вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"03" листопада 2025 р. Справа № 911/3261/24
Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.
розглянувши матеріали справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи)
за позовом Акціонерного товариства “Українська залізниця», м. Київ
в особі Регіональної Філії “Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства “Українська залізниця», м. Київ
до Приватного акціонерного товариства “МХП», м. Миронівка, Обухівський район, Київська область
про стягнення 106 046, 72 грн
АТ “Укрзалізниця» в особі Регіональної філії “Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства “Українська залізниця» звернулось в Господарський суд Київської області із позовом до ПРАТ “МХП» про стягнення 106 046, 72 грн основної заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо сплати плати за користування вагонами, плати за подавання/забирання вагонів, а також збору за зберігання вагонів та вантажу згідно з договором № 99-25412361/2020-001 від 11.03.2020 р. про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.01.2025 р. відкрито провадження у справі № 911/3261/24 за позовом АТ “Укрзалізниця» в особі Регіональної філії “Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства “Українська залізниця» до ПРАТ “МХП» про стягнення 106 046, 72 грн і визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи), встановлено сторонам строки для подачі відповідних заяв по суті спору.
18.02.2025 р. через систему “Електронний суд» до суду від відповідача надійшов відзив б/н від 17.02.2025 р. на позовну заяву, що долучено судом до матеріалів справи, в якому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача. Крім того, відповідачем до відзиву також було долучено заяву б/н б/д про застосування строків позовної давності, в якій він просить суд застосувати строки позовної давності до позову АТ “Укрзалізниця» в особі Регіональної філії “Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства “Українська залізниця» про стягнення з ПРАТ “МХП» 106 046, 72 грн основної заборгованості.
18.02.2025 р. через систему “Електронний суд» до суду від відповідача надійшла заява б/н від 17.02.2025 р. про поновлення процесуального строку.
20.02.2025 р. через систему “Електронний суд» до суду від позивача надійшло клопотання б/н від 19.02.2025 р., в якому він просить суд відмовити в задоволені клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву на позов, відзив ПРАТ “МХП» на позовну заяву не приймати до розгляду та не враховувати при прийняті рішення по справі.
21.02.2025 р. через систему “Електронний суд» до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення б/н від 21.02.2025 р. у справі, що долучено судом до матеріалів справи.
24.02.2025 р. через систему “Електронний суд» до суду від позивача надійшла відповідь б/н від 24.02.2025 р. на відзив, що долучено судом до матеріалів справи.
04.03.2025 р. через систему “Електронний суд» до суду від відповідача надійшли заперечення б/н від 03.03.2025 р. на відповідь на відзив, що долучено судом до матеріалів справи.
10.03.2025 р. через систему “Електронний суд» до суду від позивача надійшли заперечення б/н від 10.03.2025 р. на заяву про застосування строків позовної давності.
13.03.2025 р. через систему “Електронний суд» до суду від позивача надійшли додаткові пояснення б/н від 13.03.2025 р. у справі, що долучено судом до матеріалів справи.
16.04.2025 р. через систему “Електронний суд» до суду від відповідача надійшли заперечення б/н від 15.04.2025 р. на додаткові пояснення, що долучено судом до матеріалів справи.
17.04.2025 р. через систему “Електронний суд» до суду від позивача надійшли додаткові пояснення б/н від 17.04.2025 р. у справі, що долучено судом до матеріалів справи.
За наслідками розгляду заяви відповідача б/н від 17.02.2025 р. про поновлення процесуального строку суд дійшов висновку в її задоволенні з огляду на доцільність продовження відповідачу строку для подачі ним відзиву на позовну заяву та долучення його до матеріалів справи задля всебічного, повного, справедливого та неупередженого вирішення судом спору у даній справі.
За наслідками розгляду клопотання позивача б/н від 19.02.2025 р. судом було відмовлено в його задоволенні за безпідставністю та необґрунтованістю.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -
11.03.2020 р. між позивачем (надалі - Перевізник) та відповідачем (надалі - Замовник) було укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-25412361/2020-001, згідно з умовами п. 1.1. якого предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні Договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) власного вагона Перевізника не є орендною платою (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.4. Договору надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
Згідно з п. 1.5. Договору договір є публічним договором, за яким Перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх Замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно з пунктами 1.6., 1.7. Договору договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється Перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.соm/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП) (п. 1.6).
1.7. Договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору.
Пунктом 1.10. Договору передбачено, що договір є укладеним з дня надання Замовнику Перевізником інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до пункту 12.1. договору.
Умовами підпунктів 2.1.4., 2.1.5. пункту 2.1. Договору визначено, що Замовник зобов'язаний сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника (п.п. 2.1.4.)
