адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
03.11.2025 Справа № 917/1504/25
Суддя Мацко О.С., розглянувши матеріали справи № 917/1504/25
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут», 36022, м. Полтава, вул. Панянки, 65Б, код ЄДРПОУ 42223804,
до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об'єднання «Біополімер», 36008, м. Полтава, вул. Автобазівська, 3, код ЄДРПОУ 24559278,
про стягнення грошових коштів
Ухвалою від 06.08.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті спору.
29.08.2025р. від відповідача надійшо відзив на позовну заяву; ухвалою від 08.09.2025р. суд ухвалив задовольнити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об'єднання «Біополімер» про поновлення пропущеного строку на подання відзиву в справі № 917/1504/25; задовольнити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об'єднання «Біополімер» про встановлення додаткового строку для подання доказу у справі № 917/1504/25; встановити Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об'єднання «Біополімер» строк для подання до суду відповіді Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628 на адвокатський запит представника відповідача щодо подачі електричної енергії (живлення) від електричних мереж Полтавського КАТП-1628 до ТОВ НВО «Біополімер» до 11.09.2025 р. Вказані додаткові докази (лист Полтавського КАТП-1628 від 04.09.2025р. №2352 подано відповідачем до суду разом з клопотанням про приєднання 05.09.2025р., тобто, у встановлений строк).
10.09.2025р. позивач надав суду відповідь на відзив з викладеним у ньому клопотанням про продовження строку на подання відповіді на відзив, оскільки представник позивача перебувала у щорічній відпустці з 01.09.2025р. по 09.09.2025р. Відповідач відреагував на подану відповідь шляхом подання заперечень від 15.09.2025р.( вх.11850). Судом встановлено, що ухвалою про відкриття провадження у справі позивачу надано строк для подання відповіді на відзив - 5 днів з дня його отримання, відтак, строк закінчився 03.09.2025р. Частиною 2 статті 119 ГПК України визначено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Тобто, продовженим на підставі вказаної норми може бути тільки процесуальний строк, який не закінчився; в іншому випадку, процесуальний строк може бути поновлений судом за наявності відповідних для цього підстав. Відтак, клопотання позивача про продовження строку задоволенню не підлягає; з клопотанням про поновлення пропущеного строку позивач до суду не звертався. Відповідно до ст..118 ГПК України, заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Відтак, відповідь на відзив підлягає залишенню без розгляду.
Крім того, позивач просив суд залучити до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача АТ «Полтаваобленерго» (клопотання від 10.09.2025р., вх..№11626). Ухвалою від 15.09.2025р. дана заява залишена без розгляду.
Виклад обставин справи, встановлених судом:
Позивач - ТОВ «Полтаваенергозбут» - є постачальником електричної енергії, яке на підставі ліцензії здійснює постачання електричної енергії споживачам. Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2019р. між сторонами укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №22301519 до об'єкту «Цех» (м.Полтава, вул.Автобазівська, 2/9) на умовах комерційної пропозиції №7 (додаток №2 до Договору).
Розділом 2 Договору визначено, що Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Пунктом 5.1. Договору встановлено, що Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.
Комерційною пропозицією № 7, яка є додатком № 2 до Договору встановлено, що оплата електричної енергії здійснюється Споживачем на умові 100%-ї попередньої оплати замовленого обсягу споживання електричної енергії до 14:00 години 25 числа місяця, що передує розрахунковому періоду у розмірі, який визначається за формулою: ПO = Wзам * 6,00, де Wзам - замовлені Споживачем обсяги споживання на розрахунковий період.
Попередня оплата здійснюється на підставі отриманого у Постачальника рахунку, або самостійно розраховується Споживачем на умовах визначених даною комерційною пропозицією. Оплата здійснюється на рахунок із спеціальним режимом використання, який зазначений у Договорі та/або розрахункових документах Постачальника. Датою здійснення оплати є дата надходження коштів на рахунок Постачальника. Сума переплати/недоплати Споживача, яка виникла внаслідок різниці між здійсненою попередньою оплатою та фактичною вартістю спожитої електричної енергії, визначається після завершення розрахункового місяця. Сума переплати Споживача зараховується в якості оплати наступного розрахункового періоду, або за зверненням Споживача може бути повернена на його поточний рахунок. Сума недоплати підлягає безумовній оплаті Споживачем не пізніше 5-ти робочих днів з дня отримання рахунку.
Споживач отримує рахунок та акт в зручний для нього спосіб: Веб-сервіс «Paperless»,
«М.Е.Dос», «Вчасно», електронною поштою, поштовим зв'язком, в Центрах Обслуговування Споживачів, іншим зручним способом. Оплата рахунка за фактично спожиту електричну енергію має бути здійснена Споживачем протягом 5-ти робочих днів від дня його отримання.
Відповідно до п. 5.6. Договору розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок Постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору. Поточний рахунок Постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни.
Пунктом 6.2. Договору передбачено зобов'язання споживача забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.
Як вказує позивач, в період з 01.07.2024р. по 30.09.2024р. відповідач споживав електричну енергію, а оплату за неї не здійснював, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення 13 239,02 грн основного боргу та нарахованих на підставі ст..625 ЦК України 311,32 грн річних та 1223,16 грн інфляційних.
Також позивач посилається на те, що ним було подано адвокатський запит до АТ «Полтаваобленерго» від 28.07.2025р. щодо обсягів спожитої відповідачем електроенергії за період з 01.07.2024р. по 30.09.2024р. за вказаною вище адресою (арк..справи 28), на що отримано відповідь про фактичні обсяги розподіленої електричної енергії по ТОВ НВО «Біополімер»: липень 2024р. - 820 кВт*год, серпень 2024р. - 820 кВт*год, вересень 2024р. - 407 кВт*год (арк.справи 29).
