65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"03" листопада 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3427/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І., розглянувши без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження
справу № 916/3427/25
за позовом Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 01125672)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік Оіл" (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 8, оф. 33/4, код ЄДРПОУ 14055260)
про стягнення 27 733,54 грн.,
26.08.2025 Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік Оіл", в якій просить суд стягнути з відповідача 27 733,54 грн. - заборгованості, у тому числі: 23 287,05 грн. - суму основної заборгованості, 2 910,39 грн. - пені, 370,41 грн. - 3% річних та 1 165,69 грн. - інфляційних витрат, а також суму судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору про відшкодування (компенсацію) земельного податку №24/10-д/нд від 27.03.2024.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.09.2025 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3427/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз'яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
17.09.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№28955/25), в якому останній заперечує проти доводів позовної заяви та просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на те, що предметом укладеного між сторонами договору є виключно компенсація позивачу земельного податку, сам договір не містить жодного посилання на те, що за ним позивачем надається будь-яка послуга, яка підлягала б оплаті та могла виступати об'єктом оподаткування. При цьому, зазначає, що розділами 1 та 2 договору № 24/10-д/нд від 27.03.2024 по земельним ділянкам визначено розмір відповідної компенсації з чіткою вказівкою без ПДВ.
Вказує, що компенсація земельного податку не визначено ПК України як об'єкт оподаткування, і сама операція за своєю суттю не є послугою.
Стосовно п. 2.13 договору № 24/10-д/нд від 27.03.2024, відповідач вважає, що укладаючи вказаний договір сторони виходили з того, що станом на дату його укладення мало місце обопільне розуміння того, що чинним податковим законодавством не визначено нарахування ПДВ на компенсацію земельного податку, про що свідчать інші положення договору, визначені розділом 2, і, разом з тим, сторони домовились про нарахування та сплату ПДВ на таку компенсацію у випадку, якщо законодавством такий обов'язок буде передбачений у майбутньому.
Крім того, відповідач заперечує проти прийняття актів здачі-прийняття робіт (наданих) послуг зі свого боку, незважаючи на те, що у відповідності до положень договору № 24/10-д/нд від 27.03.2024 такі акти вважаються прийнятими. Вказує, що не скористався правом на письмові заперечення, однак такі заперечення висловлювались на рівні відповідальних бухгалтерів сторін, однак в силу різного тлумачення податкового законодавства це питання не було вирішено.
З огляду на зазначене, відповідач вважає, що ні за договором № 24/10-д/нд від 27.03.2024, ні за законом, в тому числі й за ПК України, у відповідача не виникло зобов'язання щодо відшкодування позивачу нарахованих сум ПДВ на земельний податок, що компенсується в договірному порядку.
Зазначений відзив було подано відповідачем, у строк встановлений ухвалою суду від 01.09.2025, оскільки остання була надіслана та доставлена відповідачу до його електронного кабінету 01.09.2025 року о 21:52, тобто з урахуванням положень ч. 6 ст. 242 ГПК України, останнім днем на подання відзиву був 17.09.2025.
29.09.2025 до суду від позивача надійшли:
- відповідь на відзив (вх.№30123/52), відповідно до якої останній не погоджується із доводами відповідача, викладеними у відзиві та позовну заяву, та вважає правомірним нарахування ПДВ на компенсацію земельного податку.
- клопотання про поновлення процесуального строку на подання відповіді на відзив (вх. №30121/25), відповідно до якої останній просить суд поновити ДП «МТП «Чорноморськ» строк для подання відповіді на відзив по справі № 916/3427/25 та прийняти відповідь на відзив до розгляду, посилаючись на недостатній строк для належної підготовки та формування процесуальної заяви про суті справи, що вимагає взаємодії юридичної служби з іншими структурними підрозділами. При цьому, вказує на скорочення чисельності працівників на юридичній службі підприємства через військову агресія російської федерації та необхідність працівниками постійно залишати свої робочі місця через обстріли та повітряні тривоги.
Розглянувши клопотання позивача про поновлення процесуального строку на подання відповіді на відзив (вх. №30121/25), судом визнано обставини, які викладені у клопотанні позивача такими, що заслуговують на увагу, з огляду на що судом задоволено клопотання позивача та поновлено позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив на підставі ст. 119 ГПК України та долучено відповідь на відзив до матеріалів справи.
