ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.10.2025Справа № 910/8952/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АУДИТОРСЬКА КОМПАНІЯ «БІЗНЕС-АУДИТ»
до Акціонерного товариства «Універсал Банк»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_1
про витребування майна,
Суддя Карабань Я.А.
Секретар судових засідань Севериненко К.Р.
представники учасників справи:
від позивача: Мечинський О.Б.;
від відповідача: Сахабутдінов В.Ю.;
від третьої особи: Цесельська І.В.;
Товариство з обмеженою відповідальністю «АУДИТОРСЬКА КОМПАНІЯ «БІЗНЕС-АУДИТ» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства «Універсал Банк» (надалі - відповідач) про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме, квартири АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги, з посиланням на ст.387, 388, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, мотивовані тим, що заочним рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 01.04.2016 по справі №760/15679/15-ц в рахунок заборгованості ОСОБА_1 було звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 , яка належала позивачу на праві власності. 20.09.2018 на підставі акту старшого державного виконавця Журавльової Є.В. вказану вище квартиру було передано відповідачу. Наразі постановою Київського апеляційного суду від 11.11.2021 заочне рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 01.04.2016 скасовано, правова підстава набуття права власності відповідачем на спірну квартиру відпала, у зв'язку із чим відповідач зобов'язаний повернути цю квартиру позивачу.
Разом із позовом позивачем подано заяву про відстрочення сплати судового збору.
Також, із позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд заборонити будь-яким особам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1652472680000, номер відомостей про речове право 28086849.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2025 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АУДИТОРСЬКА КОМПАНІЯ «БІЗНЕС-АУДИТ» про забезпечення позову відмовлено, з підстав зазначених в ухвалі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2025 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «АУДИТОРСЬКА КОМПАНІЯ «БІЗНЕС-АУДИТ» про відстрочення сплати судового збору - відмовлено, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АУДИТОРСЬКА КОМПАНІЯ «БІЗНЕС-АУДИТ» - залишено без руху.
24.07.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі №910/8952/25. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 02.09.2025.
14.08.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позов в якому останній просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що на момент набуття останнім права власності на спірну квартиру, заочне рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 01.04.2016 по справі №760/15679/15-ц яким було звернуто стягнення на предмет іпотеки, було чинним, а отже підлягало виконанню у розумінні Закону України «Про виконавче провадження», а тому, на думку відповідача він правомірно набув право власності на спірну квартиру. Відповідач вважає, що сама лише обставина скасування зазначеного рішення суду не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися на підставі відповідного рішення. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем пропущено загальний трирічний строк позовної давності на звернення до суду з цим позовом.
20.08.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій останній просив задовольнити позов у повному обсязі посилаючись на те, що позивач не заперечує законність набуття відповідачем у власність предмета іпотеки, натомість, позивач посилається на обов'язок відповідача повернути спірне нерухоме майно з 11.11.2021 - з дати скасування заочного рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 01.04.2016 по справі №760/15679/15-ц, оскільки правова підстава набуття права власності відпала. Крім того, позивач звертає увагу на те, що судом було відмовлено відповідачу у зверненні стягнення на предмет іпотеки саме з підстав пропуску останнім строку позовної давності, відповідно, на думку позивача, відсутні правові підстави перебування спірного нерухомого майна у власності відповідача (іпотекодержателя). Що стосується заявленого відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності, то позивач вважає є його безпідставним, оскільки датою порушення прав останнього є 11.11.2021 - дата невиконання обов'язку відповідачем щодо повернення позивачу спірного нерухомого майна.
26.08.2025 від представника позивача надійшла заява про можливість огляду оригіналів доказів.
02.09.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання на іншу дату.
02.09.2025 від представника позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання на іншу дату.
У підготовче засідання 02.09.2025 з'явився представник позивача, представник відповідача в засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлявся належним чином. Суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання відповідача та відклав підготовче засідання на іншу дату. Також суд протокольною ухвалою, за власною ініціативою, залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_1 (надалі - третя особа).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2025 відкладено підготовче засідання на 24.09.2025.
09.09.2025 від представника позивача, на виконання вимог ухвали суду, надійшли докази направлення третій особі копію позову з додатками.
18.09.2025 від третьої особи надійшли пояснення щодо позову.
24.09.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження в справі.
Також 24.09.2025 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення.
