Іменем України
Справа №133/3196/25
28.10.2025 м. Козятин
Козятинський міськрайонний суд Вінницької області
у складі: головуючого судді - Дем'янової Ж.М.,
за участі секретаря судового засідання - Бірюкової Т.П.,
представника позивача - адвоката Дубка С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Козятин у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
Стислий виклад позицій учасників справи.
До Козятинського міськрайонного суду Хмельницької області 25.08.2025 звернувся представник заявника, адвокат Дубок С.М. із указаним адміністративним позовом, в якому просив поновити строк на оскарження, скасувати постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення відно сно ОСОБА_1 , закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування вимог позовної заяви, позивачем зазначається, що 09.06.2025 в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову №1034 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 . Вказаною постановою визначено накласти на ОСОБА_1 штраф у сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
У постанові №1034 зазначено, що 09.06.2025 ОСОБА_1 прибув у супроводі працівників Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв'язку з тим, що перебуває у розшуку в базі розшуку поліції за скоєне правопорушення за ст. 210-1 КУпАп, а саме не явка за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Встановлено, що ОСОБА_1 на визначену дату і час не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , будь-яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність не прибуття у визначений строк не надав.
Вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи.
Всупереч вказаному, зі змісту постанови №1034 від 09.06.2025 неможливо встановити конкретні обставини справи про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 .
Відповідачем не долучено до постанови № 1034 жодних доказів, які б підтверджували той факт, що ОСОБА_1 був належним чином поінформований про надходження чи вручення йому повістки будь-яким способом, чи що він відмовився від отримання такого відправлення, і відповідно, що у нього виник обов'язок з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 за такою повісткою.
Крім того, до 09.06.2025 року ОСОБА_1 перебував на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ОСОБА_3 ). Тобто надсилати йому повістки до 09.06.2025 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 не мав жодних підстав, вказане підтверджується штампом в його військовому квитку.
Також в позовній заяві зазначає, що ОСОБА_1 не отримував будь-якої повістки ні засобами поштового зв'язку ні особисто в руки, не знав та не міг знати про надсилання будь-якої повістки засобами поштового зв'язку, бо сповіщення про надходження такої повістки не надходило від АТ «Укрпошта» йому на номер телефону, а паперове сповіщення не вкладалося йому в поштову скриньку. Крім того, до 09.06.2025 року ОСОБА_1 не перебував у розшуку ТЦК та СП та не був порушником правил військового обліку, що відображалося у його обліковому записі в Резерв+ відсутністю червоної стрічки про розшук та відмітки про порушення правил військового обліку.
ОСОБА_1 до 13.06.2025 року працював водієм міжнародних перевезень та 09.06.2025 року слідував по маршруту перевезення робочим автомобілем.
Однак, 09.06.2025 ОСОБА_1 , під час виконання трудової функції, був зупинений працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 , затриманий та доставлений до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вже після доставки до ІНФОРМАЦІЯ_3 в його обліковому записі в Резерв+ з'явилася відмітка про розшук та порушення правил військового обліку. Також посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_3 , після проходження ОСОБА_1 ВЛК, взяли його на облік військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_6 . Однак навіть після цього жодних відміток про порушення позивачем правил військового обліку в його обліковому записі в Резерв+ не з'явилося.
Вказує, що позивачу не надсилалось та не вручалось сповіщення про дату, час та місце розгляду його справи про адміністративне правопорушення в його присутності 09.06.2025 року постанова №1034 не ухвалювалася, йому під підпис не вручалася.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 не погоджується з постановою №1034 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, вважає її незаконною та необґрунтованою з наведених підстав.
Відповідач відзиву до суду не направив, в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.
Щодо поновлення строків.
Позивач вказує, що постанова №1034 не була складена в двох екземплярах, другий екземпляр не вручався ОСОБА_4 в день її ухвалення 10.06.2025 року. Постанова №1034 не була надіслана ІНФОРМАЦІЯ_5 позивачу на його поштову адресу.
З 13.06.2025 року по теперішній час позивач перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , відповідно він не мав змоги будь-яким чином встановити наявність чи відсутність винесених щодо нього постанов про притягнення до адміністративної відповідальності.
Про наявність постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 №1034 від 09.06.2025 року позивачу стало відомо лише 11.08.2025, коли його дружина за адресою проживання отримала постанову про відкриття виконавчого провадження № 78738269, винесену при примусовому виконанні постанови № 1034 від 09.06.2025 року, що видав ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідно до ст. 1 ст. 120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
У зв'язку з тим, що ІНФОРМАЦІЯ_5 позбавив позивача можливості знати про винесену щодо нього постанову, ознайомитися зі змістом постанови №1034 та отримати екземпляр постанови в день її винесення чи протягом розумного строку після її винесення, прошу суд визнати цю причину пропущення строку на оскарження постанови до суду поважною та поновити його.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 12.09.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у спрощеному провадженні з викликом сторін.
Інші заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, процесуальні дії не вчинялись.
Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, та норми права, які застосував суд і мотиви їх застосування.
Судом встановлено, що постановою про адміністративне правопорушення № 1034 від 09.06.2025 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Суть адміністративного правопорушення полягає у тому, що ОСОБА_1 прибув у супроводі працівників Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв'язку з тим, що перебуває у розшуку в базі розшуку поліції за скоєне правопорушення за ст. 210-1 КУпАп, а саме не явка за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Встановлено, що ОСОБА_1 на визначену дату і час не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , будь-яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність не прибуття у визначений строк не надав.
