Справа № 129/3178/22
Провадження по справі № 2/129/71/2025
"03" листопада 2025 р. Гайсинський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Капуша І.С.
з участю секретаря Іванченко О.В.,
представника позивача - адвоката Човганюк А.М.,
відповідачки ОСОБА_1 ,
представника відповідачки - адвоката Мельника А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Гайсині за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним,
Встановив:
02.12.2022р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , про визнання заповіту недійсним, в якому просив визнати заповіт ОСОБА_3 , що посвідчений секретарем виконкому Чечелівської сільської Ради №11 від 23.02.2018 року, згідно якого на користь ОСОБА_1 , спадкодавець заповів земельну ділянку, площею 1,3186га з кадастровим номером 0520886500:03:03:001:0025, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Чечелівської сільської ради, належна у відповідності до Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ВН №229966, недійсним.
В обґрунтування позову ОСОБА_2 вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_3 , після чого 21.05.2019 року він звернувся до Приватного нотаріуса Гайсинського районного нотаріального округу - Кобилянської Ольги Анатоліївни із заявою про прийняття спадщини та була заведена спадкова справа №128/2019.
21.05.2019 року його рідний брат ОСОБА_4 та його рідна сестра ОСОБА_5 звернулися до Приватного нотаріуса Гайсинського районного нотаріального округу - Кобилянської Ольги Анатоліївни та подали Заяву про відмову від спадщини на його, позивача користь, тому він є єдиним спадкоємцем за законом після смерті батька - ОСОБА_3 .
Зазначив, що до спадкового майна його, ОСОБА_3 батька належить 1/2 частка житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 1,3186га, кадастровий номер 0520886500:03:03:001:0025, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Чечелівської сільської ради, про що на його ім'я було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ВН №229966.
09.08.2019 року позивач звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак постановою нотаріуса Кобилянської О.А. від 09 серпня 2019р. за №706/02-31 йому ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, а тому він звернувся до суду та оскаржив постанову нотаріуса Кобилянської О.А. від 09 серпня 2019р. за №706/02-31.
Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 17.09.2021 року, яке постановою Вінницького апеляційного суду від 12.01.2022р. залишено без змін, у справі №129/3122/19 вимоги позову були задоволені та визнано незаконною відмову приватного нотаріуса Гайсинського районного нотаріального округу Кобилянської Ольги Анатоліївни у вчиненні нотаріальних дій, викладену у формі постанови від 09 серпня 2019 р. № 706/02-31 про відмову ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, в спадковій справі №128/2019.
Зазначив, що під час розгляду справи № 129/3122/19 в суді, на вимогу суду приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Кобилянською Ольгою Анатоліївною було надано до матеріалів цивільної справи копію спадкової справи, при ознайомлені з якою ним було оглянуто також копію заповіту складеного від імені його батька ОСОБА_3 та посвідченого секретарем Чечелівської сільської ради 23.02.2018р. та зареєстровано за №11. Відповідно до заповіту ОСОБА_3 , на його думку, наче б то заповів земельну ділянку площею 1,3186га, яка призначена для ведення особистого селянського господарства та яка розташована на території Чечелівської сільської Ради Гайсинського району Вінницької області за кадастровим номером 0520886500:03:001:0025 та належна ОСОБА_3 у відповідності до Державного акта на право власності на земельну ділянку серія ВН №229966 від 06.05.2005року - ОСОБА_1 , якає сторонньою для спадкодавця особою.
Крім цього, зазначив, що з кінця квітня 2018 року ОСОБА_2 є постраждалим від дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої він втратив праву ногу та був визнаний інвалідом третьої групи, у зв'язку із чим за життя, особливо останнім часом, після ДТП та до смерті батька, ОСОБА_2 часто з ним зустрічався та батько повідомляв йому про наявну у нього земельну ділянку сільськогосподарського призначення, та про своє бажання, щоб після його смерті дана земельна ділянка залишилась йому, оскільки ОСОБА_2 є пожиттєвим інвалідом і це полегшить його життя, а тому, ознайомившись в суді із заповітом посвідченим секретарем виконкому Чечелівської сільської ради №11 від 23.02.2018року, складеного від імені його батька ОСОБА_3 та з урахуванням інформації, яку надав йому батько за життя, він вважає, заповіт посвідчений секретарем виконкому Чечелівської сільської ради №11 від 23.02.2018 року складений від імені ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 недійсним, оскільки складений поза волею заповідача і на оспорюваному заповіті стоїть підпис не ОСОБА_3 , що є достатньою підставою для визнання цього заповіту недійсним.