У підготовче засідання 24.09.2025 з'явились представники сторін, третя особа у засідання не з'явилась, про дату, час та місце проведення засідання повідомлялась належним чином. Суд протокольною ухвалою, з урахуванням думки представника позивача, відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі від 23.09.2025, що надійшло до суду 24.09.2025. Суд протокольною ухвалою залишив без розгляду додаткові пояснення відповідача від 23.09.2025, що надійшли до суду 24.09.2025, які за своєю суттю є заявою по суті справи в порядку ст. 161 ГПК України, та подані з пропуском встановленого судом строку.
Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження, та зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, сторонам надавалось достатньо часу для надання доказів та пояснень по суті спору, окрім того, не було зазначено про неможливості надання доказів чи заявлення клопотань, ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.10.2025.
21.10.2025 від третьої особи надійшла заява про участь у справі її представника - адвоката з Адвокатського об'єднання «Кравець і Партнери».
У судове засідання 21.10.2025 з?явилися представник позивача, представник відповідача та представник третьої особи.
У судовому засіданні 21.10.2025 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чігріною Г.В., 26.03.2008 за реєстровим номером 707, на праві власності належала квартира АДРЕСА_2 .
26.03.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено кредитний договір №063-2008-917 (надалі - кредитний договір №063-2008-917) відповідно до умов якого остання отримала у Відкритого акціонерного товариства «Універсал Банк» кредит в сумі 315 000,00 доларів США, строком до 10.03.2038 зі сплатою 11,95% річних за користування кредитом.
З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором №063-2008-917, 26.03.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодатель) було укладено договір іпотеки нерухомого майна - квартири (надалі - договір іпотеки), посвідчений приватним нотаріусом Київськокого міського нотаріального округу Чігріною Ганною В'ячеславівною, зареєстрований у реєстрі за №705, згідно умов якого остання передала в іпотеку Відкритому акціонерному товариству «Універсал Банк» нерухоме майно, а саме, квартиру АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_1 на праві власності.
Як убачається з матеріалів справи рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 27.12.2010 у справі №2-4184-1/10 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання права власності та визнання недійсним договору іпотеки, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10.05.2011 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.10.2011, визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 та визнано недійсним договір іпотеки квартири АДРЕСА_2 від 26.03.2008, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київськокого міського нотаріального округу Чігріною Ганною В'ячеславівною, зареєстрований у реєстрі за №705.
09.08.2011 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АУДИТОРСЬКА КОМПАНІЯ «БІЗНЕС-АУДИТ» було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф., зареєстрованого в реєстрі за №3491, згідно якого ОСОБА_1 відчужила на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АУДИТОРСЬКА КОМПАНІЯ «БІЗНЕС-АУДИТ» квартиру АДРЕСА_2 .
У подальшому, постановою Верховного суду України від 16.05.2012 у справі №6-36цс12 ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.10.2011 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 25.07.2012 рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 27 грудня 2010 року та ухвала Апеляційного суду м. Києва від 10 травня 2011 року у справі №2-4184-1/10 - скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання права власності та визнання недійсним договору іпотеки - відмовлено.
Матеріали справи свідчать, що заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13.02.2014 у справі №761/3968/13-ц, зміненого рішенням Апеляційного суду м. Києва від 29.05.2014, у справі №761/3968/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором № 063-2008-917 від 26.03.2008 у загальному розмірі 335 280,93 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 13.02.2014 складає 2 866 886,65 грн, судового збору 1700,00 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00грн.
Також із матеріалів справи вбачається, що у січні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» зверталось до Солом'янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «АУДИТОРСЬКА КОМПАНІЯ «БІЗНЕС-АУДИТ» про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки.
Так, заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 01.04.2016 у справі №760/15679/15-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» інфляційні втрати в сумі 2121 496,12 грн, три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 128 420,81 грн, заборгованість по нарахованим відсотках за кредитним договором за період з 19.05.2011 по 12.08.2015 в сумі 173 717,94 доларів США, що станом на 01.04.2016 по курсу НБУ складає 4 554 574,13 грн. В рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» за кредитним договором в сумі 2 866 886,65 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру, що має три кімнати, загальною площею 88,80 кв.м., житловою площею 56,80 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит», шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, яка буде визначена експертом, суб'єктом оціночної діяльності в ході виконавчого провадження. Вирішено питання судових витрат.
