65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"15" жовтня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4122/24(916/2461/25)
Господарський суд Одеської області у складі судді Шаратова Ю.А.
при секретарі судового засідання Кастровій М.С.
розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» (65048, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 36, офіс 308, код ЄДРПОУ 42251700)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Бондарев Роман Володимирович (65048, м. Одеса, вул. Пушкінська, 36, оф. 313, РНОКПП НОМЕР_2 )
про витребування майна з чужого незаконного володіння
Представники:
Від позивача - Ошарін Д.С. (ордер від 23.07.2024 серія ВН № 1282861);
Від відповідача - Башук Д.С. (ордер від 26.12.2024 серія АР № 1214481);
Від третьої особи - ОСОБА_2 (особисто).
Зміст позовних вимог. Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії.
ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» (далі - Відповідач, ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС») в якому просила суд:
- витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ «Консалт Солюшенс» (65048, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 36, офіс 308, код ЄДРПОУ 42251700) на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт (id картка) № НОМЕР_3 , запис № 19670708-04123, виданий 23.07.2018, орган, що видав 5114, адреса АДРЕСА_1 ) об'єкт нерухомості, а саме: квартиру загальною площею 29 кв.м., житлова площа (кв.м): 11.5 за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою суду від 27.06.2025 позовну заяву ОСОБА_1 - залишено без руху. Запропоновано ОСОБА_1 усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки, а саме сплатити суму судового збору за подання позовної заяви у розмірі 11 066,72 грн. в десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Роз'яснено ОСОБА_1 , що при невиконанні вимог даної ухвали, позовна заява вважається неподаною та повертається заявнику.
08.07.2025 на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків від 07.07.2025 (вх. № 21523/25) в якій просив суд звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі статті 8 Закону України «Про судовий збір».
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.08.2025 звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору. Прийнято позовну заву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати її за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 01.09.2025.
Також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Романа Володимировича.
22.08.2025 ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» подано Відзив на позовну заяву (вхід. № 26249/25).
26.08.2025 третьою особою - приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Бондаревим Р.В. подано Пояснення (вхід. № 26477/25).
Протокольною ухвалою від 01.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.09.2025.
Судове засідання призначене на 17.09.2025 не відбулося у зв'язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному, про що складено відповідну довідку.
Засідання суду призначено на 15.10.2025.
15.10.2025 проголошено скорочене рішення (вступна та резолютивна частини).
Заяви по суті. Пояснення та аргументи учасників справи.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Позовні вимоги, із посиланням на статті 15, 16, 387, 388 Цивільного кодексу України, частину першу статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, обґрунтовані порушенням права власності Позивача на об'єкт нерухомості - квартиру.
Позивач вказує, що їй на праві власності належіть об'єкт нерухомості - квартира, загальною площею 29 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 зазначає, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеса від 08.08.2023 у справі № 521/8472/23 з неї, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стягнуто солідарно на користь ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» грошову суму в розмірі 20 460,20 доларів США, що еквівалентно 748 200,86 грн. А також в рівних частинах суму сплаченого судового збору в розмірі 11 223,01 грн.
На виконання вказаного рішення Малиновським районним судом м. Одеса видано виконавчий лист від 29.02.2024 № 521/8472/23, який в подальшому пред'явлено стягувачем до виконання. А приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Бондаревим Романом Володимировичем Постановою від 12.03.2024 відкрито виконавче провадження ВП № 74430170.
Позивач зазначає, що після нереалізації на третьому електронному аукціоні належної їй квартири стягувач - ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» звернулось до приватного виконавця Бондарева Р.В. з заявою про залишення за собою нереалізованого майна.
23.09.2024 приватним виконавцем Бондаревим Р.В. винесено постанову та складено акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу.
А 24.09.2024 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапським А.Е. видано свідоцтво № 2049, яким посвідчено право власності ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» на спірне нерухоме майно.
