22 жовтня 2025 року м. ТернопільСправа № 921/377/25
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.
при секретарі судового засідання Касюдик О.О.
розглянув справу
за позовом Виконувача обов'язків керівника Бережанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі:
позивача 1: Державної екологічної інспекції у Тернопільській області
позивача 2: Нараївської сільської ради
до відповідача Бережанського районного державного агропромислового підприємства "Бережанирайагроліс"
про стягнення шкоди в сумі 42 329,23 грн
за участі представників:
прокурора: Куліковська Л.Б., довіреність;
позивача 1: Мартинюк З.І., довіреність;
відповідача: Гупало П.М., адвокат.
Суть справи:
До Господарського суду Тернопільської області надійшла позовна заява від виконуючого обов'язки керівника Бережанської окружної прокуратури, подана в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області та Нараївської сільської ради до Бережанського районного державного агропромислового підприємства "Бережанирайагроліс" про стягнення шкоди в сумі 42 329,23 грн, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Розгляд справи здійснювався судом за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
В обґрунтування заявлених вимог, прокурор посилається на те, що Підприємство заподіяло шкоду порушенням законодавства у сфері охорони, захисту та використання лісів при веденні лісового господарства, в результаті чого державі завдано збитки.
Представник позивача 1 у судове засідання прибув та підтримав свої письмові пояснення №8-11-2363 від 05.08.2025. Зазначає, що за фактом незаконної порубки 10 сироростучих дерев породи "сосна" у кварталі 15 виділ 4, лісових угідь БРДАП "Бережанирайагроліс", уповноваженою особою контролюючого органу, у відповідності до постанови органу досудового розслідування від 05.07.2022 року, здійснено розрахунок розміру шкоди за незаконне вирубування та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, згідно з Додатком 1 постанови Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 року, що свідчить про те, що зрубані дерева були сироростучі. Адже, у випадку наявності фактів незаконної порубки сухостійних дерев - розрахунок шкоди проводиться із врахуванням Примітки: 2, Додатку 1 Такс. Крім цього, факт порубки сироростучих дерев, підтверджують матеріали фотофіксації місця події (таблиця ілюстрацій до протоколу огляду місця події від 19.08.2022), висновком експерта за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні №12022211050000095 від 24.03.2023 року №825/22-22.
Нараївська сільська рада не забезпечила явку свого представника у судове засідання, однак в матеріалах справи міститься заява №03-01/840 від 23.07.2025 про розгляд справи без участі представника. Також сільська рада зазначила, що повністю підтримує позовні вимоги та представництво у суді Бережанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Нараївської сільської ради.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у заяві №б/н (вх.№6170) від 01.09.2025. Так, зазначає, що 29.11.2022 слідчим у справі №12022211050000095 від 01.07.2022 було проведено огляд місця події та виявлено самовільну порубку 10 дерев породи сосни. У цьому ж протоколі зазначено, що 10 дерев сосни на місці розрізано на двоє та завантажено на автомобіль. Про подальшу долю завантажених дерев прокурором відомостей не надано, як і не зазначено у протоколі огляду місця події стан зрізаних, розпиляних та завантажених на автомобіль дерев уже в кількості 20 штук. Проте, за твердженням Підприємства, позивач навмисне приховав відомості щодо якості деревини, з метою завищення вартості завданих збитків. Вказує, що 29.11.2022 вилучена деревина передана на зберігання до нижнього складу без зазначення її стану (сироростуче чи сухостій). Більше того, правоохоронний орган фактично знищив виявлену під час огляду деревину, шляхом розрізання, чим зменшив її вартість. В послідуючому слідчий не вжив жодних заходів для передачі зрізаних дерев БРДАП "Бережанирайагроліс" для їх реалізації. Також, Підприємством отримано від нижнього складу Бережанського надлісництва довідку з якої вбачається, що станом на 25.08.2025 на зберіганні знаходиться 20 сухостійних колод сосни звичайної, які втратили свою технічну якість. З огляду на те, що це відбулося з вини правоохоронного органу, то діях БРДАП "Бережанирайагроліс" відсутні ознаки неналежного збереження лісових насаджень. Оскільки прокурором не доведено вини відповідача то і підстав покладати цивільну відповідальність на останнього також немає.
