. 117-131).
Разом із тим відповідно до довідки про смерть та свідоцтва про смерть ОСОБА_15 помер ще ІНФОРМАЦІЯ_11 о 22:35 (т. 1 а.с.106).
Отже, на переконання позивача, Статут (нова редакція) ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА « РІДКОДУБ » (код ЄДРПОУ 40136139 ), який підписаний ОСОБА_5 та посвідчений 23.12.2022 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Пусан Т.В. в реєстрі за №3299, також є недійсним, оскільки рішення про його затвердження власником ОСОБА_15 не приймалось. Також відсутня воля власника юридичної особи ОСОБА_15 на момент ухвалення рішення на доручення новому засновнику ОСОБА_5 підписати Статут (нова редакція) ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА « РІДКОДУБ » (код ЄДРПОУ 40136139 ).
За наведених обставин, позивачем у позові зазначено про те, що реєстраційна дія НОМЕР_15 26.12.2022 о 08:45:48 державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради Литовченко Ольгою Сергіївною здійснена на підставі підробленого Рішення №1 від 20.12.2022 засновника цього підприємства, яке не підписувалось та не могло підписуватись засновником цього підприємства ОСОБА_15 як таким, що на цей час вже помер.
Так, позивачем у позові вказано, що у з зв'язку із недійсністю зазначених рішення та статуту підлягає скасуванню в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційна дія/запис № дії 1004551070004000343 від 26.12.2022 о 08:45:48 державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради Литовченко Ольги Сергіївни , якою проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, складу її засновників тощо, у зв'язку із чим зареєстроване право власності на частку в статутному капіталі ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА « РІДКОДУБ » (код ЄДРПОУ 40136139 ) в сумі 2000,00 грн. та в розмірі 100% за ОСОБА_5 .
Також зазначене рішення засновників має посилання на укладений ще 21 липня 2022 року в селі Рідкодуб Куп'янського району Харківської області в простій письмовій формі між ОСОБА_15 та ОСОБА_5 договір купівлі - продажу корпоративних прав (т.с. 1 а.с. 115).
Відповідно до Висновку від 14.03.2024 №СЕ-19/121-24/6830-ПЧ, виконаний Харківським науково-дослідним криміналістичним центром МВС України підпис від імені ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_12 в рядку «Продавець ОСОБА_15 » в Договорі купівлі-продажу корпоративних прав (частки в статутному капіталі) Приватного сільськогосподарського підприємства « Рідкодуб » від 21.07.2022, виконаний не ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_28 , а іншою особою (т.с. 2 а.с. 182-190).
Позивачем у позові наголошено про те, що договір купівлі - продажу корпоративних прав, а саме частки в статутному капіталі Приватного сільськогосподарського підприємства « РІДКОДУБ » між ОСОБА_15 та ОСОБА_5 від 21 липня 2022 року є таким, що не укладався, тобто не вчинений, а тому визначені ним правові наслідки, як то набуття ОСОБА_5 права власності на відповідні корпоративні права належні ОСОБА_15 , - не відбулися.
В подальшому 14.02.2023 ОСОБА_5 здійснено відчуження набутої у ОСОБА_15 за договором частки в статутному капіталі Приватного Сільськогосподарського підприємства « Рідкодуб », код ЄДРПОУ 4013613 на користь ОСОБА_12 .
Зазначене доводиться договором купівлі-продажу корпоративних прав (частки в статутному капіталі) ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА « РІДКОДУБ » (код ЄДРПОУ 40136139 ) від 14 лютого 2023 року, рішенням №1 від 14.02.2023 засновника ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА « РІДКОДУБ » (код ЄДРПОУ 40136139 ), яке посвідчене приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Захарченко В.Є. 14.02.2023 р.н. 72, 73, статутом ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА « РІДКОДУБ » (код ЄДРПОУ 40136139 ) в редакції Рішення №1 від 14.02.2023, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Захарченко В.Є. 14.02.2023 р.н. 75, структурою власності ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА « РІДКОДУБ » (код ЄДРПОУ 40136139 ), інформацією з Єдиного реєстру боржників від 14.02.2023 11:50 щодо ОСОБА_5 , інформацією з Єдиного Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 14.02.2023 12:28:50 щодо ОСОБА_5 , описом документів, що подаються для проведення державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 14.02.2023 реєстраційний номер справи 145500034334, заявою щодо державної реєстрації змін відомостей про юридичну особу від 14.02.2023 (т.с. 3 а.с. 6-37). Такі зміни в складі учасників (засновників) ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА « РІДКОДУБ » (код ЄДРПОУ 40136139 ) зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 15.02.2023р. о 12:49:53 №1004551070005000343 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Захарченко Вікторією Євгеніївною , а саме зміна кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника. Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи. Зміна установчих документів. Зміна фізичних осіб або зміна відомостей про фізичних осіб - платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо, що вбачається із витягу від 17.04.2023 за кодом №207502343434 станом на 17.04.2023 14:29:07 (т.с. 1 а.с. 198-204).
21.03.2023 за договором купівлі-продажу ОСОБА_23 здійснено відчуження набутої за договором від 14.02.2023 у ОСОБА_5 частки в статутному капіталі Приватного сільськогосподарського підприємства « Рідкодуб », код ЄДРПОУ 4013613 , на користь ОСОБА_24 в розмірі 20%, що становить 400,00 гривень, на підставі рішення засновника №2 від 31.03.2023, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Никифоровою М.А. , р.н.102, та відповідно до рішення засновника №3 від 21.03.2023 здійснений розподіл часток у статутному капіталі ОСОБА_12 - 80%, ОСОБА_6 - 20%, а також затверджений в новій редакції Статут ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА « РІДКОДУБ » (код ЄДРПОУ 40136139 ), посвідчений 21.03.2023 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Никифоровою М.А. , р.н. 108, 109 (т. 1 а.с. 157-178).
22.03.2023 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Никифоровою Мариною Аркадіївною вчинено реєстраційну дію №1004551070006000343, а саме зміна кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника. Зміна місцезнаходження юридичної особи. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи. Зміна установчих документів, що доводиться витягом від 17.04.2023 за кодом №207502343434 станом на 17.04.2023 14:29:07 (т.с. 1 а.с. 198-203).
07.09.2023 між ОСОБА_12 та ОСОБА_6 укладений договір купівлі-продажу корпоративних прав (частки в статутному капіталі) ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА « РІДКОДУБ » (код ЄДРПОУ 40136139 ), за яким ОСОБА_6 набув 80% частки в статутному капіталі в сумі 1600,00 грн. та в цей же день відповідно до рішення засновника №1 від 07.09.2023 затверджений перерозподіл часток в статутному капіталі підприємства, за яким частка в статутному капіталі ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА « РІДКОДУБ » (код ЄДРПОУ 40136139 ) у ОСОБА_6 становить 100% розміром 2000,00 грн. Цим же рішенням статут ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА « РІДКОДУБ » (код ЄДРПОУ 40136139 ) затверджено у новій редакції, ОСОБА_25 звільнено з посади директора та головного бухгалтера підприємства та призначено на ці посади ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 179-197).
Рішення №1 засновника ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА « РІДКОДУБ » (код ЄДРПОУ 40136139 ) від 07.09.2023 посвідчено приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_26 14.09.2023 р.н. 888, 889. В цей же день та цим же нотаріусом посвідчену нову редакцію статуту ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА « РІДКОДУБ » (код ЄДРПОУ 40136139 ), затвердженого рішенням №1 від 07.09.2023 засновників, р.н. 892., відповідно до п.1.4. якого засновником підприємства є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_29 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_17 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_14 (паспорт № НОМЕР_18 , виданий 05.07.2019, орган, що видав 6323). Відповідно до п.5.3. цієї редакції статуту на дату підписання та проведення державної реєстрації цього статуту розподіл часток у статутному капіталі підприємства наступний: ОСОБА_6 - частка статутного капіталу підприємства розміром 2000,00 (дві тисячі гривень 00 коп.), що становить 100% статутного капіталу (т.с. 1 а.с. 181-197).
15.09.2023 здійснена зміна відомостей про органи управління юридичної особи. Зміна кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника. Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи. Зміна структури власності. Зміна установчих документів. Зміна фізичних осіб або зміна відомостей про фізичних осіб - платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо Приватного Сільськогосподарського підприємства « Рідкодуб », код ЄДРПОУ 4013613 . Зазначені зміни здійснені державним реєстратором Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавської області Бугай І.В. , реєстраційна дія №1004551070007000343. Зазначене доводиться витягами від 12.10.2023 за кодом №74603838012 станом на 12.10.2023 08:31:43 (т.с. 1 а.с. 208-211) та від 16.12.2023 за кодом №281684263545 станом на 16.12.2023 11:08:15 (т.с. 1 а.с. 212-219, т.2 а.с. 34-40).
Зазначені в п.п. 1.16, 1.19 реєстраційні дії є похідними від реєстраційної дії/запису номер дії 1004551070004000343 від 26.12.2022 о 08:45:48 державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради Литовченко Ольги Сергіївни та відбулися внаслідок подальшої реалізації ОСОБА_5 на користь ОСОБА_25 та останнім на користь ОСОБА_24 набутої у протиправний спосіб частки в статутному капіталі Приватного Сільськогосподарського підприємства « Рідкодуб », код ЄДРПОУ 4013613 .
Зазначені реєстраційні дії підлягають скасуванню в судовому порядку, оскільки відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №911/1278/20:
- за частиною другою статті 41 Основного Закону України «право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом». Конституційний Суд України в цьому контексті зазначав: «Посутнє тлумачення … приписів Основного Закону України дозволяє стверджувати, що юридичні інститути будь-якої країни конституційної демократії не є підґрунтям для набуття права власності або права добросовісного володіння внаслідок злочинної або іншої протиправної діяльності, оскільки подібне унормування суспільних відносин суперечило би конституційному ладу, порушувало би публічний порядок та права власників і добросовісних володільців, які є потерпілими від такої діяльності» (Рішення КС України від 30 червня 2022 року № 1-р/2022) (п. 7.3.)
- здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв'язку з установленими Кодексом та іншими законними межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними (Рішення КС України від 28 квітня 2021 року № 2-р(ІІ)/2021) ( п.7.4.)
- найбільш поширеними похідними способами набуття права власності юридичними особами є набуття права власності на підставі правочинів (стаття 334 ЦК України) та внаслідок правонаступництва (стаття 107 ЦК України). У похідних способах набуття права власності на майно судам необхідно враховувати вірогідність наявності на це майно прав інших осіб - невласників, наприклад, іпотекодержателя, заставодержателя, орендаря, іншого суб'єкта обмеженого речового права. Ці права зазвичай не повинні втрачатися при зміні власника речі, яка переходить до нового власника, маючи обтяження. Фактично діє правило римського права: «nemopotest pluraiura inrem» «ніхто не може передати іншому більше прав на річ, ніж має сам» (п. 7.7.).