На виконання заочного рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 01.04.2016 у справі №760/15679/15-ц, 16.09.2016 Солом'янським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист.
На підставі вказаного вище виконавчого листа постановою державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Мірошник Катерини Анатоліївни від 30.09.2016 відкрито виконавче провадження №52410702.
20.09.2018 старшим державним виконавцем Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Журавльовою Єлизаветою Вікторівною складено акт №52410702 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки з якого вбачається, що в рамках виконавчого провадження №52410702 було описано та передано на реалізацію майно, що складає предмет іпотеки Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», а саме квартиру АДРЕСА_2 , що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит» на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу №3491 від 09.08.2011, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф., зареєстрованого в реєстрі за №3491. Електронні торги в системі «СЕТАМ» в місті Києві було призначено на 03.09.2018, початкова ціна лоту №296242 становила 1 991 660,00 грн. Відповідно до протоколу №355397 проведення електронних торгів торги не відбулися у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів. 07.09.2018 Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» висловлено бажання залишити за собою зазначене вище нереалізоване нерухоме майно (предмет іпотеки). Даний акт є підставою для подальшого оформлення Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» права власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 .
В порядку примусового виконання виконавчого листа по справі №760/15679/15-ц від 16.09.2016, постановою старшого державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Журавльовою Єлизаветою Вікторівною від 20.09.2018 на підставі положень ст.49 Закону України «Про іпотеку» та ст.61 Закону України «Про виконавче провадження» передано стягувачу Публічному акціонерному товариству «Універсал Банк», в рахунок погашення заборгованості, за виконавчим листом по справі №760/15679/15-ц від 16.09.2016 квартиру АДРЕСА_2 , що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит» на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу №3491 від 09.08.2011, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф., зареєстрованого в реєстрі за №3491 за початковою ціною 1 991 660,00 грн.
25.09.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. було видано Публічному акціонерному товариству «Універсал Банк» свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні з реалізації заставленого майна номер 1086.
Матеріали справи свідчать, що у подальшому постановою Київського апеляційного суду від 04.12.2018 у справі №760/15679/15-ц заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 01.04.2016 в частині стягнення інфляційних втрат за час прострочення виконання грошового зобов'язання; заборгованості по відсотках за кредитним договором; звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано, а в частині стягнення судових витрат змінено, у зв'язку з чим резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції. Позов Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» три відсотки річних за прострочення грошового зобов'язання у розмірі 128 420,81 грн та 1 284,21 грн судового збору. У решті позову до ОСОБА_1 відмовлено. У задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит» про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.06.2021у справі №760/15679/15 скасовано постанову Київського апеляційного суду від 04.12.2018 в частині відмови в задоволенні позовної вимоги Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія» «Бізнес-Аудит» про звернення стягнення на предмет іпотеки, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанову Київського апеляційного суду від 04.12.2018 в частині відмови в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення відсотків за користування кредитними коштами та інфляційних втрат залишено без змін. Поновлено дію постанови Київського апеляційного суду від 04.12.2018 в частині відмови в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення відсотків за користування кредитними коштами та інфляційних втрат.
Поставою Київського апеляційного суду від 11.11.2021 у справі №760/15679/15-ц заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 01.04.2016 у частині звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме, квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю Аудиторська компанія «Бізнес аудит», шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, яка буде визначена експертом суб'єктом оціночної діяльності в ході виконавчого провадження, в рахунок часткового погашення кредитної заборгованості в сумі 2 866 886,65 грн - скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит» про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовлено.
Як убачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна сформованої 18.07.2025, право власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 , належить Акціонерному товариству «Універсал Банк» (відповідач) на праві власності квартира АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні з реалізації заставленого майна серія та номер: 1086, виданий 25.09.2018, видавник: Апатенко М.А. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.
Спір у даній справі виник з приводу нерухомого майна - квартира АДРЕСА_2 . Так, звертаючись до суду з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю «АУДИТОРСЬКА КОМПАНІЯ «БІЗНЕС-АУДИТ» вказує, що оскільки постановою Київського апеляційного суду від 11.11.2021 заочне рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 01.04.2016 було скасовано, правова підстава набуття права власності відповідачем на спірну квартиру відпала, а тому відповідач зобов'язаний повернути цю квартиру позивачу.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із статтею 41 Конституції України, унормовано, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Цивільним кодексом України одним зі способів захисту порушених прав передбачено віндикацію.