Разом з тим, щодо доданих до відповіді на відзив (нових) доказів, суд зауважує наступне.
Згідно п.2 ст. 80 ГПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до ч. 8 ст. 80 ГПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч.1 ст.119 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Враховуючи викладене, суд не приймає додані позивачем до відповіді на відзив докази, а саме: копію листа № 10-13-06/1915 від 03.03.2023, копію податкової консультації №622/6/99-99-15-03-02-15 від 15.02.2018, копію індивідуальної податкової консультації від 05.05.2025, копію статуту ДП «МТП «Чорноморськ», оскільки останні подані з порушенням строку, встановленого ст. 80 ГПК України, та без клопотання про поновлення строку на їх подання.
Згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь - якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.
Таким чином, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні згідно Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
27.03.2024 між Державним підприємством "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістік Оіл" (орендар) укладено договір про відшкодування (компенсацію) земельного податку №24/10-д/нд, за умовами п. 1.1. якого орендар бере на себе зобов'язання по відшкодуванню (компенсації) підприємству частини земельного податку, який підприємство сплачує за наступні земельні ділянки:
- частина земельної ділянки з кадастровим номером: 5110800000:03:001:0426, загальною площею - 22751,00 кв.м., на якій знаходяться об'єкти нерухомості - частина офісних приміщень будівель та споруд митно-складського комплексу (інв. №13083), загальною площею 2558,90 кв.м., критий склад в будівлі та споруди митно-складського комплексу (інв.№13083), загальною площею - 3806,40 кв.м., розташовані за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 30, що обліковуються на балансі ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ", передані орендарю в оренду відповідно до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.05.2021 за обліковим номером Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях: 209840912071 (реєстр. №21/41-д/нд) (далі - договір оренди), в частині площі - 6412,00 кв.м., за яку земельний податок підлягає відшкодуванню орендарем;
- частина земельної ділянки з кадастровим номером: 5110800000:03:001:0238, загальною площею - 6518,00 кв.м., на якій знаходиться об'єкт нерухомості - будівля кам'яного складу, 27-Б, загальною площею - 3452,20 кв.м. (інв. №13107), розташована за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 30-А, що обліковується на балансі ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ", переданий орендарю в оренду відповідно до договору оренди, в частині площі - 3711,00 кв.м., за яку земельний податок підлягає відшкодуванню орендарем.
Відповідно до п. 1.2. договору, загальна площа земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти нерухомості, передані орендарю у строкове платне користування відповідно до договору оренди, складає - 10123,00 кв.м. з урахуванням положень п.п. 1.1. цього договору. Сума відшкодування земельного податку, сплаченого підприємством по 29.02.2024 (включно), складає - 316476,54 грн., без ПДВ, з урахуванням положень п.п. 2.4. цього договору.
Згідно з п. 2.1. договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі користування об'єктом оренди протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяця оренди), коли період, за який розраховується орендарю відшкодування (компенсація) земельного податку, менше календарного місяця (першого та/або останнього місяця оренди), відшкодування (компенсація) земельного податку розраховується у розмірі, пропорційному дням користування об'єктом оренди за відповідний місяць.
Пунктом 2.2. визначено, що розмір земельного податку визначається згідно діючого законодавства України.
Відповідно до 2.3. договору, відшкодування земельного податку здійснюється щомісячно та коригується відповідно до індексу інфляції за поточний рік, у випадку якщо він впливає на розмір нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Підприємство має право в односторонньому порядку змінювати розмір відшкодування (компенсації) земельного податку відповідно до договору у разі змін нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, коефіцієнту індексації, ставок земельного податку та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.
Згідно з п. 2.4. договору, відшкодування (компенсація) орендарем земельного податку починається з дати підписання Акта приймання - передачі майна відповідно до умов договору оренди, в силу узгодженостей, досягнутих між сторонами, викладених в п.п. 4.1. цього договору. Протягом 5-ти календарних днів з дати направлення підприємством рахунку щодо відшкодування (компенсації) земельного податку за відповідну земельну ділянку орендар в повному обсязі проводить оплату компенсації такого земельного податку, а саме: за частину земельної ділянки, зазначеної в п.п. 1.1.1. цього договору, за період з 28.05.2021 по 29.02.2024 (включно), розмір якого складає 194904,64 грн., без ПДВ; за частину земельної ділянки, зазначеної в п.п. 1.1.2. цього договору, за період з 28.05.2021 по 29.02.2024 (включно), розмір якого складає 121571,90 грн., без ПДВ.
