ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.10.2025Справа № 910/981/25
За позовом ОСОБА_1
до Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд"
про визнання повноважень президента громадської організації припиненими, визнання повноважень першого віце-президента та члена виконавчого комітету громадської організації чинними, зобов'язання громадської організації вчинити певні дії
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Мороз О.В.
Представники:
без повідомлення (виклику) учасників справи
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (далі - відповідач, ГО "Всеукраїнська федерація черліденгу") про визнання повноважень президента громадської організації припиненими, визнання повноважень першого віце-президента та члена виконавчого комітету громадської організації чинними, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2025 (суддя Мандриченко О.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/981/25, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.02.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2025 заяву Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" про відвід судді Мандриченка О.В. від розгляду справи № 910/981/25 визнано необґрунтованою та передано для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2025 (суддя Ковтун С.А.) відмовлено у задоволенні заяви Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" про відвід судді Мандриченка О.В. від розгляду справи № 910/981/25.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2025 заяву про самовідвід судді Мандриченка О.В. у справі № 910/981/25 задоволено, матеріали справи № 910/981/25 передано уповноваженій особі для вирішення питання про автоматизований розподіл справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2025 матеріали справи № 910/981/25 передано на розгляд судді Гумезі О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2025 прийнято справу № 910/981/25 до провадження судді Гумеги О.В., постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 (повне рішення складено 20.10.2025) у задоволенні позову відмовлено повністю.
14.10.2025 до суду від відповідача надійшла заява (сформована в системі "Електронний суд" 13.10.2025), відповідно до якої відповідач просить суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" 95 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку із розглядом справи № 910/981/25 господарським судом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 заяву Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду, запропоновано позивачу надати письмові пояснення по суті заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення.
20.10.2025 до суду від позивача надійшли заперечення (сформовані в системі "Електронний суд" 17.10.2025) щодо заяви відповідача про прийняття додаткового рішення, згідно яких позивач просить суд відмовити у задоволенні заяви відповідача про прийняття додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 95 000,00 грн як таких, що не відповідають законодавству, вимогам обґрунтованості, необхідності, пропорційності та розумності.
Відповідно до ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву відповідача та заперечення позивача, дослідивши докази, суд
Згідно з ч. 3 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 124 ГПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у справі № 910/981/25 в розмірі 50 000,00 грн, а також зазначив, що докази понесення таких витрат будуть надані суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
До закінчення судових дебатів у справі представник відповідача зазначив, що на підставі ч. 8 ст. 129 ГПК України докази понесення судових витрат будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Судом встановлено, що докази витрат на професійну правничу допомогу, додані до заяви про ухвалення додаткового рішення, подані відповідачем з дотриманням строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України, а відтак підлягають долученню до матеріалів справи.
Згідно заяви про ухвалення додаткового рішення відповідач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" 95 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
Отже, відповідачем заявлено до відшкодування іншу суму судових витрат, ніж заявлено в попередньому (орієнтовному) розрахунку.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За приписами ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України, згідно приписів якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом із тим, у частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
На підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 95 000,00 грн позивач долучив до матеріалів справи такі документи:
- копію ордера на надання правничої допомоги Громадській організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" адвокатом Гончарук Михайлом Петровичем, виданого Адвокатським бюро "Гончарук та партнери" (серія АА № 1542483 від 13.02.2025) (далі - Ордер);
- копію Договору про надання правничої допомоги № 2.02 від 11.02.2025 (далі - Договір);
- копію Звіту про виконання Договору про надання правничої допомоги № 2.02 від 11.02.2025, складеного 07.10.2025 (далі - Звіт);
- роздруківки з мережі Інтернет "Лідери ринку. Рейтинг юридичних компаній - 2024", "Динаміка цін на послуги ЮК за 2024 рік" (далі - Інформація).
