іменем України
Справа № 126/1070/24
Провадження № 2/126/114/2025
"23" жовтня 2025 р. м. Бершадь
Бершадський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Хмель Р. В.
із секретарем Дончик О. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту непроживання спадкоємця із спадкодавцем та визнання його таким, що не прийняв спадщину,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту непроживання спадкоємця із спадкодавцем та визнання його таким, що не прийняв спадщину.
В обгрунтування поданого позову ОСОБА_1 , зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 , після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, яке ще при житті заповів заявнику ОСОБА_1 .
Крім заявника спадкоємицею першої черги також є дочка померлого відповідачка ОСОБА_2 , яка на день смерті батька була зареєстрована з ним за однією адресою в АДРЕСА_1 . Проте відповідачка з 2008 року за вказаною адресою не проживала, так як виїхала за кордон.
На час відкриття спадщини, будинок в АДРЕСА_1 , не був постійним місцем проживання відповідачки, хоча вона і була зареєстрована у цьому будинку і право її проживання у ньому не обмежувалося. Натомість, з 2008 року відповідачка проживала за іншою адресою, оскільки виїхала за межі України.
У визначений законом строк, відповідачка не звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом.
Як вказує позивач, державна реєстрація ОСОБА_2 в житловому будинку в АДРЕСА_1 , сама по собі не є беззаперечним доказом її постійного проживання на момент смерті батька за цією адресою реєстрації. Тобто, на час відкриття спадщини відповідачка хоч і була зареєстрована за одною адресою зі спадкодавцем, проте фактично не проживала та до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не зверталася, тому в силу статті 1269 ЦК України вважається такою, що не прийняла спадщину.
Підставами звернення позивача до суду є встановлення факту непроживання ОСОБА_2 на день смерті спадкоємця разом з ним за одною адресою на час відкриття спадщини, яку вона у встановлений законодавством строк не прийняла та не відмовилася від прийняття спадщини і не визнання її такою, що не прийняла спадщину позбавляє відповідача його законного права на прийняття спадщини як спадкоємцем за заповітом після смерті батька, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вищевказані обставини стали причиною звернення позивача до суду з даним позовом.
Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 03.05.2024 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 16.10.2025 закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду по суті.
Позивач, ОСОБА_1 , в судове засідання не з'явився, від його представника, адвоката Мазур С.М. надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Відповідачка, ОСОБА_2 , також в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, не заперечує проти задоволення позову.
Ураховуючи вимоги частини першої статті 223 ЦПК України та частини другої статті 247 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників процесу на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Як установлено судом ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .
За життя ОСОБА_3 на випадок своєї смерті вчинив розпорядження, яким усе майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, в тому числі все те, що буде належати йому на день смерті і на він матиме право за законом заповів своєму сину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено копією заповіту 15.01.2020 року.
Згідно довідки №234 від 20.09.2023, виданої Яланецьким старостинським округом, на день смерті ОСОБА_3 , зареєстровані з ним в одному житловому будинку АДРЕСА_1 були: дочка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та онук - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно довідки №260 від 01.11.2023 №260, виданою Яланецьким старостинським округом, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , але фактично на даний час не проживає за вище вказаною адресою.
Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04.06.2025 №88/02-31 , ОСОБА_1 , було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після смерті його батька ОСОБА_3 , оскільки є інший спадкоємець за законом - дочка померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання якої зареєстрована за однією адресою з спадкодавцем. Оскільки ОСОБА_2 , до нотаріуса не з'являється та не надає відомостей про її фактичне місце проживання, не можливо встановити чи має вона на підставі ст. 1241 ЦК України право на обов'язкову частку у спадщині та чи прийняла вона цю часку належним чином.
Також, позивачу, ОСОБА_1 , нотаріусом було надано довідку щодо складу спадкоємців від 04.06.2025 №89/02-14, з якої вбачається, що після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , 21.09.2023 року заведено спадкову справу №71/2023, номер у Спадковому реєстрі:71274171. По вказані спадковій справі спадкоємцем за заповітом є син померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_1 .. Спадкоємиця за законом - дочка спадкодавця, ОСОБА_2 , місце проживання якої зареєстровано за одною адресою з спадкодавцем, до нотаріуса не з'являється та не надає відомостей про її фактичне місце проживання, внаслідок чого не можливо встановити чи має вона на підставі ст. 1241 ЦК України право на обов'язкову частку у спадщині та чи прийняла вона цю часку належним чином.
