Номер провадження 1-кп/243/1226/2025
Номер справи 243/9908/25
« 03» листопада 2025 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області, у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
за участю:
- секретаря судового засідання - ОСОБА_2
- прокурора - ОСОБА_3
- обвинуваченого - ОСОБА_4
розглянувши у підготовчому судовому засіданні за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує функціонування електронного судочинства в Україні в залі № 4 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження за № 62025050010010485, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 13 березня 2025 року, яке надійшло з Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону 28 жовтня 2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Чуднів Житомирської області, українця, громадянина України, з повною середньою освітою, не одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, непрацездатних осіб на утримання немає, не є особою з інвалідністю, військовослужбовця військової служби за контрактом для осіб сержантського складу, який проходив військову службу на посаді - головний сержант - командир відділення 1 відділення інженерно -саперного взводу інженерно - саперної роти групи інженерного забезпечення Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, у військовому званні « молодший сержант», Учасник бойових дій, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.407 частина 5 КК України,-
Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», в останній раз Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 січня 2025 року № 26/2025, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15 січня 2025 року № 4220-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб.
Відповідно до витягу із Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від №261 від 17 вересня 2023 року молодшого сержанта ОСОБА_4 призначено на посаду головного сержанта - командира відділення 1 відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення Військової частини НОМЕР_1 .
Таким чином, молодший сержант ОСОБА_4 в розумінні вимог ст. ст. 18, 19, 22, 401, диспозиції ст. 407 КК України є військовослужбовцем, тобто суб'єктом вказаного злочину та останньому було достеменно відомо про несення військової служби у час воєнного стану.
Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Являючись військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період молодший сержант ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.
Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
За приписами статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Проте, молодший сержант ОСОБА_4 достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.
Так, у зв'язку з виконанням завдань за призначенням, пов'язаних із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України Військова частина НОМЕР_1 виконує завдання за призначенням на території Донецької області.
Молодший сержант ОСОБА_4 усвідомлюючи реальну можливість участі у веденні бойових дій, вирішив не виконувати свої обов'язки щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та тимчасово ухилитися від військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 .
Так, молодший сержант ОСОБА_4 з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів, начальників та без поважних причин 27 серпня 2024 року самовільно залишив тимчасове місце дислокації підрозділу Військової частини НОМЕР_1 в районі АДРЕСА_2 та проводив час на власний розсуд, поза межами Військової частини НОМЕР_1 не пов'язуючи його із виконанням обов'язків з військової служби до 28 квітня 2025 року доки самостійно не з'явився до міста Слов'янськ Краматорського району Донецької області, де повідомив про намір далі проходити військову службу, тим самим припинив вчиняти зазначене триваюче кримінальне правопорушення.
Таким чином, молодший сержант ОСОБА_4 за викладених вище обставин
обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення місця служби військовослужбовцем без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
03 листопада 2025 року обвинувачений ОСОБА_4 направив до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області Клопотання про закриття кримінального провадження за № 62025050010010485, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 березня 2025 року по обвинуваченню ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частина 5 статті 407 КК України та звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі статті 401 частина 5 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 свою провину в інкримінованому кримінальному правопорушенні, передбаченому ст. 407 частина 5 КК України, визнав повністю та вказав, що відповідно до витягу із Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від №261 від 17 вересня 2023 року його було призначено на посаду головного сержанта - командира відділення 1 відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення Військової частини НОМЕР_1 . Проте, він достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.
Так, у зв'язку з виконанням завдань за призначенням, пов'язаних із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України Військова частина НОМЕР_1 виконує завдання за призначенням на території Донецької області. Він, усвідомлюючи реальну можливість участі у веденні бойових дій, вирішив не виконувати свої обов'язки щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та тимчасово ухилитися від військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 . Він з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів, начальників та без поважних причин 27 серпня 2024 року самовільно залишив тимчасове місце дислокації підрозділу Військової частини НОМЕР_1 в районі АДРЕСА_2 та проводив час на власний розсуд, поза межами Військової частини НОМЕР_1 не пов'язуючи його із виконанням обов'язків з військової служби до 28 квітня 2025 року доки самостійно не з'явився до міста Слов'янськ Краматорського району Донецької області, де повідомив про намір далі проходити військову службу, тим самим припинив вчиняти зазначене триваюче кримінальне правопорушення.
