79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
22.10.2025 Справа № 914/1867/24
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Ольги Махник, розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом: Фізичної особи - підприємця Сендак Марти Валеріївни, м. Львів,
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Винарчика Андрія Ігоровича, м. Дрогобич,
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_1 , м. Львів,
про: стягнення 925 990, 97 грн,
підстава позову: порушення зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення з правом викупу,
за участю представників:
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
третьої особи: не з'явився.
1. ПРОЦЕС
1.1. На розгляд Господарського суду Львівської області 26.07.2024 надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця Сендак Марти Валеріївни до Фізичної особи - підприємця Винарчика Андрія Ігоровича про стягнення 925 990, 97 грн.
1.2. Ухвалою суду від 01.08.2024 позовну заяву залишено без руху. Ухвалою суду від 13.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Ухвалу суду про відкриття провадження у справі відповідач отримав 04.09.2024 відповідно до відстеження поштового відправлення за трек-кодом 0600953818130.
1.3. Відводів суду сторонами не заявлено.
1.4. Хід судових засідань відображено в попередніх ухвалах суду та протоколах судових засідань. Зокрема 09.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання з розгляду справи по суті. Розгляд справи неодноразово відкладався через неявку представника відповідача, а також за клопотаннями представників сторін. Зокрема, в червні, липні, серпні та вересні відповідач повідомляв про причини неявки та просив не розглядати справи за його відсутності.
1.5. У судове засідання 22.10.2025 сторони повторно явку представників не забезпечили, а від відповідача 21.10.2025 надійшло клопотання про неможливість з'явитися в судове засідання через перебування на роботі в Тернопільській області, про відкладення розгляду справи після 15.11.2025. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника сторони.
1.1. Суд враховує, що сторонам і відповідачу зокрема надано достатньо реального та розумного часу для можливості забезпечити участь представників у судових засіданнях та в розгляді справи.
1.2. Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
1.3. Одним із принципів господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
1.4. Суд зауважує, що за час розгляду справи судом вжито всіх заходів щодо забезпечення сторонам, зокрема відповідачу, можливості взяти участь в розгляді справи та висловити свої правові позиції стосовно розгляду справи. Сторона також не реалізувала свого процесуального права на подання письмових заяв по суті справи та клопотань про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції. Тому повторна і систематична неявка відповідача у судове засідання не є підставою для повторного відкладення судового засідання.
1.5. Щодо неявки представника позивача, то відповідно до ч.3 ст. 196 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
1.6. У судовому засіданні 22.10.2025 підписано вступну та резолютивну частини рішення.
2. СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН
2.1. Позивач стверджує, що відповідач порушив договірні зобов'язання по сплаті орендної плати, у зв'язку з чим станом на дату подання позову заборгованість відповідача становить 631 962,00 грн основного боргу за період 22.09.2021 - 20.03.2023, 147 364,94 грн інфляційних втрат, 40 386,00 грн 3 % річних, 106 278,03 грн пені.
2.2. Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.
2.3. Третя особа позиції стосовно спору не висловила, участі в розгляді справи не взяла.
3. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ІЗ МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ
3.1. Сендак Марта Валеріївна зареєстрована як фізична особа - підприємець 28.11.2007.
3.2. Відповідно до довіреності від 22.03.2016 Сендак Ігор Михайлович уповноважив Сендак Марту Валеріївну управляти і розпоряджатися всім його майном, де б воно не було і з чого б воно не складалося, укладати всі передбачені законом правочини по управлінню і розпорядженню майном, вести від імені довірителя справи, подавати заяви. Довіреність видана без права передоручення повноважень третім особам і дійсна до 22.03.2021, якщо не буде скасована раніше.
3.3. У паспорті довірителя є відмітка про реєстрацію шлюбу з гр. Осадча М.В., 1980 р. н.
3.4. Довіреність посвідчена приватним нотаріусом Комар С.С. і зареєстрована в реєстрі за номером 512.
3.5. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Сендак Ігор Михайлович з 02.11.2007 є власником нежитлового приміщення в АДРЕСА_1 , а згідно з технічним паспортом площа приміщення становить 218 кв. м.