На підставі вказаного Постановою № № 1034 від 09.06.2025 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП на ОСОБА_1 накладено стягнення, що передбачене санкцією статті, що становить 17 000,00 грн.
Судом встановлено, що у постанові №1034 від 09.06.2025 року не вказано за якою саме повісткою та коли ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , коли та яким саме ТЦК надсилалася вказана повістка засобами поштового зв'язку чи була вручена ОСОБА_1 особисто під підпис.
Доказів щодо отримання ОСОБА_1 повістки (ні засобами поштового зв'язку, ні особисто в руки) відповідачем суду не надано.
Крім того, до 09.06.2025 ОСОБА_1 не перебував у розшуку ТЦК та СП та не був порушником правил військового обліку, що відображалося у його обліковому записі в Резерв+ відсутністю червоної стрічки про розшук та відмітки про порушення правил військового обліку, зазначені обставини підтверджуються дослідженими в суді письмовими доказами.
Також позивачу не надсилалось та не вручалось сповіщення про дату, час та місце розгляду його справи про адміністративне правопорушення в його присутності 09.06.2025 року постанова №1034 не ухвалювалася, йому під підпис не вручалася.
Судом встановлено, що до 09.06.2025 року ОСОБА_1 перебував на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ОСОБА_3 ). Тобто надсилати йому повістки до 09.06.2025 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 не мав жодних підстав, вказане підтверджується штампом в його військовому квитку.
Відповідно до ст.210-1 КпАП України адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 3 ст. 210-1 КпАП України передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до статті 1 Закону України № 389-VІІІ від 12 травня 2015 року «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, що затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введений воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався, і триває на час розгляду справи.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.
Рішень про закінчення особливого періоду на час розгляду справи Президент України не приймав, тобто особливий період діє в Україні з 17.03.2014 року і до теперішнього часу.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
За порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, передбачена адміністративна відповідальність відповідно до частини 3 статті 210-1 КУпАП.
Відповідно Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Кабінет Міністрів України затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до ч. 6 ст. 22 вказаного Закону у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У абз. 2 пп. 10-1 п. 1 Правил військового обліку призовникiв, вiйськовозобов'язаних та резервістів, встановлені у Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, вiйськовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ вiд 30 грудня 2022 № 1487 передбачено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред'являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.
Аналогічне положення закріплено у п. 25 Порядку призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою КМУ № 560 від 16 травня 2024 року.
Пунктом 19 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, вiйськовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ вiд 30 грудня 2022 р. № 1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Згідно ч. 2 ст. 7 та ст. ст. 245, ст. 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, правильного і справедливого її вирішення.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції,у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 на визначену дату і час не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , будь-яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність не прибуття у визначений строк не надав, чим порушив вимоги ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 25 Порядку призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою КМУ № 560 від 16 травня 2024, абз. 3 пп. 10-1 п. 1 додатку 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначених Постановою КМУ № 1487 від 30 грудня 2022 року «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів».
За вказане правопорушення на ОСОБА_1 накладено стягнення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17 000, 00 грн.
Водночас судом встановлено, що постанова про адміністративне правопорушення від 09.06.2025 складена з порушенням вимог ч. 2 ст. 283 КУпАП.
Так, в зазначеній постанові не вказано коли саме (день місце час) ОСОБА_1 не прибув за викликом ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Крім того, постанова складена неуповноваженим органом, так як до 09.06.2025 року ОСОБА_1 перебував на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ОСОБА_3 ). Тобто надсилати йому повістки до 09.06.2025 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 не мав жодних підстав, вказане підтверджується штампом в його військовому квитку.
У зв'язку із викладеним, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а його притягнення до адміністративної відповідальності є незаконним.
Окрім того, суд зазначає, що адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, що згідно змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 09.06.2025 мало місце у ситуації, що розглядається, передбачена ст. 210 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
Частинами 1 та 2 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У справах за позовом фізичної особи щодо оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності на суб'єкта владних повноважень, в силу приписів ст. 77 КАС України, покладається обов'язок доказування правомірності своїх дій у разі, якщо останній заперечує проти позову.
Разом з тим, жодних доказів на підтвердження правомірності своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ознаками вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відповідачем суду не надано.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За загальним правилом судочинства в справах про адміністративні правопорушення, суд може брати до уваги лише ті докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у провадженні, та інших обставин, які мають значення для провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватись «згідно із законом».
У п. 44 рішення по справі «Корнєв та Карпенко проти України» від 30 вересня 2010 року Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
В ситуації, що розглядається судом, відповідачем - суб'єктом владних повноважень, указаний принцип недотримано, а вину ОСОБА_5 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, «поза розумним сумнівом» не доведено.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
На переконання суду, встановлені в ході розгляду справи обставини, у своїй сукупності свідчать про необґрунтованість та незаконність оскаржуваної постанови.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи, що будь-які докази, що підтверджують вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення суду не надані, суд вважає за необхідне позов задовольнити, оскаржувану постанову скасувати.
Отже, керуючись ст. ст. 210, 210-1, 251, 252, 280 КУпАП, керуючись ст. ст. 77, 121, 159, 162, 241-246, 286 КАС України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП № 1034 від 09.06.2025, згідно якої до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн - скасувати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення виготовлено 03.11.2025.
Суддя Жанна ДЕМ'ЯНОВА