Так, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України).
Правовий аналіз положень ст. 387 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що у ній йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення (витребування) цього майна в натурі.
Віндикація - це витребування своєї речі не володіючим власником від володіючого не власника. Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу правомочностей. Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного безпосередньо із власником договору.
Отже, згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а стаття 388 цього Кодексу встановлює правила реалізації власником його права на витребування майна від добросовісного набувача.
Правила частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач).
У частині 3 цієї статті наведено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках.
Володілець визнається добросовісним, якщо здобуваючи річ, він не знав і не повинен був знати про те, що відчужувач речі не має права на її відчуження. У випадку, якщо володілець речі знав чи повинен був знати, що здобуває річ в особи, яка не мала права на її відчуження, він вважається недобросовісним. Для визнання набувача недобросовісним необхідно встановити намір чи грубу необережність, що встановлюється, виходячи із презумпції добросовісності набувача.
При цьому слід звернути увагу на те, що предметом доказування в справах за віндикаційними позовами, становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то: факти, що підтверджують право власності або інше суб'єктивне право титульного володільця на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та інше. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.
Як свідчать матеріали справи заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 01.04.2016 у справі №760/15679/15-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» інфляційні втрати в сумі 2121 496,12 грн, три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 128 420,81 грн, заборгованість по нарахованим відсотках за кредитним договором за період з 19.05.2011 р. по 12.08.2015 в сумі 173 717,94 доларів США, що станом на 01.04.2016 по курсу НБУ складає 4 554 574,13 грн. В рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_1 перед банком за кредитним договором в сумі 2 866 886,65 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру, що має три кімнати, загальною площею 88,80 кв.м, житловою площею 56,80 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит», шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, яка буде визначена експертом, суб'єктом оціночної діяльності в ході виконавчого провадження. Вирішено питання судових витрат.
На виконання заочного рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 01.04.2016 у справі №760/15679/15-ц, 16.09.2016 Солом'янським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист.
На підставі вказаного вище виконавчого листа постановою державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Мірошник Катерини Анатоліївни від 30.09.2016 відкрито виконавче провадження №52410702.
20.09.2018 старшим державним виконавцем Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Журавльовою Єлизаветою Вікторівною складено акт №52410702 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки.
В порядку примусового виконання виконавчого листа по справі №760/15679/15-ц від 16.09.2016 постановою старшого державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Журавльовою Єлизаветою Вікторівною від 20.09.2018 на підставі положень ст.49 Закону України «Про іпотеку» та ст.61 Закону України «Про виконавче провадження» передано стягувачу Публічному акціонерному товариству «Універсал Банк» в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом по справі №760/15679/15-ц від 16.09.2016 квартиру АДРЕСА_2 , що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит» на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу №3491 від 09.08.2011, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф., зареєстрованого в реєстрі за №3491 за початковою ціною 1 991 660,00 грн.
25.09.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. було видано Публічному акціонерному товариству «Універсал Банк» свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні з реалізації заставленого майна номер 1086.
У подальшому поставою Київського апеляційного суду від 11.11.2021 у справі №760/15679/15-ц заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 01.04.2016 частині звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю Аудиторська компанія «Бізнес аудит», шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, яка буде визначена експертом суб'єктом оціночної діяльності в ході виконавчого провадження, в рахунок часткового погашення кредитної заборгованості в сумі 2 866 886,65 грн - скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит» про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовлено.
Тож, беручи до уваги, що заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 01.04.2016 у справі №760/15679/15-ц було звернено стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 , яка належала позивачу на підставі договору купівлі продажу від 09.08.2011 (реєстровий номер 3491). На підставі зазначеного заочного рішення суду державним виконавцем було відкрито виконавче провадження, у ході виконання якого торги з реалізації предмета іпотеки фактично не проводилися, а іпотекодержатель - банк - залишив за собою право викупу майна, що відображено в матеріалах виконавчого провадження №52410702. На підставі цього було видано свідоцтво нотаріуса про право власності банку на предмет іпотеки від 25.09.2018 (реєстровий номер 1086), яке слугувало підставою для державної реєстрації права власності за банком. Водночас, у подальшому заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 01.04.2016 у справі №760/15679/15-ц, на підставі якого було звернено стягнення на предмет іпотеки, було скасовано, а у задоволенні позову банку про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовлено.