Пунктом 2.6. договору передбачено, що компенсація (відшкодування) земельного податку здійснюється орендарем на підставі наданих підприємством рахунків на відшкодування (компенсацію) земельного податку.
Відповідно до пунктів 2.7. та 2.8. договору, підприємство щомісячно, не пізніше 5 календарних днів місяця, наступного за розрахунковим, формує Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунок. Сформовані підприємством рахунок та Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) направляються електронною поштою на електронну адресу орендаря, що зазначена в цьому договорі. Поточні та остаточні розрахунки компенсації земельного податку за даним договором здійснюються орендарем протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання рахунка. Моментом отримання орендарем виставлених рахунків та актів вважається дата їх направлення підприємством на електронну адресу орендаря, зазначену в цьому договорі.
Згідно п. 2.9. договору, орендар зобов'язаний не пізніше третього робочого дня після отримання інформації (рахунку та акту) на свою електронну адресу направити до підприємства свого представника для отримання оригіналів рахунка на оплату та акта здачі-прийняття робіт (надання послуг), та протягом 5-ти діб після отримання повернути підприємству підписаний та засвідчений власною печаткою належний підприємству екземпляр акта або у той самий строк надати вмотивовану письмову відмову. У разі невиконання орендарем зазначених зобов'язань акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) вважається прийнятим ним без зауважень і має силу документа, підписаного орендарем.
Прийом-передача оригіналів актів для підпису та рахунків підприємству здійснюється шляхом передачі уповноваженому представнику орендаря під особистий підпис у реєстрі пред'явлених рахунків. Підтвердження повноважень представника є видане орендарем доручення.
Згідно з п. 2.10. договору, у разі неотримання орендарем акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунку відповідно до п. 2.9 цього договору, акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) та рахунок вважаються врученими належним чином з моменту їх направлення підприємством на електронну адресу орендаря, зазначену в цьому договорі.
Пунктом 2.13. договору визначено, що ПДВ нараховується згідно чинного законодавства України.
Розділом 3 договору передбачені права та обов'язки сторін.
Так, відповідно до п. 3.1 договору, орендар зобов'язаний: вчасно і у повному розмірі оплачувати рахунки підприємства на відшкодування (компенсацію) земельного податку відповідно до умов даного договору (пп. 3.1.1); отримувати та підписувати акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) (пп. 3.1.2).
Згідно, п. 3.4 договору, ДП "МТП "Чорноморськ" має право, зокрема, отримувати відшкодування (компенсацію) земельного податку своєчасно та в повному обсязі (пп. 3.4.1); за порушення строків оплати орендарем стягнути пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, сукупний індекс інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми (пп. 3.4.3).
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та, на підставі ст. 631 Цивільного кодексу України, регламентує положення цього договору до відносин між сторонами, що виникли з 28.05.2021, а саме з дати підписання акту приймання-передачі майна за договором оренди відповідно до ст.796 та ст.797 Цивільного кодексу України, та діє протягом строку дії договору оренди до моменту повернення орендованого майна підприємству згідно акту повернення з оренди майна, що належить до державної власності та/або до моменту припинення підприємством права постійного користування земельними ділянками, на яких розташовані об'єкти нерухомості, передані орендарю у строкове платне користування відповідно до договору оренди (п. 4.1 договору).
Відповідно з п. 5.1., сторони договору несуть відповідальність відповідно до норм чинного законодавства України та відповідно п.п. 3.4.3. цього договору.
Договір підписано між сторонами та скріплено печатками.