Позивачем у позові наголошено про те, що набуття ОСОБА_6 права власності на частку (частки) в статутному капіталі ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА « РІДКОДУБ » (код ЄДРПОУ 40136139 ) в певні періоди та розмірах хоча й відбувалось на оплатній основі, що вбачається зі змісту договорів купівлі - продажу від 14.02.2023 між продавцем ОСОБА_5 та покупцем ОСОБА_12 (т.с.3 а.с. 6-7), від 21.03.2023 (т.с. 1 а.с. 197-198) та від 07.09.2023 (т. 1 а.с.179-180) між продавцем ОСОБА_12 та покупцем ОСОБА_6 , але його не можна вважати належним, адже набуто у ОСОБА_5 , який такого права на мав.
Отже останнього набувача корпоративних прав у Приватному сільськогосподарському підприємстві " Рідкодуб " (код ЄДРПОУ 40136139 , адреса 62723, Харківська область, Куп'янський район, село Рідкодуб, вул. Чкалова, буд. 17 ) не можна вважати добросовісними.
Внаслідок зазначених змін в структурі власності ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА « РІДКОДУБ » (код ЄДРПОУ 40136139 ) ОСОБА_6 набув прямого вирішального впливу на 100% статутного капіталу та є на даний час його єдиним засновником (учасником).
Так, позивачем у позові зазначено, що у зв'язку із зазначеними протиправними діями зі зміни засновника та власника ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА « РІДКОДУБ » (код ЄДРПОУ 40136139 ) батька Позивача - ОСОБА_15 , Позивач позбавлений можливості оформити спадщину після його смерті, а саме право власності на частку в статутному капіталі цього підприємства, яка йому належала на момент смерті та відкриття спадщини.
Постановою державного нотаріуса Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори , в порядку виконання обов'язків державного нотаріуса Куп'янської державної нотаріальної контори Харківської області від 15.12.2023 Позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно та корпоративні права ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА « РІДКОДУБ » (ПСП « РІДКОДУБ »), код ЄДРПОУ 40136139 , адреса місцезнаходження 62723, село Рідкодуб, вул. Чкалова, будинок 17, Куп'янського району Харківської області , яке належало ОСОБА_15 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки у спадкоємця відсутні документи, які підтверджують належність майна і корпоративних прав ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА « РІДКОДУБ » (ПСП « РІДКОДУБ »), код ЄДРПОУ 40136139 , адреса місцезнаходження 62723, село Рідкодуб, вул. Чкалова, будинок 17, Куп'янського району Харківської області померлому ОСОБА_15 на дату відкриття спадкової справи (т.с. 1 а.с. 79-82).
Позивач є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_15 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , та має право на спадщину у вигляді частки в статутному капіталі ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА « РІДКОДУБ » (код ЄДРПОУ 40136139 ). Також, позивач є єдиним спадкоємцем першої черги після смерті батька ОСОБА_15 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 (т.с. 2 а.с. 191).
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Частиною 1 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України). Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Отже, виходячи із приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками (такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).
Суд, відповідно до викладеної в позові вимоги, може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону, але лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).
У пункті 145 Рішення ЄСПЛ від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного королівства» суд зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 Рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2015).
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).
Порядок реєстрації актів цивільного стану унормований Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 за №2398-У1.
Відповідно до Міграційної картки серії 1419 за №2943822 ОСОБА_15 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_12 , за паспортом НОМЕР_8 через митний пропускний пункт Валуйки 20.09.2022 в'їхав до Російської Федерації із задекларованим терміном перебування до 15.12.2022 (т. 1 а.с.105).
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_15 помер, про що Міжрайонним відділом ЗАГС №1 Управління ЗАГС Орловської тобласті (Росія) 20 жовтня 2022 року видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_10 . ОСОБА_15 помер на території іноземної держави Російської Федерації, не встигнувши повернутися до України (т.с.1 а.с. 108-111).
Відповідно до Довідки про смерть № НОМЕР_11 , виданої 28 вересня 2023 року Міжрайонним відділом ЗАГС №1 Управління ЗАГС Орловської області , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , уродженець с. Авдарма Камратського району Республіки Молдова, громадянин України, помер ІНФОРМАЦІЯ_11 о 22 год. 35 хв. в м. Орел Орловської області, Російська Федерація. Причина смерті гемоперикард 131.2, розшарування аорти із розривом 171.0, гіпертонічна хвороба 110. Документи, які підтверджують смерть: медичне свідоцтво про смерть (остаточне) серія 54 №200119389 від 18 жовтня 2022 БУЗ Орловської області « Орловська обласна клінічна лікарня » (т.с. 1 а.с.106).
Таким чином, з вищенаведеного убачається, що батько позивача - ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , уродженець с. Авдарма Камратського району Республіки Молдова, громадянин України помер, перебуваючи на кордоном, тобто поза межами території України.
12.07.2023 Міжрайонним відділом ЗАГС №1 Управління ЗАГС Орловської області (Росія) видане повторне свідоцтво про смерть ОСОБА_15 , відповідно до якого останній помер ІНФОРМАЦІЯ_11 о 22 год. 35 хв. в місті Орел Орловської області Російської Федерації, про що складений актовий запис про смерть №170229570000104491005 (т.с. 1 а.с. 112-113).
Зазначене повторне свідоцтво про смерть апостильоване 17.07.2023 в м. Орел Орловської області, номер запису 256.
Порядок реєстрації актів цивільного стану унормований Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 за №2398-У1.
Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» в редакції чинній на момент смерті ОСОБА_15 , державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підстав документів встановленої форми про смерть, виданих закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або оголошення її померлою.
Відповідно до ч.5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» в редакції чинній на момент смерті ОСОБА_15 , у разі настання смерті в дорозі (у поїзді, на судні, в літаку тощо) державна реєстрація смерті може бути проведена в найближчому органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно з ч.2 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» в редакції чинній на момент смерті ОСОБА_15 , державну реєстрацію актів цивільного стану громадян України, які проживають або тимчасово перебувають за кордоном, проводять дипломатичні представництва і консульські установи України.
Відповідно до ч.3 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» в редакції чинній на момент смерті ОСОБА_15 , дипломатичні представництва і консульські установи України проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті щодо громадян України, приймають і розглядають заяви про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх припинення.
Згідно з ч.3 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» в редакції чинній на момент смерті ОСОБА_15 , актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації актів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.
Відповідно до ч.5 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» в редакції чинній на момент смерті ОСОБА_15 , правила проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджується Міністерством юстиції України .
Згідно з п.3.1. розділу 3 «Реєстрація смерті» «Інструкції про порядок реєстрації актів цивільного стану в дипломатичних представництвах та консульських установах України», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України , Міністерства закордонних справ України від 23.05.2001 (в редакції наказу Мін'юсту України, МЗС України 25.08.2004 за №90/5/191), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 червня 2001 року за №473/5664 реєстрація смерті громадян України, померлих за кордоном, провадиться консулом за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті, виявлення тіла померлого або за місцем поховання.
Відповідно до ч. ст. 23 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 № 2709-IV реєстрація актів цивільного стану громадян України, які проживають поза межами України, може здійснюватися в консульській установі або дипломатичному представництві України. При цьому застосовується право України.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, яка ратифікована 10.11.1994 та набула сили для України 14.04.1995 - документи, які на території однієї з Договірних Сторін видані або засвідчені компетентною установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах її компетенції та за встановленою формою та скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без будь-якого спеціального посвідчення. Документи, які на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.
Відповідно до ст. 17 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 - при виконання цієї Конвенції установи юстиції Договірних Сторін користуються державними мовами Договірних Сторін або російською мовою.
Законом України від 1 грудня 2022 року N 2783-IX передбачено зупинення дії цієї Конвенції у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь та вихід з неї. Дія Конвенції припинена з 27 грудня 2022 року у відносинах України з Російською федерацією та Республікою Білорусь (відповідно до інформації, наведеної у листі Міністерства закордонних справ України від 30 грудня 2022 року N 72/14-612-108558).
Отже, на момент смерті ОСОБА_15 (ІНФОРМАЦІЯ_5) в місті Орел Орловської області РФ для України була чинною та діяла Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, відповідно до якої Україна приймає без будь-якого спеціального посвідчення документи, які видані або засвідчені компетентною установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах її компетенції та за встановленою формою та скріплені гербовою печаткою на території однієї з Договірних Сторін. Такі документи розглядаються як офіційні документи, користуються доказовою силою офіційних документів.
Відповідно до Гаазької конвенції від 05.10.1961 року, членом якої з 31.05.1992 є в тому числі російська федерація, документи, засвідчені апостилем в одній із держав-учасниць Конвенції, повинні прийматися в іншій державі-учасниці Конвенції без будь-яких обмежень. Держави-учасниці Конвенції взаємно відмовляються від вимоги консульської легалізації офіційних документів, які були здійснені на території однієї з Договірних Держав і повинні бути представлені на території іншої Договірної Держави. Під офіційними документами для цілей Конвенції розуміються: документи, що виходять від органу чи посадової особи, що підпорядковуються юрисдикції держави, включаючи документи, що виходять від прокуратури, секретаря суду чи судового виконавця є адміністративні документи (зокрема, свідоцтва про реєстрацію актів цивільного стану, нотаріальні акти, офіційні позначки, такі як відмітки про реєстрацію; візи, що підтверджують певну дату; засвідчення підпису на документі, що не засвідчений у нотаріуса. Єдиною формальністю, яка може бути потрібна для посвідчення справжності підпису, якості, в якій виступала особа, яка підписала документ, і, у належному випадку, справжності печатки чи штампу, якими скріплено цей документ, є проставлення апостилю.
Розрив дипломатичних відносин між Україною та російською федерацією оформлений Законом України від 1 грудня 2022 року N 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», не містить в собі даних посилань на припинення застосування умов Гаазької конвенції від 05.10.1961 року в частині процедури легалізації документів, виданих компетентними органами російської федерації.
Таким чином, свідоцтво про смерть ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , серії НОМЕР_10 , яке видане 20.10.2022 Міжрайонним відділом ЗАГС №1 Управління ЗАГС Орловської області (росія) є таким, що відповідно до положень Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 Україною приймається без будь-якого спеціального посвідчення, розглядається як офіційний документ, користується доказовою силою офіційних документів.
Зазначене свідоцтво про смерть має дані про номер та дату актового запису про смерть, а саме « 22 жовтня 2022 року № НОМЕР_12 » (т.с. 1 а.с. 112-113).
17.06.2025 Третім відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції видане повторне свідоцтво про смерть ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 в місті Орел, Орловської області Російської Федерації.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» в редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_15 , тобто станом на 22.10.2022, державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі документів, встановленої форми про смерть, виданих закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або оголошення її померлою.