У ході судового розгляду цієї справи прокурором було подано клопотання №б/н (вх.№6454) від 12.09.2025 та №б/н (вх.№7398) від 21.10.2025 про визнання поважними причин пропуску строків для подання доказів та поновлення пропущених процесуальних строків на їх подання і долучення до матеріалів справи заяв свідків.
Розглянувши вказане клопотання прокурора суд зазначає про таке .
Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом (ч. 1 ст. 113 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.
Відповідно до поданих клопотань, прокурор просить суд долучити до матеріалів справи протокол допиту свідка ОСОБА_1 від 09.09.2025 та протоколу огляду місця події від 10.09.2025, заяви свідків ОСОБА_1 від 15.10.2025, ОСОБА_2 від 20.10.2025 та ОСОБА_3 від 20.10.2025.
Згідно з ч. 2, 4, 5, 8 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (ч. 1, 4 ст. 119 ГПК України).
Таким чином, можливість поновлення процесуального строку обумовлена поважністю причин його пропуску. При цьому поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.
Як зазначає прокурор, враховуючи дату вчинення процесуальних дій (09.09.2025, 10.09.2025, 15.10.2025 та 20.10.2025) матеріальні носії, на яких зафіксовано їх результати долучити до матеріалів судової справи із відповідною заявою в строк, встановлений судом не вбачалось за можливе.
Таким чином, з урахуванням обставин, наведених вище, з метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи, зважаючи на те, що заперечення відповідача щодо стану зрізаної деревини у заявах по суті справи ним не зазначалися, а фактично були наведені у поясненнях його представника в ході судового розгляду цієї справи, з метою забезпечення реалізації принципу змагальності сторін, судом визнані поважними причини пропуску прокурором строку для подання доказів, поновлено пропущений процесуальний строк для подання доказів та прийняті докази, що долучені до клопотань від 12.09.2025 та від 21.10.2025.
Розгляд даного спору здійснювався із технічною фіксацією судового процесу в порядку ст.222 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши представлені докази, заслухавши в процесі розгляду справи доводи прокурора та представників позивача 1 і відповідача, господарський суд встановив наступне.
Бережанською окружною прокуратурою опрацьовано матеріали кримінального провадження №12022211050000095 від 01.07.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, у результаті чого встановлено, що Бережанським районним державним агропромисловим підприємством "Бережанирайагроліс" не здійснено комплекс заходів спрямованих на збереження лісів та запобігання незаконних порубок.
Вказане, за твердженням прокурора, стало можливим через неналежне виконання окремими працівниками БРДАП "Бережанирайагроліс" своїх посадових обов'язків, внаслідок чого допущено незаконну рубку невстановленими особами 10 дерев породи сосна на території Підприємства.
Так, 01.07.2022 у ВП №1 (м. Бережани) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області надійшов лист директора Бережанського районного державного агропромислового підприємства "Бережанирайагроліс" ОСОБА_4 про те, що 20 червня 2022 року в адміністрацію підприємства від лісника обходу №4 ОСОБА_5 поступив рапорт щодо виявлення ним у кв. АДРЕСА_1 виділі 4 фактів незаконної порубки деревини породи сосна в кількості 10 дерев (урочище "Лисиця") на території Нараївської ОТГ.
За виявленим фактом незаконної рубки деревини 01.07.2022 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування кримінального провадження №12022211050000095 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 246 КК України.
Під час огляду місця події від 19.08.2022, який проведено за участі державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області Дуди В.І., встановлено, що у кварталі 15 виділі 4 лісових насаджень ДП "Бережанирайагроліс", на території Нараївської територіальної громади Тернопільського району Тернопільської області, без будь-яких дозвільних документів здійснено рубку 10 дерев породи сосна різних діаметрів, а саме: 1 дерево діаметром 20 см, 1 дерево - 32 см, 2 дерева - 28 см, 2 дерева - 30 см, 4 дерева 26 см.