Позивач вважає, що підпис на заповіті не є підписом спадкодавця, що свідчить про підробку підпису на заповіті, оскільки він відрізняється від дійсного підпису його батька та почерку ОСОБА_3 , а тому складення оспорюваного заповіту не відповідало дійсній волі спадкодавця, що є недодержанням в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. 3 ст. 203 ЦК України, а саме, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а тому відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК є підставою недійсності правочину.
Зазначив, що дійсність підпису спадкодавця буде підтверджено шляхом проведення судової почеркознавчої експертизи.
Ухвалою суду від 07.12.2022 відкрито провадження у цивільній справі та призначено підготовче засідання.
11.01.2023р надійшов відзив на позовну заяву від відповідачки ОСОБА_1 , в якому вона просила відмовити позивачу у задоволенні позову, зазначивши, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження заявлених ним позовних вимог.
04.04.2023р. від представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Човганюк А.М. надійшла позовна заява (про збільшення позовних вимог), в якому остання просила:
- визнати заповіт ОСОБА_3 , що посвідчений секретарем виконкому Чечелівської сільської Ради №11 від 23.02.2018року, згідно якого на користь ОСОБА_1 , нібито заповідано земельну ділянку, площею 1,3186га. з кадастровим номером 0520886500:03:03:001:0025, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Чечелівської сільської ради, належна у відповідності до Державного Акту на право власності на земельну ділянку серія ВН №229966, недійсним.
- визнати свідоцтво про право на спадщину за Заповітом ( р.н.№1731) на право на 5/6 часток земельної ділянки розміром 1,3186 га. в межах згідно з планом, що розташована на території Чечелівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, кадастровий номер земельної ділянки 0520886500:03:001:0025, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної спадкодавцю ОСОБА_3 згідно Державного Акту на право власності на земельну ділянку серія ВН № 229966, виданого Гайсинською районною адміністрацією, Гайсинським районним відділом земельних ресурсів 06 травня 2005року на підставі розпорядження Гайсинської районної державної адміністрації від 11.11.2004року з №451, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010586500043 видане на ім'я відповідача ОСОБА_1 , недійсним.
В обґрунтування збільшених позовних вимог до первісних вимог позову зазначено, що позивач ОСОБА_2 вважає, що оспорюваний заповіт суттєво впливає на його законні права та інтереси, так як він має право на земельну ділянку, площею 1,3186га, яка призначена для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Чечелівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області за кадастровим номером 0520886500:03:001:0025, яка залишилась після смерті його батька - ОСОБА_3 , однак приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області Кобилянською О.А. було заведено спадкову справу № 128/2019, в якій на ім'я відповідачки ОСОБА_1 07.12.2021р. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом (р.н. №1731) на право на 5/6 часток земельної ділянки розміром 1,3186 га. в межах згідно з планом, що розташована на території Чечелівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, кадастровий номер земельної ділянки 0520886500:03:001:0025, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної спадкодавцю ОСОБА_3 згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ВН № 229966, виданого Гайсинською районною адміністрацією, Гайсинським районним відділом земельних ресурсів 06 травня 2005року на підставі розпорядження Гайсинської районної державної адміністрації від 11.11.2004 року з №451, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010586500043.