ОСОБА_1 наголошує, що станом на момент початку процедури продажу об'єкта нерухомості на прилюдних торгах, їй на праві власності належали: 1) квартира, загальною площею 29 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 ; 2) земельна ділянка, кадастровий номер: 5122786400:01:001:0801, площею 0,1 га; 3) земельна ділянка, кадастровий номер: 5122786400:01:001:0802, площею 0,1 га.
Тобто, Позивач володів на праві власності єдиним житлом - спірною квартирою та двома земельними ділянками, які є заставою за кредитом, правонаступником за яким є відповідач - ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС».
А тому, на думку ОСОБА_1 , відповідно до норм частини першої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, в першу чергу стягнення повинно бути звернуто на наведені окремі від будинку земельні ділянки, і лише в останню чергу на квартиру, в якій фактично проживає боржник.
Позивач вважає, що приватний виконавець в порушення норм частини першої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII здійснив продаж належної їй квартири, яка є єдиним місцем проживання боржника. А ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС», яке є стягувачем у виконавчому провадженні, в повному обсязі володіло даними про те, що спірна квартира є єдиним місцем проживання боржника та в неї є інше нерухоме майно, за рахунок якого необхідно було погашати свої вимоги, а тому не може вважатись добросовісним набувачем спірного майна.
Представник відповідача - ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні.
У Відзиві від 22.08.2025 (вхід. № 26249/25) ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» просило відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідач наголошує на відсутності правових підстав для витребування в нього як добросовісного набувача спірного майна.
ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» посилається норми частини другої статті 388 Цивільного кодексу України, в редакції, яка діяла на момент набуття ним права власності на спірне майно, відповідно до яких, майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Також, Відповідач звертає увагу на те, що на момент звернення ОСОБА_1 із позовом, до частини другої статті 388 Цивільного кодексу України було внесено зміни Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту добросовісного набувача» від 12.03.2025 № 4292-IX, який набрав чинності 09.04.2025. Відповідно до яких, майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо: 1) воно було продане або передане у власність у порядку, встановленому для виконання судових рішень; 2) воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.
Тобто, за твердженням Відповідача законодавцем було надано додаткові гарантії добросовісному набувачу, в тому числі, який приймає собі у власність майно, яке не було реалізоване з торгів в процесі примусового виконання судових рішень.
ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» наголошує, що відповідно до норм частини другої статті 388 Цивільного кодексу України національний правопорядок закріплює широкий віндикаційний імунітет - майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Відповідач зазначає, що він набув право власності на спірну квартиру в ході проведення процедури реалізації арештованого майна в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
А саме, в рамках відкритого виконавчого провадження ВП 74430170, з примусового виконання виконавчого листа за рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 08.08.2023 у справі № 521/8472/23 щодо стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» заборгованості в розмірі 748 200,86 грн. було звернуто стягнення на спірну квартиру.
У зв'язку з тим, що нерухоме майно не було реалізовано на третіх торгах, Відповідач як стягувач, користуючись правом, передбаченим статтею 61 Закону України «Про виконавче провадження» придбав його за ціною третіх торгів. А приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Бондаревим Р.В. 23.09.2024 було видано акт про передачу майна стягувану у рахунок погашення боргу.
Отже, ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» вважає, що є добросовісним набувачем спірного майна, придбаного в порядку виконання судових рішень, а тому, відсутні правові підстави для його витребування.
Відповідач заперечує проти доводу Позивача про порушення приватним виконавцем черговості звернення стягнення на майно, встановленої частиною першою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII.
При цьому, зазначає, що відповідно до частин другої, п'ятої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.
А згідно із частиною сьомою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, у разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов'язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.
Відповідач наголошує, що заборгованість ОСОБА_1 , яка підлягає стягненню за виконавчим документом становить 748 200,86 грн., що значно перевищує 160 000,00 грн. - суму 20 розмірів мінімальної заробітної плати (20 Х 8 000 = 160 000,00). А відтак, у даному випадку, може бути здійснено звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло.
ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» вказує, що відповідно до пункту 5-2 розділу VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 № 898-IV, в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону.
А згідно із пунктом 11 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 № 1734-VIII, споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідач зазначає, що між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Надра» (попередній кредитор) було укладено Кредитний договір від 05.12.2007 № 05/12/2007/840-К/1167 за яким боржнику було надано 153 169,99 доларів США для проведення розрахунків по договору купівлі-продажу від 05.12.2007, укладеному між позичальником та ОСОБА_5 , згідно із яким позичальник придбає у власності нерухоме майно: 1) земельна ділянка, кадастровий номер 5122786400:01:001:0801, площею 0.1 га; 2) земельна ділянка, кадастровий номер 5122786400:01:001:0802, площею 0.1 га.
Вказані земельні ділянки були передані попередньому кредитору в забезпечення належного виконання умов кредитного договору, відповідно до Іпотечного договору від 05.12.2007, посвідченого приватним нотаріусом Комінтернівського нотаріального округу Одеської області Орзіх Ю.Г., за реєстр № 760.
Отже, наведені земельні ділянки, які належать фізичній особі - ОСОБА_1 , є предметом іпотеки за споживчим кредитом, а тому, звернення стягнення на них у період дії в Україні воєнного стану прямо заборонено нормами пункту 5-2 розділу VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 № 898-IV.
А тому, за твердженням Відповідача, єдиним майном ОСОБА_1 , на яке можливо було звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості була спірна квартира.
Окремо, Відповідач наголошує, що дії приватного виконавця Бондарева Р.В. щодо звернення стягнення на спірне майно повинні презюмуватись як правомірні, оскільки ОСОБА_1 жодних скарг на дії чи рішення виконавця не подавала. При цьому достеменно знала про всі винесенні постанови в рамках виконавчого провадження, оскільки ознайомлювалась з матеріалами виконавчого провадження.
Третя особа - приватний виконавець Бондарев Р.В. у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову.
У Поясненнях від 26.08.2025 (вхід. № 26477/25) приватний виконавець заперечує проти доводу Позивача про порушення ним черговості звернення стягнення на майно, встановленої частиною першою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII.
При цьому зазначає, що в силу приписів пункту 5-2 розділу VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 № 898-IV та факту наявності на праві власності боржника нерухомого майна, відмінного від предмету іпотеки, звернення стягнення на земельні ділянки, що перебувають в іпотеці ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС», в період воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення, але в будь якому випадку до звернення стягнення на інше майно боржника, є неможливим.
Окрім того, приватний виконавець вказує, що боржником ОСОБА_1 були надані пояснення від 22.03.2024 (вх. № 288), за змістом яких в яких вбачаються наступні висновки:
- боржник задекларувала заробітну плату 7 000 гривень щомісячно і свою квартиру, що є предметом спору; інше майно задекларовано не було;
- відомості про земельні ділянки, що перебувають в іпотеці ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС», боржником від приватного виконавця було приховано;
- на пряме питання виконавця боржник відмовилась скористатися своїм правом, встановленим ч.5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», не запропонувала до звернення стягнення жодне майно, в тому числі і земельні ділянки, що перебувають в іпотеці ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС»;
- боржник повідомила, що вживати заходи з виконання судового рішення самостійно їй не дозволяє матеріальне становище;
- боржник повідомила виконавця про те, що цільове призначення кредиту фактично є споживчим (не пов'язаним з підприємницькою діяльністю).
Також третя особа наголошує, що презумпція правомірності дій приватного виконавця є неспростованою. Адже, отримавши 30.09.2024 Постанову про передачу майна в рахунок майна стягувану у рахунок погашення боргу від 23.09.2025 та Акт про передачу майна стягувану у рахунок погашення боргу від 23.09.2025, боржник ОСОБА_1 , вважаючи що її права є порушеними приватним виконавцем, не звернулась в десятиденний строк зі скаргою на дії (рішення) приватного виконавця, які по цей час не є оскарженими. А провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 відкрито 07.11.2024 - значно пізніше, ніж сплив строк на оскарження дій приватного виконавця.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представників Позивача, Відповідача та третю особу, суд
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеса від 08.08.2023 у справі № 521/8472/23 з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стягнуто солідарно на користь ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» грошову суму в розмірі 20 460,20 доларів США, що еквівалентно 748 200,86 грн. А також в рівних частинах суму сплаченого судового збору в розмірі 11 223,01 грн.
На виконання вказаного рішення Малиновським районним судом м. Одеса видано виконавчий лист від 29.02.2024 № 521/8472/23.
12.03.2024 стягувач ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» звернулось до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Р.В. із Заявою про примусове виконання рішення від 11.03.2024 № Л-01 щодо боржника ОСОБА_1
12.03.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Бондаревим Р.В. прийнято Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 74430170.
В день відкриття виконавчого провадження, 12.03.2024 на адресу боржника, зазначену у виконавчого документу, приватним виконавцем було направлено рекомендованим поштовим відправленням № 0503821572217 постанову про відкриття виконавчого провадження № 74430170 та іншу кореспонденцією виконавчого провадження, що підтверджується фіскальним чеком та списком згрупованих відправлень.
Поштове відправлення № 0503821572217 отримано боржником особисто 15.03.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (ф.119) № 0590010100153 та роздруковкою перевірки відстеження поштового відправлення.
12.03.2024 постановою про арешт майна боржника накладено арешт на все майно, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення 22 506,22 доларів США та 4434,10 гривень. Того ж дня відомості про обтяження зареєстровано в ДРОРМ та ДРРП.
12.03.2024 постановою про арешт коштів боржника накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на рахунках у банківських установах, у межах суми звернення стягнення 868 279,08 гривень.
12.03.2024 постановою про арешт майна боржника накладено арешт на нерухоме майно боржника, а саме на квартиру: РНОНМ: 607584051101, за адресою: АДРЕСА_2 , у межах суми звернення стягнення 22 506,22 доларів США та 4 434,10 гривень. Того ж дня відомості про обтяження зареєстровано в ДРРП.
20.03.2024 боржник ОСОБА_1 звернулася до приватного виконавця з заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 74430170. Того ж дня ознайомилась з матеріалами виконавчого провадження.
20.03.2024 постановою про визначення поточного рахунку фізичної особи-боржника у банку для здійснення видаткових операції за заявою боржника визначено для боржника поточний рахунок НОМЕР_4 у АТ КБ «Приватбанк».
22.03.2024 постановою про зняття арешту з коштів за заявою боржника знято арешт з банківського рахунку НОМЕР_5 в АТ «Укрсиббанк».
22.03.2024 приватним виконавцем на виконання пункту 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» відібрано пояснення у боржника ОСОБА_1 .
У поясненнях від 22.03.2024 боржник ОСОБА_1 :
- задекларувала заробітну плату 7 000 гривень щомісячно і свою квартиру, що є предметом спору; інше майно задекларовано не було;
- відомості про земельні ділянки, що перебувають в іпотеці ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС», боржником не були повідомлені приватному виконавцю;
- відмовилась скористатися своїм правом, встановленим ч.5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», не запропонувала до звернення стягнення жодне майно, в тому числі і земельні ділянки, що перебувають в іпотеці ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС»;
- повідомила, що вживати заходи з виконання судового рішення самостійно їй не дозволяє матеріальне становище;
- повідомила виконавця про те, що цільове призначення кредиту за договором від 05.12.2007 № 05/12/200/840-К/1167 є покупка земельної ділянки.
Приватним виконавцем вході заходів з розшуку майна боржника виявлено наступне майно:
- квартира за адресою: АДРЕСА_2 , РНОНМ: 607584051101;
- земельна ділянка кадастровий номер 5122786400:01:001:0801 загальною площею 0,1 га, розташована на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області;
- земельна ділянка кадастровий номер 5122786400:01:001:0802 загальною площею 0,1 га, розташована на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.
Земельні ділянки з кадастровими номерами 5122786400:01:001:0801 та 5122786400:01:001:0802 перебувають в іпотеці стягувача ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» (правонаступника ВАТ КБ «Надра») за Іпотечним договором від 05.12.2007, реєстровий № 760, посвідченим приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Орзіх Ю.Г., яким забезпечено виконання зобов'язань боржника за Кредитним договором № 05/12/2007/840-К/1167 від 05.12.2007. Цільове використання кредиту за яким - проведення розрахунків по договору купівлі-продажу від 05.12.2017, укладеному між Позичальником ( ОСОБА_1 ) і ОСОБА_5 за вищенаведені земельні ділянки. Тобто вказане цільове призначення має характер споживчого кредиту.
У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний запис від 12.04.2018 № 25689131 про право власності ОСОБА_1 на квартиру, загальною площею 29 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 607584051101).
Підстава для внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 40597876 від 12.04.2018 приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Ланіної В.І.
Підставою для державної реєстрації зазначено: Договір купівлі-продажу від 12.04.2018 № 943, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ланіною В.І.
Вказана обставина підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 12.03.2024 № 369499625.
27.06.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Бондаревим Р.В. прийнято Постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. Якою описано та арештовано однокімнатну квартиру, що належить боржнику на праві власності, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
28.06.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Бондаревим Р.В. прийнято Постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.
Призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ТОВ Інвестиційно-Консалтингове Бюро «ТРІАДА» для надання звіту щодо ринкової вартості описаного майна, а саме: Однокімнатна квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Руденко Людмилою Вікторівною, РНОКПП НОМЕР_1 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 943, виданий 12.04.2018, видавник: Ланіна В.І., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 607584051101).
ТОВ Інвестиційно-Консалтингове Бюро «ТРІАДА» складено Звіт про незалежну оцінку майна від 02.07.2024. Відповідно до якого, станом на 28.06.2024, ринкова вартість об'єкта нерухомого майна: Однокімнатна квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , становить 737 781,00 грн. (без урахування ПДВ).
Відповідно до Протоколу № 617751 проведення електронного аукціону (торгів) від 07.08.2024 щодо майна: Однокімнатна квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер лота 556293), стартова ціна 737 781,00 грн., торги не відбулись у зв'язку з відсутністю поданих цінових пропозицій.
Як вбачається з Протоколу № 619045 проведення електронного аукціону (торгів) від 28.08.2024 щодо майна: Однокімнатна квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер лота 556293), стартова ціна 627 113,85 грн., торги не відбулись у зв'язку з відсутністю поданих цінових пропозицій.
Згідно із Протоколом № 620391 проведення електронного аукціону від 18.09.2024 щодо майна: Однокімнатна квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер лота 559005), стартова ціна 516 446,70 грн., торги не відбулись у зв'язку з відсутністю поданих цінових пропозицій.
18.09.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Бондаревим Р.В. на адресу стягувача ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» надіслано Повідомлення - пропозиція (в порядку частини шостої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження») вих. № 13123. В якому приватний виконавець запропонував стягувачу вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, а саме: Однокімнатна квартира, загальною площею 29,0 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , за ціною третього електронного аукціону 516 446,70 грн.
20.09.2024 ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» подано приватному виконавцю Заяву про залишення за собою нереалізованого майна від 19.09.2024 № КА/19-09. В якій стягувач, із посиланням на статтю 61 Закону України «Про виконавче провадження», повідомив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно боржника ОСОБА_1 , а саме: Однокімнатна квартира, загальною площею 29,0 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
23.09.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Бондаревим Р.В. прийнято Постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу. Відповідно до якої, передано стягувачу ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» (код ЄДРПОУ 42251700) в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом № 521/8472/23 від 29.02.2024, виданим Малиновським районним судом м. Одеси, наступне майно: Однокімнатна квартира, загальною площею 29,0 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 607584051101) на загальну суму 516 446,70 грн., що належала боржнику ОСОБА_1 .
На підставі Постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 23.09.2024 ВП № 74430170 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Бондаревим Р.В. складено Акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 23.09.2024.
24.09.2024 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапським А.Е. видано Свідоцтво (зареєстроване в реєстрі за № 2049). Яким, відповідно до статі 61 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі Акта про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, складеного Бондаревим Р.В., приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області 23 вересня 2024 року, посвідчено, що Товариству з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» (код ЄДРПОУ 42251700) належить на праві власності майно, що складається з: однокімнатної квартири під АДРЕСА_3 , загальною площею 29,0 кв.м., житловою площею 11,5 кв.м., реєстраційний номер 607584051101, оскільки майно не реалізовано / торги не відбулися і стягувач ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» виявив бажання залишити за собою непродане майно, що раніше належало Руденко Людмилі Вікторівні на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Ланіною В.І., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 12.04.2018, за реєстровим № 943, право власності зареєстроване Ланіною В.І., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 12.04.2018, номер відомостей про речове право: 25689131.
24.09.2024 державним реєстратором - приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапським А.Е. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 56802165 про право приватної власності ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 607584051101) квартира, загальною площею 29,0 кв.м., житловою площею 11,5 кв.м., що складається з однієї житлової кімнати та розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Ця обставина підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав від 24.09.2024 № 396240845.
Підстава для внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 75197820 від 24.09.2024 приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чапського А.Е.
Підставою для державної реєстрації зазначено: Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися від 24.09.2024 № 2049 видане приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапським А.Е.
30.09.2024 боржником отримано поштове відправлення № 0504057579127, яким було направлено Постанову про передачу майна в рахунок майна стягувану у рахунок погашення боргу від 23.09.2025 та Акт про передачу майна стягувану у рахунок погашення боргу від 23.09.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (ф.119) № 0590012501341.
Норми права які підлягають застосуванню та оцінка аргументів учасників справи.
Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із частинами першою, другою статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої, пункту 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в пункті 6.2 постанови Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, згідно із якими, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Суд також враховує висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19, згідно із якими, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Також суд враховує висновки Верховного Суду викладені у пунктах 5.14, 5.15, 5.16, 5.17 постанови від 13.07.2022 у справі № 916/3307/16, згідно із якими, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина перша статті 316 Цивільного кодексу України).
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 Цивільного кодексу України).
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства (частини перша, друга статті 319 Цивільного кодексу України).
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 321 Цивільного кодексу України).
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).
Щодо черговості звернення стягнення на майно та правомірності дій приватного виконавця.
Суд не приймає довід Позивача про порушення приватним виконавцем черговості звернення стягнення на майно, встановленої частиною першою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, з огляду на наступне.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна, об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник.
Згідно із частинами другою, п'ятою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.
А згідно із частиною сьомою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, у разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов'язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.
Заборгованість ОСОБА_1 , яка підлягає стягненню за виконавчим листом від 29.02.2024 № 521/8472/23 становить 748 200,86 грн., що значно перевищує 160 000,00 грн. - суму 20 розмірів мінімальної заробітної плати (20 Х 8 000 = 160 000,00). А відтак, у даному випадку, може бути здійснено звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло.
Відповідно до пункту 5-2 розділу VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 № 898-IV, в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону.
А згідно із пунктом 11 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 № 1734-VIII, споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Надра» (попередній кредитор) було укладено Кредитний договір від 05.12.2007 № 05/12/2007/840-К/1167 за яким боржнику було надано 153 169,99 доларів США для проведення розрахунків по договору купівлі-продажу від 05.12.2007, укладеному між позичальником та ОСОБА_5 , згідно із яким позичальник придбає у власності нерухоме майно: 1) земельна ділянка, кадастровий номер 5122786400:01:001:0801, площею 0.1 га; 2) земельна ділянка, кадастровий номер 5122786400:01:001:0802, площею 0.1 га.