Окрім того, на підставі інформації Державної екологічної інспекції у Тернопільській області 07.07.2022 №1/1-1-05-14232 з'ясовано, що державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області Дудою В.І. спільно з директором БДАП "Бережанирайагроліс" проведено обстеження лісових насаджень підприємства у кварталі 15 виділі 4, під час якого встановлено незаконну порубку 10 дерев породи сосна. Лісорубний квиток на вирубування вищевказаних дерев не видавався, територія до об'єктів природно - заповідного фонду не відноситься.
На підставі додатку 1 Порядку проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди породи, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008, з урахуванням індексації, розмір шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев у кварталі 15 виділ 4 лісових насаджень ДП "Бережанирайагроліс" на території Нараївської сільської ради становить 42329,23 гривень.
Збитки у вказаному розмірі, за доводами прокурора, також підтверджується висновком експерта за результатами проведення судової інженерно екологічної експертизи у кримінальному провадженні №12022211050000095.
Слід зазначити, що дозвіл на розголошення даних досудового розслідування наданий постановою від 25.04.2025 року. Підозра у цьому кримінальному провадженні, за твердженням прокурора, нікому не повідомлялась, обвинувальний вирок не виносився.
Відтак, за висновками прокурора та контролюючого органу, внаслідок бездіяльності постійного лісокористувача, а саме незабезпечення ефективного комплексу всіх заходів, спрямованих на збереження лісів, незадовільного стану здійснення контролю за охороною та захистом лісів, невжиття заходів із боротьби з незаконними рубками, та порушеннями лісового законодавства, відповідачем було допущено самовільну порубку 10 дерев породи сосна, чим спричинено матеріальну шкоду лісовому фонду України, що перебуває під охороною держави.
А з огляду на те, що особу, яка здійснила незаконну порубку дерев під час досудового розслідування кримінального провадження не встановлено то постійний лісокористувач - БДАП "Бережанирайагроліс" має понести встановлену законом цивільно-правову відповідальність.
Дослідивши подані учасниками цього спору докази та з'ясувавши фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку про те, що позов слід задовольнити в повному обсязі, з наступних міркувань.
Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.
Згідно зі ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Виходячи з вимог п.п.1, 2 ч.1 ст. З Закону України "Про прокуратуру", діяльність органів прокуратури має ґрунтуватися на засадах верховенства права та законності.
Відповідно до частини 3 статті 23 цього ж нормативно-правового акту, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.
Суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).
Ці міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Відтак, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає суду підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
При цьому суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Як вбачається із матеріалів справи, позов заявлено прокурором в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Нараївської сільської ради на території якої було виявлено факт незаконної рубки дерев та Державної екологічної інспекції України у Тернопільській області, на яку законодавством покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом навколишнього середовища.
Так, за ч. 1 ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та відповідно до Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 №230, до повноважень Держекоінспекції належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо: здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від незаконних рубок; пред'явлення претензій про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.
Згідно із п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (п.7 Положення).
Державна екологічна інспекція у Тернопільській області, відповідно до Положення, затвердженого наказом Держекоінспекції України від 02.02.2021 №53, в межах своїх повноважень здійснює комплекс необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів, зокрема від незаконних рубок.
З огляду на те, що Держекоінспекція уповноважена державою здійснювати відповідні контрольні функції щодо охорони та використання природних ресурсів, тому у даному випадку цей контролюючий орган підставно визначений позивачем у справі.
Бережанська окружна прокуратура направила листа до Державної екологічної інспекції у Тернопільської області №52/2-1711ВИХ-25 від 25.04.2025, у якому зазначено про наявність підстав для вжиття заходів відносно БДАП "Бережанирайагроліс" та запропоновано самостійно вжити заходів для захисту інтересів держави шляхом подання відповідного позову.
У відповідь на зазначений лист Державна екологічна інспекція Тернопільської області листом №8-05-1414 від 05.05.2025 повідомила, що, зважаючи на обмежене фінансування коштів для сплати судового збору, Інспекція не заперечує щодо розгляду органами прокуратури питання вжиття заходів представницького характеру.