З урахуванням бажання повернутися до військової служби та виконувати бойові завдання на лінії зіткнення, обвинувачений ОСОБА_4 просив закрити провадження по справі та звільнити його від кримінальної відповідальності.
Прокурор у судовому засіданні не заперечував проти задоволення Клопотання, зазначив, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК України, звільнення особи від кримінальної відповідальності передбачено, якщо особа вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 КК України. Просив суд задовольнити Клопотання.
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, приходить до висновку, що Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження та звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на її основі й повинні відповідати їй.
Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2024, справедливість це одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Суд здійснює розгляд справи з дотриманням принципу справедливості, забезпечуючи об'єктивність, неупередженість та рівність сторін, а також захист прав і законних інтересів учасників провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КПК зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального процесу, серед яких - верховенство права.
07 вересня 2024 року набув чинності Закон України від 20 серпня 2024 року № 3902-IX«Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законів України щодо вдосконалення кримінальної відповідальності за злочини проти встановленого порядку несення або проходження військової служби під час дії воєнного стану».
Указаним Законом, крім іншого, ст. 401 КК доповнено ч. 5 такого змісту: особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
Також цим Законом унесено зміни до КПК, зокрема: абз. 2 ч. 2 ст. 286 та абз. 2 ч. 3 ст. 288 КПК, відповідно до яких у разі наявності підстав для звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 401 КК прокурор або суд повинен також отримати письмову згоду командира (начальника) військової частини про можливість продовження проходження військової служби таким підозрюваним або обвинуваченим, а в разі закриття судом кримінального провадження та звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 401 КК, суд своєю ухвалою зобов'язує після набрання такою ухвалою законної сили невідкладно поновити звільнену особу на військовій службі та звільнену особу не пізніше 72 годин зобов'язує прибути до відповідної військової частини або місця служби для продовження проходження військової служби.
З наведеного вбачається, що ч. 5 ст. 401 КК передбачає як матеріальні умови звільнення особи від кримінальної відповідальності, так і процедурний порядок реалізації такого звільнення. Зокрема, питання щодо застосування цієї норми перебуває у взаємозв'язку з абз. 2 ч. 3 ст. 288 КПК, який регламентує порядок закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Отже, умови та процедура, визначені зазначеними нормами, у сукупності утворюють механізм звільнення військовослужбовця від кримінальної відповідальності.
Однією з умов застосування ч. 5 ст. 401 КК є добровільне звернення особи з клопотанням до слідчого, прокурора або суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини чи до місця служби для продовження проходження військової служби.
Отже, із зазначеної умови вбачається, що законодавець пов'язує можливість звільнення від кримінальної відповідальності з наявністю добровільного волевиявлення особи на продовження військової служби, що свідчить про її готовність виконувати військовий обов'язок і виправити наслідки попередньої протиправної поведінки.
За змістом ч. 2 ст. 314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 4 ст.286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до ч. 1 ст. 286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Як вбачається з ч. 2 ст. 286 КПК України, у разі наявності підстави для звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною п'ятою статті 401 Кримінального кодексу України, прокурор або суд повинен також отримати письмову згоду командира (начальника) військової частини (установи) про можливість продовження проходження військової служби таким підозрюваним або обвинуваченим.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.
Встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду.
У разі наявності підстави для звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною п'ятою статті 401 Кримінального кодексу України, прокурор або суд повинен також отримати письмову згоду командира (начальника) військової частини (установи) про можливість продовження проходження військової служби таким підозрюваним або обвинуваченим.
Аналогічні норми викладені у пункті 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23 грудня 2005 року, відповідно до якого суд зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності, у разі наявності спеціальних обставин, передбачених конкретною нормою закону, якою, у даному випадку, є норма ч. 5 ст. 401 КК України.
