ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.10.2025Справа № 910/7617/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Невечери С.А., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Державного підприємства "Нововолинський ремонтно-механічний завод"
до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України
про зобов'язання вчинити дії
Представники учасників процесу:
від позивача: Коломієць Ю.Г.
від відповідача: Мужевська Є.Л.
від третьої особи: не з'явився
Короткий зміст позовних вимог
Державне підприємство "Нововолинський ремонтно-механічний завод" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про зобов'язання відповідача усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні грошовими коштами позивачем, що знаходяться на рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 Державного підприємства "Нововолинський ремонтно-механічний завод" в АТ КБ "ПРИВАТБАНК", шляхом зняття арешту з коштів та поновлення фінансових операцій на вказаних банківських рахунках.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що відповідач не зняв арешт з коштів на банківських рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 всупереч постановам про зняття арешту з коштів.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Господарський суд міста Києва ухвалою від 23.06.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 910/7617/25, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 24.07.2025.
30.06.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли письмові пояснення, в яких заявлено клопотання про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України.
02.07.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.
Ухвалою від 03.07.2025 Господарський суд міста Києва призначив підготовче засідання на 14.08.2025.
09.07.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
10.07.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.
22.07.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яка задоволена судом ухвалою від 05.08.2025.
31.07.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
У підготовчому засіданні 14.08.2025 суд постановив протокольну ухвалу про визнання поважними причин пропуску строку на подання доказів, долучення доказів, доданих позивачем до клопотання про долучення доказів від 31.07.2025; продовження строку підготовчого провадження на 30 днів.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 14.08.2025 частково задовольнив клопотання позивача (викладене у письмових пояснення) про залучення до участі у справі третіх осіб, залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, відклав підготовче засідання у справі на 18.09.2025.
20.08.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли докази направлення заяв по суті спору третій особі.
26.08.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли докази направлення відзиву третій особі.
01.09.2025 через систему "Електронний суд" від третьої особи надійшли пояснення щодо позову/відзиву.
16.09.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.
17.09.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
У підготовчому засіданні 18.09.2025 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 02.10.2025.
У судовому засіданні 02.10.2025 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на 23.10.2025.
21.10.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про долучення доказів щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу.
22.10.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.
23.10.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення (щодо витрат на правничу допомогу).
Представник позивача у судовому засіданні 23.10.2025 позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.
У судовому засіданні 23.10.2025 судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на кошти позивача, які знаходились на банківських рахунках відкритих в АТ КБ "ПРИВАТБАНК" відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було накладено арешт.
В подальшому, у зв'язку зі стягненням на депозитний рахунок відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції усіх коштів, необхідних для перерахування заборгованості усім стягувачам, з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, державним виконавцем неодноразово направлялись постанови про зняття арешту з коштів позивача в АТ КБ "ПРИВАТБАНК".
Однак, відповідач арешту з коштів позивача, що знаходяться на рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 не зняв, що стало підставою для звернення з позовом до суду.
У відповіді на відзив позивач не погоджується з доводами, викладеними у відзиві та зазначає таке:
- відповідач не вказує на якій підставі (зокрема на підставі якої постанови про арешт майна (коштів) боржника, винесеної виконавцем в межах конкретного виконавчого провадження) рахунки № НОМЕР_1 та № UA573052990000026007020802530 є арештованими;
- вказує на наявність відкритих виконавчих проваджень, де боржником є позивач, однак не повідомляє про наявні постанови про арешт майна (коштів) боржника в межах таких виконавчих проваджень;
- Відділом примусового виконання рішень у листі №5555 від 02.05.2025 повідомлено про відсутність підстав для арешту коштів позивача, які знаходяться на банківських рахунках в АТ КБ "ПРИВАТБАНК".
У додаткових поясненнях відповідач зазначив, що на даний час діють арешти на рахунках, накладені 2005-2007 роках.