Отже, всупереч вимог законів, достовірно знаючи з моменту складання польової перелікової відомості в межах кримінального провадження, про факт порушення природоохоронного законодавства, Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області, як органом контролю, не вжиті надані законом повноваження щодо стягнення шкоди, завданої самовільною порубкою дерев. Вказане свідчить про неналежне здійснення повноважень щодо захисту інтересів держави контролюючим органом, внаслідок чого виникає законне право прокурора на звернення із заявою до суду з метою захисту її інтересів.
Згідно із правовою позицією Верховного Суду у справі № 360/4969/21, яка ґрунтується на висновках Верховного Суду у справах №№ 903/129/18, 912/2385/18, 910/11956/20, 920/821/18, 920/266/19, 805/430/18-а, 922/3025/20, факт неподання уповноваженим органом, що мав змогу захистити інтереси держави, позову, який би відповідав вимогам процесуального законодавства, свідчить про неналежне виконання ним своїх повноважень, у зв'язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з позовом. Прокурор уповноважений пред'явити позов в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема в особі Держекоінспекції, у разі невиконання або неналежного виконання ним своїх повноважень, у тому числі з огляду на відсутність бюджетних асигнувань на сплату судового збору.
Також Верховний Суд послався на положення ст. ст. 5, 10 та 246 ГК України про те, що забезпечення державою екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території країни становить одну з конституційних основ правового господарського порядку. Держава здійснює екологічну політику, що забезпечує раціональне використання та повноцінне відтворення природних ресурсів, створення безпечних умов життєдіяльності населення. Здійснення будь-якої господарської діяльності, що загрожує життю і здоров'ю людей або становить підвищену небезпеку для довкілля, забороняється.
До того ж згідно із правовою позицією Верховного Суду, що міститься у постанові від 06.07.2021 у справі № 922/3025/20, обов'язок держави забезпечувати екологічну безпеку й підтримувати екологічну рівновагу у взаємозв'язку з принципом обов'язковості додержання встановлених екологічних правил у ході здійснення господарської діяльності дає підстави для висновку про наявність прямого державного інтересу в забезпеченні реалізації зазначених положень. З метою мінімізації ризиків та зменшення негативних наслідків від їх недотримання державні органи повинні діяти в найкоротші строки, оскільки порушення вимог екологічної безпеки може призвести до некерованих незворотних наслідків.
З огляду на викладене, звертаючись до суду із позовною заявою, прокурор реалізує свої представницькі повноваження у сфері охорони та захисту лісів, які є основним національним багатством, що перебувають під особливою охороною держави, шляхом подачі даної позовної заяви.
Крім того, відповідно до п. б) абз. 2 ст. 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.
Приписами п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України визначено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу) є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
До надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків (п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України).
Як встановлено судом та це не заперечується учасниками справи, виявлений відповідачем факт незаконної порубки дерев БДАП "Бережанирайагроліс" мав місце на території, яка перебуває у адміністративно - територіальних межах Нараївської територіальної громади Тернопільського району Тернопільської області.
Таким чином, судом встановлено, що в спірних правовідносинах Нараївська сільська рада є органом до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища якого мають стягуватися збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів в її адміністративно-територіальних межах.
Бережанською окружною прокуратурою листом №52/2-171ВИХ- 25 від 25.04.2025 повідомлено Нараївську сільську раду про встановлення факту незаконної рубки деревини на території ради із зазначенням розміру завданої шкоди та необхідністю вжиття відповідних заходів реагування.
Однак, у відповідь на вказаний лист орган місцевого самоврядування листом № 06- 07/529 від 09.05.2025 повідомив окружну прокуратуру, що, враховуючи складне фінансове становище в умовах воєнного стану, органом місцевого самоврядування заходи щодо стягнення шкоди за фактом незаконної порубки дерев не вживались. Окрім цього сільська рада просить органи прокуратури вжити заходів представницького характеру, спрямованих на стягнення вказаної шкоди, а також надає реквізити для перерахунку коштів за заподіяні збитки.