Таким чином, на підставі недійсного, за його переконанням заповіту посвідченого секретарем Чечелівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області 23 лютого 2018року зареєстрованого в реєстрі за №11 було оформлено право на спадкове майно відповідача ОСОБА_1 , - свідоцтво про право на спадщину за заповітом (р.н.№1731) на право на 5/6 часток земельної ділянки розміром 1,3186 га. в межах згідно з планом, що розташована на території Чечелівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, кадастровий номер земельної ділянки 0520886500:03:001:0025, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної спадкодавцю ОСОБА_3 згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ВН № 229966, виданого Гайсинською районною адміністрацією, Гайсинським районним відділом земельних ресурсів 06 травня 2005року на підставі розпорядження Гайсинської районної державної адміністрації від 11.11.2004року з №451, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010586500043, що видане у відповідності до Заповіту посвідченого секретарем Чечелівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області 23 лютого 2018року зареєстрованого в реєстрі за №11, - є недійсним, а тому має бути скасовано державну реєстрацію даного права.
Ухвалами Гайсинського районного суду Вінницької області від 10.05.2023, 13.09.2023, 14.02.2024, 03.04.2024 за клопотаннями представника позивача витребувані докази:
- у Приватного нотаріуса Гайсинського районного нотаріального округу Кобилянської О.А. оригінал спадкової справи №128/2019 заведеної після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , із оригіналом заповіту, на якому наявний підпис ОСОБА_3 ;
- з Державного нотаріального архіву Вінницької області оригінал (другий примірник) заповіту складеного від імені ОСОБА_3 та посвідченого секретарем Чечелівської сільської ради 23.02.2018р. та зареєстровано за №11 та Журнал реєстрації нотаріальних дій Чечелівської сільської ради за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, де в записі №11 має бути наявний підпис від імені ОСОБА_3 , про отримання нотаріально посвідченого документу;
- із Гайсинського сервісного центру Головного управління ПФУ у Вінницькій області (архівний відділ) пенсійну справу ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- з Гайсинського відділу Державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) оригінали заяв поданих ОСОБА_3 в жовтні - листопаді 2011року з метою реєстрації розірвання шлюбу та отримання свідоцтва про розірвання шлюбу;
- у Товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Зоря Поділля» оригінали договорів оренди земельних ділянок, що укладені між ОСОБА_3 та ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля», починаючи із 2011 року та оригінали заяв, актів прийому-передачі та інших документів, що підписувались ОСОБА_3 ;
- у Державного нотаріуса Гайсинської державної нотаріальної контори оригінал спадкової справи спадкоємцем в якій був ОСОБА_3 , з метою надання експерту на дослідження для проведення судової почеркознавчої експертизи оригіналів, заяв складених та підписаних ОСОБА_3 ;
- із Гайсинського районного суду Вінницької області судову справу №2-a-1302/10;
- у Державного нотаріуса Гайсинської державної нотаріальної контори оригінал спадкової справи після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 24.10.2024 за клопотанням представника позивача у справі призначено судову почеркознавчу експертизу, провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.
Ухвалою суду від 18.02.2025 поновлено провадження у справі у зв'язку з надходженням повідомлення про залишення ухвали без виконання у зв'язку із ненаданням експерту додаткових вільних зразків підпису та почерку спадкодавця ОСОБА_3 (неменше ніж на 15 документах).
Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 27.03.2025 за клопотаннями представника позивача витребувано докази, а саме витребувано у АТ «УКРПОШТА» оригінали відомостей про отримання пенсії громадянином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та який проживав до смерті в АДРЕСА_2 , через Гайсинське відділення поштового зв'язку в період з 01.01.2013 року по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
28.04.2025р. ухвалою суду матеріали цивільної справи із додатками до неї направлено для продовження проведення експертизи на підставі ухвали Гайсинського районного суду Вінницької області від 24.10.2024 р., провадження у справі зупинено до отримання висновку.
03.09.2025 поновлено провадження у справі у зв'язку з надходженням повідомлення про залишення ухвали без виконання у зв'язку із ненаданням експерту додаткових вільних зразків підпису та почерку спадкодавця ОСОБА_3 (неменше ніж на 15 документах).
Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 03.09.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено її розгляд по суті у відкритому судовому засіданні.
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився. Представник позивача - адвокат Човганюк А.М. в судовому засіданні вимоги позову підтримала, просила їх задовільнити.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився. Представник відповідачки - адвокат Мельник А.М. в судовому засіданні проти вимог позову заперечив, просив у його задоволенні відмовити.
Дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
23.02.2018 ОСОБА_3 склав заповіт, відповідно до якого земельну ділянку площею 1,3186га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Чечелівської сільської Ради Гайсинського району Вінницької області за кадастровим номером 0520886500:03:001:0025 належна ОСОБА_3 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серія ВН №229966 від 06.05.2005року - заповів ОСОБА_1 . Заповіт був посвідчений секретарем Чечелівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області Залевською Л.М. 23.02.2018, зареєстрований в реєстрі за № 11. У заповіті зазначено, що заповіт записаний секретарем сільської ради зі слів ОСОБА_3 , заповіт до підписання прочитаний вголос заповідачем ОСОБА_3 і власноручно підписаний ним у присутності секретаря сільської ради. Особу ОСОБА_3 встановлено, дієздатність перевірено. Крім того, в заповіті наявний рукописний запис: "Текст заповіту прочитано мною ОСОБА_3 особисто вголос, його зміст та умови відповідають дійсним моїм намірам. Підпис: ОСОБА_3 ".
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0008193452021 від 25.11.2021р. земельна ділянка площею 1,3186га, для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Чечелівської сільської Ради Гайсинського району Вінницької області за кадастровим номером 0520886500:03:001:0025 належна ОСОБА_3 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серія ВН №229966 від 06.05.2005року.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Виконавчим комітетом Чечелівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі статтями 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до статей 1233, 1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
Право дієздатної фізичної особи на заповіт, як і будь-яке суб'єктивне цивільне право, здійснюється нею вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 та стаття 1234 ЦК України).
Заповіт як остання воля особи стосується її розпоряджень на випадок смерті і покликаний вирішувати важливі для особи питання щодо призначення спадкоємців, позбавлення спадкоємців за законом права спадкування, визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, встановлювати інші розпорядження, які відповідають заповіту та вимогам законодавства про спадкування.
Право на заповіт може бути реалізоване протягом всього життя особи і включає як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і права на їх зміну, скасування.
Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача.
Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов'язковість її виконання.
Юридична природа заповіту ґрунтується на його законодавчому визначенні як особистого розпорядження фізичної особи на випадок смерті (стаття 1233 ЦК України).
Відповідно до частин першої-п'ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).
Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді, коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (ч. 3 ст. 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов'язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимог про визнання правочину недійсним.
Тлумачення статей 215, 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.
Відповідно до положень частин першої-третьої статті 1247ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини.
У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що заповіт як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складення заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Крім того, відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Звертаючись до суду з позовом, представник позивача зазначила, що ОСОБА_3 не мав наміру скласти заповіт на користь відповідачки та висловлював своє бажання щодо успадкування позивачем спадкової земельної ділянки ОСОБА_3 , оскільки ОСОБА_2 є пожиттєвим інвалідом, крім того, представник позивача зазначала, що заповіт є недійсним з підстав того, що ОСОБА_3 його не підписував.
Ухвалою суду від 24.10.2024 за клопотанням представника позивача у справі призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання про те, чи виконаний підпис в заповіті, складеному та посвідченому секретарем виконавчому Чечелівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області 23.02.2018року, та зареєстрованому в реєстрі за №11, померлим ОСОБА_3 чи іншою особою?
Відповідно до повідомлення судового експерта Вінницького відділення КНДІСЕ №2920/2010-4-25/21 від 12.08.2025р. судова почеркознавча експертиза не проведена через ненадання додаткових зразків підпису та почерку ОСОБА_3 (не менше ніж на 15 документах).
Таким чином, у зв'язку з недоведеністю належними доказами, що підпис від імені ОСОБА_3 у оспорюваному заповіті, що посвідчений секретарем виконкому Чечелівської сільської Ради №11 від 23.02.2018 року, згідно якого на користь ОСОБА_1 , спадкодавець заповів земельну ділянку, площею 1,3186га з кадастровим номером 0520886500:03:03:001:0025, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва яка розташована на території Чечелівської сільської ради, належна у відповідності до Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ВН №229966, виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним оспорюваного заповіту, а тому у задоволенні позову ОСОБА_2 слід відмовити.
Судові витрати залишити за сторонами.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК, суд,-
Вирішив:
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним, - через безпідставність.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду.
Суддя: