Справа № 136/1123/25
провадження № 2/136/392/25
(заочне)
28 жовтня 2025 року м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Присяжного О.І.,
за участі секретаря судового засідання Мельник В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Стислий виклад позицій учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (далі - позивач, кредитодавець) звернулося до суду, через свого представника Балюха Є.О., із вищевказаним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, позичальник), обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 15.07.2023 між позивачем та відповідачем було укладено Кредитний договір № 15.07.2023-100000358 (далі - Договір). Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі - 8 500,00 грн. строком на 42 дні, процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2.1% за 1 (один) день користування кредитом.
Згідно п. 3.1. Договору кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.
Відповідно до п. 4.1. Договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4731-21XX-XXXX-7698.
Відповідно до Договору від 15.07.2023 та квитанції про перерахунок коштів кредитодавцем надано позичальнику кредит у розмірі 8 500,00 грн., а отже, ТОВ "Споживчий центр" свої зобов'язання за Договором виконано в повному обсязі.
В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на дату подання позову утворилась заборгованість у розмірі 15 997,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8 500,00 грн. та по процентам в розмірі 7 497,00 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ "Споживчий центр".
Відповідач у визначений судом строк відзиву на позов не подала.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 18.06.2025 було прийнято до розгляду позов та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач повідомлялася про день та час розгляду справи шляхом направлення ухвали суду та судової повістки за зареєстрованою адресою місця проживання. Згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення та відміток відділення Укрпошти від 27.06.2025, 27.07.2025, 22.08.2025 та 10.10.2025 судові документи вручено особисто.
Будь-які докази по справі, крім поданих позивачем разом із позовною заявою, від учасників справи на адресу суду не надходили.
У поданій до суду позовній заяві представник позивача не заперечував стосовно розгляду справи без участі представника ТОВ "Споживчий центр", проти винесення заочного рішення не заперечує.
Приймаючи до уваги те, що відповідач, будучи належним чином повідомленою, повторно не з'явилася в судове засідання без поважних причин, відзиву на позов не подала, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд ухвалив провести заочний розгляд даної цивільної справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів відповідно до ч. 4 ст. 223, ст.ст. 279, 280 ЦПК України, про що було постановлено ухвалу 28.10.2025.
Ураховуючи те, що сторони в судове засідання не з'явились, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив, що відповідно до погоджених у заявці кредитного договору № 15.07.2023-100000358 від 15.07.2023 та її акцепті умов кредитування (а.с. 17-22), відповідачу надано кредит у розмірі - 8 500,00 грн.; строком на 42 дні; дата повернення кредиту - 25.08.2023; процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2.1% за 1 (один) день користування кредитом; реквізити для належного позивальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику - "4731-21XX-XXXX-7698"; погоджений канал комунікації - фінансовий номер 0966722867.
Кредитний договір підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора "Р939" направленого на мобільний телефон позичальника - НОМЕР_1 .
Аналогічні положення кредитування зазначено у паспорті споживчого кредиту, який також підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора "Р939" направленого на мобільний телефон позичальника - НОМЕР_1 ( зворотна сторона а.с. 22 - а.с. 24).
Відповідно до квитанції про перерахунок коштів позивачем 15.07.2023 перераховано на зазначений відповідачем у заявці картковий рахунок " НОМЕР_2 " - 8 500,00 грн. (а.с. 14), а отже ТОВ "Споживчий центр" свої зобов'язання за Договором виконано в повному обсязі.
З наданого розрахунку заборгованості, яким позивач обґрунтовує свої вимоги (а.с. 12) вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 становить 15 997,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8 500,00 грн. та по процентам в розмірі 7 497,00 грн., яку у добровільному порядку відповідачем не погашено.
Судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов'язань позичальником.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.
Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України "Про електронну комерцію" (далі - Закон) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 підписала кредитний договір, який є предметом цього судового розгляду електронним підписом одноразовим ідентифікатором з метою засвідчення дій згідно з договором, відтак була дотримана презумпція правомірності договору, отож права, набуті за ними сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення таких договорів, підлягають виконанню.
На спростування вказаних обставин відповідачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, тоді як надані позивачем до позову докази відповідають вимогам щодо їх належності та допустимості.
Згідно з вимогами статтей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із статтями 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Приписами абзацу другого частин першої статті 1048 ЦК України визначено, що нарахування процентів може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналізуючи зібрані у справі докази, суд вважає, що вина відповідача щодо порушення умов виконання зобов'язань є доведеною зібраними та дослідженими судом доказами, що додані до матеріалів справи, а тому право кредитора на повернення кредитних коштів, комісії та процентів за їх користування є порушеним.
Згідно статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, про що визначено в статті 209 ЦПК України.
Зі статті 213 ЦПК України слідує, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі надані сторонами.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
Суд звертає увагу, що відповідач повідомлялася в установленому порядку про розгляд цивільної справи, але жодним чином не висловила своєї позиції за вимогами до неї кредитодавця про стягнення кредитної заборгованості, не заперечила наявної заборгованості, укладення договору з позивачем, отримання кредитних коштів, розміру нарахованої заборгованості.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору із відповідачем, оскільки усі умови прямо передбачені у заявці кредитного договору № 15.07.2023-100000358 від 15.07.2023 та паспорті споживчого кредиту, які безпосередньо підписані позичальником, а також доведено порушення (прострочення) відповідачем взятих на себе зобов'язань за таким кредитним договором.
Суд погоджується із розрахунком заборгованості відповідача перед позивачем, оскільки іншого не доведено, а тому вважає, що вимога позивача про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 15 997,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8 500,00 грн. та по процентам в розмірі 7 497,00 грн. ґрунтується на вимогах закону, а відтак за відсутності будь - яких заперечень з боку відповідача, підлягає до задоволення в повному обсязі.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що позов задоволено повністю, понесені позивачем витрати, відповідно до платіжної інструкції № СЦ00015307 від 12.05.2025 в розмірі 2 422,40 грн. (а.с. 2) суд присуджує із відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 13, 141, 258-259, 263-265, 268, 273-279, 280-289 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 15.07.2023-1100000358 від 15.07.2023, у розмірі 15 997 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто сім) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»
(вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, ЄДРПОУ - 37356833);
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ).
Повний текст рішення складено та підписано 03.11.2025.
Суддя Олексій ПРИСЯЖНИЙ