Як зазначає позивач, для здійснення відповідачем оплати суми компенсації земельного податку (за період серпень 2024 - липень 2025), останньому були виставлені рахунки на загальну суму 139 722,35 грн. (116 435,30 без ПДВ, 23 287,05 ПДВ), а саме: №Пр/2 866 від 31.08.2024 на суму 10 884,49 грн. (9 070,41 грн без ПДВ, 1 814,08 грн. ПДВ); №Пр/3 204 від 30.09.2024 на суму 10 884,49 грн. (9 070,41 грн без ПДВ, 1 814,08 грн. ПДВ); №Пр/3 635 від 31.10.2024 на суму 10 884,49 грн. (9 070,41 грн без ПДВ, 1 814,08 грн. ПДВ); №Пр/4 003 від 30.11.2024 на суму 10 884,49 грн. (9 070,41 грн без ПДВ, 1 814,08 грн. ПДВ); №Пр/ 4 431 від 31.12.2024 на суму 10 884,49 грн. (9 070,41 грн без ПДВ, 1 814,08 грн. ПДВ); №Пр/417 від 31.01.2025 на суму 12 185,7 грн. (10 154,75 грн без ПДВ, 2 030,95 грн. ПДВ); №Пр/920 від 28.02.2025 на суму 12 185,7 грн. (10 154,75 грн без ПДВ, 2 030,95 грн. ПДВ); №Пр/1 480 від 31.03.2025 на суму 12 185,7 грн. (10 154,75 грн без ПДВ, 2 030,95 грн. ПДВ); №Пр/1 996 від 30.04.2025 на суму 12 185,7 грн. (10 154,75 грн без ПДВ, 2 030,95 грн. ПДВ); №Пр/2 496 від 31.05.2025 на суму 12 185,7 грн. (10 154,75 грн без ПДВ, 2 030,95 грн. ПДВ); №Пр/2 966 від 30.06.2025 на суму 12 185,7 грн. (10 154,75 грн без ПДВ, 2 030,95 грн. ПДВ); №Пр/3 458 від 31.07.2025 на суму 12 185,7 грн. (10 154,75 грн без ПДВ, 2 030,95 грн. ПДВ).
Також, позивачем за зазначений період було складено акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) на загальну суму 139 722,35 грн. (116 435,30 без ПДВ, 23 287,05 ПДВ), які в свою чергу разом з рахунками були надіслані відповідачу на його електронну адресу, зазначену у договорі, та в подальшому засобами поштового зв'язку. При цьому, в матеріалах справи також наявні податкові накладні складені за спірний період.
Проте, позивач зазначає, що ТОВ "Логістік Оіл" сплатило лише частково виставлені рахунки, про що свідчать наявні у матеріалах справи платіжні доручення на загальну суму 116 435,30 грн., а саме: №ЦБ000002287 від 10.09.2024 на суму 9 070,41 грн.; №ЦБ000002480 від 03.10.2024 на суму 9 070,41 грн.; №ЦБ000002954 від 15.11.2024 на суму 9 070,41 грн.; №ЦБ000003227 від 09.12.2024 на суму 9 070,41 грн.; №ЦБ000000096 від 07.01.2025 на суму 10 154,75 грн.; №ЦБ000000617 від 07.02.2025 на суму 10 154,75 грн.; №ЦБ000001038 від 04.03.2025 на суму 10 154,75 грн.; №ЦБ000001731 від 14.04.2025 на суму 10 154,75 грн.; №ЦБ000002120 від 07.05.2025 на суму 10 154,75 грн.; №ЦБ000002519 від 03.06.2025 на суму 10 154,75 грн.; №ЦБ000003392 від 28.07.2025 на суму 10 154,75 грн.; №ЦБ000003567 від 05.08.2025 на суму 10 154,75 грн.
Неповна і несвоєчасна оплата відповідачем виставлених йому рахунків за договором №24/10-д/нд від 27.03.2024 і стала підставою для звернення до Господарського суду Одеської області з даним позовом про стягнення з відповідача 27 733,54 грн. - заборгованості, у тому числі: 23 287,05 грн. - суму основної заборгованості, 2 910,39 грн. - пені, 370,41 грн. - 3% річних та 1 165,69 грн. - інфляційних витрат.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено судом, 27.03.2024 між Державним підприємством "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістік Оіл" (орендар) укладено договір про відшкодування (компенсацію) земельного податку №24/10-д/нд, за умовами п. 1.1. якого орендар бере на себе зобов'язання по відшкодуванню (компенсації) підприємству частини земельного податку, який підприємство сплачує за наступні земельні ділянки:
- частина земельної ділянки з кадастровим номером: 5110800000:03:001:0426, загальною площею - 22751,00 кв.м., на якій знаходяться об'єкти нерухомості - частина офісних приміщень будівель та споруд митно-складського комплексу (інв. №13083), загальною площею 2558,90 кв.м., критий склад в будівлі та споруди митно-складського комплексу (інв.№13083), загальною площею - 3806,40 кв.м., розташовані за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 30, що обліковуються на балансі ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ", передані орендарю в оренду відповідно до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.05.2021 за обліковим номером Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях: 209840912071 (реєстр. №21/41-д/нд) (далі - договір оренди), в частині площі - 6412,00 кв.м., за яку земельний податок підлягає відшкодуванню орендарем;
- частина земельної ділянки з кадастровим номером: 5110800000:03:001:0238, загальною площею - 6518,00 кв.м., на якій знаходиться об'єкт нерухомості - будівля кам'яного складу, 27-Б, загальною площею - 3452,20 кв.м. (інв. №13107), розташована за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 30-А, що обліковується на балансі ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ", переданий орендарю в оренду відповідно до договору оренди, в частині площі - 3711,00 кв.м., за яку земельний податок підлягає відшкодуванню орендарем.