Судом встановлено, що 11.02.2025 між ГО "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (далі - клієнт) та Адвокатським бюро "Гончарук та партнери" в особі директора Гончарука Михайла Петровича (далі - адвокат) було укладено Договір про надання правничої допомоги № 2.02 (Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору адвокат зобов'язується здійснювати представництво та надати інші види правничої допомоги клієнту з представництва його прав та інтересів, як відповідача, в господарській справі № 910/981/25 про визнання повноважень президента громадської організації припиненими, про визнання повноважень першого віцепрезидента та члена виконавчого комітету громадської організації чинними, зобов'язання вчинити певні дії, на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрата, шо необхідні для виконання цього Договору.
Згідно з пп 2.4.3 п. 2.4 Договору клієнт має право отримувати від адвоката звіти щодо виконання доручення, практики застосування відповідного законодавства, можливості та правових наслідків досягнення бажаного для клієнта результату.
Пунктом 4.1 Договору сторони узгодили, що за правничу допомогу, передбачену цим Договором клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) незалежно від результату надання правничої допомоги у фіксованому розмірі такими частинами, зокрема:
4.1.1. за надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань щодо предмету цього Договору; підготовку заяв по суті та процесуальних заяв до суду першої інстанції у справі № 910/981/25 - 40 000 (сорок тисяч) гривень та
4.1.2. за представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції під час здійснення господарського судочинства у справі № 910/981/25 - 5 000 (п'ять тисяч) гривень за кожне судове засідання у справі.
Згідно з п. 4.3 Договору сторони підтвердили, що при визначенні розміру гонорару сторонами було враховано складність справи, кваліфікацію і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта тощо.
Відповідно до п. 5.1 Договору узгоджено, що клієнт здійснює оплату гонорару адвоката за цим Договором в безготівковому порядку на поточний рахунок адвоката не пізніше 15 робочих днів з дати ухвалення (постановлення) судового рішення судом відповідної інстанції.
07.10.2025 адвокат надав клієнту (відповідачу) на виконання умов Договору Звіт про виконання Договору про надання правничої допомоги № 2.02 від 11.02.2025, який був підписаний клієнтом (відповідачем) без зауважень.
Відповідно до змісту пунктів 1-5 наведеного Звіту зазначено, що адвокатом в суді першої інстанції у господарській справі № 910/981/25 надавалась клієнту така професійна правнича допомога:
1. Надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань щодо предмету Договору;
2. Консультування клієнта щодо правової позиції та процесуальної стратегії у господарській справі № 910/981/25;
3. Підготовка та подача до суду заяв по суті в господарській справі № 910/981/25 відповідно до процесуального законодавства;
4. Підготовка та подача до суду процесуальних заяв по суті в господарській справі № 910/981/25 відповідно до процесуального законодавства;
5. Представництва інтересів клієнта в Господарському суді міста Києва (11 судових засідань).
У пункті 7 наведеного Звіту, з урахуванням підпунктів 4.1.1, 4.1.2. пункту 4 Договору, адвокатом визначено, що фіксований розмір винагороди (гонорару) адвоката за надання правничої допомоги в суді першої інстанції у господарській справі № 910/981/25 становить 95 000 гривень із розрахунку:
1) 40 000 гривень - за надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань щодо предмету Договору, підготовку заяв по суті та процесуальних заяв до суду першої інстанції у справі № 910/981/25;
2) 55 000 гривень - за представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції під час здійснення господарського судочинства у справі № 910/981/25 (5 000 гривень за кожне судове засідання).
Враховуючи вищезазначені докази та згідно поданої заяви про ухвалення додаткового рішення, відповідач просить стягнути з позивача на свою користь 95 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
Дослідивши заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу та докази на підтвердження цих витрат (копії Ордеру, Договору, Звіту, роздруківку Інформації), суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Конституційний Суд України у рішенні від 30.09.2009 № 23-рп/2009 дійшов висновку, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права (п. 3.2 наведеного рішення).
Для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Згідно з статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 76- 79 ГПК України.