Слід зазначити, що у Поясненнях від 22.03.2024 боржник ОСОБА_1 також повідомила приватного виконавця про те, що цільове призначення кредиту за договором від 05.12.2007 № 05/12/200/840-К/1167 є покупка земельної ділянки.
Вказані земельні ділянки були передані попередньому кредитору в забезпечення належного виконання умов кредитного договору, відповідно до Іпотечного договору від 05.12.2007, посвідченого приватним нотаріусом Комінтернівського нотаріального округу Одеської області Орзіх Ю.Г., за реєстр № 760.
Отже, наведені земельні ділянки, які належать фізичній особі - ОСОБА_1 , є предметом іпотеки за споживчим кредитом, а тому, звернення стягнення на них у період дії в Україні воєнного стану прямо заборонено нормами пункту 5-2 розділу VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 № 898-IV.
А тому, єдиним майном ОСОБА_1 , на яке можливо було звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості була спірна квартира.
А відтак, приватним виконавцем не було порушено черговість звернення стягнення на майно, встановлену частиною першою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII.
Окремо слід зазначити, що дії приватного виконавця Бондарева Р.В. щодо звернення стягнення на спірне майно боржником ОСОБА_1 не оскаржувалися. Тобто презумпція правомірності цих дій не спростована в установленому законом порядку.
Щодо добросовісності Відповідача як набувача майна.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України)
Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб'єктом (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року в справі № 752/13695/18 (провадження № 61-6415св19)).
Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).
Статтею 330 Цивільного кодексу України визначено, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Згідно із частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Відповідно до частини другої статті 388 Цивільного кодексу України, в редакції, яка діяла момент набуття Відповідачем права власності на спірне майно, тобто виникнення спірних правовідносин, майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Наразі до частини другої статті 388 Цивільного кодексу України було внесено зміни Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту добросовісного набувача» від 12.03.2025 № 4292-IX, який набрав чинності 09.04.2025. Відповідно до яких, майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо: 1) воно було продане або передане у власність у порядку, встановленому для виконання судових рішень; 2) воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.
Тобто, вказаними змінами встановлені додаткові гарантії добросовісному набувачу, в тому числі, який приймає собі у власність майно, яке не було реалізоване з торгів в процесі примусового виконання судових рішень.
Частиною третьою статті 388 Цивільного кодексу України визначено, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2019 року в справі № 521/8368/15-ц (провадження № 61-17779св18), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2024 року в справі № 754/446/22 (провадження № 61-7349сво23)).
Суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 26.06.2025 у справі № 638/17112/21, згідно із якими, відповідно у контексті наявності (відсутності) волі продавця майна в процедурах примусового відчуження в межах виконавчого провадження слід враховувати обмеження правосуб'єктності власника майна, яке у даному випадку відбувається на підставі прямих, імперативних законодавчих приписів, що пов'язується з особливими завданнями та цілями правового регулювання виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження державний виконавець здійснює покладені на нього функції з реалізації майна, на яке звернено стягнення; натомість у боржника як власника майна у межах виконавчого провадження залишається процесуальне право оскарження рішень, дій, бездіяльності державного виконавця, право оскарження судових актів (рішень, ухвал), а також право на відшкодування шкоди, заподіяної діями державного виконавця. Саме тому відповідно до частини другої статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень (див. пункти 6.34, 6.35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21)).
Цей суд вже звертав увагу, що частина друга статті 388 ЦК України захищає права добросовісного набувача, який придбав майно, примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень. Тобто, на підставі частини другої статті 388 ЦК України майно не можна витребувати від добросовісного набувача тоді, коли воно було примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 липня 2023 року в справі № 932/1139/21 (провадження № 61-475св23)
Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення та створюються передумови для виникнення «колізії» судових рішень (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2023 року в справі № 442/3663/20 (провадження № 61-6501св21)).