За таких обставин, враховуючи звернення прокурора до компетентних органів та нездійснення позивачами захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не звернення до суду із відповідним позовом упродовж тривалого часу, у даному випадку, відповідно до ст. 1311 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", наявні підстави для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред'явлення до суду цього позову в інтересах органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Державної екологічної інспекції у Тернопільській та Нараївської сільської ради про стягнення з ДП "Бережанирайагроліс" заподіяної шкоди.
Щодо фактичних обставин справи.
За статтею 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
У відповідності до ст. ст. 16, 17 вказаного вище Кодексу, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Бережанське районне державне агропромислове підприємство "Бережанирайагроліс" є юридичною особою, державну реєстрацію якої здійснено 13.01.2009, що підтверджується долученим до матеріалів справи Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з п.2.1 Статуту Бережанського районного державного агропромислового підприємства "Бережанирайагроліс", затвердженого розпорядженням голови Тернопільської районної державної адміністрації № 24 від 05.02.2021, підприємство створене з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів; охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування Підприємству.
Відповідно до п.2.2 Статуту, предметом діяльності Підприємства, зокрема, є:
- проведення заходів з відновлення лісів, підвищення їх продуктивності, створення насаджень із швидкоростучих і технічно цінних порід;
- здійснення заходів із заміни малоцінних низькопродуктивних насаджень на високопродуктивні, заліснення малопродуктивних земель;
- організація лісонасіннєвої справи і лісових розсадників;
- збереження та посилення захисних властивостей лісів, що виконують захисні, водоохоронні санітарно-гігієнічні, оздоровчі та рекреаційні функції;
- поліпшення стану і підвищення продуктивності лісів;
- охорона лісів і захисних лісонасаджень від незаконних порубок, пошкоджень, самовільного сінокосіння, випасання худоби в заборонених місцях та інших лісопорушень, притягнення до адміністративної відповідальності лісопорушників та стягнення з них збитків відповідно до чинного законодавства.
Згідно з п.2.3 Статуту, основними завданнями Підприємства, зокрема, є:
- забезпечення реалізації державної політики у сфері ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів;
- реалізація основних завдань з питань охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування Підприємству.
За приписами п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
У відповідності до ст. 19 Лісового кодексу України, постійні лісокористувачі зобов'язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів, відповідно до законодавства, на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.
До основних завдань державної лісової охорони, як зазначено в ст. 90 цього ж Кодексу, входить здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства та забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.
Відповідно до ч. 1,ч. 5 ст. 86 та ст. 90 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.
Положеннями ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Згідно із ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
За приписами ст. ст. 86, 89, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2022 № 612 затверджено Порядок організації охорони і захисту лісів, який визначає механізм здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, тощо.
Згідно із п. 16 цього Порядку охорона лісів від незаконних рубок та інших порушень вимог лісового законодавства здійснюється шляхом проведення державною лісовою охороною, лісовою охороною інших постійних лісокористувачів, власників лісів заходів з охорони лісів від незаконних рубок та інших порушень відповідно до статті 91 Лісового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 № 976 "Про затвердження Положення про державну лісову охорону, лісову охорону інших лісокористувачів та власників лісів".
Зазначене свідчить, що власники лісів і постійні лісокористувачі зобов'язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів.
Згідно з п.5 ч.2 ст. 105 ЛК України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів (у тому числі через бездіяльність).
Враховуючи вищезазначені норми законодавства, слід зазначити, що забезпечення охорони та захисту лісів, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів, а в даному випадку Бережанське районне державне агропромислове підприємство "Бережанирайагроліс".
Так, у відповідності до положень Статуту підприємство зобов'язане, зокрема, виконувати норми і вимоги щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки (п. 6.2 Статуту).
Таким чином, у спірних правовідносинах саме на ДП "Бережанирайагроліс" покладено обов'язки із забезпечення охорони, захисту та відтворення лісових насаджень.
Охорона та захист лісових насаджень повинні забезпечуватися самим відповідачем з урахуванням умов ведення лісового господарства та досягати визначеної законодавством мети - упередження незаконного знищення лісів.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 909/976/17, постановах Верховного суду у справах № 927/1096/16, № 909/1111/16, № 920/1293/16, № 917/1261/1-7, № 925/382/17.