Судом встановлено, що у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у справі № 910/981/25 в розмірі 50 000,00 грн, тоді як згідно заяви про ухвалення додаткового рішення просить стягнути з позивача 95 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
Отже, заявлена до відшкодування сума судових витрат, істотно перевищує суму, заявлену відповідачем у попередньому (орієнтовному) розрахунку.
Позивач, заперечуючи щодо заяви відповідача про прийняття додаткового рішення, зауважив, що заявлена відповідачем до відшкодування сума витрат (95 000,00 грн) майже в 2 рази перевищує попередній розрахунок відповідача, заявлений у відзиві (50 000,00 грн), що, на думку позивача, свідчить про його необгрунтованість та збільшення виключно після винесення судом рішення.
Частиною 6 статті 129 ГПК України передбачено, що якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
В контексті обгрунтованості визначеного відповідачем розміру витрат на правничу допомогу у сумі 95 000,00 грн, останній просив суд врахувати такі обставини: 1) тривалість розгляду справи № 910/981/25 та кількість судових засідань у справі; 2) процесуальну поведінку сторони позивача, зокрема, подачу значної кількості нерелевантних доказів та безпідставних клопотань; 3) результати рейтингового дослідження національного ринку юридичних послуг, зокрема в частині вартості юридичних послуг (середня погодинна ставка 2024 рік), що проводилося виданням "Юридична газета".
Суд враховує, що обов'язок доведення неспівмірності витрат у силу приписів частини шостої статті 126 ГПК України покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Позивач подав заперечення щодо заяви відповідача про прийняття додаткового рішення, відповідно до яких просить суд повністю відмовити у задоволенні заяви позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу. В обгрунтування поданих заперечень позивач зазначив таке:
- у своїй заяві відповідач не визначився із сумою, яку просить стягнути з позивача: вимога про стягнення 95 000,00 (дев'яносто п'ять тисяч) судових витрат є вимогою, яка не може бути виконана, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України;
- дана справа не відрізнялась значним обсягом доказування зі сторони відповідача, а отже обсяг юридичної роботи зі сторони відповідача в межах даної справи є об'єктивно обмеженим;
- зазначені відповідачем витрати є непропорційними до складності справи, не обґрунтованими фактичними діями та такими, що не мали процесуальної необхідності;
- недобросовісна поведінка відповідача штучно збільшувала тривалість розгляду справи, кількість судових засідань та сприяла штучному завищенню вартості правничої допомоги, витрати на яку відповідач фактично не ніс, з метою подальшого відшкодування за рахунок позивача (зокрема, безпідставно заявлений відповідачем відвід судді, у задоволенні якого було відмовлено, висловлення необгрунтованої та безпідставної недовіри відповідача до суду призвело до заявлення суддею самовідводу та розгляду справи спочатку іншим складом суду і, відповідно, чергового затягування розгляду справи, тощо);
- безпідставне подання відповідачем процесуальних документів (зокрема, заяви про закриття провадження у справі, заяви про відвід судді, про відкладення розгляду справи, про витребування доказів, у задоволенні яких було відмовлено судом), охоплюється заявленою відповідачем сумою в розмірі 40 000,00 грн, стягнення якої з позивача є безпідставним, оскільки не відповідає критерію необхідності та розумності;
- представник відповідача не брав участі в 11 судових засіданнях у справі, оскільки він не з'явився в судові засідання 25.02.2025 та 29.04.2025; судове засідання, призначене на 13.05.2025, було відкладене за клопотанням відповідача; судове засідання, призначене на 27.05.2025, було відкладене, оскільки відповідач не надав суду оригінал витребуваного судом документу, судове засідання, призначене на 18.08.2025 було відкладене за клопотанням відповідача, отже включення вказаних судових засідань в розрахунок вартості правничої допомоги, на думку позивача, є безпідставним та підтверджує виключне намагання відповідача отримати неправомірну вигоду за рахунок позивача;
- подана відповідачем роздруківка з сайту "Юридична газета" щодо лідерів юридичного ринку жодним чином не стосується представника відповідача та не підтверджує і не може підтвердити обгрунтованість заявлених відповідачем вимог та розумності заявлених витрат;
- додані відповідачем до заяви документи, в тому числі Звіт, не містять доказів обсягу наданих адвокатом послуг, а детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, взагалі відповідачем не подано, а отже відповідачем не дотримано вимоги ГПК України, необхідні для розподілу судових витрат.