Згідно Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі за №740382247, після смерті ОСОБА_3 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, було заведено спадкову справу під номером у спадковому реєстрі 71274171.
Звертаючись до суду з позовом, позивач, ОСОБА_1 , зазначає, що позбавлений права реалізувати свої спадкові права та отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті свого батька, оскільки його сестра, ОСОБА_2 зареєстрована за однією адресою з покійним батьком, відтак вважається такою, що прийняла спадщину після смерті батька, як спадкоємиця за законом першої черги. Проте, як стверджує позивач, його сестра ОСОБА_2 з 2008 року фактично не проживає за зареєстрованою адресою, так як виїхала за кордон. На підтвердження вказаних обставин, ОСОБА_1 у якості доказів долучено письмові пояснення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ..
Крім того, за клопотанням представника позивача, адвоката Мазур С.М. ухвалою Бершадського районного суду вінницької області від 27.01.2025 було витребувано у Головного Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію щодо виїзду та в'їзду (перетину державного кордону України) громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в період з 01.01.2008 по 27.01.2025.
На виконання вищевказаної ухвали, на адресу суду надійшла відповідь про не можливість надання запитуваної інформації.
Вирішуючи спір, в межах заявлених вимог,суд виходить з наступного
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином порушуються (зачіпаються) його права та законні інтереси, а суд має - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Об'днаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17).
Згідно зі статтями 1216, 1217, 1218ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).
У частинах першій та другій статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Частиною першою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до частини першої статті 1221ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, склад спадкового майна, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Виходячи зі змісту позову, позивач ОСОБА_1 фактично намагається довести своє право на спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважаючи себе єдиним спадкоємцем після смерті останнього, який прийняв спадщину у встановленому законом порядку. При цьому, існують перешкоди в оформленні спадкових справ у нотаріальному порядку, про що свідчить постанова нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на все спадкове майно.
Так, закон визначає способи захисту цивільного права.
Орієнтовний перелік судових способів захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою статті 16 ЦК України.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року, у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 26 липня 2023 року у справі № 641/3893/20).
Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.
Відповідно до частини першої статті 175ЦПК України позивач викладає свої вимоги щодо предмета позову та їх обґрунтування.
Предмет позову - це конкретна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, заявлена через суд.
Підстава позову - це юридичні факти (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача.
Предметом позову ОСОБА_1 визначив вимогу про встановлення факту непроживання ОСОБА_7 із спадкодавцем на час відкриття спадщини та неприйняття відповідачем спадщини після смерті батька.
Отже, предметом заявлених вимог є встановлення факту, що має юридичне значення, з метою належного оформлення ОСОБА_1 спадщини після смерті батька.
Однак, виходячи зі змісту позовних вимог, позивач фактично намагається довести те, що лише він є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті батька.
Враховуючи викладене, заявлені в цій справі позовні вимоги про встановлення факту непроживання відповідача із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання особи такою, що не прийняла спадщину, не відповідають належному способу захисту.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 квітня 2025 року у справі №305/2221/21 (провадження № 61-3777св24), звернувши увагу на те, що ефективним способом захисту прав позивача є визнання права власності на спадкове майно, однак таких вимог позивачем не заявлено. За таких обставин відсутні підстави для застосування обраного позивачем способу захисту, оскільки він не відновлює будь-яких порушених прав та інтересів позивачки і не узгоджується із положеннями статті 16 ЦК України.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 26 липня 2023 року у справі № 641/3893/20 та від 02 квітня 2025 року у справі № 751/344/23.
Факти, про які позивач просить ухвалити рішення у цій справі щодо непроживання відповідача із спадкодавцем та визнання особи такою, що не прийняла спадщину, підлягають встановленню при розгляді позову про визнання права власності на спадщину.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18).
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою, п'ятою, шостою статті 81ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, оскільки збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду та кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (статті 12,13 ЦПК України), суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог у зв'язку з обранням позивачем неналежного способу захисту.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
У зв'язку з відмовою у задоволенні вимог, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статями 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту непроживання спадкоємця із спадкодавцем та визнання його таким, що не прийняв спадщину відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 30.10.2025.
Суддя Р. В. Хмель