Справа № 297/2814/25
про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
03 листопада 2025 року м. Берегове
Слідчий суддя Берегівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , старшого слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Берегівського РВП ГУНП у Закарпатській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12025071060000378 від 21.08.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Берегове, Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні 2 неповнолітніх дітей, непрацюючого, в порядку ст. 89 КК України не судимого,
встановив:
Старший слідчий СВ Берегівського РВП ГУНП у Закарпатській області ОСОБА_4 звернувся з клопотанням до суду, яке погоджено прокурором Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 строком на 60 діб, із визначенням застави у розмірі не менше 330 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 999 240 гривень. У разі визначення застави у сумі, не менше 330 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 999 240 гривень, старший слідчий просить покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені п. п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; 2) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання; 3) без дозволу суду не виїжджати за межі Закарпатської області; 4) утримуватися від спілкування зі свідками сторони обвинувачення в даному кримінальному провадженні; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Обґрунтовуючи клопотання, старший слідчий вказує на те, що ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного переправлення громадянин України через державний кордон в умовах дії правового режиму воєнного стану, достовірно знаючи про заборону виїзду за кордон громадян України чоловічої статті віком від 18 до 60 років, за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами, сприяв шляхом надання вказівок, порад та засобів незаконному переправленню через державний кордон України громадянину України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканцю АДРЕСА_2 , за наступних обставин.
Так, у невстановлений досудовим розслідуванням день ОСОБА_7 в невстановлений слідством час, місці та спосіб домовився з невстановленою досудовим розслідуванням особою про організацію його незаконного переправлення через державний кордон України поза межами пункту пропуску, за грошову винагороду в розмірі 12 000 доларів США та в подальшому керувала його діями, як особою, яка бажає незаконно перетнути державний кордон України та вичікування слушного часу для переправлення через кордон України.
У подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням день, час та місці, у невстановлений слідством спосіб ОСОБА_5 за винагороду погодився на пропозицію невстановленої досудовим розслідуванням особи сприяти у незаконному переправленні ОСОБА_7 через державний кордон України.
Зокрема, 21 серпня 2025 року в невстановлений слідством час за вказівкою
невстановленої досудовим розслідуванням особи ОСОБА_5 на транспортному засобі - квадроциклі марки «BRP», жовто-чорного кольору, без реєстраційного номера, прибув до невстановленого досудовим розслідуванням місця Берегівського району, де на нього вже чекав ОСОБА_7 , здійснив його посадку на пасажирське місце вказаного квадроцикла та разом вирушили в напрямок с. Астей Берегівського району, яке знаходиться в безпосередній близькості до державного кордону України, з метою подальшого їх переправлення через державний кордон.
Після чого, ОСОБА_5 , продовжуючи свій злочинний намір з метою сприяння у незаконному переправленні вказаного громадянина України ОСОБА_7 через державний кордон в умовах дії правового режиму воєнного стану, прибувши з ним на околицю с. Астей Берегівського району, яке в свою чергу знаходиться в безпосередній близькості до державного кордону України, надав вказівку останньому злізти з вказаного квадроцикла та швидко рухатись до державного кордону України, з метою його подальшого незаконного перетину, однак 21 серпня 2025 року о 16:45 год. ОСОБА_7 був викритий та затриманий прикордонним нарядом ІНФОРМАЦІЯ_3 в напрямку 178 прикордонного знаку в 100 метрах від державного кордону.
05 вересня 2025 року слідчим СВ Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 , за погодженням із прокурором Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
05 вересня 2025 року в ході досудового розслідування було допитано в якості свідка дружину підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканку АДРЕСА_1 , яка повідомила про те, що на даний час місце знаходження її чоловіка ОСОБА_5 їй невідоме.
На даний час підозрюваний ОСОБА_5 за місцем свого проживання відсутній, а також його місцезнаходження невідоме, в зв'язку з чим підозрюваний ОСОБА_5 16 вересня 2025 року був оголошений в розшук, про що винесена відповідна постанова.