Пунктом 2.6. договору передбачено, що компенсація (відшкодування) земельного податку здійснюється орендарем на підставі наданих підприємством рахунків на відшкодування (компенсацію) земельного податку.
Відповідно до пунктів 2.7. та 2.8. договору, підприємство щомісячно, не пізніше 5 календарних днів місяця, наступного за розрахунковим, формує Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунок. Сформовані підприємством рахунок та Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) направляються електронною поштою на електронну адресу орендаря, що зазначена в цьому договорі. Поточні та остаточні розрахунки компенсації земельного податку за даним договором здійснюються орендарем протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання рахунка. Моментом отримання орендарем виставлених рахунків та актів вважається дата їх направлення підприємством на електронну адресу орендаря, зазначену в цьому договорі.
Судом встановлено, що на виконання умов договору №24/10-д/нд від 27.03.2024 для здійснення відповідачем оплати суми компенсації земельного податку (за період серпень 2024 - липень 2025), останньому були виставлені рахунки на загальну суму 139 722,35 грн. (116 435,30 без ПДВ, 23 287,05 ПДВ), а саме: №Пр/2 866 від 31.08.2024 на суму 10 884,49 грн. (9 070,41 грн без ПДВ, 1 814,08 грн. ПДВ); №Пр/3 204 від 30.09.2024 на суму 10 884,49 грн. (9 070,41 грн без ПДВ, 1 814,08 грн. ПДВ); №Пр/3 635 від 31.10.2024 на суму 10 884,49 грн. (9 070,41 грн без ПДВ, 1 814,08 грн. ПДВ); №Пр/4 003 від 30.11.2024 на суму 10 884,49 грн. (9 070,41 грн без ПДВ, 1 814,08 грн. ПДВ); №Пр/ 4 431 від 31.12.2024 на суму 10 884,49 грн. (9 070,41 грн без ПДВ, 1 814,08 грн. ПДВ); №Пр/417 від 31.01.2025 на суму 12 185,7 грн. (10 154,75 грн без ПДВ, 2 030,95 грн. ПДВ); №Пр/920 від 28.02.2025 на суму 12 185,7 грн. (10 154,75 грн без ПДВ, 2 030,95 грн. ПДВ); №Пр/1 480 від 31.03.2025 на суму 12 185,7 грн. (10 154,75 грн без ПДВ, 2 030,95 грн. ПДВ); №Пр/1 996 від 30.04.2025 на суму 12 185,7 грн. (10 154,75 грн без ПДВ, 2 030,95 грн. ПДВ); №Пр/2 496 від 31.05.2025 на суму 12 185,7 грн. (10 154,75 грн без ПДВ, 2 030,95 грн. ПДВ); №Пр/2966 від 30.06.2025 на суму 12 185,7 грн. (10 154,75 грн без ПДВ, 2 030,95 грн. ПДВ); №Пр/3 458 від 31.07.2025 на суму 12 185,7 грн. (10 154,75 грн без ПДВ, 2 030,95 грн. ПДВ).
