30.10.2025 Справа № 914/2081/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Коссака С.М. при секретарі Полюхович Х.М., розглянувши заяву: представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Інститут гірничо-хімічної промисловості», м. Львів (вх.№4417 від 20.10.2025р.)
про розстрочення виконання судового рішення
у справі №914/2081/25
за позовом: Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго», м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Інститут гірничо-хімічної промисловості», м. Львів
про: стягнення заборгованості
Від учасників справи:
Від заявника (відповідача): Мацегорін Андрій Олександрович (в режимі відеоконференції) - представник;
Від позивача: не з'явився
Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.10.2025 року у справі №914/2081/25 позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інститут гірничо-хімічної промисловості» (79026, м. Львів, вул. Стрийська, будинок 98, код ЄДРПОУ 00206339) на користь Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів, вул. Данила Апостола, будинок 1, код ЄДРПОУ 05506460) заборгованість у сумі 982 410,11грн., з якої: 882 683,74грн. - основний борг, 20 319,71грн. - 3% річних та 79 406,66грн. - інфляційні втрати та 11 788,92грн. судового збору. Повернуто Львівському міському комунальному підприємству “Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів, вул. Данила Апостола, будинок 1, код ЄДРПОУ 05506460) з Державного бюджету України 464,43 грн. судового збору, сплаченого платіжною інструкцією №15210 від 03.07.2025 року.
На розгляд Господарського суду Львівської області подано через систему “Електронний суд» заяву представником Товариства з обмеженою відповідальністю “Інститут гірничо-хімічної промисловості» (вх.№4417/25) про розстрочення виконання рішення господарського суду Львівської області у справі №914/2081/25 строком на 12 місяців.
Відповідно до частин 1, 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінювати спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Ухвалою суду від 23.10.2025 року прийнято заяву до розгляду та розгляд заяви призначено в судовому засіданні на 30.10.2025 року на 09:40 год.
В судове засідання 30.10.2025 року представник заявника (відповідача) у справі явку забезпечив, який підтримав подану заяву та просить розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців.
В судове засідання 30.10.2025 року позивач явку представника не забезпечив.
Заява обгрунтовується наступним.
Відповідач зазначає, що є суб'єктом господарювання, який перебуває у вкрай скрутному економічному становищі та примусове одномоментне стягнення такої значної суми заборгованості, фактично призведе до неможливості виконання інших зобов'язань Інституту, що в свою чергу нівелює навіть теоретичну можливість сплати заборгованості на користь Позивача.
Станом на дату подання даної заяви, обов'язкові до виконання, щомісячні зобов'язання Відповідача складають:
- Заробітна плата 200 000,00 грн.;
- Податкові зобов'язання по заробітній платі 100 000,00 грн.;
- ПДВ та плата за землю 1 021 115,34 грн.;
- Інші обов'язкові платежі, компенсація доставки пільгових пенсій тощо 116 550,00 грн.
Представник відповідача звертаємо увагу суду, що надходження грошових коштів Відповідачу ускладнено введенням військового стану, постійними обстрілами території України та повітряними тривогами. До поданої заяви в підтвердження підстав поданої заяви подано Бухгалтерську довідку щодо розрахунку можливості боргу ЛТЕ та штатний розпис ТзОВ «Інститут «Гірхімпром» уведений з 01.07.2025 року.
Позивач свої пояснення на подану заяву не подав.
Розглянувши заяву про відстрочення рішення суду, суд доходить таких висновків.
Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 №5-пр/2013 вказав, що підставою для застосування відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є наявність обставин, які ускладнюють або роблять неможливим застосування загального порядку примусового виконання рішень. Розстрочка або відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
При цьому Верховний Суд враховує, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 року, пункт 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).
Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
У цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Тобто розстрочення (відстрочення) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Відповідно до ч.4 ст.331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, наведені заявником обставини, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають поточну господарську діяльність заявника, що не є обставинами, з якими закон пов'язує можливість розстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається відповідач у заяві, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв'язку з цим. При цьому, фінансове становище відповідача є результатом його власної господарської діяльності, в ході якої мало планувати свої видатки на погашення заборгованості, яка виникла і строк настання її погашення.
Поряд з цим суд відзначає, що тяжка економічна ситуація в країні спричинена військовою агресією носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін. Сторони несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики, оскільки господарська діяльність здійснюється на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, суб'єкт господарювання повинен самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.
Крім того, суд зазначає, що введення воєнного стану на території України не свідчить про те, що заявник не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти. Заявник не надав доказів того, що товариство зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов'язки у зв'язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого чи нерухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб'єкту господарювання здійснювати господарську діяльність під час введеного воєнного стану.
Відповідач не надав доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за договором.
Розстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду сплати загальної суми боргу частинами. Надання розстрочки судом полягає у визначенні розміру щомісячних платежів з метою погашення всієї суми боргу, визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку сплати останнього платежу на підставі розстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо розстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; суми щомісячного платежу, наявність яких має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування та сума щомісячних платежів знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання розстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
З аналізу ст.331 ГПК України слідує, що згоди сторін на вжиття заходів щодо рострочення рішення суду не вимагається. Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Враховуючи встановлені судом обставини, зокрема беручи до уваги розмір заборгованості, що встановлений рішенням суду у даній справі, суд приймає до уваги доводи Товариства з обмеженою відповідальністю “Інститут гірничо-хімічної промисловості» з приводу того, що фінансове становище підприємства в силу військової агресії погіршилось, підприємство підтримує життєво важливі функції у своєму господарюванні, а також примусове одномоментне стягнення такої значної суми заборгованості, фактично призведе до неможливості виконання інших зобов'язань Інституту, що на думку суду свідчить про існування в даному випадку виняткових обставин, які повинні бути враховані під час розгляду заяви про розстрочення виконання рішення суду.
Суд дослідивши усі обставини та надавши їм оцінку, врахувавши матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні спору, з огляду на те, що виконання судового рішення одночасно і в повному обсязі може бути ускладнено та матиме негативні наслідки для фінансово-господарського стану боржника, зважаючи на те, що боржник не уникає від виконання рішення суду, а навпаки шукає способи погашення заборгованості перед позивачем, дотримання балансу інтересів сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви відповідача та можливість надання розстрочення суми заборгованості терміном на 6 місяців.
Відповідно до приписів ст. ст. 74, 76-79 ГПК України саме на заявника покладається обов'язок доведення існування відповідних обставин.
Розстрочення виконання судового рішення є винятковим засобом, який застосовується судом за наявності обґрунтованих доказів того, що негайне виконання рішення призведе до суттєвого погіршення фінансового стану заявника або до інших критичних наслідків.
Керуючись ст.ст. 74, 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву про розстрочення виконання судового рішення (вх.№4417/25 від 20.10.2025 року) задоволити частково.
2. Розстрочити виконання рішення у даній справі на 6 місяців зі сплатою суми 982 410,11грн. за наступним графіком:
- з 14 листопада 2025 року - 163 735,01грн.
- з 14 грудня 2025 року - 163 735,01грн.
- з 14 січня 2026 року - 163 735,01грн.
- з 14 лютого 2026 року - 163 735,01грн.
- з 14 березня 2026 року - 163 735,01грн.
- з 14 квітня 2026 року - 163 735,06грн.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку розділу ІV ГПК України. Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court/gov/ua/.
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 03.11.2025 року.
Суддя Коссак С.М.