2.1.5. Відшкодовувати перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини.
Відповідно до пункту 3.4. Договору Замовник зобов'язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування власними вагонами Перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих Замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від Замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (надалі - плата за користування власними вагонами Перевізника).
3.4.1. Розмір плати за користування власними вагонами Перевізника встановлюється відповідно до пункту 3.4.2. договору.
3.4.2. Плата за користування власними вагонами перевізника визначається за кожен вагон відповідного типу за формулою: Пвик = (Спл/24)*tгод*kм, де: Пвик - плата за користування власними вагонами Перевізника для відповідного типу вагонів; Спл - ставка плати за використання власних вагонів Перевізника для відповідного типу власних вагонів перевізника, грн/вагон за добу, визначена в додатку 1-2 до договору; 24 - кількість годин у добі; tгод - кількість годин користування власним вагоном Перевізника для відповідного типу вагонів; kм - коригуючий коефіцієнт, що застосовуються до Пвик для вагонів, які приймаються до перевезення у складі маршрутного поїзда або контейнерного поїзда. Коефіцієнт встановлюються Перевізником та зазначається в додатку 1-2 договору.
3.4.3. Моментом початку відліку часу для нарахування плати за користування власними вагонами перевізника, визначеної в п. 3.4. договору, є момент передачі Замовнику власних вагонів Перевізника або початку затримки відповідно до Правил користування вагонами.
Облік часу користування, з метою визначення розміру плати за користування власними вагонами перевізника у випадках вказаних в п. 3.4. договору, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Застосування плати за користування власними вагонами перевізника в частині, що не визначена договором, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами.
Загальний час, за який нараховується та сплачується замовником плата за користування власними вагонами перевізника, включає час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні замовника та час затримки вагонів з його вини в очікуванні подавання під вантажні або інші операції на станціях призначення і на підходах до них.
Відповідно до п. 8.1. Договору сторони домовились про використання електронного документообігу. Для організації електронного документообігу використовуються виключно власні інформаційні системи Перевізника.
У березні 2024 року позивач звернувся до відповідача із претензією № НЮ-16-186/24П від 26.03.2024 року на суму 72 685 грн 92 коп., в якій він просив останнього сплатити кошти за подавання/забирання вагонів, користування та зберігання на станційних коліях в сумі 72 685, 92 грн. Факт направлення даної претензії відповідачу підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 2310401316562 від 28.03.2024 р., фіскальним чеком № 25 від 28.03.2024 р., накладною № 2310401316562 від 28.03.2024 р., описом вкладення у цінний лист від 28.03.2024 р.
У травні 2024 року позивач звернувся до відповідача із претензією № НЮ-16-205/24П від 15.05.2024 року на суму 33 360 грн 80 коп., в якій він просив останнього сплатити кошти за подавання/забирання вагонів, користування та зберігання на станційних коліях в сумі 33 360, 80 грн. Факт направлення даної претензії відповідачу підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 2310401333017 від 15.05.2024 р., фіскальним чеком № 112 від 15.05.2024 р., накладною № 2310401333017 від 15.05.2024 р., описом вкладення у цінний лист від 15.05.2024 р.
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із наданням послуг по перевезенню вантажу залізничним транспортом здійснюється Цивільним кодексом України, Законом України “Про залізничний транспорт», іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.
Статтею 908 Цивільного кодексу України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 8 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезень, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 “Про затвердження Статуту залізниць України» затверджено Статут залізниць України, положення якого згідно з пунктом 2 Статуту визначають обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
У п. 3 Статуту залізниць України передбачено, що дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.
Згідно з п. 5 цього ж статуту на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує:
а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила);
б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів;
в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів);
г) інші нормативні документи.
Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Відповідно до п. 22 цього ж статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Положеннями п. 46 цього ж статуту передбачено, що Одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої годин дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
У п. 71 цього ж статуту визначено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).
Відповідно до п. 119 цього ж статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Пунктами 1, 2, 3 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.99 “Про затвердження Правил користування вагонами і контейнерами» (надалі - Правила користування вагонами і контейнерами) передбачено, що Правила користування вагонами і контейнерами визначають порядок і умови користування вагонами і контейнерами: - парку залізниць України; - парку залізниць інших держав; - які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, а також орендовані ними (за час затримки на коліях залізниць загального користування) (п. 1).
2. За користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату.
3. Облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/ приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
Відповідно п. 4 Правил користування вагонами і контейнерами відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, і є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами. Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у пам'ятці про подання/забирання вагонів, яка оформлюється після закінчення приймально-здавальних операцій.