Отже, після скасування судового рішення, яке було єдиною правовою підставою для реалізації предмета іпотеки, відпала законна підстава для переходу права власності на спірне майно до банку.
Згідно зі статтями 11, 1212 Цивільного кодексу України, набуття майна без достатньої правової підстави є незаконним, а особа, яка безпідставно набула майно, зобов'язана його повернути.
Нотаріальне свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні з реалізації заставленого майна номер 1086 від 25.09.2018, видане на підставі скасованого судового рішення, не створює законних наслідків, оскільки нотаріус вчинив дію на підставі акта, який втратив юридичну силу (ex tunc) - тобто з моменту його ухвалення, а не лише з моменту скасування.
Таким чином, банк, який набув право власності на спірне майно на підставі скасованого судового рішення, не є законним власником, а його володіння цим майном є чужим і незаконним.
Отже, реєстрація права власності за банком, вчинена на підставі свідоцтва нотаріуса, виданого у зв'язку з виконанням скасованого рішення суду, є протиправною, а дії банку щодо набуття майна - безпідставними.
Аналіз судової практики свідчить, що вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею (постанова Великої Палати Верховного Суду у постановах від 05.12.2018 у справі № 522/2110/15-ц, від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц).
Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно з чужого незаконного володіння (віндикація).
Вимога про витребування майна є способом захисту права власності, який застосовується у випадках, коли майно вибуло з володіння власника без його волі, а набувач не має належної правової підстави для володіння ним.
Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає характеру спірних правовідносин і призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 28.01.2020 у справі № 50/311-б, від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач як законний власник предмета іпотеки, щодо якого було неправомірно зареєстровано право власності за банком на підставі скасованого судового рішення, має право витребувати це майно з чужого незаконного володіння.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «АУДИТОРСЬКА КОМПАНІЯ «БІЗНЕС-АУДИТ» про витребування з незаконного володіння Акціонерного товариства «Універсал Банк» квартири АДРЕСА_1 підлягає задоволенню.
На посилання відповідача щодо фраудаторності правочину, а саме договору купівлі-продажу від 09.08.2011 (реєстровий номер 3491), укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АУДИТОРСЬКА КОМПАНІЯ «БІЗНЕС-АУДИТ», щодо продажу спірної квартири, то суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення.
Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №911/2768/20, від 30.06.2021 у справі №910/3140/19.
На час звернення до суду з позовом договір купівлі-продажу від 09.08.2011 (реєстровий номер 3491), укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АУДИТОРСЬКА КОМПАНІЯ «БІЗНЕС-АУДИТ», щодо продажу спірної квартири, є дійсним, оскільки не оскаржувався та не визнаний недійсним.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам).
Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.
Отже, судове рішення про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно виключно у разі, якщо право власності на це майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.
Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності суд зазначає наступне.
Згідно ст. 255 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Згідно з ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до ч. 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідач зазначає, що оскільки спір між сторонами виник з моменту набуття відповідачем права власності на предмет іпотеки (25.09.2018), тому саме з цієї дати повинен обраховуватися строк позовної давності, який сплив 18.07.2025.
Разом з цим суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 відмінено з 30.06.2023.
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Також Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 19, за яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який триває і станом на момент прийняття даного рішення.
З огляду на приписи статей 256, 258 пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, в редакції, які діяли на момент звернення до суду з цим позовом, в суду відсутні правові підстави для застосування строку позовної давності за зазначеними вище вимогами.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Витребувати з чужого незаконного володіння Акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АУДИТОРСЬКА КОМПАНІЯ «БІЗНЕС-АУДИТ» квартиру АДРЕСА_1 .
3. Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» (04080, місто Київ, вулиця Оленівська, будинок 23, ідентифікаційний код 21133352) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АУДИТОРСЬКА КОМПАНІЯ «БІЗНЕС-АУДИТ» (04074, місто Київ, вулиця Лугова, будинок 2, літера «А», ідентифікаційний код 33149558) 23 900 (двадцять три тисячі дев'ятсот) грн 00 коп судового збору.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Повне рішення складено та підписано 03.11.2025.
Суддя Я.А. Карабань