3.6. Фізична особа - підприємець Сендак Марта Валеріївна як орендодавець 01.10.2019 уклала з Фізичною особою - підприємцем Винарчиком Андрієм Ігоровичем договір № 1/19 оренди нежитлового приміщення з правом викупу. Предметом договору є передача в платне строкове користування з правом викупу нежитлового приміщення, площею 153,4 кв. м., у м. Дрогобич, вул. Мазепи, 9.
3.7. У цьому договорі вказано, що орендодавець діє на підставі довіреності на право розпоряджатися майном від 12.05.2015. Серед додатків до договору оренди (а. с. 37) також вказано довіреність від 12.05.2015.
3.8. Щодо моменту передачі майна в оренду, то відповідно до п. 2.1 договору оренди сторони не пізніше 10-ти днів з дня підписання договору підписують частину 1 акта приймання - передачі, де зазначається фактичний стан майна, а не пізніше 30-ти днів з дня підписання частини 1 сторони підписують частину 2 акта, відповідно до якого об'єкт оренди передається повністю орендарю для ведення господарської діяльності.
3.9. Одним із додатків до договору в тексті договору визначено акт приймання - передачі об'єкта оренди (а. с. 37).
3.10. Частина 1 акта приймання - передачі приміщення підписана сторонами 07.10.2019.
3.11. Частина 2 акта приймання - передачі приміщення підписана сторонами 30.10.2019. Відповідно до назви та змісту такого акта він складений до договору № 1/19 від 30.09.2019. Такого договору у справі немає.
3.12. Додатками до цієї частини акта є списки майна:
- теплового - холодильного - електромеханічного обладнання - додаток № 1,
- аксесуарів - додаток № 2,
- нейтрального обладнання - додаток № 3,
- ТВ, Аудіо, комп'ютерної техніки - додаток № 4,
- меблів - додаток № 5,
- посуду, інвентарю - додаток № 16.
3.13. Договір оренди діє з 01.10.2019 по 01.10.2021 (п. 3.1 договору).
3.14. Сторони передбачили, що орендна плата сплачується з дати підписання частини 1 акта приймання - передачі. Орендна плата сплачується у вказані цим договором строки (п. 4.7).
3.15. Орендна плата за перший рік, тобто до 01.10.2020, становить 1 гривню за один місяць, за другий рік, тобто з 02.10.2020 по 01.10.2021, - 35 282,00 грн за один повний місяць (п. п. 4.1 - 4.2 договору). Розмір орендної плати на наступні періоди не визначено.
3.16. Жодного первинного доказу сплати такої узгодженої суми орендної плати у справі немає. Жодної претензії за визначені періоди позивач відповідачу не пред'явив.
3.17. Розділ 4 договору № 1/19 від 01.10.2019 визначає також умови викупу.
3.18. Так, відповідно до п. 4.3 договору плата за викуп становить 110 000,00 доларів США, орендна плата за 02.10.2020 - 01.10.2021 не входить до загальної вартості за викуп приміщення.
3.19. Договором передбачено, що майно переходить у власність орендаря за умови внесення орендарем орендодавцю всієї належної останньому плати з погодженої сторонами вартості згаданого нежитлового приміщення, а також внесення орендодавцю орендних платежів (п. 3-1.1). Порядок передачі та оформлення права власності на нежитлове приміщення, що орендується, здійснюється сторонами після завершення строку оренди за наявності підтвердження здійснення усіх платежів за цим договором з оформленням відповідного акта та необхідних для цього інших правочинів.
3.20. Пунктом 3.2 визначено, що право власності набувається в момент передачі товару по накладній. Жодної накладної не оформлено.
3.21. Вартість товару визначена як 40 000 доларів США відповідно до п. 3.1, наступними пунктами визначені строки оплат: 25 000 доларів впродовж одного банківського дня з дня підписання цього договору і 15 000 доларів упродовж 2 календарних місяців і в строк до 07.12.2019 включно. Первинні докази їх сплати відсутні.
3.22. Відповідно до змісту написаного вручну документа без назви і без дати на виконання договору купівлі - продажу від 07.10.2019 Винарчик А.І. сплатив 24.12.2019 Сендак М.В. 12 500 доларів США і 1 000 євро готівкою, залишок суми відповідно до умов договору буде сплачено до 10.01.2020. Сендак М.В. вчинила запис, що вона отримала 24.12.2019 12 500 доларів США і 1 000 євро, а також ще один напис, що вона 27.11.2020 отримала 1 500 доларів США.
