ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про закриття провадження у справі
м. Київ
03.11.2025Справа № 910/10544/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматоськтеплоенерго» (84320, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, буд. 8-Д)
До Фізичної особи-підприємця Скудара Романа Валерійовича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 175 025, 90 грн
Суддя Бондаренко - Легких Г. П.
Без виклику представників.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматоськтеплоенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Скудара Романа Валерійовича про стягнення 175 025, 90 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем власних зобов'язань в частині здійснення оплати за поставлену позивачем теплову енергію в гарячій воді для опалення та надання послуг з централізованого постачання гарячої води на підставі договору №1669 від 01.03.2017 за період лютий 2022 - жовтень 2024.
05.09.2025 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, залишив її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п'ятиденний строк з дня вручення ухвали від 05.09.2025 для усунення недоліків позовної заяви.
10.09.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою позивач усунув недоліки, встановлені ухвалою суду від 05.09.2025.
17.09.2025 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи №910/10544/25 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Зобов'язати позивача протягом 7-ми днів з моменту отримання даної ухвали надати до суду копію додаткової угоди від 01.09.2019 до договору №1669 від 01.03.2017.
30.09.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява на виконання ухвали суду від 17.09.2025, в якій позивач повідомив, про неможливість з об'єктивних причини виконати вимогу суду, оскільки в квітні 2022 року у зв'язку з повномасштабною агресією рф та загрозою окупації міста Краматорськ, з підприємства при евакуації було вивезено матеріальні цінності та документацію, в тому числі договори й додаткові угоди. Тому під час повторно проведеного пошуку додаткової угоди від 01.09.2019, вказаного документа не було виявлено.
Суд, дослідивши доводи позивача викладені в позові та докази, які позивач долучив до позовної заяви та заяви про усунення недоліків на підтвердження викладених доводів вважає, що провадження в даній справі підлягає закриттю з наступних причин.
Як вбачається з преамбули позовної заяви, позивач звертається з позовом до відповідача в особі Фізичної особи-підприємця Скудар Романа Валерійовича.
Позивач в позовній заяві стверджує, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Краматоськтеплоенерго», як виконавцем, та Фізичною особою-підприємцем Скудар Романом Валерійовичем, як споживачем укладено договір постачання теплової енергії в гарячій воді для опалення та надання послуг з централізованого постачання гарячої води №1669 від 01.03.2017.
В прохальній частині позову позивач просить стягнути суму грошових коштів з Фізичної особи-підприємця Скудар Романа Валерійовича.
Натомість, як вбачається з договору №1669 від 01.03.2017 на який посилається позивач, укладений він був з споживачем фізичною особою Скудар Роман Валерійович.
Також, як вбачається з доданих до позовної заяви актів-рахунків за спірний період, позивач виставляв їх саме фізичній особі ОСОБА_1 .
З долученої до заяви про усунення недоліків заяви від 19.09.2019 від Скудар Р.В. про внесення змін до договору №1669 від 01.03.2017 вбачається, що останній у наявних з позивачем правовідносинах щодо вказаного договору визначає себе, як фізичну особу, про що безпосередньо зазначає в заяві від 19.09.2019.
Крім того, позивач надав відомості про спожиті послуги та довідку щодо руху заборгованості за спожиті послуги за спірний період, з яких вбачається, що позивач визначає позивача, як фізичну особу, а не як особу підприємця.
Суд констатує, що з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що договір №1669 від 01.03.2017 позивач уклав саме з фізичною особою, а не з ФОП, і власником приміщення виступала фізична особа.
Статтею 24 Цивільного кодексу України встановлено, що людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
Статтями 25, 26 Цивільного кодексу України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України).
Відповідно до частини 1, 2 статті 50 Цивільного кодексу України, право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.
Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус «фізична особа - підприємець» сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №2-7615/10).
Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи. Наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №522/7909/16-ц).
Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Скудар Р.В. зареєстрований як ФОП з 11.05.2016.
У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Згідно частини 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Тобто, юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
Відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.
Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (частина 1 статті 2 Цивільного кодексу України).
У свою чергу, відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.
Подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб'єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України.
Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25.06.2019 у справі №904/1083/18 зауважила, що з огляду на положення частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Отже, вирішення питання про юрисдикційність спору за участю ФОП залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб'єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими.
Відповідно до частин 1, 2 статті 3 Господарського кодексу України (чинний на момент виникнення у сторін спірних правовідносин), під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
За статтею 42 Господарського кодексу України (чинний на момент виникнення у сторін спірних правовідносин) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відтак, підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №916/385/19, від 13.02.2019 у справі №910/8729/18.
Як встановлено судом, договір №1669 від 01.03.2017 позивач уклав з фізичної особою без статусу підприємця, в зазначеному договорі, актах-рахунках, заяві від 19.09.2019, додатковій угоді від 01.09.2020 конкретизовано, що споживачем є саме фізична особа, тобто без статусу підприємця.
В статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», який був чинний на момент укладення між сторонами договору (Закон №1875-IV від 24.06.2004; втратив чинність 01.05.2019) та Закону України «Про теплопостачання» споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу/яка використовує теплову енергію на підставі договору.
В силу статті 51 Цивільного кодексу України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Отже, сторони мали можливість укласти договір №1669 від 01.03.2017, з споживачем послуг ФОП, але сторони самі вирішили укласти договір з споживачем як з фізичною особою.
Таким чином, спір у справі виник з правочину (договір №1669 від 01.03.2017), однією із стороною яких є фізична особа - Скудар Р.В. як фізична особа, а не як фізична особа-підприємець .
Підсумовуючи все вищезазначене, суд роз'яснює позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства за місцем реєстрації відповідача.
Згідно частини 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Суд інформує позивача, що пункт 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачає повернення сплаченого судового збору у разі закриття провадження (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), втім таке повернення здійснюється судом лише за наявності клопотання особи, яка його сплатила.
Керуючись статтями 4, 20, 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Закрити провадження у справі №910/10544/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматоськтеплоенерго» до Фізичної особи-підприємця Скудара Романа Валерійовича про стягнення 175 025, 90 грн.
2. Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Краматоськтеплоенерго», що даний позов підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства за місцем реєстрації відповідача.
3. Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Краматоськтеплоенерго», що повторне звернення до господарського суду із спором між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
4. Згідно з частиною 2 статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Г.П. Бондаренко - Легких