Вина ОСОБА_5 підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 21.08.2025 року, протоколом огляду місця від 21.08.2025 року, протоколом обшуку від 21.08.2025 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 22.08.2025 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 22.08.2025 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 22.08.2025 року, протоколом пред'явлення свідку ОСОБА_7 речей для впізнання від 22.08.2025 року, протоколом пред'явлення свідку ОСОБА_9 речей для впізнання від 22.08.2025 року, протоколом пред'явлення свідку ОСОБА_10 речей для впізнання від 22.08.2025 року, протоколом огляду предмета від 04.09.2025 року, протоколом огляду фотопастки від 02.09.2025 року та іншими зібраними в ході досудового розслідування доказами.
ОСОБА_5 вчинив умисний злочин, передбачений ч. 3 ст. 332 КК України, який, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 9 років, а в разі доведення його вини в ході судового слідства, останньому загрожує реальна міра покарання у вигляді позбавлення волі.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1. Переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Злочин, який інкримінується ОСОБА_5 є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 9 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Крім цього, за місцем свого проживання підозрюваний ОСОБА_5 відсутній, а також його місцезнаходження невідоме, в зв'язку з чим підозрюваний ОСОБА_5 16 вересня 2025 року був оголошений в розшук, що і є підтвердженням даного ризику, що останній переховується від органу досудового розслідування.
Вищевказана обставина, а також той факт, що Закарпатська область межує з чотирма країнами (Польща, Румунія, Словаччина та Угорщина) дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, поза межами пункту пропуску державного кордону України, а також переховуватись на території України. Крім цього, в ході досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 обізнаний в незаконному перетині через державний кордон, про що свідчить вказаний факт, а тому може переховуватись від органів досудового розслідування, шляхом перетину кордону поза межами пункту пропуску державного кордону України.
2. Незаконно впливати на свідків та інших учасників у кримінальному провадженні.
Підозрюваний ОСОБА_5 з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження може вступати у поза процесуальні відносини із свідками та схиляти їх до зміни даних слідству показів і це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показів або відмови від надання таких.
3. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Знаходячись на волі, підозрюваний ОСОБА_5 може, використовуючи свої зв'язки, координувати дії засобами, які мають можливість впливати на викривлення зазначених даних для кримінального провадження шляхом погрози та тиску на учасників/сторін кримінального провадження, з метою уникнення підозрюваним кримінальної відповідальності, що є способом перешкоджанням досудового розслідування.
Аналогічним чином ОСОБА_5 незаконно впливати на понятих, які брали участь у слідчих діях.
Крім того, ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання.
4. Вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, наявний ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення у сфері недоторканності державних кордонів, отже є підстави вважати, що у підозрюваного ОСОБА_5 є достатньо рішучості для вчинення й інших кримінальних правопорушень.
ОСОБА_5 наразі підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації, який належить до тяжких кримінальних правопорушень, за вчинення яких законом України про кримінальну відповідальність передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років.
Зважаючи на викладене, а також враховуючи те, що ОСОБА_5 усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні тяжкого злочину, яке у свою чергу не може бути іншим ніж позбавлення волі.
Одночасно з тим, слід зауважити, що ОСОБА_5 є особою молодого віку, стан здоров'я якого не перешкоджає утриманню під вартою.
З врахуванням викладеного, в сторони обвинувачення є достатні підстави ініціювання перед слідчим суддею питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Висновки сторони обвинувачення, що інші запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим кримінальним процесуальним законом є не припущенням, а об'єктивною дійсністю.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Враховуючи вимоги ч. 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, - з урахуванням обставин кримінального правопорушення, в якому ОСОБА_5 підозрюється, за ч. 3 ст. 332 КК України - з корисливих мотивів вчинений злочин, сума а також те, що скориставшись ситуацією в Україні, де з 24 лютого 2022 року введений воєнний стан, та виїзд за кордон громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років заборонений, намагався переправити через державний кордон України одного військовозобов?язаного , який повинен був сплати за це суму, яка перевищує 500 000 грн.
Разом з цим, при виконанні судом вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, щодо визначення розміру застави, враховуючи передбачені ч. 4 ст. 182 КПК України обставини, є необхідність визначити останньому заставу у розмірі 330 прожиткових мінімумів для працездатних осіб , що становить 999 240 гривень.
Саме застава у такому розмірі здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав клопотання, зазначив, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, крім того, існують ризики переховування від органу досудового розслідування і суду, незаконного впливу на свідків, вчинення ним іншого кримінального правопорушення. Лише запропонований у клопотанні розмір застави може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Старший слідчий ОСОБА_4 підтримав позицію прокурора.
Захисник ОСОБА_6 заперечила щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просила обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю. Однак, якщо слідчий суддя все ж дійде до висновку про необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тоді просила визначити заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Зазначила, що вказані прокурором ризики недоведені та просила взяти до уваги те, що підозрюваний має міцні соціальні зв'язки, 2 неповнолітніх дітей на утриманні та раніше не судимий.
Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав позицію свого захисника, обіцяв на всі виклики слідчого з'являтись.
Заслухавши думку сторін та перевіривши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Метою і підставою тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
При судовому розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3,4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Зокрема при розгляді клопотання суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з урахуванням конкретних обставин справи.
Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч. 1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Як зазначено в п. 111-112 Рішення ЄСПЛ «Белеветський проти росії» - обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції.
Як зазначено в Рішенні ЄСПЛ "Александер Макаров проти росії" національні органи влади зобов'язані проаналізувати особисті обставини особи докладніше та навести на користь тримання її під вартою конкретні підстави, підкріплені встановленими в судовому засіданні доказами.
Суд, в свою чергу повинен ретельно дослідити наявні докази вказаних ризиків, проаналізувати, дати належну оцінку в кожній конкретній справі. Це узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі «Кобець проти України» зазначив, що «Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (також рішення у справі «Авшар проти Туреччини». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
В той же час згідно із практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, що відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів та передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком до трьох років з конфіскацією майна.
Отже, з метою уникнення такої відповідальності підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду.
При цьому, зазначені в клопотанні ризики, щодо можливості підозрюваного ОСОБА_5 незаконно впливати на свідків та понятих у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий суддя також вважає обґрунтованими.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Слідчий суддя з огляду на вказане вважає необхідним констатувати також особисті обставини життя підозрюваного.
Так, підозрюваний ОСОБА_5 не працює, у порядку ст. 89 КК України не судимий.
З огляду на викладене, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, та те, що інкримінований злочин вчинено в умовах воєнного стану, слідчий суддя вважає, що існує ризик його переховування від органів досудового розслідування та суду, можливість незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення.
У зв'язку з наведеним, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 строком на 60 днів є обґрунтованим.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, ні в клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ні в судовому засіданні прокурором у відповідності до абзацу 5 частини 5 статті 182 КПК України не доведено виключних обставин для визначення слідчим суддею застави у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який передбачений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.
Отже, враховуючи вимоги ч. 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, обставини кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , тобто ч. 3 ст. 332 КК України - з корисливих мотивів вчинений злочин, а також те, що скориставшись ситуацією в Україні, де з 24 лютого 2022 року введений воєнний стан та виїзд за кордон громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років заборонений, а також з урахуванням майнового та сімейного стану підозрюваного, який має на утриманні 2 неповнолітніх дітей, слідчий суддя вважає за необхідне при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень.
При цьому, слідчий суддя вважає, що в разі внесення підозрюваним застави на нього слід покласти обов'язки, передбачені п.п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; 2) не виїжджати за межі Закарпатської області без дозволу слідчого, прокурора та суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання; 4) утримуватися від спілкування із свідками сторони обвинувачення в даному кримінальному провадженні; 5) здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту.
Керуючись ст. ст. 132, 176-178, 182-183,194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя
ухвалив:
Клопотання старшого слідчого СВ Берегівського РВП ГУНП у Закарпатській області ОСОБА_4 , яке погоджено прокурором Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12025071060000378 від 21.08.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Берегове, Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з моменту його затримання.
Строк дії ухвали закінчується 02 січня 2026 року о 08:15 год.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Визначити ОСОБА_5 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ним обов'язків, передбачених КПК України, а саме у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у визначеному розмірі. У разі внесення застави у визначеному розмірі ОСОБА_5 повинен бути звільнений з-під варти. З моменту звільнення ОСОБА_5 з-під варти внаслідок внесення застави, він та заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
У разі звільнення ОСОБА_5 з-під варти внаслідок внесення застави покласти на нього наступні обов'язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; 2) не виїжджати за межі Закарпатської області без дозволу слідчого, прокурора та суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання; 4) утримуватися від спілкування із свідками в даному кримінальному провадженні; 5) здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення .
Слідчий суддя: ОСОБА_11