Згідно із ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. У разі закриття судом кримінального провадження та звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 401 Кримінального кодексу України, суд своєю ухвалою зобов'язує після набрання такою ухвалою законної сили невідкладно поновити звільнену особу на військовій службі та звільнену особу не пізніше 72 годин зобов'язує прибути до відповідної військової частини або місця служби для продовження проходження військової служби.
24 лютого 2022 року Президентом України було видано Указ №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», який було затверджено Законом України 2102-IX від 24 лютого 2022 року “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні», у відповідності до якого в Україні введено воєнний стан. Також Президентом України було видано Указ № 69/2022 “Про загальну мобілізацію», яким постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався та діє на даний час.
Відповідно до вимог Закону України “Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Частиною 5 ст.401 КК України визначено, що особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
Як встановлено в судовому засіданні, на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який триває на теперішній час.
Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, сержант ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.
Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
За приписами статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Проте, сержант ОСОБА_4 достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.
Так, у зв'язку з виконанням завдань за призначенням, пов'язаних із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України Військова частина НОМЕР_1 виконує завдання за призначенням на території Донецької області.
Молодший сержант ОСОБА_4 усвідомлюючи реальну можливість участі у веденні бойових дій, вирішив не виконувати свої обов'язки щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та тимчасово ухилитися від військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 .
Так, молодший сержант ОСОБА_4 з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів, начальників та без поважних причин 27 серпня 2024 року самовільно залишив тимчасове місце дислокації підрозділу Військової частини НОМЕР_1 в районі АДРЕСА_2 та проводив час на власний розсуд, поза межами Військової частини НОМЕР_1 не пов'язуючи його із виконанням обов'язків з військової служби до 28 квітня 2025 року доки самостійно не з'явився до міста Слов'янськ Краматорського району Донецької області, де повідомив про намір далі проходити військову службу, тим самим припинив вчиняти зазначене триваюче кримінальне правопорушення.
Таким чином, молодший сержант ОСОБА_4 за викладених вище обставин
обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення місця служби військовослужбовцем без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
03 листопада 2025 року обвинувачений ОСОБА_4 направив до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області Клопотання про закриття кримінального провадження за № 62025050010010485, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 березня 2025 року по обвинуваченню ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частина 5 статті 407 КК України та звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі статті 401 частина 5 КК України.
Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі за текстом - Статут) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Згідно зі ст. 65 Конституції України, Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Дії ОСОБА_4 свідчать про реалізацію ним наміру добровільно повернутися на військову службу шляхом продовження її проходження, що за правовою природою відповідає змісту вимоги про добровільне звернення, передбаченої ч. 5 ст. 401 КК.
Отже, суд дійшов висновку, що вимога про добровільність звернення особи з клопотанням у цій справі вважається виконаною, оскільки волевиявлення ОСОБА_4 було реалізоване через його фактичне добровільне звернення до суду з Клопотанням про подальше проходження військової служби.
Також ще однією умовою для застосування ч. 5 ст. 401 КК є наявність письмової згоди командира військової частини на продовження проходження такою особою військової служби.
Стосовно цієї умови, суд зазначає те, що ні вказана стаття, ні статті 286 та 287 КПК не містять вимог щодо конкретної форми письмової згоди командира на продовження проходження особою військової служби (лист, наказ чи розпорядження).
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За приписами ч. 1 ст. 5 КК закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Отже, зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що встановлені судом умови - добровільне звернення ОСОБА_4 з Клопотанням про продовження проходження ним військової служби та наявність письмової згоди командира з урахуванням того, що ОСОБА_4 уперше під час воєнного стану притягнутий до кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК, - дають підстави для його звільнення від кримінальної відповідальності відповідно до ч. 5 ст. 401 КК.
Згідно листа - Письмової згоди командира Військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України № 2255 від 29 квітня 2025 року командиром зазначеної Військової частини надано згоду на продовження проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 Збройних Сил України сержантом ОСОБА_4 у відповідності до вимог частини 5 статті 401 КК України з наступним призначенням на вакантну посаду - сапер інженерно - саперного відділення інженерно -саперного взводу Військової частини НОМЕР_2 , ВОС -16662А, шпк «солдат», штат № 57/140-01.