Позиція відповідача
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на таке:
- 31.01.2025 до банку надійшла постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 24.01.2025 у ВП № 28223724 про зняття арешту з банківських рахунків, накладеного постановами № 28223724 від 02.11.2009 на суму 1114548.41 грн, № 28223724 від 29.10.2012 на суму 1860000 грн, № 28223724 від 14.04.2020 на суму 1135941.76 грн;
- банком було проведено зняття арешту залишку з рахунків ДП "Нововолинський ремонтно-механічний завод", накладеного постановами № 28223724 від 02.11.2009 на суму 1114548.41 грн., № 28223724 від 29.10.2012 на суму 1860000 грн, № 28223724 від 14.04.2020 на суму 1135941.76 грн, що свідчить про виконання вимог державного виконавця;
- згідно з даними Автоматизованої системи виконавчого провадження, наразі є відкриті декілька виконавчих проваджень щодо боржника ДП "Нововолинський ремонтно-механічний завод", а тому для з'ясування підстав накладення арешту на рахунки та захисту права позивачу слід звернутись до органів державної виконавчої служби, оскільки банк не є стороною виконавчого провадження;
- банком не було порушено право позивача, оскільки банк діяв відповідно до отриманих від державного виконавця документів, а саме: постанови від 24.01.2025 у ВП № 28223724. У разі, якщо органом державної виконавчої служби не було вчинено дій по зняттю арешту, накладеного при примусовому виконанні інших виконавчих документів, належним відповідачем за даних обставин має виступати саме орган державної виконавчої служби, а не банк.
Позиція третьої особи
Третя особа у поясненнях, поданих до суду 01.09.2025, зазначила, що державним виконавцем відділу неодноразово, керуючись п.2 ч.4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", направлялися постанови про зняття арешту з коштів боржника в АТ КБ "ПриватБанк", повідомлень щодо зняття арешту з рахунків боржника на адресу відділу не надходило.
Відповідачем не надано жодних підтверджуючих доказів (номер постанови, дата її винесення та підставі якого виконавчого провадження), на підставі яких було накладено арешт на кошти позивача.
Станом на 01.09.2025 заборгованість стягнута з боржника в повному обсязі.
Згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження та письмових матеріалів виконавчих проваджень, станом на 01.09.2025 документи щодо яких винесені постанови про накладення арештів на кошти Державного підприємства "Нововолинський ремонтно-механічний завод" і не винесено відповідних постанов (постанови) про зняття арештів з коштів боржника на виконанні у відділі не перебуває.
Відповідно до довідки про відкриття рахунку № 250611SU14020900 від 11.06.2025, Державне підприємство "Нововолинський ремонтно-механічний завод" має відкриті в Акціонерному товаристві Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" рахунки, зокрема: № НОМЕР_1 (дата відкриття 08.11.2021) та № НОМЕР_2 (дата відкриття 08.11.2021).
13.11.2024 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Відділ) в межах виконавчого провадження №74802770 винесено постанову про зняття арешту з усіх рахунків, що належать боржнику - ДП "Нововолинський ремонтно-механічний завод".
26.11.2024 старшим державним виконавцем Відділу в межах зведеного виконавчого провадження № 28223724 винесено постанову про зняття арешту з коштів боржника, відповідно до якої постановлено зняти арешт з банківських рахунків підприємства, що відкриті в ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (з переліком відповідних рахунків).
24.01.2025 старшим державним виконавцем Відділу в межах зведеного виконавчого провадження № 28223724 винесено постанову про зняття арешту з коштів боржника, відповідно до якої постановлено зняти арешт з банківських рахунків підприємства, що відкриті в АТ КБ "ПРИВАТБАНК": накладені постановами № 28223724 від 02.11.2009 на суму 1114548,41 грн., № 28223724 від 29.10.2012 на суму 1860000 грн, № 28223724 від 14.04.2020 на суму 1135941,76 грн.
Листом від 02.05.2025 вих № 5555 на адвокатський запит позивача Відділ повідомив, що на виконанні перебуває зведене виконавче провадження № 28223724 про стягнення з позивача заборгованості. Станом на 02.06.2025 до складу зведеного виконавчого провадження входить 4 виконавчі провадження на суму заборгованості 222210,37 грн. На депозитному рахунку Відділу станом на 02.06.2025 знаходяться кошти стягнуті з боржника в розмірі 244776,41 грн, яких достатньо для перерахування заборгованості усім стягувачам в зведеному виконавчому провадженні (з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження). Також повідомлено, що державним виконавцем направлялись постанови про зняття арешту з коштів боржника в АТ КБ "ПРИВАТБАНК".
Аналогічну відповідь надано Відділом 21.07.2025 на адвокатський запит позивача.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що постанови про зняття арешту з грошових коштів направлялись відповідачу державним виконавцем у встановленому законом порядку, однак відповідач не зняв арешт з коштів позивача, що знаходяться на рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 .
З урахуванням викладеного позивач просить суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні грошовими коштами позивачем, що знаходяться на рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , шляхом зняття арешту з коштів та поновлення фінансових операцій на вказаних банківських рахунках.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У розумінні зазначених приписів суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
За змістом статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Як встановив суд, 26.11.2024 та 24.01.2025 старшим державним виконавцем Відділу в межах зведеного виконавчого провадження № 28223724 винесено постанови про зняття арешту з коштів боржника, що знаходяться на рахунках, що відкриті в АТ КБ "ПРИВАТБАНК".