Згідно ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» в редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_15 , у разі настання смерті в дорозі (у поїзді, на судні, в літаку тощо) державна реєстрація смерті може бути проведена в найближчому органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Частиною 2 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» в редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_15 , передбачено, що державну реєстрацію актів цивільного стану громадян України, які проживають або тимчасово перебувають за кордоном, проводять дипломатичні представництва і консульські установи України.
За ч. 3 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» в редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_15 , дипломатичні представництва і консульські установи України проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті щодо громадян України, приймають і розглядають заяви про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх припинення.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» в редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_15 , актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації актів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.
Згідно ч. 5 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» в редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_15 , правила проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджується Міністерством юстиції України .
За п.3.1. розділу 3 «Реєстрація смерті» «Інструкції про порядок реєстрації актів цивільного стану в дипломатичних представництвах та консульських установах України», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України , Міністерства закордонних справ України від 23.05.2001 (в редакції наказу Мін'юсту України, МЗС України 25.08.2004 за №90/5/191), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 червня 2001 року за №473/5664, реєстрація смерті громадян України, померлих за кордоном, провадиться консулом за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті, виявлення тіла померлого або за місцем поховання.
Частиною 1 ст. 23 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 №2709-IV передбачено, що реєстрація актів цивільного стану громадян України, які проживають поза межами України, може здійснюватися в консульській установі або дипломатичному представництві України. При цьому застосовується право України.
Отже, з урахуванням ст. ст. 5, 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», п.3.1. розділу 3 «Реєстрація смерті» «Інструкції про порядок реєстрації актів цивільного стану в дипломатичних представництвах та консульських установах України», реєстрацію смерті ОСОБА_15 , який на момент смерті перебував за кордоном, мали проводити дипломатичні представництва та/або консульські установи України в Російській Федерації.
Одночасно, відповідно до ст. 13 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, яка ратифікована 10.11.1994 та набула сили для України 14.04.1995 - документи, які на території однієї з Договірних Сторін видані або засвідчені компетентною установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах її компетенції та за встановленою формою та скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без будь-якого спеціального посвідчення. Документи, які на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.
Згідно зі ст. 17 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 при виконанні цієї Конвенції установи юстиції Договірних Сторін користуються державними мовами Договірних Сторін або російською мовою.
Законом України від 1 грудня 2022 року N 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», який набув чинності 23.12.2022, передбачено зупинення дії цієї Конвенції у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь та вихід з неї.
У листі Міністерства закордонних справ України від 30 грудня 2022 року N72/14-612-108558 зазначено, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 376 (із змінами), повідомляємо, що після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав з 27 грудня 2022 року українською стороною зупинена дія Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої у м. Мінську 22 січня 1993 року, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого у м. Москві 28 березня 1997 року, у відносинах України з Російською Федерацією та Республікою Білорусь. Дія Конвенції припинена з 27 грудня 2022 року у відносинах України з Російською Федерацією та Республікою Білорусь.
Отже на момент смерті ОСОБА_15 в місті Орел Орловської області РФ для України була чинною та діяла Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, відповідно до якої Україна приймає без будь-якого спеціального посвідчення документи, які видані або засвідчені компетентною установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах її компетенції та за встановленою формою та скріплені гербовою печаткою на території однієї з Договірних Сторін. Такі документи розглядаються як офіційні документи, користуються доказовою силою офіційних документів.
Таким чином, свідоцтво про смерть ОСОБА_15 , яке видане 20 жовтня 2022 року Міжрайонним відділом ЗАГС №1 Управління ЗАГС Орловської області (росія) (т.с. 1 а.с. 108-111) та повторне свідоцтва про смерть серії, видане 12.07.2023 Міжрайонним відділом ЗАГС №1 Управління ЗАГС Орловської області (Росія) (т.с. 2 а.с. 112-113) є такими, що відповідно до положень Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 Україною приймаються без будь-якого спеціального посвідчення, розглядаються як офіційні документи, користуються доказовою силою офіційних документів.
За наведених обставин, судом приймаються як належні та допустимі докази на підтвердження факту смерті ОСОБА_15 , свідоцтво про смерть серії, яке видане 20 жовтня 2022 року Міжрайонним відділом ЗАГС №1 Управління ЗАГС Орловської області (Росія), та повторне свідоцтво про смерть серії, видане 12.07.2023 Міжрайонним відділом ЗАГС №1 Управління ЗАГС Орловської області (Росія), адже вони видані компетентним органом іноземної держави, мають дані про номер та дату запису акту про смерть, а саме «22 жовтня 2022 року №170229570000104491005».
Факт смерті ОСОБА_15 , у визначені в офіційних документах дату та місті не потребує додаткового підтвердження та реєстрації за відповідними внутрішніми процедурами за законодавством України.
Відповідно до ст. 24 Цивільного кодексу України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
Згідно ч. 1, 2, 4 ст. 25 Цивільного кодексу України здатність мати цивільні права на обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у разі смерті.
Відповідно до ст. 30 Цивільного кодексу України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.
Відповідно до ст. 43 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року №3425-Х11 не допускається вчинення нотаріальної дії у разі відсутності осіб - її учасників або їх уповноважених представників. При вчиненні нотаріальної дії нотаріуси, посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Встановлення особи здійснюється за паспортом громадянина України або за іншим документом, що посвідчує особу, передбаченим Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", національним паспортом іноземця або документом, що його замінює, посвідченням особи з інвалідністю чи учасника Другої світової війни , посвідченням, виданим за місцем роботи фізичної особи. Посвідчення водія, особи моряка, члена екіпажу, особи з інвалідністю чи учасника Другої світової війни , посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи, не можуть бути використані громадянином України для встановлення його особи під час укладення правочинів. При вчиненні нотаріальної дії нотаріуси, посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, також перевіряють дійсність документів за Єдиним державним демографічним реєстром, якщо документи були оформлені із застосуванням засобів цього Реєстру.
Відповідно до ст. 44 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року №3425-Х11 визначення обсягу цивільної дієздатності фізичних осіб і перевірка цивільної правоздатності та дієздатності юридичних осіб, перевірка повноважень представника фізичної або юридичної особи. Встановлення намірів сторін вчиняти правочин. Під час посвідчення правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь. Визначення обсягу цивільної дієздатності фізичної особи здійснюється за паспортом громадянина України або іншими документами, передбаченими статтею 43 цього Закону (крім посвідчення водія, особи моряка, особи з інвалідністю чи учасника Другої світової війни, посвідчення, виданого за місцем роботи фізичної особи), які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії. У разі потреби нотаріусу надається довідка про те, що особа не страждає на психічний розлад, який може вплинути на її здатність усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними.
Відповідно до ст. 45 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року №3425-Х11 при посвідченні правочинів і вчиненні інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством, нотаріусом перевіряється справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.
Відповідно до ст. 78 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року №3425-Х11 нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, посадовою особою консульської установи України, начальник установи виконання покарань засвідчують справжність підпису на документах, крім тих, які відповідно до закону або за вимогою сторін підлягають нотаріальному посвідченню. На документі може бути засвідчена справжність підпису особи, що підписалась за іншу особу, яка не могла це зробити власноручно внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин Нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, посадова особа консульської установи України, начальник установи виконання покарань, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчують факти, викладені у документі, а лише підтверджують, що підпис зроблено певною особою. Нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, посадова особа консульської установи України, начальник установи виконання покарань не може засвідчувати справжність підпису фізичної особи на документі, в якому стверджуються обставини, право посвідчення яких належить лише відповідному державному органу (час народження, шлюбу, смерті, наявність хвороби, інвалідності, права власності на майно тощо). Справжність підпису на такому документі може бути засвідчена у випадку, якщо документ призначений для подання до компетентних органів іншої держави.
Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595) при вчиненні нотаріальної дії нотаріус установлює особу, що звернулась за вчиненням нотаріальної дії.. Встановлення особи здійснюється нотаріусом за документами, передбаченими Законом (п.1.2. глави 3 розділу 1).
Дієздатність громадянина, що звернувся за вчиненням нотаріальної дії, перевіряється нотаріусом на підставі наданих документів, передбачених статтею 43 Закону, що підтверджують його вік, а також на підставі переконаності нотаріуса в результаті проведеної розмови та роз'яснення наслідків вчинення нотаріальної дії у здатності цієї особи усвідомлювати значення цієї нотаріальної дії, її наслідків та змісту роз'яснень нотаріуса, а також відповідності волі і волевиявлення особи щодо вчинення нотаріальної дії (п.1 глави 4 розділу 1).
Нотаріус зобов'язаний установити волевиявлення особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії. Нотаріус зобов'язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Установлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін. Установлення дійсних намірів однієї із сторін правочину може бути здійснено нотаріусом за відсутності іншої сторони. Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині (п.1, 2, 3 глави 6 розділу 1).
Документи, за якими встановлено особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, чи уповноваженого представника, повертаються особам, що їх подали. У реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записуються назва документа, серія, номер, дата його видачі і найменування установи, яка його видала. При посвідченні правочинів, видачі свідоцтв чи оформленні інших документів, примірники яких залишаються у справах нотаріуса, витяг з документа, за яким встановлено особу громадянина, у якому відображено усі заповнені сторінки, що стосуються реквізитів поданого документа, його дійсності та мають значення для вчинюваної нотаріальної дії, долучається до справ нотаріуса (п. 5 гл. 7 розділу 1).
При вчиненні нотаріальних дій, що потребують прикладення власноручного підпису осіб, нотаріус перевіряє справжність підпису цих осіб шляхом здійснення ними підпис у його присутності. Встановлення їх особи здійснюється за документами, визначеними Законом України "Про нотаріат" (п. 4 гл. 9 розділу 1 ).
Відповідно до п.4 гл.1 розділу 11: 4.1. Правочини щодо розпорядження майном, що є спільною сумісною власністю, підписуються всіма співвласниками цього майна або уповноваженими ними особами. 4.2. При посвідченні правочинів щодо розпорядження спільним майном подружжя, якщо документ, що посвідчує право власності, оформлений на ім'я одного з подружжя, нотаріус вимагає письмову згоду іншого з подружжя. Справжність підпису другого з подружжя на заяві про таку згоду має бути нотаріально засвідчена. Якщо в заяві про згоду на відчуження спільного майна зазначено прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, найменування юридичної особи, на відчуження якого дається згода, нотаріус при посвідченні відповідного договору зобов'язаний перевірити додержання умов, зазначених у такій заяві. 4.3. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. 4.4. Правочин щодо розпорядження майном може бути посвідчений нотаріусом без згоди другого з подружжя у разі, якщо з документа, що посвідчує право власності, договору, укладеного між подружжям, акта цивільного стану про укладення шлюбу та інших документів випливає, що зазначене майно є особистою приватною власністю одного з подружжя, тобто набуте до реєстрації шлюбу, за час шлюбу, але на умовах, передбачених шлюбним або іншим договором, укладеним між подружжям, за договором дарування, або в порядку спадкування, або за кошти, які належали їй (йому) особисто, тощо. 4.5. Про перевірку цих обставин нотаріус робить відмітку на примірнику правочину, що залишається в матеріалах нотаріальної справи, з посиланням на реквізити відповідних документів, якщо ці документи не приєднуються до примірника такого правочину. 4.6. При посвідченні нотаріусом правочинів щодо відчуження майна від імені особи, у якої немає чоловіка або дружини (неодружена /неодружений, удова/удівець), відчужувач подає відповідну заяву, у якій також зазначається, що майно, яке є предметом цього правочину, не є спільною сумісною власністю. Нотаріус доводить зміст такої заяви до відома другого учасника правочину та зазначає про це в його тексті. Така заява повинна виходити особисто від відчужувача, а в разі вчинення правочину через представника - від представника, якщо відчужувач надав йому право при оформленні правочину подавати від його імені заяву про належність йому (відчужувачу) майна на праві особистої приватної власності. 4.7. На підтвердження того факту, що майно набуто одним із подружжя під час окремого проживання з другим з подружжя у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, подається копія рішення суду, що набрало законної сили, про визнання особистою приватною власністю одного з подружжя майна, що є предметом цього договору.