3.23. Відповідно до змісту написаного вручну іншого документа без назви і без дати на виконання договору купівлі - продажу від 01.10.2019 Винарчик А.І. сплатив 27.11.2020 Сендак М.В. 14 500 доларів США готівкою, залишок суми відповідно до умов договору буде сплачено до 31.01.2021. Сендак М.В. вчинила запис, що вона отримала 27.11.2020 14 500 доларів США.
3.24. Проте, відповідно до підстав позову та правової позиції позивача між сторонами існує спір стосовно стягнення заборгованості по орендній платі, спору стосовно процесу викупу у справі, що розглядається, немає.
3.25. Позивачка виготовила повідомлення про наявність заборгованості по орендній платі від 17.03.2023 в сумі 654 306,00 грн за період 01.10.2019 - 17.03.2023, просила добровільно сплатити заборгованість. Докази надіслання (поштова накладна, фіскальний чек, опис вкладення в цінний лист, датовані 20.03.2023) долучені до позову.
3.26. Також орендодавцем підписано угоду від 17.03.2023 про розірвання договору оренди та припинення його дії з 20.03.2023, але така не підписана орендарем і доказів надіслання її орендарю також немає.
3.27. До позовної заяви долучено акт повернення (передачі) нежитлового приміщення орендодавцю, який датований 20.03.2023, однак наявні виправлення в році « 2023». Крім цього, такий акт має викреслення, виправлення і вручну здійснені написи, зокрема, про «перебування в користуванні до жовтня 2021», «Виправленому вірити» без детальних відомостей особи, яка внесла виправлення.
3.28. Повідомленням від 20.03.2023 позивачка повідомила відповідача про дострокове розірвання договору оренди. Вказане повідомлення надіслане відповідачу 21.03.2023 відповідно до долучених до позову доказів надіслання (поштова накладна, фіскальний чек, опис вкладення в цінний лист).
3.29. Позивач долучає скріншот сторінки в соціальній мережі, з якого видно, що за адресою вул. Мазепи, 9 працює Fotel_drogobych. Також позивач подав диск із фрагментом зйомки в закладі харчування.
4. ВИСНОВКИ СУДУ
4.1. Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення присутніх у попередніх судових засіданнях представників сторін, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
4.2. Як вбачається із описаних обставин справи та відсутності заперечень відповідача, який був присутнім у судовому засіданні 09.10.2025, між сторонами існували правовідносини з оренди майна нежитлового приміщення з жовтня 2019 року. Факт передачі нежитлового приміщення в оренду підтверджується актом (частина 1) від 07.10.2019.
4.3. Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
4.4. Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.
4.5. Як встановлено вище, договір оренди діяв з 01.10.2019 по 01.10.2021. Порядок продовження договору визначено п. 3.3. Так, при умові належного виконання своїх обов'язків за цим договором орендар має переважне право за інших рівних умов на продовження договору оренди на новий термін. Орендар, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди на новий строк, повинен письмово повідомити про це орендодавця, не пізніше, ніж за один місяць до закінчення терміну дії цього договору.
4.6. Крім цього, п. 3.4 визначено, що умови договору оренди на новий строк встановлюються сторонами додатково шляхом переговорів.
4.7. Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
4.8. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
4.9. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
4.10. Суд звертає увагу, що ст. 79 Господарського процесуального кодексу України передбачає такий стандарт доказування як «вірогідність доказів». Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач і відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
4.11. Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
4.12. Таким чином, з'ясування фактичних обставин справи, які входять до кола доказування, має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому, ураховуючи взаємозв'язок і вірогідність.
4.13. Враховуючи відсутність у справі доказів звернення орендаря про продовження дії договору, про вчинення сторонами дій щодо продовження дії договору на новий строк та погодження умов на новий строк, у суду відсутні підстави для висновку про досягнення сторонами згоди щодо продовження строку дії договору оренди на інший термін, ніж встановлений договором - 01.10.2021.
4.14. Натомість предметом спору є стягнення заборгованості по орендній платі за період 22.09.2021 - 20.03.2023, пені за прострочення внесення орендних платежів 3 % річних та інфляційних втрат.
4.15. Щодо строків внесення орендної плати в межах дії договору, то суд зазначає про відсутність погодженого строку оплати в договорі. Так, відповідно до п. 4.7 договору орендна плата сплачується у вказані цим договором строки. Проте, інших умов щодо обумовлених сторонами строків внесення платежів і підстави оплати не погоджено.