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
Згідно з ч. 2 ст. 40 Закону про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Відповідно до ч.ч.4, 5 статті 59 Закону підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Як вбачається з наявних у справі фактичних обставин, відповідач наклав арешт на кошти позивача, які розміщувалися на рахунках позивача, відкритих у відповідача, відповідно до постанов державного виконавця про арешт коштів боржника від 02.11.2009, від 26.09.2011, від 14.04.2020 (винесена у зведеному виконавчому провадженні).
Жодних інших постанов про накладення арештів на кошти позивача матеріали справи не містять та учасниками справи суду не надано.
У той же час, з матеріалів справи вбачається, що 24.01.2025 старшим державним виконавцем Відділу в межах зведеного виконавчого провадження № 28223724 винесено постанову про зняття арешту з коштів боржника, відповідно до якої постановлено зняти арешт з банківських рахунків підприємства, що відкриті в АТ КБ "ПРИВАТБАНК": накладені постановами № 28223724 від 02.11.2009 на суму 1114548,41 грн., № 28223724 від 29.10.2012 на суму 1860000 грн, № 28223724 від 14.04.2020 на суму 1135941,76 грн.
В подальшому державний виконавець повідомив, що 01.09.2025 винесено постанову про зняття арешту з коштів боржника ДП "Нововолинський ремонтно-механічний завод" накладеною 26.09.2011 на суму 1860000 грн. Згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження та письмових матеріалів виконавчих проваджень, станом на 01.09.2025 документи щодо яких винесені постанови про накладення арештів на кошти Державного підприємства "Нововолинський ремонтно-механічний завод" і не винесено відповідних постанов (постанови) про зняття арештів з коштів боржника на виконанні у відділі не перебуває.
Таким чином, з наведеного вбачається, що арешт з коштів боржника було знято за відповідними постановами державного виконавця.
Тобто державним виконавцем винесено відповідні постанови про зняття арештів з коштів боржника, на підставі яких відповідачем були накладені арешти.
Відповідачем не надано доказів та не зазначено, на підставі якої саме постанови про арешт коштів боржника рахунки позивача продовжують бути арештованими.
При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про те, що арешт не знято, оскільки згідно з даними Автоматизованої системи виконавчого провадження, наразі є відкриті декілька виконавчих проваджень щодо позивача, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Подібні положення містив Закон України "Про виконавче провадження" в попередніх редакціях.
Отже, лише наявність відповідної постанови про арешт коштів боржника є підставою для накладення банком арештів на рахунки, лише наявність відкритих виконавчих проваджень за відсутності відповідних поставно про арешт, не є підставою для накладення та подальшої чинності арештів.
Відповідач не заперечує факту отримання постанов про зняття арештів з коштів позивача.
При цьому, з листів третьої особи вбачається, що станом на 02.06.2025 до складу зведеного виконавчого провадження входить 4 виконавчі провадження на суму заборгованості 222210,37 грн. На депозитному рахунку Відділу станом на 02.06.2025 знаходяться кошти стягнуті з боржника в розмірі 244776,41 грн, яких достатньо для перерахування заборгованості усім стягувачам в зведеному виконавчому провадженні.
У письмових поясненнях, поданих до суду 01.09.2025, третя особа повідомила, що станом на 01.09.2025 у зведеному виконавчому провадженні заборгованість стягнута у повному обсязі.
Згідно з ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Частиною 1 ст. 1074 Цивільного кодексу України передбачено заборону обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Суд зазначає, що перебування грошових коштів позивача під арештом, незважаючи на винесення державним виконавцем постанов про зняття арешту з коштів, є порушенням прав Державного підприємства "Нововолинський ремонтно-механічний завод" на розпорядження належним йому майном (грошовими коштами).
При цьому, з наданих учасниками справи пояснень та доказів вбачається, що позивач позбавлений можливості користуватися коштами, які знаходяться на спірних рахунках саме через не вчинення відповідачем дій зі зняття арешту з таких рахунків, а не Відділом.
В свою чергу відповідачем не доведено правомірності невчинення дій зі зняття арешту з рахунків позивача.
Суд зазначає, що за змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини перша, друга статті 86 ГПК України).
З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про задоволення позовних вимог Державного підприємства "Нововолинський ремонтно-механічний завод" про зобов'язання
Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" усунути перешкоди Державному підприємству "Нововолинський ремонтно-механічний завод" у користуванні та розпорядженні грошовими коштами, що знаходяться на рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 в АТ КБ "Приватбанк", шляхом зняття арешту з коштів ДП "Нововолинський ремонтно-механічний завод" на банківських рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 та поновлення фінансових операцій по них.