Із матеріалів справи слідує, що наказом директора ДП "Бережанирайагроліс" №14 від 06.04.2009 ОСОБА_5 прийнято на роботу на посаду лісника.
Відповідно до наказу директора ДП "Бережанирайагроліс" №34 від 27.12.2019 "Про поділ лісів ДП "Бережанирайагроліс" на обходи" лісника ОСОБА_5 закріплено за кварталами 14, 58, 15, 18, 59, 60.
Згідно із п. п. 1-3 розділу ІІ посадової інструкції лісника ДП "Бережанирайагроліс", затвердженої директором ДП "Бережанирайагроліс" 29.03.2011 лісник зобов'язаний вести охорону лісів і матеріальних цінностей закріплених за обходом і вживати заходів щодо порушень пожежної безпеки, незаконній порубці лісу, випасу худоби, різного роду крадіжок і інших порушень користування лісом і землями держлісфонду; вести контроль за станом, охороною і захистом лісу в межах знаходження обходу, за виконанням термінів і правил полювання, збереженням телефонних ліній, мостів, шлагбаумів, граничних знаків, квартальних стовпів; складати протоколи (акти) на виявлені порушення, затримувати в установленому порядку осіб, винних в лісопорушеннях, вилучати в лісопорушників незаконно придбану лісопродукцію.
Розділом ІІ вказаної посадової інструкції також визначено, що лісник проводить, зокрема, профілактичні заходи по охороні лісів від самовільних рубок, пожеж та інших лісопорушень; складає акти про лісопорушення та накладення штрафів в установленому порядку та своєчасно направляє їх адміністрації підприємства.
Порядок оформлення та обліку матеріалів про адміністративні правопорушення посадовими особами органів лісового господарства регламентується Інструкцією оформлення органами Державного комітету лісового господарства України матеріалів про адміністративні правопорушення, що затверджена наказом Державного комітету лісового господарства України 31.08.2010 № 262 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.09.2010 №863/18158 (надалі - Інструкція).
Згідно з п. 2.5 Інструкції, у разі якщо виявлено факт порушення лісового законодавства, однак особу порушника встановити неможливо (порушник вчинив правопорушення і зник з місця події), посадовою особою органу лісового господарства складається акт огляду місця вчинення порушення лісового законодавства. Складений акт протягом трьох днів з моменту виявлення правопорушення направляється до органу внутрішніх справ за місцем вчинення правопорушення для встановлення особи порушника. Виявлені при цьому незаконно добуті лісові ресурси вилучаються, про що зазначається в акті.
Усупереч викладеному, при виявленні 20.06.2022 незаконної порубки у лісових насадженнях постійного лісокористувача лісником обходу № 4 ДП "Бережанирайагроліс" ОСОБА_5 акт огляду місця вчинення порушення лісового законодавства, у якому б було вказано чи зрізано сухостій, чи сироростучі дерева, не складено.
Більше того, сам факт незаконної порубки 10 дерев породи сосна в кварталі 15 виділі 4 лісових насаджень ДП "Бережанирайагроліс" свідчить, що увесь комплекс заходів щодо збереження таких дерев постійним лісокористувачем не здійснено, незаконну порубку ним не упереджено, тобто обов'язок щодо охорони лісів в повному обсязі ним не виконано.
В свою чергу, підставою для відшкодування збитків є порушення постійним лісокористувачем вимог ст. ст. 19, 64, 86, 105, 107 Лісового кодексу України.
Так, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані забезпечувати охорону та захист лісових насаджень, вживати інших заходів відповідно до законодавства.
Основними вимогами ведення лісового господарства підприємствами, установами, організаціями є здійснення охорони лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень (п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України).
Системний аналіз змісту положень п. 1 ч. 2 ст. 19, п. 5 ст. 64, ч. ч. 1, 5 ст. 86, п. 5 ч. 2 ст. 105 та ст. 107 Лісового кодексу України свідчить про те, що відповідач, як постійний лісокористувач, має нести відповідальність за порушення вимог щодо ведення лісового господарства, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій відповідачу території.
При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі шкоди внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.