Обміркувавши викладене, касаційний суд зауважує, що:
добросовісним набувачем є особа, яка в момент набуття майна не знає і не може знати, що отримує майно від особи, яка не має права на його відчуження;
завдяки «віндикаційному імунітету», який передбачений парламентом для майна проданого чи переданого в порядку виконання судового рішення, досягається охорона прав добросовісної особи, яка набула майно, що було відчужене чи передане на виконання судового рішення і стабільність цивільного обороту. Якщо майно продається чи передається на виконання судового рішення, то таке рішення набрало законної сили. Виконання судового рішення відбувається відповідно до закону про виконавче провадження. Відчужувачем є не власник майна (оскільки майно продається не по волі власника), а особа, уповноважена державою, виконавець. Саме тому публічна складова відчуження (передання) майна власника має вирішальне значення і свідчить про те, що існують підстави для такого відчуження (передання), та, як наслідок, є підстави для набуття права власності на майно відчужене чи передане в процесі виконання судового рішення;
при «віндикаційному імунітеті», що закріплений для майна проданого чи переданого в порядку виконання судового рішення (абзац 1 частини другої статті 388 ЦК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не тільки не має значення, але й не може мати значення, чи відбулося вибуття майна з володіння власника по його волі чи поза нею, оскільки відчужувачем є не власник майна, а виконавець.
Як вже зазначалось, приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Бондаревим Р.В. прийнято Постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 23.09.2024. Відповідно до якої, передано стягувачу ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» (код ЄДРПОУ 42251700) в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом № 521/8472/23 від 29.02.2024, виданим Малиновським районним судом м. Одеси, наступне майно: Однокімнатна квартира, загальною площею 29,0 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 607584051101) на загальну суму 516 446,70 грн., що належала боржнику ОСОБА_1 .
На підставі вказаної Постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 23.09.2024 ВП № 74430170 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Бондаревим Р.В. складено Акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 23.09.2024.
Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапським А.Е. видано Свідоцтво від 24.09.2024 (зареєстроване в реєстрі за № 2049). Яким, посвідчено, що ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» належить на праві власності майно, що складається з: однокімнатної квартири під АДРЕСА_3 , загальною площею 29,0 кв.м., житловою площею 11,5 кв.м., реєстраційний номер 607584051101.
Також, державним реєстратором - приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапським А.Е. 24.09.2024 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 56802165 про право приватної власності ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» на вказаний об'єкт нерухомого майна.
Отже, ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» набуло право власності на спірну квартиру в ході проведення процедури реалізації арештованого майна в порядку, встановленому для виконання судових рішень. При цьому, це набуття не є безоплатним, адже на суму вказану у Постанові та Акті про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 23.09.2024 у розмірі 516 446,70 грн. зменшилась заборгованість ОСОБА_1 перед Відповідачем (стягувачем).
А відтак, право власності Відповідача захищено «віндикаційним імунітетом», що закріплений нормами частини другої статті 388 Цивільного кодексу України для майна проданого чи переданого в порядку виконання судового рішення.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для витребування цього нерухомого майна з володіння ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» відповідно до норм статей 387, 388 Цивільного кодексу України.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись, частиною першою, пунктами 1, 4 частини другої статті 11, частинами першою, другою статті 14, статтею 15, частиною першою, пунктом 10 частини другої статті 16, частиною першою статті 316, частиною першою статті 317, частинами першою, другою статті 319, частинами першою, другою статті 321, статтями 328, 330, 387, 388 Цивільного кодексу України, частинами другою, п'ятою, сьомою статті 48, частиною першою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, пунктом 5-2 розділу VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 № 898-IV, пунктом 11 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 № 1734-VIII, статтями 2, 13, 73, 74, 75, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги в строк встановлений частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення, у зв'язку із перебуванням головуючого судді у відпустці, складено 03 листопада 2025 р.
Суддя Ю.А. Шаратов