За наведених обставин, позивач вважає, що розмір заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати неспіврозмірні з виконаною роботою, отже їх розмір є необґрунтованим, порядок заявлення витрат до відшкодування не дотримано, а їх стягнення з позивача становитиме надмірний тягар для останнього.
Суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу вважає за необхідне надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких позивач мав заперечення.
Суд критично оцінює твердження позивача про те, що відповідач у своїй заяві не визначився із сумою, яку він просить стягнути з позивача, оскільки фактично не зазначив грошову одиницю суми, визначеної до стягнення. Оцінюючи у сукупності зміст поданої відповідачем заяви про ухвалення додаткового рішення та доданих до неї документів, уникаючи при цьому надмірного формалізму, суд доходить висновку про наявність обгрунтованих підстав вважати, що відповідачем заявлено вимогу про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача 95 000,00 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу.
Доводи позивача про те, що дана справа не відрізнялась значним обсягом доказування зі сторони відповідача, у зв'язку з чим обсяг юридичної роботи в межах даної справи був об'єктивно обмеженим, доводи позивача про подання відповідачем процесуальних документів, які позивач вважає безпідставними, фактично є суб'єктивною оцінкою відповідних обставин позивачем, а відтак судом такі доводи позивача оцінюються критично.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що під час розгляду справи було проведено 11 судових засідань, у двох з яких (25.02.2025, 29.04.2025) представник відповідача (адвокат) не приймав участі, а три судові засідання (13.05.2025, 27.05.2025, 18.08.2025) було відкладено внаслідок задоволення клопотань представника відповідача про відкладення судового засідання та у зв'язку з неподанням відповідачем витребуваного судом документа.
Судом також встановлено, що в порушення приписів ч. 3 ст. 126 ГПК України відповідачем не подано суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Наразі долучений відповідачем до заяви про ухвалення додаткового рішення Звіт про виконання Договору про надання правничої допомоги № 2.02 від 11.02.2025, не приймається судом у якості передбаченого ч. 3 ст. 126 ГПК України детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, оскільки у цьому Звіті жодним чином не конкретизовано, за надання яких саме "правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань щодо предмету Договору", підготовку яких саме "заяв по суті та процесуальних заяв до суду першої інстанції у справі № 910/981/25" у Звіті була визначена сума винагороди адвоката у розмірі 40 000,00 грн. Не зазначено у Звіті і час, витрачений адвокатом на виконання певних робіт (надання послуг).
За відсутності детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, передбаченого приписами ч. 3 ст. 126 ГПК України, суд позбавлений можливості перевірити обгрунтованість заявленої відповідачем до відшкодування суми витрат на професійну правничу допомогу.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у даному випадку судом також враховано, що згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Велика Палата Верховного Суду зазначала про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги. ЄСПЛ указав, зокрема, що угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
З урахуванням наведеного, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 27.09.2022 у справі № 910/3547/21.
Враховуючи наведене у сукупності, суд доходить висновку, що розмір заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 95 000,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин даної справи. Водночас, зважаючи на принципи справедливості та верховенства права, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, суд дійшов висновку, що стягненню з позивача на користь відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.
Керуючись ст. 74, 86, 123, 126, 129, 233, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/981/25 задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (Україна, 03150, місто Київ, вул. Велика Васильківська, будинок 45, квартира 37; ідентифікаційний код 33299019) 25 000,00 грн (двадцять п'ять тисяч гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.
3. У задоволенні решти вимог відмовити.
4. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку, передбаченому ст. 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст додаткового рішення складено 31.10.2025.
Суддя Оксана ГУМЕГА