За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Згідно із ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача судові витрати, зазначав попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, зокрема на професійну правничу допомогу та вказував, що докази будуть подані відповідно до вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України.
21.10.2025 позивач подав заяву про долучення доказів щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 44640,00 грн та надав докази на підтвердження таких витрат.
Частиною 2 статті 126 ГПК України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивач надав у матеріали справи копії: договору про надання професійної правничої допомоги №173/2024 від 30.10.2024, укладеного між позивачем та Адвокатським об'єднанням "Єфімов, Брожко та партнери", Акту приймання наданих послуг від 20.10.2025 на суму 44640,00 грн, рахунку №881/2025 від 20.10.2025 на суму 44640,00 грн, платіжної інструкції № 2.364011393.1 від 20.10.2025.
У п. 3.1 договору ро надання професійної правничої допомоги №173/2024 від 30.10.2024 сторонами погоджено вартість послуг із розрахунку однієї години роботи адвоката, керівника, помічника адвоката.
Виходячи з аналізу положень ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (такий правовий висновок викладено в пункті 6.5 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №922/1163/18).
За приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем надано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, яке обґрунтовано таким:
1) справа виникла з правовідносин щодо накладення банком арешту на рахунки позивача за виконавчими провадженнями, тому рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі не потребував від адвоката значних витрат часу, зумовлених пошуком судової практики, аналізом специфічної нормативно-правової бази тощо;
2) позовна заява містить лише виклад обставин, які склались між сторонами, не містить аналізу судової практики з тотожних правовідносин, отже, складання позову не потребувало від адвоката значної витрати часу або певної спеціалізації;
3) обсяг доказів, поданих позивачем, був незначним, відтак, їх вивчення та аналіз, а також формування правової позиції не повинно було зайняти багато часу адвоката;
4) у справі не було заявлено заходів забезпечення позову, витребування доказів, не було проведено експертизи, не залучено свідків, експертів, спеціалістів, тощо, що могло би вплинути на складність та обсяг виконаних адвокатом робіт та наданих послуг;
5) при підготовці позовної заяви з огляду на характер спірних відносин та заявлених вимог адвокат не здійснював розрахунків (сума боргу, 3% річних, інфляційні втрати тощо), відтак, підготовка позову не потребувала витрати значного часу адвокатом;
6) окремі послуги, зазначені в акті приймання наданих послуг, не є наданням правничої допомоги, а є документами технічного характеру, що не вимагали від адвоката заявленої в акті витрати часу. Зокрема, до таких послуг належать надсилання заяв третій особі та надання до суду доказів поштового відправлення заяв третій особі, підготовка та подання клопотання про долучення доказів.
гідно із ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Судом враховано, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126, 129 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19.
Суд погоджується з доводами відповідача в частині неспівмірності розміру витрат на правову допомогу зі складністю справи.
З огляду на складність справи, характер спірних правовідносин, обсяг матеріалів у справі, кількість поданих позивачем процесуальних документів та їх зміст, зважаючи на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи, з урахуванням критеріїв пропорційності, розумності, співмірності, суд вважає за необхідне зменшити розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на правову допомогу до 12000,00 грн.
Суд звертає увагу на те, що в даному випадку не відбувається втручання суду в договірні відносини між адвокатом та клієнтом щодо визначення вартості правової допомоги, оскільки наразі вирішується виключно питання щодо обґрунтованості покладення таких витрат на відповідача та їх розміру, яке судом вирішується з огляду на обставини цієї справи.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в сумі 12000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити повністю.
Зобов'язати Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570) усунути перешкоди Державному підприємству "Нововолинський ремонтно-механічний завод" (45400, Волинська обл., м. Нововолинськ, вул. Шахтарська, буд. 53, ідентифікаційний код 00179000) у користуванні та розпорядженні грошовими коштами, що знаходяться на рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 в АТ КБ "Приватбанк", шляхом зняття арешту з коштів ДП "Нововолинський ремонтно-механічний завод" на банківських рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 та поновлення фінансових операцій по них.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570) на користь Державного підприємства "Нововолинський ремонтно-механічний завод" (45400, Волинська обл., м. Нововолинськ, вул. Шахтарська, буд. 53, ідентифікаційний код 00179000) 2422,40 грн судового збору та витрати на правову допомогу в розмірі 12000,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 03.11.2025.
Суддя С.О. Турчин