Таким чином, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 927/1096/16, від 27.03.2018 у справі №909/1111/16, від 09.08.2018 у справі №909/976/17, від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17, від 19.09.2018 у справі № 925/382/17, від 20.09.2018 у справі № 909/495/17, від 20.12.2018 у справі №924/12/18, від 07.06.2019 у справі № 914/1960/17, від 09.12.2019 у справі №906/1338/18, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, від 24.02.2021 у справі № 906/366/20, від 30.11.2021 № 926/2174/20, від 26.05.2022 № 922/2317/21.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника.
Однак для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи:
1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку дію/бездіяльність, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.
2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо).
3. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
4. Вина особи, що завдала шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Тож визначальним для вирішення спору у справі, що розглядається, є встановлення всієї сукупності елементів складу цивільного правопорушення.
У постанові Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17 визначено, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів, а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев невстановленими особами.
Суд приймає також до уваги висновки Верховного Суду, що відображені у постанові від 24.02.2021 в справі № 906/366/20, де Суд зазначив, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.
Матеріалами справи підтверджується, що БДАП "Бережанирайагроліс" є постійним лісокористувачем обстежуваних лісових ділянок, а тому обов'язок по охороні лісів від незаконних рубок та обов'язок дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів покладено саме на зазначене Підприємство.
У ході досудового розслідування кримінального провадження №12022211050000095 від 01.07.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, з'ясовано, що вказана у довідці від 25.08.2025 інформація є неповною. Так, згідно з протоколом допиту свідка ОСОБА_1 (начальник нижнього складу Бережанського надлісництва філії "Полільський лісовий офіс" ДП "Ліси України") від 09.09.2025 та протоколу огляду від 10.09.2025 встановлено, що на час огляду передані на зберігання колоди є висохлими в силу дії часу (спливу майже 3-х років), однак на час їх поміщення на зберігання такі колоди за загальними візуальними ознаками були сирими, тобто зрізаними з сироростучих дерев.
Окрім того, свідками ОСОБА_1 15.10.2025, ОСОБА_3 20.10.2025 та ОСОБА_2 20.10.2025 викладено свої покази у заявах свідка, у яких також зазначено, що на час огляду передані на зберігання колоди є висохлими в силу дії часу (спливу майже 3-х років), однак на час їх поміщення на зберігання такі колоди за загальними візуальними ознаками були сирими, тобто зрізаними з сироростучих дерев.
У заяві свідка ОСОБА_3 вказано, що ним та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області ОСОБА_2 та ОСОБА_4 наприкінці червня 2022 року на підставі заяви БРДАП "Бережанирайагроліс" здійснено виїзд у квартал 15 виділ 4 лісових насадженнях цього постійного користувача, де виявлено незаконну порубку 10 сироростучих дерев породи сосна. Окрім цього, свідок пояснив, що враховуючи норми постанови КМУ від 23.07.2008 № 665 за замовчуванням встановлено розмір шкоди, заподіяної лісу за незаконне вирубування сироростучих дерев. Відтак, якщо дерево сухостійне, то лише тоді вказується такий його стан.
Аналогічні покази надав у заяві свідка ОСОБА_2 від 20.10.2025. Також цей свідок вказав, що при проведенні огляду місця події від 19.08.2022, у якому він брав участь у якості спеціаліста було виявлено пні незаконно зрубаних саме сироростучих дерев.
При цьому судом враховано висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладені у постанові №910/11122/22 від 12.03.2024, за якими "...доводи скаржника про те, що до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом у господарському судочинстві, Суд відхиляє оскільки, у даному випадку, протокол допиту свідка, як письмовий доказ, було досліджено у сукупності з іншими доказами, наявними у матеріалах справи, що відповідає положенням статті 86 Господарського процесуального кодексу України стосовно оцінки доказів судом."
Зважаючи на цю правову позицію, проаналізувавши дані, котрі відображені у наявних у справі письмових доказах (протоколах огляду місця події від 19.08.2022, 29.11.2022 та 10.09.2025, польовій переліковій відомості, розрахунку розміру шкоди, протоколі допиту свідка, а також заявах свідків), суд погоджується із доводами прокурора про те, що усі незаконно зрубані дерева були сироростучими. Натомість, окрім посилань на те, що зрізані дерева були сухостоєм, інших доказів, котрі б вказану обставину підтверджували, відповідач не навів.