Також, позивачем за зазначений період було складено акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) на загальну суму 139 722,35 грн. (116 435,30 без ПДВ, 23 287,05 ПДВ), які в свою чергу разом з рахунками були надіслані відповідачу на його електронну адресу, а саме: №Пр/2 866 від 31.08.2024 - 04.09.2024; №Пр/3 204 від 30.09.2024 - 02.10.2024; №Пр/3 635 від 31.10.2024 - 12.11.2024; №Пр/4 003 від 30.11.2024 - 02.12.2024; №Пр/ 4 431 від 31.12.2024 - 02.01.2025; №Пр/417 від 31.01.2025 - 04.02.2025; №Пр/920 від 28.02.2025 - 03.03.2025; №Пр/1 480 від 31.03.2025 - 01.04.2025; №Пр/1 996 від 30.04.2025 - 30.04.2025; №Пр/2 496 від 31.05.2025 - 02.06.2025; №Пр/2966 від 30.06.2025 - 30.06.2025; №Пр/3 458 від 31.07.2025 - 01.08.2025, та в подальшому засобами поштового зв'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В свою чергу, відповідачем, було сплачено зазначені рахунки на загальну суму 116 435,30 грн., а саме: №ЦБ000002287 від 10.09.2024 на суму 9 070,41 грн.; №ЦБ000002480 від 03.10.2024 на суму 9 070,41 грн.; №ЦБ000002954 від 15.11.2024 на суму 9 070,41 грн.; №ЦБ000003227 від 09.12.2024 на суму 9 070,41 грн.; №ЦБ000000096 від 07.01.2025 на суму 10 154,75 грн.; №ЦБ000000617 від 07.02.2025 на суму 10154,75 грн.; №ЦБ000001038 від 04.03.2025 на суму 10 154,75 грн.; №ЦБ000001731 від 14.04.2025 на суму 10 154,75 грн.; №ЦБ000002120 від 07.05.2025 на суму 10 154,75 грн.; №ЦБ000002519 від 03.06.2025 на суму 10 54,75 грн.; №ЦБ000003392 від 28.07.2025 на суму 10 154,75 грн.; №ЦБ000003567 від 05.08.2025 на суму 10 154,75 грн.
З наведеного слідує, що відповідачем було погашено основну заборгованість в повному обсязі, без врахування ПДВ. Загальна сума несплаченого ПДВ складає 23 287,05 грн. (серпень - грудень 2024 по 1 814,08 грн. та січень - липень 2025 по 2 030,95 грн), на стягненні якої і наполягає позивач.
Щодо нарахування ПДВ на компенсацію земельного податку та виставлення до оплати позивачем відповідних сум, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 9 Податкового кодексу України, до загальнодержавних податків належать зокрема податок на додану вартість.
Справляння податку на додану вартість регулюється розділом V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України (далі - ПК України). Статтею 185 ПК України, яка входить до цього розділу, об'єктом оподаткування ПДВ визначено: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПК Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
Основою для розрахунку ПДВ виступає додана вартість - знов створена вартість підприємством за рахунок його власних факторів виробництва (землі, капіталу, робочої сили, підприємництва тощо).
Додана вартість (Value Added) - це різниця між вартістю продукції, яку випускає підприємство, та вартістю засобів виробництва, які ним використовуються; це вартість, яка додається в процесі виробництва товарів до вартості сировини, матеріалів, палива на кожній стадії руху товарів від виробника до споживача; це вартість послуги, яка надана юридичною особою до закупленої сировини та матеріалів своїми факторами виробництва; це чистий внесок фірми у створення товару.
Згідно з пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Постачання послуг - це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).
Згідно з пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Підпунктом 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю в складі податку на майно належить до місцевих податків та в силу вимог пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Згідно пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, землекористувачі - це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.
Так, у справі №904/4507/18 Велика Палата Верховного Суду погодилась із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції зазначивши, що суд правильно вказав, що позивач безпідставно нарахував на суму компенсації та заявив до стягнення податок на додану вартість, та з урахуванням цього, позовні вимоги в частині орендної плати та інших нарахованих платежів задовольнив частково (постанова від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 21.10.2021 у справі №804/5847/16.
Верховний Суд у постанові від 27.08.2019 у справі №804/5226/16 сформулював правовий висновок про те, що відносини з користування земельною ділянкою (її частиною), належної позивачу на праві постійного користування, які виникли на підставі договорів про компенсацію земельного податку, не мають істотних ознак орендних відносин, зазначених у ст. 6 Закону України "Про оренду землі", тим більше відносин постійного землекористування, а є так званими "зобов'язальними правовідносинами" (користування земельними ділянками без надання відповідного титулу на основі дозволу на використання ділянки). Відтак, правові підстави для включення сум компенсації земельного податку до бази оподаткування ПДВ, визначеної п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, відсутні.