Відповідно до п.6 гл. 7 розділу 11: 6.1. Нотаріус засвідчує справжність підпису на документах, крім тих, які відповідно до закону або за вимогою сторін підлягають нотаріальному посвідченню. 6.2. Нотаріус, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчує факти, викладені у документі, а лише підтверджує, що підпис зроблений певною особою.6.3. На документі може бути засвідчена справжність підпису особи, що підписалась за іншу особу, яка не могла це зробити власноручно внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин. У цьому випадку нотаріус установлює особу як того, хто підписався, так і того, за кого ця особа підписалася. Про причини, з яких фізична особа, заінтересована у вчиненні нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається в посвідчувальному написі.
Відповідно до частини першої статті 62 Господарського Кодексу України підприємством є самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці, а також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи (частина перша статті 113 цього ж Кодексу).
Отже, приватне підприємство - це не окрема організаційно-правова форма юридичної особи, а класифікуюча ознака юридичних осіб залежно від форми власності.
За змістом ч. 1 ст. 88 ЦК України статут юридичної особи є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень тощо.
Статут містить норми, які є обов'язковими для учасників (засновників, членів) товариства (господарства, установи), його посадових осіб.
Підставами для визнання акта, у тому числі статуту, недійсним є, зокрема, його невідповідність вимогам чинного законодавства.
Згідно з п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» № 13 від 24.10.2008, підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Згідно з п. 5.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.2016 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин», під час розгляду справ про визнання недійсними установчих документів господарським судам слід виходити з того, що статут є локальним нормативним актом, а не правочином, тому до нього не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину.
Визнати недійсним статут юридичної особи повністю або в частині можливо у випадку його невідповідності вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача (ч. 3 п. 5.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.2016 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин»).
Відповідно до ч.2 ст. 81 Цивільного кодексу України юридична особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 87 Цивільного кодексу України установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом. Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.
Статут юридичної особи за змістом ч. 2 ст. 20 ГК України є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту. Отже, Статут юридичної особи - це основний документ, на підставі якого діє така юридична особа. Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України , ст. 20 ГК України, статут як локальний нормативний акт юридичної особи може бути оскаржений будь-якою собою, яка вважає що її права чи законні інтереси порушені статутом.
Відповідно до статті 177 Цивільного Кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Згідно зі статтею 190 Цивільного Кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
За змістом пункту 4 частини першої статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом.
Водночас пунктом 6 статті 3 Цивільного Кодексу України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.
Відповідно до частини першої статті 91 Цивільного Кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Отже, юридичній особі може належати майно на праві власності.
Згідно з частинами першої та другої статті 96 Цивільного Кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями; юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Тому засновники (учасники) наділяють юридичну особу майном, на яке вона набуває право власності.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 115 Цивільного Кодексу України господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу. Відповідно до частини другої статті 19 Закону України «Про кооперацію» джерелами формування майна кооперативу є, зокрема, вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї. Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» джерелами формування майна сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського кооперативного об'єднання є, зокрема, вступні внески та вклади (у тому числі додаткові вклади), членські та цільові внески його членів.
Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Враховуючи вказане правило та положення статей 396, 400 ЦК України, віндикацією визнається передбачений законом речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення можливості власнику здійснювати увесь комплекс правомочностей. Таким чином, метою віндикаційного позову є повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) від володіючого невласника.
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі №522/14241/17 при вирішенні цієї категорії справ судами мають бути встановлені та проаналізовані такі обставини, які є умовами задоволення віндикаційного позову. По-перше, суб'єктом права на віндикацію є власник майна або особа, яка має право на речове право на майно (титульний володілець). Такий підхід розширює коло потенційних позивачів за віндикаційним позовом до всіх осіб, які мають речове право на майно, що відповідає положенням статей 396 та 400 ЦК України. При цьому не можна допускати ототожнення поняття «особа, що має речове право на майно» та «титульний володілець», оскільки категорія «титульний володілець» значно ширше за своїм змістом і охоплює, крім «осіб, що мають речове право на майно», ще й інших осіб, що володіють майном на достатній правовій підставі, наприклад, договір. По-друге, між відповідачем та позивачем мають бути відсутні зобов'язально-правові відносини, порушення яких і стало причиною позбавлення позивача володіння своєю річчю, тобто право на віндикаційний позов надається лише суб'єкту речових правовідносин. По-третє, об'єктом віндикації є виключно речі, визначені індивідуальними ознаками, що збереглися у натурі. По-четверте, згідно зі статтею 387 ЦК України відповідачем за віндикаційним позовом є незаконний володілець речі, тобто особа, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа чужим майном. Належний відповідач за віндикаційним позовом має відповідати таким ознакам: а) він має бути володільцем речі, тобто особою, яка набула її у своє повне господарське панування; б) ця особа повинна бути незаконним володільцем речі, що означає відсутність у неї належних правових підстав для заволодіння чужим майном.
Відповідно до статті 387 ЦК України статті 45 ЦПК України особа, яка звернулась до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності або інше речове право на майно, що знаходиться у володінні відповідача. Віндикаційний позов до недобросовісного набувача завжди підлягає задоволенню. Власник має право витребувати свою річ за віндикаційним позовом від добросовісного набувача лише у випадках, передбачених частинами першою, третьою статті 388 ЦК України, а саме: а) якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі (окрім випадку, коли майно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень); б) якщо майно було набуте безвідплатно в особи.
Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України добросовісним набувачем визнається набувач, який не знав і не міг знати, що майно ним придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника. Відповідач може бути визнаний добросовісним набувачем за умови, що правочин, за яким він набув у володіння спірне майно, відповідає усім ознакам дійсності правочину, за винятком того, що він вчинений при відсутності у продавця права на відчуження. Власник має право спростувати заперечення набувача про його добросовісність, довівши, що під час вчинення правочину набувач мав засумніватися у праві відчужувача на відчуження майна.
Слід відзначити, що безпідставним є обмеження тлумачення положень частини першої статті 388 ЦК України через звуження кола потенційних відчужувачів лише продавцями, оскільки йдеться про особу, яка не мала права відчужувати річ, тобто про незаконного відчужувача (за будь-яким правочином, спрямованим на перехід права власності).
Відповідно до висновку Верховного Суду України , викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14 захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.
Для віндикації достатнім є скасування першої підстави вибуття майна з володіння власника. Скасовувати усі правочини за ланцюгом не є ефективним способом захисту. Особа, права якої порушено може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18). Велика Палата Верховного Суду у висновку, викладеному у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) вказувала, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.
Згідно з частиною 5 статті 147 Цивільного кодексу України частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства.
Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ст. 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 1226 Цивільного кодексу України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Згідно з ст. 1258 Цивільного кодексу України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1262 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно з ст. 1267 Цивільного кодексу України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.
Відповідно до ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1269 Цивільного кодексу України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника. Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.
Відповідно до ст. 1296 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ст. 1297 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року №755-1У документи, що подаються для державної реєстрації, повинні відповідати таким вимогам: 6) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи повинно бути оформлено з дотриманням вимог, встановлених законом, та відповідати законодавству. Рішення уповноваженого органу управління юридичної особи, що подається для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, викладається у письмовій формі, прошивається, пронумеровується та підписується засновниками (учасниками), уповноваженими ними особами або головою та секретарем загальних зборів (у разі прийняття такого рішення загальними зборами), якщо інше не передбачено законом. Рішення уповноваженого органу управління юридичної особи (крім акціонерних товариств, громадських формувань та об'єднань співвласників багатоквартирного будинку) щодо зміни керівника юридичної особи у випадках, коли для прийняття такого рішення достатньо голосів не більше 10 осіб, підписується засновниками (учасниками), уповноваженими ними особами, які голосували за таке рішення та кількості голосів яких достатньо для прийняття рішення, якщо інше не передбачено статутом юридичної особи. Справжність підписів на рішенні уповноваженого органу управління юридичної особи нотаріально засвідчується з обов'язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів, крім рішень, створених на порталі електронних сервісів або з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг та підписаних з використанням кваліфікованого електронного підпису, а також інших випадків, передбачених законом.
Відповідно до ч.4 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року №755-1У для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, крім змін до відомостей, передбачених частиною п'ятою цієї статті, подаються такі документи: 2) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру, крім внесення змін до інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи, у тому числі кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) її засновника, якщо засновник - юридична особа, про місцезнаходження та про здійснення зв'язку з юридичною особою; 10) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про вихід із складу засновників (учасників) та/або заява фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників), справжність підпису на якій нотаріально засвідчена, та/або договору, іншого документа про перехід чи передачу частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, та/або рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про примусове виключення із складу засновників (учасників) юридичної особи або ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі внесення змін, пов'язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи.
Відповідно до постанови ВС від 07.04.2020 р. у справі N 456/2628/17 за своєю сутністю прийняття спадщини - це односторонній правочин, який спрямований на набуття спадкового майна (спадщини).
Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 березня 2023 року у справі № 463/6829/21-ц: «відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України)….. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України). Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку. У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених главою 29 ЦК України».
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 96-1 Цивільного кодексу України права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об'єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.
Відповідно до визначень, наведених в ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 №2121-111 учасник юридичної особи - особа, яка володіє корпоративними правами цієї юридичної особи.
Отже наведені вище визначення цивільного закону надають можливості для висновку, що учасником юридичної особи є лише власник (володілець) прав цієї юридичної особи, а таке відповідне корпоративне право виникає з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об'єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.
Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п.12.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №917/1338/18 зазначено, що у постанові від 01 жовтня 2019 року у справі N 909/1294/15 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 22 грудня 2009 року у справі N 33/45-09-1388, вказавши, зокрема, про те, що відступлення учасником товариства з обмеженою відповідальністю частки у статутному капіталі товариства, передбачене статтею 147 ЦК України та статтею 53 Закону N 1576-XII, є відчуженням частки. Таке відчуження потребує волевиявлення особи, яка відчужує частку, й особи, яка приймає частку у власність. Відступлення (відчуження) частки не є самостійним непоіменованим видом договору, оскільки відбувається шляхом укладання договору купівлі-продажу, міни, дарування тощо. Такий договір можна укласти в усній або письмовій формі залежно від вимог чинного законодавства України та статуту товариства. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що відповідно до вимог статей 717, 719 ЦК України договір дарування частки (корпоративних прав) у статутному капіталі товариства треба укладати у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми цей договір є нікчемним. Письмову форму договору дарування частки можна вважати дотриманою, зокрема, якщо волевиявлення сторін викладене у заяві учасника на ім'я товариства та протоколі загальних зборів учасників товариства за умови, що в цих документах зазначено про безоплатність передачі частки і протокол містить підписи обох сторін правочину (дарувальника і обдарованого). Відповідно до п. 91.1 наведеного висновку Велика Палата Верховного Суду вважає, що рішення про відмову у прийнятті до товариства спадкоємця приймають більш як 50 % загальної кількості голосів учасників товариства, включно з голосами, які припадають на частку учасника, який помер, хоча цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере. Відповідно до п.97 та п.98 наведеного висновку Велика Палата Верховного Суду раніше виснувала, що підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах. Зокрема, рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання (див. постанову від 28 січня 2020 року у справі N 924/641/17). Ефективність позовної вимоги про визнання рішень зборів недійсними має оцінюватися, виходячи з обставин справи, залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії) (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі N 910/3009/18 (пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі N 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі N 522/1528/15-ц (пункти 71 і 82), від 2 лютого 2021 року у справі N 925/642/19 (пункт 50), від 6 квітня 2021 року у справі N 910/10011/19 (пункт 94)
Відповідно до ч.1 ст.66 Закону України «Про нотаріат» на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом або в сільських населених пунктах - посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.
Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена (ч.11 ст.67 Закону України «Про нотаріат»).
Відповідно до положень ч.5 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації змін до відомостей про склад учасників товариства на підставі прийняття спадщини - частки в товаристві, подаються такі документи: заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі; документ про сплату адміністративного збору; заява про вступ до товариства; нотаріально засвідчена копія свідоцтва про право на спадщину.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року в справі № 392/1213/17 (провадження № 14-292цс19) вказано, що до спадкоємця учасника товариства, у тому числі й колишнього, переходить, зокрема, право на оскарження рішення загальних зборів про виключення спадкодавця із числа учасників товариства, проте корпоративні права лише фактом спадкування ним не набуваються. Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27 лютого 2019 року у справі № 761/27538/17 (провадження № 14-12цс19).
Відповідно до постанови Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі № 916/524/19 відповідачем у справах про визнання недійсним рішення загальних зборів є господарське товариство, а не його окремі учасники (акціонери), оскільки відповідне рішення є результатом волевиявлення не окремого учасника, а загальних зборів учасників як органа товариства.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц - 6.14. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України. 6.15. Підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. 6.16. Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений. 6.17. Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов'язки поза таким волевиявленням. 6.18. Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі. 6.21. У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли. 6.22. Законодавець за загальним правилом, викладеним у статті 218 ЦК України, не передбачає наслідків у вигляді недійсності правочину у разі недотримання вимог щодо письмової форми правочину, встановлюючи водночас коло доказів, якими одна із сторін може заперечувати факт вчинення правочину або окремих його частин (письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису, інші докази, крім свідчень свідків).
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 27листопада 2024 року у cправі № 204/8017/17 стверджується наступне: 232. Основним критерієм, за яким можна розмежувати укладені та неукладені правочини купівлі-продажу, є факт вираження сторонами правочину їх волевиявлення - зовнішньої об'єктивної форми виявлення волі особи, що проявляється у вчиненні цілеспрямованих дій з метою зміни цивільних правовідносин, що склалися на момент вчинення правочину. 233. Відсутність підпису (чи його підроблення) сторони правочину, щодо якого передбачена обов'язкова письмова форма, за загальним правилом не свідчить про недійсність цього правочину, а вказує на дефект його форми та за відсутності підтвердження волевиявлення сторони на його укладення свідчить про неукладеність такого правочину. Тобто йдеться не про дефект волевиявлення сторони, а про його цілковиту відсутність. 234. Таким чином, неукладеність договору у зв'язку з недотриманням встановленої для нього законом обов'язкової письмової форми, зокрема й щодо його підписання, повинна насамперед корелюватися з відсутністю у сторони правочину будь-якого волевиявлення на його укладення, тобто якщо особа фактично не є учасником договірних правовідносин, про що, зокрема, може свідчити факт непідписання договору цією особою чи підписання його від імені сторони іншою неуповноваженою особою (підроблення підпису). 235. Відсутність або підроблення підпису сторони (яка у зв'язку із цим фактично не є учасником договірних правовідносин) на письмовому правочині створює презумпцію відсутності волевиявлення сторони на виникнення, зміну чи припинення цивільних правовідносин, яка може бути спростована письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами, що підтверджують факт наявності волевиявлення на укладення правочину у сторони, яка заперечує проти цього. Натомість неспростування цієї презумпції свідчить про неукладеність договору, яка ґрунтується на положеннях абзацу першого частини першої статті 638 ЦК України - договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. 236. Неукладений правочин не може бути визнаний недійсним чи вважатися нікчемним (недійсним в силу вимог закону), оскільки недійсність правочину як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів (щодо яких було виражено волевиявлення сторін правочину) або ж їх відновлювати. 237. Правовий наслідок, передбачений частиною першою статті 220 ЦК України, недодержання вимоги про нотаріальне посвідчення договору у виді нікчемності такого правочину застосовується лише щодо правочину, який відповідає загальним вимогам, установленим статтею 203 ЦК України, зокрема щодо його форми, що включає в себе його підписання сторонами.238. Факт нотаріального посвідчення такого правочину не свідчить про дотримання сторонами письмової форми правочину, невід'ємним реквізитом якої є підписи сторін, та не змінює правового наслідку неузгодження сторонами правочину його істотних умов у виді його неукладеності. 239. Власник, майно якого вибуло з його законного володіння за неукладеним договором, може захистити своє майнове право шляхом пред'явлення віндикаційного позову [про витребування майна з чужого незаконного володіння чи від добросовісного набувача (статті 387, 388 ЦК України)], без оспорювання правочину (правочинів) щодо спірного майна та скасування рішення (рішень) про державну реєстрацію права власності на належне йому майно за іншою (іншими) особою (особами). 240. Виникнення права на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом, зокрема за неукладеним правочином.
Отже договір купівлі - продажу корпоративних прав, а саме частки в статутному капіталі Приватного сільськогосподарського підприємства « РІДКОДУБ » між ОСОБА_15 та ОСОБА_5 від 21 липня 2022 року є таким, що не укладався, тобто не вчинений, а тому визначені ним правові наслідки, як-то набуття ОСОБА_5 права власності на відповідні корпоративні права належні ОСОБА_15 не відбулися.
При цьому, суд зазначає про те, що оцінюючи висновок експерта №СЕ-19/121-23/21295-ПЧ від 27.09.2023, суд не вбачає підстав для сумніву в його правильності та об'єктивності, оскільки він складений на виконання постанови від 22.09.2023 капітана поліції слідчого управління Головного управління Національної поліції в Харківський області ОСОБА_27 у кримінальному провадженні по матеріалах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.05.2023 за №12023221140000584 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, тобто саме у тому кримінальному провадженні, яке зареєстроване за заявою потерпілої. Висновок містить інформацію, що експерт попереджений про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 Кримінального кодексу України. Експертний висновок судом перевірений з точки зору процедури та форми його складення та оформлення, в дослідницькій частині висновку повно та детально описані фактичні обставини досліджуваних обставин, які відповідають тим, що перевіряються в даній судовій справі.
Факт підроблення рішення №1 від 20.12.2022 засновників Приватного сільськогосподарського підприємства " Рідкодуб " додатково доводиться неможливістю його підписання зазначеною в ньому особою, а саме ОСОБА_15 , адже у вказаному рішенні зазначається, що ОСОБА_15 був присутнім при його підписанні 20.12.2022, разом тим відповідно до довідки про смерть та свідоцтва про смерть ОСОБА_28 помер ще ІНФОРМАЦІЯ_5.
Зазначене підроблене рішення №1 від 20.12.2022 засновника ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА « РІДКОДУБ » (код ЄДРПОУ 40136139 ) не може породжувати юридичних наслідків, оскільки не відповідає внутрішній волі сторін, які в ньому зазначені, такими особами не підписувалось, в нотаріальному порядку не посвідчувалось, а тому має бути визнане недійсним.
Таке недійсне рішення №1 від 20.12.2022 засновників Приватного сільськогосподарського підприємства " Рідкодуб " не може породжувати у ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 відповідно виникнення права власності на частку в статутному капіталі Приватного Сільськогосподарського підприємства « Рідкодуб », код ЄДРПОУ 40136139 , розміром 2000,00 грн., що становить 100%.
За таких обставин, позовні вимоги Позивача про визнання недійсним Рішення №1 від 20 грудня 2022 року ЗАСНОВНИКА ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА « РІДКОДУБ » (код ЄДРПОУ 40136139 ), є доведеними та підлягають задоволенню судом.
Аналогічно із висновком експерта №СЕ-19/121-23/21295-ПЧ від 27.09.2023 суд не вбачає підстав для сумніву в правильності та об'єктивності іншого висновку експерта, а саме №СЕ-19/121-24/6830-ПЧ від 14.03.2024, оскільки він складений на виконання постанови від 27.02.2024 старшого слідчого СУ Головного управління Національної поліції України в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_29 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.05.2023 №12023221140000584 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 206-2 КК України, тобто саме у тому кримінальному провадженні, яке зареєстроване за заявою потерпілої. Висновок містить інформацію, що експерт попереджений про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 Кримінального кодексу України. Експертний висновок також судом перевірений з точки зору процедури та форми його складення та оформлення, в дослідницькій частині висновку повно та детально описані фактичні обставини досліджуваних обставин, які відповідають тим, що перевіряються в даній судовій справі. Суд не вбачає підстав для відхилення такого доказу як за процедурою його отримання, так і за фактами, які ним доводяться, адже наведені в ньому судження послідовні, ґрунтуються на одних і тих фактичних даних та перевірених доказах.