У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №909/114/21 зазначено, що встановлення кількості зрубаних пнів, їх діаметру та ознаки має суттєве значення для правильного розрахунку шкоди.
При цьому суд зважає на те, що обміри зрізаних дерев проводилися посадовою особою контролюючого органу із використанням у встановленому порядку повіреного вимірювального приладу, про що зазначено у польовій відомості.
Суд вважає, що фактичні дані, що наведені у перелічених вище письмових доказах дають можливість встановити дійсний розмір шкоди, завданої відповідачем навколишньому природному середовищу як обов'язкової умови для настання відповідальності.
Варто також при цьому зауважити, що розмір шкоди в сумі 42 329,23 грн також зафіксований у висновку експерта №825/22-22 від 24.03.2023 за результатами проведеної судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні №12022211050000095 правильність цих обрахунків підтвердив.
Таким чином, саме лише не проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства контролюючим органом , жодним чином не спростовує факту незаконного вирубування дерев та розміру завданої цим шкоди.
Разом з тим, що суд відзначає, що такий доказ, як акт перевірки Державної екологічної інспекції сам по собі не може бути єдиним чи вичерпним доказом підтвердження правопорушення природоохоронного законодавства. Подані сторонами докази, на підтвердження своїх вимог та заперечень мають бути оцінені судами, як окремо кожен так і в їх сукупності (постанова Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 924/669/2).
В свою чергу, чинне процесуальне законодавство не встановлює заборони можливості використання під час розгляду справи доказів, отриманих в межах інших проваджень.
Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані, як докази у справі, яка переглядається, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи. Аналогічні за змістом висновки сформовані Верховним Судом постанові від 08 листопада 2023 року у справі № 903/255/23.
Отже, дослідивши всі докази в сукупності, суд вважає, що відповідач як лісокористувач, не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустивши самовільну вирубку лісу, та заподіявши цим самим шкоду лісовому фонду України в розмірі 42 239,23 грн.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
При цьому слід зазначити, що інші, долучені до матеріалів справи докази, доводи та заперечення учасників цього спору були ретельно досліджені судом, однак наведених вище висновків вони не спростовують. В свою чергу, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України". Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до п.7 ч.3 ст. 29, п.4 ч. 1 ст.69-1 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України у частині доходів є 30% грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності; джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів є 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
У розумінні п.3 ч.2 ст.2 Бюджетного кодексу України бюджети місцевого самоврядування - бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах), бюджети об'єднаних територіальних громад.
Отже, шкода завдана суб'єктом господарювання зарахуванню до спеціального фонду органу місцевого самоврядування.
У зв'язку із задоволенням позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, відповідно до ст. 129 ГПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Бережанського районного державного агропромислового підприємства "Бережанирайагроліс" (вул. Франка, 2, м. Бережани, Тернопільська область, 47501, ідент. код 36349896) до спеціального фонду місцевого бюджету Нараївської сільської ради (вул. Центральна, 6, с. Нараїв, Тернопільський район, Тернопільська область, 47513, ідент. код 04395047, отримувач Головне управління казначейства у Тернопільській області/тг с. Нараїв, розрахунковий рахунок UA408999980333119331000019753, казначейство України (ЕАП) 899998, призначення платежу - "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності" з подальшим перерозподілом до бюджетів відповідних рівнів) - шкоду в сумі 42 329 (сорок дві тисячі триста двадцять дев'ять) грн 23 коп, завдану порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
3. Стягнути з Бережанського районного державного агропромислового підприємства "Бережанирайагроліс" (вул. Франка, 2, м. Бережани, Тернопільська область, 47501, ідент. код 36349896) на користь Тернопільської обласної прокуратури (вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль, 46001) на р/р UA498201720343190002000004091 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ідентифікаційний код одержувача 02910098, код економічної класифікації видатків бюджету - 2800 - 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп в рахунок повернення сплаченого судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено 03.11.2025.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя О.В. Руденко