ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.10.2025Справа № 910/7592/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 26 391 607,54 грн,
за участю представників:
позивача: Сурикової І.А.;
відповідача: Прокопіва Н.М.;
У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - Підприємство) 26 391 607,54 грн, з яких: 9 173 537,05 грн - три проценти річних, 17 218 070,49 грн - інфляційні втрати, посилаючись неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг від 15 вересня 2021 року № 2305/02/21 у частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18 червня 2025 року відкрито провадження у справі № 910/7592/25, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.
24 червня 2025 року через систему "Електронний суд" від представника Товариства надійшла заява від цієї ж дати про його участь у засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яку ухвалою суду від 25 червня 2025 року задоволено.
7 липня 2025 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив від 4 липня 2025 року № 15/3226, у якому останній проти задоволення позову заперечував та вказав, що оскільки у позивача обліковується безперервна заборгованість перед АТ "НАЕК "Енергоатом" (далі - Компанія), за підпунктом 2 пункту 8 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 року № 483 (далі - Положення), у Підприємства наявна відкладальна обставина щодо оплати наданих позивачем послуг. Відтак, строк розрахунків між сторонами за договором не настав, а відповідні позовні вимоги є передчасними. Крім цього, відповідач вказував на необґрунтованість розрахунків заявлених до стягнення позивачем компенсаційних виплат, а саме: необґрунтоване нарахування трьох процентів річних та інфляційних за планові обсяги послуг після підписання сторонами актів приймання-передачі фактично наданих послуг, тобто з 1 по 14 число кожного місяця, наступного за розрахунковим; нарахування інфляційних втрат за місяці, у яких період прострочення становив менше місяця; позивачем не враховано необхідність заокруглення величини індексу інфляції до десяткового числа після коми (один знак після коми), про що писав Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 26 червня 2020 року в справі № 905/21/19. При цьому, невиконання Підприємством договірних зобов'язань пов'язано з настанням обставин непереборної сили - введенням з 24 лютого 2022 року на території України воєнного стану. Разом із відзивом відповідач подав клопотання про зменшення розміру пред'явлених до стягнення з Підприємства компенсаційних виплат до 1 грн.
14 липня 2025 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив від цієї ж дати, у якій останній зазначив, що умови відкладальної обставини щодо розрахунків між сторонами можуть бути застосовані виключно в разі наявності у постачальника універсальної послуги заборгованості перед Компанією за результатами проведення електронних аукціонів. Проте, з квітня 2022 року позивач закуповував електричну енергію у Компанії шляхом укладення додаткових угод до основного договору без проведення процедури електронного аукціону. Позивач наполягав на правильності здійсненого ним арифметичного розрахунку сум компенсаційних виплат. Крім того, Товариство вказувало на відсутність правових підстав для зменшення сум нарахованих трьох процентів річних та інфляційних втрат, оскільки останні не є штрафними санкціями і, відповідно, не підлягають зменшенню. Позивач зазначив, що відповідач не надсилав жодного повідомлення про настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання ним своїх грошових зобов'язань. Тому посилання Підприємства на існування таких обставин у спірних правовідносинах є необґрунтованими.
У підготовчому засіданні 17 липня 2025 року суд постановив протокольні ухвали: про задоволення усного клопотання представника відповідача та продовження Підприємству процесуального строку на подання заперечень до 24 липня 2025 року; про продовження з власної ініціативи суду строку підготовчого провадження на 30 днів; про оголошення перерви в засіданні до 28 серпня 2025 року.
22 липня 2025 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення від цієї ж дати, у яких останній навів свої доводи на спростування аргументів позивача, викладених у відповіді на відзив, а також надав контррозрахунок заявлених до стягнення компенсаційних виплат.
13 серпня 2025 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі від зазначеної дати, у яких останній наполягав на необхідності врахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 липня 2025 року в справі № 910/20030/23 (між тими ж сторонами щодо аналогічних правовідносин), щодо необхідності розрахунку компенсаційних виплат виключно за наслідками підписання сторонами актів приймання-передачі послуг, тобто на суми фактичних, а не планових обсягів обумовлених послуг.
25 серпня 2025 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання від цієї ж дати про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
27 серпня 2025 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення від цієї ж дати на вказане клопотання відповідача.
У підготовчому засіданні 28 серпня 2025 року суд постановив протокольні ухвали: про відмову в задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача; про відмову в задоволенні усного клопотання представника відповідача про призначення розгляду справи по суті на іншу дату.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28 серпня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті на 18 вересня 2025 року.
17 вересня 2025 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання від цієї ж дати про повернення на стадію підготовчого провадження та зупинення провадження у справі.
18 вересня 2025 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання від 17 вересня 2025 року про повернення на стадію підготовчого провадження та зупинення провадження у справі.
У судовому засіданні 18 вересня 2025 року суд постановив протокольні ухвали: про відмову в задоволенні клопотань відповідача від 17 вересня 2025 року про повернення на стадію підготовчого провадження та зупинення провадження у справі; про оголошення перерви в засіданні до 16 жовтня 2025 року.