Відповідно до пунктів 6, 8 Правил користування вагонами і контейнерами усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника (п. 6).
8. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Пунктами 13, 14 Правил користування вагонами і контейнерами встановлено, що плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці (п. 13).
14. Розмір плати за користування вагонами і контейнерами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством.
Обставини, за якими вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами передбачені пунктом 16 розділу II Правил користування вагонами і контейнерами, а саме: а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником; в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами). Причина звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами зазначається у графі "Примітки" відомості плати за користування вагонами (контейнерами).
Пунктами 4, 5, 8, 9 Правил зберігання вантажів (статті 12, 46 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 “Про затвердження Правил користування вагонами і контейнерами» (надалі - Правила зберігання вантажів) передбачено, що термін граничного зберігання починається з моменту вивантаження вантажу (контейнера з вагона) засобами залізниці або з моменту подачі вагона під вивантаження засобами одержувача (п. 4).
5. Якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту (457-98-п), з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.
8. Збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Термін безоплатного зберігання обчислюється:
якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження;
при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу;
при затримці - з моменту затримки.
9. За зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.
Отже, як вбачається із системного аналізу положень Статуту залізниць України, Правил користування вагонами і контейнерами та самого договору, у разі користування вагонами чи контейнерами (в тому числі і тими вагонами чи контейнерами, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, а також орендовані ними), а також у разі затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства, на вантажовідправників, вантажоодержувачів, власників під'їзних колій, портів, організацій, установ, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності покладено обов'язок щодо внесення плати за користування вагонами (контейнерами). При цьому, за час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними (тобто не є власними вагонами АТ “Укрзалізниця»), стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Крім того, як вбачається із системного аналізу положень Статуту залізниць України, Правил зберігання вантажів, залізниця має право в усіх випадках (крім тих, які залежать від самої залізниці та відбулись з її вини) за період затримки вагонів та незалежно від місця такої затримки нарахувати одночасно, як плату за користування вагонами так і збір за зберігання вагонів та вантажу, завантаженого у даних вагонах (подібний за змістом висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.11.2023 р. у справі № 904/3926/22).
Нарахування спірних платежів у даній справі пов'язується з фактом затримки спірних вагонів на станції Жмеринка Регіональної філії “Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства “Українська залізниця» з моменту виявлення оглядачами вагонів експлуатаційного вагонного депо Жмеринка технічних несправностей вагонів, що унеможливлювали подальшу їх експлуатацію про що було складено повідомлення на ремонт або технічне обслуговування вагона № 3044, № 0095, № 1261, № 0050, № 2141 до моменту отримання від відповідача гарантійних листів, якими останній гарантував оплату всіх затрат, що пов'язані з поточним відчіпним ремонтом вагонів та надання давальницьких деталей по станції Жмеринка, а саме вагона № 77246734 у період з 12.10.2023 року по 06.12.2023 року, вагона № 75226092 у період з 15.12.2023 року по 19.12.2023 року, вагона № 59536771 у період з 23.02.2024 року по 12.03.2024 року, вагона № 95731444 у період з 29.01.2024 року по 05.02.2024 року, вагона № 95731832 у період з 17.02.2024 року по 19.02.2024 року.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом в процесі розгляду справи, затримка вагона № 77246734 у період з 12.10.2023 року по 06.12.2023 року, вагона № 75226092 у період з 15.12.2023 року по 19.12.2023 року, вагона № 59536771 у період з 23.02.2024 року по 12.03.2024 року, вагона № 95731444 у період з 29.01.2024 року по 05.02.2024 року, вагона № 95731832 у період з 17.02.2024 року по 19.02.2024 року відбулась не з вини залізниці, а у зв'язку із технічними несправностями вагонів, що унеможливили їх подальшу експлуатацію та внаслідок тривалого очікування позивачем від відповідача відповідних гарантійних листів, якими останній гарантував оплату всіх затрат, що пов'язані з поточним відчіпним ремонтом спірних вагонів, а отже з причин що залежали саме від ПРАТ “МХП».
Таким чином, позивач на підставі положень Статуту залізниць України, Правил користування вагонами і контейнерами, Правил зберігання вантажів, а також умов договору має право нарахувати відповідачу за період затримки спірних вагонів, як плату за користування даними вагонами так і збір за зберігання вагонів та вантажу, завантаженого у вагонах, а також плату за подавання/забирання спірних вагонів.
Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
2. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
На виконання положень Статуту залізниць України, Правил користування вагонами і контейнерами, Правил зберігання вантажів, а також умов договору позивачем було нараховано відповідачу плату за користування ним вагоном № 77246734 у період з 12.10.2023 року по 06.12.2023 року, вагоном № 75226092 у період з 15.12.2023 року по 19.12.2023 року, вагоном № 59536771 у період з 23.02.2024 року по 12.03.2024 року, вагоном № 95731444 у період з 29.01.2024 року по 05.02.2024 року, вагоном № 95731832 у період з 17.02.2024 року по 19.02.2024 року на загальну суму 96 914, 40 грн, збір за зберігання вагонів та вантажу, завантаженого у дані вагони, а саме вагону № 77246734, вагону № 75226092, вагону № 59536771, вагону № 95731444, вагону № 95731832 за періоди затримки даних вагонів на загальну суму 7 203, 96 грн, а також плату за подавання/забирання вагонів № 59536771, № 75226092 на загальну суму 1 928, 36 грн, а відповідач у визначений у претензіях строк і станом на час розгляду справи свій обов'язок щодо сплати плати за користування вагонами у розмірі 96 914, 40 грн, плати за подавання/забирання вагонів у розмірі 7 203, 96 грн, а також збору за зберігання вагонів та вантажу у розмірі 1 928, 36 грн не виконав і його загальна основна заборгованість перед позивачем складає 106 046, 72 грн, що підтверджується актом загальної форми № 9348 від 15.12.2023 р. На віднесення на відповідальність вантажовласника (ВЧДЕ-4) р. ф-я “П.-Зах. зал.» “ПАТ “Укрзалізниця» (Форма ГУ-23), актом загальної форми № 9458 від 19.12.2023 р. На віднесення на відповідальність вантажовласника (ВЧДЕ-4) р. ф-я “П.-Зах. зал.» “ПАТ “Укрзалізниця» (Форма ГУ-23), актом загальної форми № 9642 від 23.12.2023 р. На віднесення на відповідальність вантажовласника (ВЧДЕ-4) р. ф-я “П.-Зах. зал.» “ПАТ “Укрзалізниця» (Форма ГУ-23), актом загальної форми № 9091 від 08.12.2023 р. Без зазначення відповідальності (Форма ГУ-23), актом загальної форми № 9093 від 08.12.2023 р. На віднесення на відповідальність вантажовласника (ВЧДЕ-4) р. ф-я “П.-Зах. зал.» “ПАТ “Укрзалізниця» (Форма ГУ-23), актом загальної форми № 2183 від 17.02.2024 р. Без віднесення на відповідальність залізниці або вантажовласника, актом загальної форми № 2235 від 19.02.2024 р. Без віднесення на відповідальність залізниці або вантажовласника, актом загальної форми № 1320 від 29.01.2024 р. На віднесення на відповідальність вантажовласника (ВЧДЕ-4) р. ф-я “П.-Зах. зал.» “ПАТ “Укрзалізниця» (Форма ГУ-23), актом загальної форми № 1683 від 05.02.2024 р. На віднесення на відповідальність вантажовласника (ВЧДЕ-4) р. ф-я “П.-Зах. зал.» “ПАТ “Укрзалізниця» (Форма ГУ-23), актом загальної форми № 1689 від 06.02.2024 р. На віднесення на відповідальність вантажовласника (ВЧДЕ-4) р. ф-я “П.-Зах. зал.» “ПАТ “Укрзалізниця» (Форма ГУ-23), актом загальної форми № 3220 від 12.03.2024 р. На віднесення на відповідальність вантажовласника (ВЧДЕ-4) р. ф-я “П.-Зах. зал.» “ПАТ “Укрзалізниця» (Форма ГУ-23), актом загальної форми № 3224 від 12.03.2024 р. На віднесення на відповідальність вантажовласника (ВЧДЕ-4) р. ф-я “П.-Зах. зал.» “ПАТ “Укрзалізниця» (Форма ГУ-23), актом загальної форми № 2464 від 23.02.2024 р. На віднесення на відповідальність вантажовласника (ВЧДЕ-4) р. ф-я “П.-Зах. зал.» “ПАТ “Укрзалізниця» (Форма ГУ-23), рахунком № 1400/398 від 19.12.2023 р., рахунком № 1551/398 від 29.12.2023 р., рахунком № 534/398 від 29.03.2024 р., рахунком № 533/398 від 29.03.2024 р., рахунком № 312/398 від 29.02.2024 р., рахунком № 536/398 від 29.03.2024 р., накопичувальною карткою № 23123226 від 23.12.2023 р. зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу), накопичувальною карткою № 08122992 від 08.12.2023 р. зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу), накопичувальною карткою № 06020636 від 06.02.2024 р. зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу), накопичувальною карткою № 12031205 від 12.03.2024 р. зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу), накопичувальною карткою № 27020957 від 27.02.2024 р. зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу), відомістю № 16030314 плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу за 15 березня 2024 р., відомістю № 13030301 плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу за 12 березня 2024 р., відомістю № 20120589 плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу за 19 грудня 2023 р., відомістю № 22120601 плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу за 21 грудня 2023 р., іншими доказами, наявними в матеріалах справи.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 86 цього ж кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18.