Отже, суд дійшов переконливого та неспростовного висновку, що ОСОБА_15 не вчиняв жодних дій із відчуження майна та корпоративних прав у ПРИВАТНОМУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ ПІДПРИЄМСТВІ « РІДКОДУБ » (ПСП « РІДКОДУБ », код ЄДРПОУ 40136139 , адреса місцезнаходження 62723, село Рідкодуб, вул. Чкалова, будинок 17, Куп'янського району Харківської області ) на користь ОСОБА_4 на підставі договору від 21.07.2022, такий правочин не укладав та особисто не підписував, а вибуття такого майна відбулося поза його волею через підроблення невстановленими особами цивільного договору, складеного у письмовій формі.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
За ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Пунктом 4.1.7. ДСТУ 2732:2004 Діловодство й архівна справа передбачено, що підпис це реквiзит службового документа, який свiдчить про вiдповiдальнiсть особи за його змiст та є єдиний чи один з реквiзитiв, що надають документовi юридичної сили.
Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
За змістом пункту 4 частини першої статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом. Договір відчуження майна, предметом якого є частка (її частина) у статутному (складеному) капіталі товариства, укладається у письмовій формі.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, статут як локальний нормативний акт юридичної особи може бути оскаржений будь-якою собою, яка вважає що її права чи законні інтереси порушені статутом.
Статут (нова редакція) ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА « РІДКОДУБ » (код ЄДРПОУ 40136139 ), який підписаний ОСОБА_4 та посвідчений 23.12.2022 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Пусан Т.В. в реєстрі за №3299, має посилання про його затвердження Рішенням №1 від 20.12.2022 засновника цього підприємства, а саме рішенням його власника ОСОБА_15 , який був присутнім при його підписанні 20.12.2022 (т.с.1 а.с. 117-131).
Разом із тим, судом встановлено, що згідно довідки про смерть (т.1 а.с. 106) та свідоцтва про смерть (т. 1 а.с. 108-113) ОСОБА_15 помер ще ІНФОРМАЦІЯ_5 о 22:35.
Отже, Статут (нова редакція) ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА « РІДКОДУБ » (код ЄДРПОУ 40136139 ), який посвідчений 23.12.2022 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Пусан Т.В. в реєстрі за №3299, є недійсним, оскільки рішення про його затвердження власником ОСОБА_15 не приймалось. Також відсутня воля власника юридичної особи ОСОБА_15 на момент ухвалення рішення на доручення новому засновнику ОСОБА_4 підписати Статут (нова редакція) ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА « РІДКОДУБ » (код ЄДРПОУ 40136139 ) (т.1 а.с. 117-131).
Отже, суд дійшов висновку, що підлягає визнанню в судовому порядку недійсним Статут (нова редакція) Приватного сільськогосподарського підприємства " Рідкодуб " (код СДРПОУ 40136139 ), затверджений Рішенням №1 від 20 грудня 2022 року Засновника Приватного сільськогосподарського підприємства " Рідкодуб " (код СДРПОУ 40136139 ), який підписаний ОСОБА_5 та посвідчений 23.12.2022 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Пусан Т.В. в реєстрі за №3299, зареєстрований 26.12.2022р. о 08:45:48 за №1004551070004000343 державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради Литовченко О.С. та за таких обставин, відповідно, підлягають задоволенню позовні вимоги в цій частині.
У зв'язку із визнанням недійними зазначених рішення та статуту підлягає скасуванню в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційної дії/записи: № дії 1004551070004000343 від 26.12.2022 о 08:45:48 державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради Литовченко Ольги Сергіївни .
Щодо інших реєстраційних дій, а саме: №1004551070005000343 від 15.02.2023 о 12:49:53 приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Захарченко Вікторії Євгеніївни ; №1004551070006000343 від 22.03.2023 о 17:50:38 приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Никифорової Марини Аркадіївни ; №1004551070007000343 від 15.09.2023 о 09:18:42 державного реєстратора Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавської області Бугай Ігоря Валерійовича , то на думку суду, вони є похідними від реєстраційної дії/запису № дії 1004551070004000343 від 26.12.2022 о 08:45:48 державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради Литовченко Ольги Сергіївни та відбулися внаслідок подальшої реалізації набутої у протиправний спосіб частки в статутному капіталі Приватного Сільськогосподарського підприємства « Рідкодуб », код ЄДРПОУ 4013613 .
Таке набуття ОСОБА_5 та ОСОБА_6 права власності на частку (частки) в статутному капіталі ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА « РІДКОДУБ » (код ЄДРПОУ 40136139 ) в певні період та розмірах хоча й відбувалось на оплатній основі, що вбачається зі змісту досліджених судом договорів купівлі-продажу від 14.02.2023 між продавцем та покупцем (т.с. 3 а.с. 6-7), від 21.03.2023 (т.с. 1 а.с. 197-198) та від 07.09.2023 (т.с. 1 а.с. 179-180) між продавцем та покупцем, але його не можна вважати належним, адже набуто у ОСОБА_5 , який такого права на мав.
При цьому, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України суд застосовує висновки, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №911/1278/20, де суд виснував, що за частиною другою статті 41 Основного Закону України «право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом». Конституційний Суд України в цьому контексті зазначав: «Посутнє тлумачення … приписів Основного Закону України дозволяє стверджувати, що юридичні інститути будь-якої країни конституційної демократії не є підґрунтям для набуття права власності або права добросовісного володіння внаслідок злочинної або іншої протиправної діяльності, оскільки подібне унормування суспільних відносин суперечило би конституційному ладу, порушувало би публічний порядок та права власників і добросовісних володільців, які є потерпілими від такої діяльності» (Рішення КС України від 30 червня 2022 року № 1-р/2022) (п. 7.3.).
Також суд застосовує правові позиції, викладені Великою Палатою Верховного Суду, яка неодноразово звертала увагу, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19), а також, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17).
За наведених обставини, позовні вимоги неповнолітньої ОСОБА_3 про скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційних дій/записів: № дії 1004551070004000343 від 26.12.2022 о 08:45:48 державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради Литовченко Ольги Сергіївни ; №1004551070005000343 від 15.02.2023 о 12:49:53 приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Захарченко Вікторії Євгеніївни ; №1004551070006000343 від 22.03.2023 о 17:50:38 приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Никифорової Марини Аркадіївни ; №1004551070007000343 від 15.09.2023 о 09:18:42 державного реєстратора Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавської області Бугай Ігоря Валерійовича , судом задовольняються як такі, що доведені та відповідають ознакам належного та ефективного способу захисту порушених прав.
Щодо позовних вимог про визнання за неповнолітньою ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_40 , РНОКПП: НОМЕР_19 ) право власності на частку в статутному капіталі Приватного сільськогосподарського підприємства " Рідкодуб " (код ЄДРПОУ 40136139 ) в розмірі 2 000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 коп.), що становить 100,00% статутного капіталу, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_15 ( ІНФОРМАЦІЯ_17 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_9 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_12 , паспорт НОМЕР_8 , виданий Дворічанським РВ ГУМВС України в Харківській області 18.11.2009), померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , то вони також судом визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 62 Господарського кодексу України підприємством є самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці, а також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи (частина перша статті 113 цього ж Кодексу).
Отже, приватне підприємство - це не окрема організаційно-правова форма юридичної особи, а класифікуюча ознака юридичних осіб залежно від форми власності.
Згідно статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
За статтею 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
За змістом пункту 4 частини першої статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом.
Водночас пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.
Відповідно до частини першої статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Отже, юридичній особі може належати майно на праві власності.
Згідно частин першої та другої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями; юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Тому засновники (учасники) наділяють юридичну особу майном, на яке вона набуває право власності.
Пунктом 1 частини 1 статті 115 Цивільного кодексу України передбачено, що господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.
Відповідно до частини 5 статті 147 Цивільного кодексу України частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства.
За ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини)від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Статтею 1226 Цивільного кодексу України передбачено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Згідно ст. 1258 Цивільного кодексу України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1262 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
За ст. 1267 Цивільного кодексу України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.
Згідно ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Статтею 1269 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника. Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.
За ст. 1296 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно ст. 1297 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Характеристика юридичної особи як приватного підприємства - це характеристика того, на підставі якої власності його створено (висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2018 року у справі N 917/1887/17 та Великої Палати Верховного суду від 11 червня 2019 року у справі N 917/1338/18 (провадження N 12-23гс19)).
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі №686/20282/21 за наслідком виникнення чи визнання права на спадщину з'являється право на участь в управлінні та діяльності господарського товариства, що є ознакою набуття корпоративних прав спадкоємцями, при тому, що таке набуття не пов'язане з будь-яким рішенням зборів учасників про прийняття такого спадкоємця до складу учасників товариства, що підтверджується висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03 листопада 2020 року у справі N 922/88/20 (провадження N 12-59гс20).
Згідно постанови Верховного Суду від 28 грудня 2022 р. у справі N 759/7632/20 у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.
У постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 р. у справі N 570/997/19 зазначено, що за загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Відповідно до п.36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2024 року у справі №990/150/23 зміст позовних вимог - це вимоги позивача (предмет позову). Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів.
Тобто, з міст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду та є відображенням прохальної частини позовної заяви.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
При цьому, обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним засобом захисту, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками (подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).
Суд, відповідно до викладеної в позові вимоги, може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону, але лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).
У пункті 145 Рішення ЄСПЛ від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного королівства» суд зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 Рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2015).
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово звертала увагу, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19), а також, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу. Суд звертає увагу на те, що застосування конкретного способу захисту залежить від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Крім того, задоволення позовних вимог судом не повинно порушувати прав інших осіб.
Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного суду від 29 червня 2021 року у справі №9162813/18 зазначено: Відповідно до частини першої статті 62 ГК України підприємством є самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці, а також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи (частина перша статті 113 цього ж Кодексу). Частиною першою статті 63 ГК України передбачена класифікація підприємств за ознакою форми власності. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.06.2019 у справі № 917/1338/18 (провадження № 12-23гс19) погодилась із висновком, сформульованим у постанові Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 917/1887/17, що характеристика юридичної особи як приватного підприємства - це характеристика того, на підставі якої власності його створено. Отже, приватне підприємство - це не окрема організаційно-правова форма юридичної особи, а класифікуюча ознака юридичних осіб залежно від форми власності. Разом із цим за ознакою наявності чи відсутності учасників юридичні особи поділяються на товариства та установи, у зв'язку із чим приватне підприємство є товариством, оскільки воно має хоча б одного учасника. Відповідно до частини першої статті 84 ЦК України товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи чи сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські кооперативні об'єднання, що діють з метою одержання прибутку. Отже, якщо приватне підприємство створене для ведення підприємницької діяльності й розподілу прибутку між учасниками (засновниками), то таке приватне підприємство є підприємницьким товариством. Встановлення виду підприємницького товариства, до якого належить приватне підприємство, а саме, що приватне підприємство є господарським товариством (зокрема, товариством з обмеженою або додатковою відповідальністю) або кооперативом (зокрема, сільськогосподарським кооперативом, сільськогосподарським кооперативним об'єднанням), у кожному конкретному випадку зумовлюватиме застосування до спірних правовідносин відповідного законодавства, зокрема законів України «Про господарські товариства», «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», «Про кооперацію», «Про сільськогосподарську кооперацію». У справі, яка розглядається, судами встановлено, що ПП створено з метою здійснення ринкових взаємовідносин і отримання прибутку шляхом виконання робіт і надання послуг у сферах, визначених предметом його діяльності; ПП має статутний капітал, поділений на частки, та не встановлено наявності в його статуті положень, які передбачають, що один член кооперативу має один голос у вищому органі, зокрема, з можливістю мати додаткову кількість голосів, а також що його учасники несуть відповідальність за зобов'язаннями приватного підприємства. ПП не випускає акції, а тому воно не може бути акціонерним товариством. Згідно із частиною третьою статті 96 ЦК України учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом. Отже, за загальним правилом учасники (засновники) не несуть відповідальності за зобов'язаннями приватного підприємства (якщо інше не встановлено статутом). У такому випадку ПП не є повним або командитним товариством чи товариством з додатковою відповідальністю, а відповідно до статті 84 ЦК України в чинній редакції, яка встановлює вичерпний перелік підприємницьких товариств, таке підприємство може бути лише товариством з обмеженою відповідальністю або виробничим кооперативом (сільськогосподарським кооперативом, сільськогосподарським кооперативним об'єднанням). Визначальною ознакою кооперативу є те, що один член кооперативу має лише один голос у вищому органі (абзац четвертий статті 4 Закону України «Про кооперацію», абзац перший частини третьої статті 4 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію»), з можливістю мати у певних випадках додаткову кількість голосів (абзац другий частини третьої статті 4 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію»). Отже, оскільки статутом ПП не встановлено, що один член (засновник, учасник) має один голос у вищому органі, зокрема, з можливістю мати додаткову кількість голосів, то ПП не є кооперативом. У зв'язку із цим Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що ПП « Ніка-2 » у цій справі є товариством з обмеженою відповідальністю.
Відповідно до п.п. 60-62 постанови ВП ВС від 22.10.2019 у справі №923/876/16: 60. При цьому позовні вимоги про визнання рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю недійсним, визнання недійсним статуту чи недійсними змін до нього, визнання права власності на частку у статутному капіталі товариства не відповідають належним та ефективним способам захисту, оскільки їх задоволення не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. 61. Вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», норми якого є спеціальними для зазначених товариств. Належним способом захисту у цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт «д» пункту 3 частини п'ятої статті 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі. 62. Ухвалюючи рішення про задоволення позову одного із учасників товариства, суди мали врахувати, що інтереси товариства можуть не збігатися з інтересами окремих його учасників, а інтереси учасників товариства, включаючи колишніх учасників, також не збігаються (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17, провадження № 12-77гс19). Тому, вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мали врахувати баланс інтересів усіх учасників і самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішенням загальних зборів учасників товариства та надавати оцінку добросовісності відповідачів, які в разі задоволення позовних вимог будуть позбавлені своїх часток або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.
Відповідно до п.32 постанови від 18.03.2022 у справі №466/3221/16-а та п..43 постанови від 01.04.2020 у справі №813/1056/18 ВП ВС вичерпний перелік способів захисту особи, яка вважає, що її право чи законний інтерес порушені змінами у складі чи розподілі часток учасників товариства з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю, міститься у статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», норми якого є спеціальними для зазначених товариств. У разі, якщо позивач прагне відновити склад учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення його прав або інтересів, і таке відновлення не може бути здійснене шляхом стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства (підпункт «е» пункту 3 частини п'ятої статті 17 цього Закону), то належним способом захисту в цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт «д» пункту 3 частини п'ятої статті 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.
Відповідно до ч.1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року №755-1У державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі: 2) судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо: визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.
Судом встановлено, що Позивач в межах встановленого законом строку та за згодою матері звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_15 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом із тим їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, зокрема на частину майна та корпоративних прав ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА « РІДКОДУБ » (ПСП « РІДКОДУБ »), код ЄДРПОУ 40136139 , адреса місцезнаходження 62723, село Рідкодуб, вул. Чкалова, будинок 17, Куп'янського району Харківської області (т.с.1 а.с. 114).
Отже, за таких обставин та враховуючи неможливість позивача оформити спадщину на майно в нотаріальному порядку, таке її право підлягає визнанню та поновленню за судовою процедурою з урахуванням раніше викладених висновків суду про визнання недійсними Рішення №1 від 20 грудня 2022 року ЗАСНОВНИКА ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА « РІДКОДУБ » (код ЄДРПОУ 40136139 ), Статуту (нова редакція) ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА « РІДКОДУБ » (код ЄДРПОУ 40136139 ), затвердженого Рішенням №1 від 20 грудня 2022 року ЗАСНОВНИКА ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА « РІДКОДУБ » (код ЄДРПОУ 40136139 ), який посвідчений 23.12.2022 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Пусан Т.В. в реєстрі за №3299, зареєстрований 26.12.2022р. о 08:45:48 за №1004551070004000343 державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради Литовченко О.С. та скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційних дій/записів: № дії 1004551070004000343 від 26.12.2022 о 08:45:48 державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради Литовченко Ольги Сергіївни ; №1004551070005000343 від 15.02.2023 о 12:49:53 приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Захарченко Вікторії Євгеніївни ; №1004551070006000343 від 22.03.2023 о 17:50:38 приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Никифорової Марини Аркадіївни ; №1004551070007000343 від 15.09.2023 о 09:18:42 державного реєстратора Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавської області Бугай Ігоря Валерійовича .
Задовольняючи позовні вимоги в цій частині суд також керується правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2021 р. у справі № 914/1447/20, де в «п. 39 зазначено, що пунктом 2 частини 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено перелік судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо: визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи; - заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій; накладення/зняття арешту корпоративних прав; зобов'язання вчинення реєстраційних дій; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі; виділу юридичної особи; провадження у справах про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, прийнятих відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення юридичної особи; припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця; відміни в порядку апеляційного/касаційного оскарження судового рішення, на підставі якого вчинено реєстраційну дію».
Також суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 04.09.2018 у справі №904/5857/17, де суд зазначив, що «7.16. Державний реєстратор юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - державний реєстратор) - особа, яка перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації, нотаріус (стаття 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, громадських формувань"). 7.17. Змістом статті 6 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, громадських формувань" передбачено повноваження державного реєстратора згідно з якими він, зокрема, проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; веде Єдиний державний реєстр; веде реєстраційні справи. 7.18. Подання документів для державної реєстрації за змістом статті 14 наведеного вище Закону здійснюється заявником (засновник (засновники) або уповноважена ними особа - у разі подання документів для державної реєстрації створення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, в розумінні абзацу 1 пункту 8 частини першої статті 1 Закону). 7.19. Водночас статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено спростовувану презумпцію відомостей, оголошених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ЄДР). Аналогічно в постанові від 18.08.2022 у справі №910/13125/19 Верховний Суд дійшов наступного висновку «28. Статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань" визначено, що державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду , викладених у постанові від 10 квітня 2024 р. у справі N 760/20948/16-ц зазначено: «43. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року в справі N 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року в справі N 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року в справі N 569/17272/15-ц, від 4 червня 2019 року в справі N 916/3156/17 (пункт 72), від 16 червня 2020 року в справі N 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 13 жовтня 2020 року в справі N 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі N 522/1528/15-ц (пункт 58), від 2 лютого 2021 року у справі N 925/642/19 (пункт 42), від 15 червня 2021 року у справі N 922/2416/17 (пункт 9.1), від 31 серпня 2021 року у справі N 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі N 766/20797/18 (пункт 19), від 14 грудня 2021 року у справі N 643/21744/19 (пункт 61), від 11 січня 2022 року у справі N 904/1448/20 (пункт 5.31), від 22 лютого 2022 року у справі N 761/36873/18 (пункт 9.21)».
Відповідно до постанови Верховного Суду від 25 липня 2024 р. у справі N 144/827/22, державна реєстрація речових прав виконує важливу функцію інформування третіх осіб про права та обтяження на майно, а у випадках, встановлених законом, з такою реєстрацією пов'язується виникнення прав на нерухоме майно (абзац третій частини другої статті 331 ЦК України). Державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі N 48/340 (провадження N 12-14звг19), від 12 березня 2019 року у справі N 911/3594/17 (провадження N 12-234гс18, від 19 січня 2021 року у справі N 916/1415/19 (провадження N 12-80гс20)).
Розглядаючи позовні вимоги про витребування із незаконного володіння ОСОБА_24 (РНОКПП: НОМЕР_17 , місце проживання: АДРЕСА_15 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_40 , РНОКПП: НОМЕР_19 , адреса реєстрації: АДРЕСА_16 ) частку в статутному капіталі ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА « РІДКОДУБ » (код ЄДРПОУ 40136139 ) розмірі 2 000,00 грн. (дві тісячі гривень 00 коп.), що становить 100,00 % статутного капіталу, суд вважає їх також доведеними та такими, що підлягають задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.
Згідно статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Враховуючи вказане правило та положення статей 396, 400 ЦК України, віндикацією визнається передбачений законом речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення можливості власнику здійснювати увесь комплекс правомочностей. Таким чином, метою віндикаційного позову є повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) від володіючого невласника.
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі №522/14241/17, при вирішенні цієї категорії справ судами мають бути встановлені та проаналізовані такі обставини, які є умовами задоволення віндикаційного позову. По-перше, суб'єктом права на віндикацію є власник майна або особа, яка має право на речове право на майно (титульний володілець). Такий підхід розширює коло потенційних позивачів за віндикаційним позовом до всіх осіб, які мають речове право на майно, що відповідає положенням статей 396 та 400 ЦК України. При цьому не можна допускати ототожнення поняття «особа, що має речове право на майно» та «титульний володілець», оскільки категорія «титульний володілець» значно ширше за своїм змістом і охоплює, крім «осіб, що мають речове право на майно», ще й інших осіб, що володіють майном на достатній правовій підставі, наприклад, договір. По-друге, між відповідачем та позивачем мають бути відсутні зобов'язально-правові відносини, порушення яких і стало причиною позбавлення позивача володіння своєю річчю, тобто право на віндикаційний позов надається лише суб'єкту речових правовідносин. По-третє, об'єктом віндикації є виключно речі, визначені індивідуальними ознаками, що збереглися у натурі. По-четверте, згідно зі статтею 387 ЦК України відповідачем за віндикаційним позовом є незаконний володілець речі, тобто особа, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа чужим майном. Належний відповідач за віндикаційним позовом має відповідати таким ознакам: а) він має бути володільцем речі, тобто особою, яка набула її у своє повне господарське панування; б) ця особа повинна бути незаконним володільцем речі, що означає відсутність у неї належних правових підстав для заволодіння чужим майном.
