ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.11.2025Справа № 910/12972/25
Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М., розглянувши без виклику сторін
заяву Приватного підприємства «Іссава», м. Київ
про видачу судового наказу,
Приватне підприємство «Іссава» просить видати судовий наказ за вимогою про стягнення з ТОВ “Істек Груп» 83 504,16 грн штрафу за Договором оренди частини нежитлового приміщення №9-24-12 від 01 квітня 2024 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 ГПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу (ч. 1, ч. 2 ст. 154 ГПК України).
Згідно ч. 1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розглянувши заяву Приватного підприємства «Іссава» про видачу судового наказу, а також дослідивши додані до неї докази, суд вважає, що така заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до приписів частини першої статті 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд звертає увагу заявника на положення частини другої статті 12 ГПК України, відповідно до яких наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні. Разом із тим лише той факт, що договірні зобов'язання не виконуються, без обґрунтування причин, не вважається наявністю спору про право.
Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів. Звертаючись із заявою про видачу судового наказу, заявник повинен, в тому числі, подати документи, що свідчать про безспірність його вимог.
Наведене зумовлено тим, що під час розгляду заяви про видачу судового наказу суд не розглядає справу по суті, не встановлює обставин справи та не здійснює оцінку доказів щодо їх змагальності та достовірності, адже наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Положеннями частин першої, другої 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до статті 74 ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин.
В обґрунтування поданої заяви Приватне підприємство «Іссава» посилається на порушення боржником умов Договору оренди частини нежитлового приміщення №9-24-12 від 01 квітня 2024 року, оскільки ним не переукладено нового договору оренди з новим власником.
При цьому, до заяви прикладено вимоги, адресовані боржнику, щодо необхідності підписання нового договору оренди, у зв'язку зі зміною власника, а у випадку непідписання такого договору Договір оренди частини нежитлового приміщення №9-24-12 від 01 квітня 2024 року буде розірвано.
Разом з цим, на підтвердження обставин, якими заявник обґрунтовує вимоги, ним не надано доказів набуття права власності на приміщення іншою особою, не надано доказів направлення на адресу боржника вимог від 05.09.2025 року та від 15.08.2025 року, які б дали змогу встановити безспірність пред'явлених заявником вимог.
Суд зазначає, що видача судового наказу проводиться без судового засідання і виклику стягувача та боржника для заслуховування їх пояснень. З системного тлумачення цих норм можна дійти висновку, що для наказного провадження характерна документарність: суд досліджує виключно письмові докази, які підтверджують вимоги заявника.
Звідси випливає ще одна особливість доказування у наказному провадженні: тут абсолютно виключаються такі засоби доказування, як пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показання свідків, речові докази, висновок експерта; єдиним допустимим засобом доказування для наказного провадження є письмові докази.
Оскільки наказне провадження є документарним, ця специфічна форма захисту вимагає особливостей документальних доказів, зокрема, докази мають бути безспірними: вони повинні свідчити про безспірність стягнення і відсутність потреби у їх дослідженні. Тобто ознака документарності наказного провадження підтверджує те, що йдеться про очевидність та переконливість доказів з боку стягувача.
Заявником пред'явлено вимогу про стягнення з боржника штрафу за Договором, який на думку заявника є розірваним. При цьому, заявником не надано до заяви беззаперечних доказів наявності обставин, які є підставою для стягнення вказаної ним суми в наказному провадженні.
Отже, в даному випадку заявником не надано суду доказів існування в нього безумовного права на стягнення заборгованості та безспірності його вимог.
За приписами пункт 8 частини першої статті 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (частина друга статті 152 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити Приватному підприємству «Іссава» у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Істек Груп» суми штрафу у розмірі 83 504,16 грн.
Враховуючи можливість стягнення в порядку наказного провадження лише неоспорюваної заборгованості, вимоги ПП «Іссава» не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 148, 150, 152, 153, 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Відмовити Приватному підприємству «Іссава» у задоволенні заяви про видачу судового наказу.
2. Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 03.11.2025 року та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 253 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С. МОРОЗОВ