У процесі розгляду справи, відповідачем у відповідності до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували виконання ним станом на час розгляду справи свого обов'язку по сплаті плати за користування вагонами у розмірі 96 914, 40 грн, плати за подавання/забирання вагонів у розмірі 7 203, 96 грн, а також збору за зберігання вагонів та вантажу у розмірі 1 928, 36 грн.
Крім того, відповідачем у відповідності до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували існування обставин, передбачених пунктом 16 розділу II Правил користування вагонами і контейнерами на підставі яких відповідач підлягає звільненню від сплати плати за користування вагонами і контейнерами.
Отже, вимоги позивача до відповідача про стягнення 106 046, 72 грн основної заборгованості є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо відсутності підстав для нарахування ним плати за користування вагонами, плати за подавання/забирання вагонів, а також збору за зберігання вагонів та вантажу з огляду на те, що вагон № 77246734, вагон № 75226092, вагон № 59536771, вагон № 95731444, вагон № 95731832 перебувають у користуванні ПРАТ “МХП» та не є власними вагонами АТ “Укрзалізниця», станція Жмеринка Південно-Західної залізниці на якій були затримані вагон № 77246734, вагон № 75226092, вагон № 59536771, вагон № 95731444, вагон № 95731832 не була та не є станцією/пунктом відправлення та/або призначення, затримка вагонів відбулась не з вини відповідача, є безпідставними і необґрунтованими з вищезазначених підстав.
Як було зазначено вище, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву просить суд відмовити у задоволенні позову повністю у зв'язку із спливом позовної давності. З приводу вказаної заяви відповідача суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 цього ж кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Положеннями ч. 1 ст. 258 цього ж кодексу для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Згідно з частинами 3-5 ст. 224 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів.
4. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.
5. Для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Згідно ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
2. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.
Пунктом 7.3. Договору визначено, що строк позовної давності за вимогами Перевізника до Замовників, що випливають з правовідносин Сторін за Договором, становить один рік.
Частинами 1,5 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
5. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Відповідно до ч. 2-5 ст. 267 цього ж кодексу заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Крім того, Законом України від 30.03.2020 р. № 540-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: “Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.».
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 р. “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на усій території України установлено карантин з 12.03.2020 р.
Постановою Кабінет Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 “Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» постановив відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Отже, карантин на території України був встановлений Кабінетом Міністрів України у період з 12.03.2020 р. по 30.06.2023 р.
Крім того, Законом України від 15.03.2022 р. № 2120-IX “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (дата набрання чинності - 17.03.2022 року) розділ “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: “У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».
Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" із 05:30 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався.
Зокрема, Указом Президента України від 14.07.2025 № 478/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15.07.2025 № 4524-ІХ, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05:30 07.08.2025 строком на 90 діб.
Законом України від 14.05.2025 р. № 4434-IX “Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» (дата набрання чинності - 04.09.2025 року) постановлено пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України виключити.
Отже, у зв'язку із дією в Україні воєнного стану та у період дії пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України строки, визначені статтями 257-259 Цивільного кодексу України продовжувались з 17.03.2022 р. по 04.09.2025 р.
Таким чином, з урахуванням всього вищезазначеного, а також того, що позивач звернувся в Господарський суд Київської області із позовною заявою № НЮ-24-80/24 від 22.11.2024 р. до відповідача про стягнення 106 046, 72 грн основної заборгованості - 22.11.2024 р., суд дійшов висновку, що позовна давність не спливла, і відповідно позивач в межах строків позовної давності звернувся в господарський суд із позовом до відповідача за захистом своїх прав і інтересів по стягненню основної заборгованості.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “МХП» (01609, вул. Елеваторна, буд. 1, м. Миронівка, Обухівський район, Київська область; ідентифікаційний код 25412361) на користь Акціонерного товариства “Українська залізниця» (03150, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, м. Київ; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії “Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства “Українська залізниця» (01601, вул. Лисенка, 6, м. Київ; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 40081221) 106 046 (сто шість тисяч сорок шість) грн 72 (сімдесят дві) коп. основної заборгованості та судові витрати 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 (нуль) коп. судового збору.
3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя В.М.Бацуца