Особа, яка звернулась до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності або інше речове право на майно, що знаходиться у володінні відповідача. Віндикаційний позов до недобросовісного набувача завжди підлягає задоволенню. Власник має право витребувати свою річ за віндикаційним позовом від добросовісного набувача лише у випадках, передбачених частинами першою, третьою статті 388 ЦК України, а саме: а) якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі (окрім випадку, коли майно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень); б) якщо майно було набуте безвідплатно в особи.
Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України добросовісним набувачем визнається набувач, який не знав і не міг знати, що майно ним придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника. Відповідач може бути визнаний добросовісним набувачем за умови, що правочин, за яким він набув у володіння спірне майно, відповідає усім ознакам дійсності правочину, за винятком того, що він вчинений при відсутності у продавця права на відчуження. Власник має право спростувати заперечення набувача про його добросовісність, довівши, що під час вчинення правочину набувач мав засумніватися у праві відчужувача на відчуження майна.
Слід відзначити, що безпідставним є обмеження тлумачення положень частини першої статті 388 ЦК України через звуження кола потенційних відчужувачів лише продавцями, оскільки йдеться про особу, яка не мала права відчужувати річ, тобто про незаконного відчужувача (за будь-яким правочином, спрямованим на перехід права власності).
Згідно висновку Верховного Суду України , викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.
Для віндикації достатнім є скасування першої підстави вибуття майна з володіння власника. Скасовувати усі правочини за ланцюгом не є ефективним способом захисту. Особа, права якої порушено може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18).
Велика Палата Верховного Суду у висновку, викладеному у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) вказувала, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
У постанові Верховного Суду від 30.08.2023 у справі №712/9803/20 суд виснував, що відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Основним речово-правовим способом захисту права власності є віндикаційний позов. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. Згідно статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Отже, право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути в нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. Таким чином, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння. За обставин цієї справи витребування майна є законним та пропорційним заходом, є виправданим, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві, тому не є таким, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Верховний Суд враховує, що використавши підроблені документи про право власності на спірну квартиру, вона була відчужена без відома та волі власників тричі протягом декількох місяців за ціною, яка мала б викликати сумнів у ОСОБА_3, яка проявивши обачність, ознайомившись зі змістом документів, що підтверджують право власності на цю квартиру, і за необхідності отримавши правову допомогу, мала би зважити на такі обставини при укладенні правочину купівлі-продажу квартири. При цьому ОСОБА_3 не позбавлена права на відшкодування за рахунок продавця майна збитків на підставі статті 661 ЦК України. Розрахунки між власником та добросовісним набувачем при витребуванні майна із чужого незаконного володіння проводяться у відповідності до порядку, визначеного статтею 390 ЦК України.
Згідно висновку, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №922/614/19, власник з дотриманням вимог ст.388 ЦК може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна (п.50). У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права (п.51).
Як уже зазначалося, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
У постанові від 14 листопада 2018 року у справі N 183/1617/16 (провадження N 14-208цс18) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону N 1952-IV). Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов'язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем.
Оцінюючи можливість судового втручання у право власності відповідача - ОСОБА_6 (РНОКПП: НОМЕР_17 , місце проживання: АДРЕСА_15 ) на 100% частки в сумі 2000,00 грн. в статутному капіталі ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА « РІДКОДУБ » (код ЄДРПОУ 40136139 ) шляхом її витребування на користь позивачки, суд керується правовим висновком, викладеним у п.50 постанови Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 922/634/19, де суд зазначив, що «… що при придбанні майна (частки у статутному капіталі) покупець мав би проявляти розумну обачливість і дослідити історію вибуття майна у попередніх власників - учасників товариства хоча б за останні три роки, що є стандартною діловою практикою при купівлі частки у статутному капіталі товариства, особливо у розмірі 100%».
У п. 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 909/1294/15 зазначено, що підставою для переходу права власності на частку в статутному капіталі до третьої особи та, відповідно, припинення права власності учасника на таку частку з набуттям його третьою особою, є спрямований на відчуження частки правочин, вчинений учасником товариства та іншою особою.
Також суд враховує висновки, викладені в п. 58 постанови Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі №922/634/19, де суд виснував, що «під час розгляду справи відповідач 1 на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами і не заявив зустрічний позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників у такому товаристві, передбачений ч.5 ст.17 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", вочевидь при цьому передбачаючи та усвідомлюючи наслідки, до яких може призвести задоволення позовних вимог, заявлених у справі, що розглядається».
Отже на користь позивача підлягає витребуванню із незаконного володіння ОСОБА_6 (РНОКПП: НОМЕР_17 , місце проживання: АДРЕСА_15 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_40 , РНОКПП: НОМЕР_19 , адреса реєстрації: АДРЕСА_16 ) частку в статутному капіталі Приватного сільськогосподарського підприємства " Рідкодуб " (код СДРПОУ 40136139 ) в розмірі 2 000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 коп.), що становить 100,00 % статутного капіталу.
При цьому суд також враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, де суд зазначив, що «визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині 1 статті 2 ГПК України (частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України)».
Велика Палата Верховного Суду в пункті 154 постанови від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц також звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини 1 статті 216, статті 387, частин 1, 3 статті 1212 ЦК України).
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі як обґрунтованого, не спростованого відповідачами та підтвердженого доданими до матеріалів справи доказами.
При цьому суд констатує, що відповідачами у даному конкретному випадку на обґрунтування своїх тверджень та заперечень не було подано жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували позовні вимоги або спростовували наявні у матеріалах справи докази, які переконливо свідчать про законність на обґрунтованість позовних вимог.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Отже, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на істотні та вагомі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому, судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності доказів окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок зазначених доказів у їх сукупності.
Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, а тому враховуючи висновки суду про повне задоволення позову покладає витрати зі сплати судового збору в дохід Державного бюджету на відповідача 1 - Приватне сільськогосподарське підприємство " Рідкодуб " з вини якого виник даний спір, який доведено до суду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним Рішення №1 від 20.12.2022 Засновника Приватного сільськогосподарського підприємства " Рідкодуб " (код ЄДРПОУ 40136139 ) про:
- затвердження передачі ОСОБА_15 ОСОБА_5 частки в статутному капіталі в розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень), що становить 100% статутного капіталу Приватного сільськогосподарського підприємства " Рідкодуб " (код ЄДРПОУ 40136139 );
- про виключення ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_9 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_12 (паспорт НОМЕР_8 , виданий Дворічанським РВ ГУМВС України в Харківській об ласті 18.11.2009) зі складу засновників Приватного сільськогосподарського підприємства " Рідкодуб " (код ЄДРПОУ 40136139 );
- про включення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_20 , РНОКПП НОМЕР_13 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_13 , паспорт № НОМЕР_14 , виданий 15.10.2019, орган що видав 6313, до складу засновників Приватного сільськогосподарського підприємства " Рідкодуб " (код ЄДРПОУ 40136139 );
- затвердження розподілу часток в статутному капіталі Приватного сільськогосподарського підприємства " Рідкодуб " (код ЄДРПОУ 40136139 ) наступним чином: ОСОБА_5 - частка статутного капіталу розміром 2000,00 грн. (дві тисячі гривень), що становить 100% статутного капіталу Приватного сільськогосподарського підприємства " Рідкодуб " (код ЄДРПОУ 40136139 );
- затвердження статуту Приватного сільськогосподарського підприємства " Рідкодуб " (код ЄДРПОУ 40136139 ) в новій редакції;
- звільнення з 20.12.2022 з посади директора та головного бухгалтера Приватного сільськогосподарського підприємства " Рідкодуб " (код ЄДРПОУ 40136139 ) ОСОБА_31 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_9 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_12 (паспорт НОМЕР_8 , виданий Дворічанським РВ ГУМВС України в Харківській області 18.11.2009), а також виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про нього як про особу, яка має право вчиняти дії від імені підприємства без довіреності, у тому числі підписувати договори тощо (підписант);
- призначення з 21.12.2022 на посаду директора та головного бухгалтера Приватного сільськогосподарського підприємства " Рідкодуб " (код ЄДР ПОУ 40136139 ) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_20 , РНОКПП НОМЕР_13 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_13 , паспорт № НОМЕР_14 , виданий 15.10.2019, орган що видав 6313, а також включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про нього як про особу, яка має право вчиняти дії від імені підприємства без довіреності, у тому числі підписувати договори тощо (підписант);
3. Визнати недійсним Статут (нова редакція) Приватного сільськогосподарського підприємства " Рідкодуб " (код СДРПОУ 40136139 ), затверджений Рішенням №1 від 20 грудня 2022 року Засновника Приватного сільськогосподарського підприємства " Рідкодуб " (код СДРПОУ 40136139 ), який підписаний ОСОБА_5 та посвідчений 23.12.2022 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Пусан Т.В. в реєстрі за №3299, зареєстрований 26.12.2022р. о 08:45:48 за №1004551070004000343 державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради Литовченко О.С .
4. Скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань наступні реєстраційні дії/записи:
- № дії 1004551070004000343 від 26.12.2022 о 08:45:48 державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради Литовченко Ольги Сергіївни ;
- №1004551070005000343 від 15.02.2023 о 12:49:53 приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Захарченко Вікторії Євгеніївни ;
- №1004551070006000343 від 22.03.2023 о 17:50:38 приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Никифорової Марини Аркадіївни ;
- №1004551070007000343 від 15.09.2023 о 09:18:42 державного реєстратора Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавської області Бугай Ігоря Валерійовича .
5. Визнати за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_40 , РНОКПП: НОМЕР_19 ) право власності на частку в статутному капіталі Приватного сільськогосподарського підприємства " Рідкодуб " (код ЄДРПОУ 40136139 ) в розмірі 2 000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 коп.), що становить 100,00% статутного капіталу, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_15 ( ІНФОРМАЦІЯ_17 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_9 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_12 , паспорт НОМЕР_8 , виданий Дворічанським РВ ГУМВС України в Харківській області 18.11.2009), померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 .
6. Витребувати із незаконного володіння ОСОБА_6 (РНОКПП: НОМЕР_17 , місце проживання: АДРЕСА_15 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_40 , РНОКПП: НОМЕР_19 , адреса реєстрації: АДРЕСА_16 ) частку в статутному капіталі Приватного сільськогосподарського підприємства " Рідкодуб " (код СДРПОУ 40136139 ) в розмірі 2 000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 коп.), що становить 100,00 % статутного капіталу.
7. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства " Рідкодуб " ( 62723, Харківська обл., с. Рідкодуб, вул. Чкалова, 17 , код ЄДРПОУ 40136139 ) в дохід Державного бюджету України (рахунок отримувача - НОМЕР_20 , отримувач коштів - ГУК Харків обл/мХар Шевченк/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37874947 ; Банк отримувача -Казначейство України (ел.адм.подат); код банку отримувача (МФО) - 899998; код класифікації доходів бюджету - 22030101) - 24224,00 грн. судового збору.
8. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "31" жовтня 2025 р.
Суддя Є.М. Жиляєв