У судовому засіданні 16 жовтня 2025 року представник Товариства позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві та запереченнях. Просив у задоволенні позову відмовити, а у разі його задоволення - зменшити розмір заявлених до стягнення з відповідача компенсаційних виплат.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
15 вересня 2021 року між Підприємством і Товариством було укладено договір № 2305/02/21 про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг, за умовами якого останнє зобов'язалося надавати відповідачу послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (далі - послуги), а Підприємство - отримувати надані послуги та оплачувати їх вартість на умовах і в порядку, визначених цим договором та Положенням.
Вищевказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.
Відповідно до пунктів 4-6 договору загальна вартість послуг визначається як сумарна вартість послуг, які надаються постачальником кожного розрахункового періоду протягом строку дії цього правочину, крім того - податок на додану вартість. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Прогнозна вартість послуг у відповідному місяці розраховується постачальником універсальних послуг відповідно до додатку № 5 Положення. До 15-го числа місяця, що передує розрахунковому періоду, постачальник надсилає на електронні адреси замовника інформацію за формами, наведеними у додатках №№ 2-5 до цієї угоди, в електронному вигляді з накладенням кваліфікаційного електронного підпису з подальшим надсиланням на поштову адресу одного примірника оригіналу.
Згідно з пунктом 7 договору оплата постачальнику вартості послуг здійснюється замовником шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника таким чином: перший платіж - за три банківські дні до розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з ПДВ); другий платіж - до 3-го (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з ПДВ); третій платіж - до 9-го (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з ПДВ); четвертий платіж - до 15-го (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з ПДВ); п'ятий платіж - до 21-го (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з ПДВ); шостий платіж - до 14-го (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, у розмірі, що визначається як різниця між вартістю послуг (з ПДВ) за розрахунковий місяць відповідно до акта приймання-передачі послуг за розрахунковий місяць за формою, наведеною в додатку № 6 до цього договору, та сумою перших п'яти платежів. У разі якщо дата платежу припадає на вихідний/святковий день, такий платіж здійснюється наступного робочого дня після такого вихідного/святкового дня. Якщо сумарна сплата замовником постачальнику прогнозної вартості за розрахунковий місяць (сума перших п'яти платежів) перевищує вартість послуги, що зазначена в акті приймання-передачі послуг, постачальник здійснює повернення замовнику різниці до 15-го (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом.
За пунктами 8, 9 вказаного правочину фактична вартість послуг у відповідному місяці розраховується постачальником універсальних послуг відповідно до додатку № 5 Положення на підставі фактичних даних. До 10-го числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, постачальник надсилає на електронні адреси замовника інформацію за формами, наведеними у додатках №№ 1-4 до цього договору, в електронному вигляді з накладенням кваліфікаційного електронного підпису з подальшим надсиланням на поштову адресу по одному примірнику оригіналу.
Факт надання та отримання послуг підтверджується відповідним актом приймання-передачі. Постачальник надсилає не пізніше 11-го числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, замовнику з накладенням кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи акт приймання-передачі послуг, складений на підставі фактичної вартості наданих послуг у розрахунковому періоді. Замовник розглядає акт приймання-передачі послуг та (у разі відсутності зауважень) підписує його кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи протягом двох робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі послуг або надсилає постачальнику обґрунтовану відмову в його підписанні із зазначенням причин відмови, які повинні бути усунені. Постачальник надсилає не пізніше 12-го числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, замовнику поштою або передає через уповноваженого представника постачальника два примірники підписаних із своєї сторони акта приймання-передачі послуг. Замовник протягом трьох робочих днів після отримання оригіналів акта приймання-передачі послуг підписує їх та повертає один оригінал на адресу постачальника (пункт 10 вказаного правочину).
У підпункті 1 пункту 12 договору вказано, що постачальник має право отримувати оплату вартості послуг, з урахуванням вимог підпункту 2 пункту 8 Положення.
Підприємство зобов'язане здійснювати в повному обсязі оплату послуг у порядку, визначеному пунктом 7 цього договору (пункт 13 вказаного правочину).
Договір набирає чинності з 15 вересня 2021 року та діє до 30 квітня 2025 року (пункт 34 договору в редакції додаткової угоди від 3 червня 2024 року № 3773/04/24).
За приписами частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19 серпня 2024 року в справі № 910/20030/23 (у редакції постанови Північного апеляційного господарського суду від 19 березня 2025 року) встановлено, що на викання умов вищевказаного правочину в період з березня 2022 року по листопад 2023 року Товариство надало Підприємству послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, зокрема: у серпні 2023 року - на суму 293 946 898,40 грн, у вересні 2023 року - на суму 282 926 035,44 грн, у жовтні 2023 року - на суму 372 520 091,18 грн, у листопаді 2023 року - на суму 491 916 378,10 грн.