4.16. Відповідно до обставин справи позивачка виготовила повідомлення про наявність у відповідача заборгованості по орендній платі від 17.03.2023, вказала про наявність боргу в сумі 654 306,00 грн за період 01.10.2019 - 17.03.2023, просила добровільно сплатити заборгованість. Докази надіслання (поштова накладна, фіскальний чек, опис вкладення в цінний лист, датовані 20.03.2023) долучені до позову. Однак, суд зауважує, що таке повідомлення не має переваги над відсутніми доказами волевиявлення сторонами на продовження договору оренди, строк якого закінчився 01.10.2021.
4.17. Надаючи правову оцінку обставині припинення договору оренди 20.03.2023, то суд зауважує, що належних доказів для визнання такої обставини встановленою немає, адже угоду від 17.03.2023 про розірвання договору оренди та припинення його дії з 20.03.2023 інша сторона не підписала, доказів надіслання її орендарю також немає.
4.18. Долучений позивачем акт повернення (передачі) нежитлового приміщення орендодавцю, який датований 20.03.2023, в першу чергу свідчить не про припинення договору оренди, а про факт повернення майна. Водночас у вказаному акті вчинено виправлення в даті (в році), в твердженні про період перебування майна в оренді з друкованого шрифту «до 20.03.2023» на «в користуванні до жовтня 2021», а також викреслення вступної частини акта про складення його сторонами на виконання договору № 1/19 від 01.10.2019. Тому такий документ не відповідає критерію допустимості та належності доказів і на його підставі суд не може зробити висновок про фактичне припинення користування майном 20.03.2023 чи 01.10.2021.
4.19. Подані докази - скріншот сторінки в соціальній мережі і диск із фрагментом зйомки в закладі харчування не підтверджують підстави позову, обставини продовження договору оренди від 01.10.2019 та факту договірного користування приміщенням позивача.
4.20. Щодо описаного вище договору купівлі - продажу товару від 07.10.2019, то такий не є підставою позовних вимог для стягнення орендної плати, з його змісту не зрозуміло, якого товару він стосується, додатків до нього не подано, на суть заявлених позовних вимог - заборгованість по орендній платі не впливає.
4.21. Суд вище описав обставини щодо порядку викупу приміщення, однак не вважає за доцільне надавати їм і доказам, поданим на їх підтвердження (розписки), правову оцінку, оскільки такі не стосуються предмету спору про стягнення заборгованості по орендній платі, а спору стосовно процесу викупу у справі, що розглядається, немає. Крім цього, у справі відсутні договір купівлі - продажу від 01.10.2019 і договір № 1/19 від 30.09.2019, на які здійснено покликання в розписці і в акті прийому - передачі від 30.10.2019 (частина 2), що ставить під сумнів належність таких доказів для вирішення спору про стягнення орендної плати.
4.22. Наддавши оцінку встановленим обставинам справи, суд звертає увагу позивача на те, що сплив строку дії договору зумовлює припинення правомірного володіння та користування майном, а невиконання чи неналежне виконання орендарем обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду).
4.23. Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин та визначали взаємні права та обов'язки щодо правомірного користування, переходять у сферу охоронних правовідносин, які виникають у зв'язку з порушенням зобов'язання та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
4.24. Так, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
4.25. Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
4.26. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/8531/20 наголосив, що користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв'язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
4.27. Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
4.28. Водночас Верховний Суд наголосив, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним.
4.29. Тобто у період після закінчення строку дії договору - 01.10.2021 за відсутності належних доказів продовження дії договору і при фактичному користуванні майном орендодавець має право на стягнення неустойки, передбаченої ст. 785 Цивільного кодексу України, а не на стягнення орендної плати. Таких вимог у цій справі не заявлено, тому позов задоволенню не підлягає.
4.30. Здійснюючи розподіл судових витрат, суд зазначає, що з урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем судовий збір залишається за позивачем.
4.31. На підтвердження зазначеного у позовній заяві попереднього розрахунку витрат на правову допомогу позивача у розмірі 82 000,00 грн доказів не подано. Водночас суд зауважує, що за результатами вирішення спору судові витрати залишаються за позивачем.
Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
У задоволенні позовну відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 03.11.2025.
Суддя Матвіїв Р.І.