Відповідач проти позову заперечує, наполягаючи на тому, що постачання електричної енергії здійснювалося ТОВ НВО «Біополімер» через електричні мережі Поолтавського КАТП -1628, а у спірний період (точніше, з лютого 2024р.) відповідач не отримував електричну енергію від позивача у зв'язку з припиненням електропостачання через КАТП -1628. Після припинення електропостачання відповідач не звертався ні до ТОВ «Полтаваенергозбут», ні до АТ'Полтаваобеленрго», ні до КАТП-1628 про відновлення електропостачання у встановленому порядку. Тобто, після відключення у 2024 році через КАТП-1628 електрична енергія до відповідача напряму вже не надходила, що підтверджується відповідним листуванням між відповідачем та Полтавським КАТП-1628, доданим до відзиву на позов. У спірний період (серпень-вересень 2024р.) відповідач отримував електроенергію від ТОВ «РВЗ» (основний споживач) та вчасно сплачував її шляхом оплати на рахунок основного споживача - ТОВ «РВЗ».
При прийнятті рішення суд виходить з наступного:
Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог, суд враховує доводи обох сторін. Так, судом досліджено договір «Про постачання електричної енергії споживачу» №22301519 від 01.01.2019р., а також поданий відповідачем договір №519 від 15.04.2003р.., укладений між ВАТ «Полтаваобленерго» та ТОВ НВО «Біополімер», додатковою угодою від 24.07.2007р. до якого сторонами уло визначено, що в зв'язку з укладенням договору про спільне використання технологічних мереж між ВАТ «Полтаваобленерго» та основним споживачем мереж КАТП -1628 сторони дійшли згоди внести зміни в договір про постачання електричної енергії: точка продажу електричної енергії встановлюється на межі балансової належності мереж основного споживача Власника мереж та субспоживача (п.1 додаткової угоди). Також Додатком №7 до Догвоору №1519 укладено Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, відповідно до якого встановлено. Що споживач отримує електроенергію від ТП-165, а балансова належність джерела живлення -КАТП - 1628.
Тобто, постачання електричної енергії здійснювалося до відповідача через електричні мережі Полтавського КАТП-1628,п ри цьому відповідач доводить, що з лютого 2024р. він не отримує електроенергію від позивача у зв'язку з припиненням електропостачання через КАТП-1628. У підтвердження даного факту відповідач надає суду разом з відзивом на позов листи Полтавського КАТП-1628 від 21.02.2024р. №0650, від 08.04.2024р. №1013 З даного листування вбачається, що відповідача було попереджено керівництвом КАТП-1628 про унеможливлення подальшого живлення від електричних мереж Полтавського КАТП-1628 та необхідність шукати альтернативне джерело живлення.
У поданому до суду відповідачем разом з клопотанням від 05.09.2025р. листі Полтавського КАТП -1628 підтверджено, що подачу електричної енергії від своїх електричних мереж до ТОВ НВО «Біополімер» по вул..Автобазівська,3 у липні-вересні 2024р. Полтавське КАТП-1628 не здійснювало; представниками АТ «Полтаваобленерго» був опломбований високовольтний роз'єднувач у зв'язку з виходом з ладу високовольтного кабелю 6кВ, який живив електричну підстанцію відповідача; наразі він є опломбованим у вимкненому стані.
Крім того, як вказує відповідач, 17.04.2025р. між сторонами по справі було проведено взаєморозрахунки та підписано відповідний Акт звіряння №А322301519, відповідно до якого позивачем станом на 17.04.2024р. не нараховувалася плата за електричну енергію та за відповідачем рахувалася переплата в сумі 157 030,40 грн, яка була повернута відповідачу 24.05.2025р., що підтверджується випискою з рахунку від 24.05.2024р. Отже, як вказує відповідач, між сторонами по справі усі розрахунки були завершені, а постачання електричної енергії - припинено.
Далі, судом встановлено., що у спірний період відповідач (субспоживач) отримував електроенергію від ТОВ «РВЗ» (основний споживач) та здійснював оплату за електричну енергію на рахунок основного споживача, у підтвердження чого відповідач надає відповідні рахунки-фактури та Акт звіряння взаємних розрахунків за 2024р. з ТОВ «РВЗ».
Так, згідно п.1.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов'язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби. При цьому субспоживач , згідно Правил - це споживач, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача. В свою чергу, основний споживач - споживач та/або власник електричних мереж, який не є оператором системи, електричні мережі якого використовуються оператором системи для транспортування електричної енергії іншим споживачам та/або для транспортування електричної енергії в мережі оператора системи.
Відповідн, суд погоджується з відповідачем у тому, що оскільки він як субспоживач у розумінні наведених приписів не має прямого виходу до мереж оператора системи розподілу ТОВ «Полтаваенергозбут», а користується електроенергією, яку отримує основний споживач (ТОВ «РВЗ»), та здійснює оплату (у підтвердження чого надані відповідні докази), позовні вимоги у даній справі є безпідставними. Самі по собі рахунки та Акти, надані позивачем у обґрунтування позову, як правомірно зазначає відповідач, не підтверджують обґрунтованість позовних вимог та факт фактичного споживання електроенергії відповідачем; відповідь на адвокатський запит від 31.07.2025р. №04.32/17632 підтверджує лише дані обліку по об'єкту за адресою, але не встановлює, хто саме (основний споживач чи субспоживач) з зобов'язаною особою.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 Господарського процесуального кодексу України).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44. постанови від 16 лютого 2021 року у справі № 927/645/19.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі вищевикладеного, враховуючи усі обставини справи в сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задовленні позоних вимог в повному обсязі. Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст..ст.129,233-234,238-240 ГПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог- відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України).
Повне рішення складено 03.11.25р.
Суддя Мацко О.С.