Враховуючи, що свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 частина 5 КК України визнав повністю, раніше до кримінальної відповідальності за ст.ст. 407, 408 КК України не притягувався, виявив бажання проходити військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 Збройних Сил України, наявна письмова згода командира Військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України на проходження сержантом ОСОБА_4 військової служби ( Лист - Письмова згода №2255 від 29 квітня 2025 року) , суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 на підставі статті 401 частина 5 КК України необхідно звільнити від кримінальної відповідальності за ст. 407 частина 5 КК України, а кримінальне провадження відносно нього закрити
Крім цього, судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 розуміє підстави та наслідки закриття кримінального провадження відповідно до статті 401 частина 5 КК України, звільнення його від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав.
У ч. 2 ст. 24 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці, стосовно яких судом постановлено ухвалу про закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності на підставі, передбаченій частиною п'ятою статті 401 Кримінального кодексу України, зобов'язані невідкладно, але не пізніше трьох діб після набрання такою ухвалою законної сили, прибути до вказаних в ухвалі військових частин (місць проходження військової служби) для продовження проходження військової служби. З дня прибуття до військових частини (місць проходження військової служби), але не пізніше набрання такою ухвалою законної сили, для таких військовослужбовців військова служба та дія контракту продовжуються, поновлюються виплата грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення, пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством України.
З огляду на викладене, оскільки судом встановлена наявність усіх передбачених законом обставин для закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_4 на підставі, передбаченій ч. 5 ст. 401 КК України, суд вважає за необхідне покласти на ОСОБА_4 та командира Військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України відповідні зобов'язання передбачені нормами чинного законодавства.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Речові докази по справі відсутні
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 401 частина 5, 407 частина 5 КК України, ст.ст. 284-286, 288 частина 3, 369-370, 372 КПК України, суд,-
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження за № 62025050010010485, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 13 березня 2025 року по обвинуваченню
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Чуднів Житомирської області, українця, громадянина України, з повною середньою освітою, не одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, непрацездатних осіб на утримання немає, не є особою з інвалідністю, військовослужбовця військової служби за контрактом для осіб сержантського складу, який проходив військову службу на посаді - головний сержант - командир відділення 1 відділення інженерно -саперного взводу інженерно - саперної роти групи інженерного забезпечення Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, у військовому званні « молодший сержант», Учасник бойових дій, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частина 5 статті 407 КК України та звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі статті 401 частина 5 КК України - задовольнити.
Кримінальне провадження за № 62025050010010485, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 13 березня 2025 року по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 407 частина 5 КК України закрити на підставі статті 401 частина 5 Кримінального Кодексу України.
Звільнити ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Чуднів Житомирської області, українця, громадянина України, з повною середньою освітою, не одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, непрацездатних осіб на утримання немає, не є особою з інвалідністю, військовослужбовця військової служби за контрактом для осіб сержантського складу, який проходив військову службу на посаді - головний сержант - командир відділення 1 відділення інженерно -саперного взводу інженерно - саперної роти групи інженерного забезпечення Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, у військовому званні « молодший сержант», Учасник бойових дій, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 частина 5 КК України на підставі статті 401 частина 5 КК України.
Зобов'язати молодшого сержанта ОСОБА_6 невідкладно, але не пізніше 72 годин, після набрання Ухвалою законної сили, прибути до Військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України для продовження проходження військової служби.
Зобов'язати командира Військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України після набрання зазначеною ухвалою суду законної сили невідкладно поновити на військовій службі молодшого сержанта ОСОБА_6 з наступним призначенням на вакантну посаду - сапер інженерно - саперного відділення інженерно -саперного взводу Військової частини НОМЕР_2 , ВОС -16662А, шпк «солдат», штат № 57/140-01.
Захід забезпечення кримінального провадження відповідно до видів, передбачених ст. ст. 131, 176 КПК України не обирався та не застосовувався.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Дніпровського апеляційного суду через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом семи днів з дня її проголошення.
Ухвалу постановлено, складено та підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Головуючий-суддя: ОСОБА_1