За умовами укладеного між сторонами договору №24/10-д/нд від 27.03.2024 відповідач сплачує позивачу компенсацію в розмірі діючої ставки місцевого земельного податку, пропорційно розміру земельної ділянки. Тобто, відповідач компенсує позивачу плату за землю, законодавчий обов'язок сплати якої покладено на позивача, а не надані йому позивачем будь-які товари чи послуги.
Отже, грошові кошти, які отримуються позивачем у вигляді компенсації понесених витрат зі сплати земельного податку, за своєю економічною сутністю не є оплатою вартості поставлених товарів/послуг і, як наслідок, об'єктом оподаткування ПДВ в розумінні п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України.
Поряд із цим суд зауважує, що статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В п. 3.1.1. договору передбачено, орендар зобов'язаний вчасно і у повному розмірі оплачувати рахунки підприємства на відшкодування (компенсацію) земельного податку відповідно до умов даного договору.
Умовами п. 2.2 сторони визначили, що розмір земельного податку визначається згідно діючого законодавства України. При цьому, згідно п. 2.13 договору, ПДВ нараховується згідно чинного законодавства України.
Водночас, суд звертає увагу що податковим законодавством не визначено грошові кошти з компенсації земельного податку в якості об'єкту оподаткування ПДВ.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про безпідставне включення суми ПДВ до суми відшкодування витрат зі сплати земельного податку, з огляду на що, позовні вимоги про стягнення з відповідача 23 287,05 грн. заборгованості, що складається виключно із суми ПДВ, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Водночас, вимогами п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).
Верховний Суд неодноразово у своїх постановах звертав увагу на те, що з огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми 3% річних, інфляційних втрат та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.
В п. 3.4.3. договору передбачено, що за порушення строків оплати орендарем підприємство має право стягнути пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, сукупний індекс інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов'язано його початок.
Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 ЦК України).
Так, у зв'язку з порушення відповідачем строків оплати по відшкодуванню земельного податку позивачем було нараховано відповідачу пеню по кожному рахунку як на всю суму з ПДВ , так і окремо на ПДВ за певні періоди.
Разом з тим, оскільки судом було встановлено про безпідставне включення суми ПДВ до суми відшкодування витрат зі сплати земельного податку, суд з урахуванням дати вручення рахунку та здійсненої відповідачем оплати, а також положень ст. 253, 254 ЦКУ України, здійснив власний розрахунок пені за рахунками, по яких мало місце прострочення строків оплати: №Пр/2 866 від 31.08.2024, №Пр/1 480 від 31.03.2025, №Пр/1 996 від 30.04.2025, №Пр/2966 від 30.06.2025. При цьому останні нараховані на суму основної заборгованості без ПДВ (9070,41 грн. та 10 154,75 грн).
Сума заборгованості (грн)Період нарахуванняРозмір облікової ставки НБУСума пені (грн)
9070,4110.09.202413,006,44
10 154,7508.04.2025 - 14.04.202515,5060,37
10 154,7506.05.2025 - 07.05.202515,5017,25
10 154,7508.07.2025 - 28.07.202515,50181,12
Всього 265,18
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сума заборгованості (грн)Період нарахуванняІндекс інфляціїСума 3% річних (грн)Інфляційне збільшення (грн)
9 070,4110.09.2024 1.000000000,74 0
10 154,7508.04.2025 - 14.04.20251.000000005,840
10 154,7506.05.2025 - 07.05.20251.000000001,670
10 154,7508.07.2025 - 28.07.202599,8017,53-
Всього 25,780
З урахуванням зазначеного, судом також здійснено власні розрахунки 3% річних та інфляційних витрат.
Таким чином, належними до стягнення є 265,18 грн. - пені та 25,78 грн. - 3% річних.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд вважає за доцільне частково задовольнити позовні вимоги зі стягненням з відповідача на користь позивача 232,86 грн. - пені та 22,53 грн. - 3% річних
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, судові витраті щодо сплати судового збору, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік Оіл" (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 8, оф. 33/4, код ЄДРПОУ 14055260) на користь Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 01125672) 265 (двісті шістдесят п'ять) грн. 18 коп. - пені, 25 (двадцять п'ять) грн. 78 коп. - 3 % річних та 25 (двадцять п'ять) грн. 41 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно - західного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Ю.І. Мостепаненко