Цим же рішенням суду позов Товариства про стягнення з Підприємства компенсаційних виплат за порушення грошового зобов'язання з оплати наданих послуг за період з березня 2022 року по листопад 2023 року за договором про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг від 15 вересня 2021 року № 2305/02/21, за загальний період прострочення з 4 березня 2022 року по 27 грудня 2023 року, задоволено частково, стягнуто з Підприємства на користь позивача три проценти річних в розмірі 26 760 601,50 грн, інфляційні втрати в сумі 74 030 444,16 грн та 694 087,96 грн судового збору.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19 березня 2025 року, яка набрала законної сили в установленому законом порядку, рішення Господарського суду міста Києва від 19 серпня 2024 року в справі № 910/20030/23 змінено та викладено пункт 2 його резолютивної частини в такій редакції: "2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (вул. Симона Петлюри, буд. 27, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (вул. Погранична, буд. 39/1, м. Миколаїв, 54017; ідентифікаційний код 42129888) 3 % річних - 25 006 633 (двадцять п'ять мільйонів шість тисяч шістсот тридцять три) гривні 49 (сорок дев'ять) копійок, інфляційні втрати - 61 217 354 (шістдесят один мільйон двісті сімнадцять тисяч триста п'ятдесят чотири) гривні 87 (вісімдесят сім) копійок та судовий збір - 742 216 (сімсот сорок дві тисячі двісті шістнадцять) грн 63 копійки".
З матеріалів даної справи вбачається та відповідачем не заперечувалось, що на виконання умов договору позивач щомісячно направляв відповідачу на електронну адресу: pso@gpee.com.ua (зазначену в договорі) розрахунки платежів прогнозованої вартості послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, що надається постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю за формою додатку № 5 до договору, у розрахункових періодах з грудня 2023 року по грудень 2024 року. Копії вказаних розрахунків з доказами їх направлення на вказану електронну адресу відповідача наявні в матеріалах справи.
Судом також встановлено, що у період з грудня 2023 року по грудень 2024 року Товариство надало, а Підприємство - без жодних заперечень і зауважень прийняло надані позивачем послуги, а саме: у грудні 2023 року - на суму 547 972 975,16 грн, у січні 2024 року - на суму 584 297 517,12 грн, у лютому 2024 року - на суму 500 579 810,96 грн, у березні 2024 року - на суму 476 927 037,80 грн, у квітні 2024 року - на суму 261 401 012,78 грн, у травні 2024 року - на суму 282 838 483,97 грн, у червні 2024 року - на суму 157 521 243,42 грн, у липні 2024 року - на суму 248 469 069,38 грн, у серпні 2024 року - на суму 341 307 931,19 грн, у вересні 2024 року - на суму 323 265 627,92 грн, у жовтні 2024 року - на суму 399 716 634,77 грн, у листопаді 2024 року - на суму 455 561 005,32 грн, у грудні 2024 року - на суму 533 087 234,52 грн. Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи підписаними уповноваженими представниками обох сторін та скріпленими їх печатками актами приймання-передачі послуг за вказаним правочином: від 31 грудня 2023 року № 12 на суму 547 972 975,16 грн, від 31 січня 2024 року № 1 на суму 584 297 517,12 грн, від 29 лютого 2024 року № 2 на суму 500 579 810,96 грн, від 31 березня 2024 року № 3 на суму 476 927 037,80 грн, від 30 квітня 2024 року № 4 на суму 261 401 012,78 грн, від 31 травня 2024 року № 5 на суму 282 838 483,97 грн, від 30 червня 2024 року № 6 на суму 157 521 243,42 грн, від 31 липня 2024 року № 7 на суму 248 469 069,38 грн, від 31 серпня 2024 року № 8 на суму 341 307 931,19 грн, від 30 вересня 2024 року № 9 на суму 323 265 627,92 грн, від 31 жовтня 2024 року № 10 на суму 399 716 634,77 грн, від 30 листопада 2024 року № 11 на суму 455 561 005,32 грн, від 31 грудня 2024 року № 12 на суму 533 087 234,52 грн.
З наявних у матеріалах справи копій платіжних інструкцій та актів зарахування зустрічних однорічних вимог вбачається, що відповідач повністю розрахувався за надані позивачем у вищевказаних періодах послуги. Ця обставина також не заперечувалася сторонами в їх заявах по суті справи.
Однак, у зв'язку з тим, що погашення заборгованості відповідачем здійснювалось із простроченням, позивач нарахував та заявив до стягнення з Підприємства 9 173 537,05 грн трьох процентів річних та 17 218 070,49 грн інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми планових та фактичних платежів за загальний період прострочення з 28 грудня 2023 року по 10 січня 2025 року.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), який був чинний на час виникнення спірних правовідносин сторін, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на положення підпункту 2 пункту 8 Положення, як на факт існування відкладальної обставини з оплати наданих позивачем послуг, з огляду на таке.
Умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом узгоджується сторонами в договорі.
Частинами 1, 5 статті 212 ЦК України встановлено, що особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Законом можуть встановлюватися особливості вчинення та виконання окремих правочинів, за якими настання, зміна або припинення прав та обов'язків обумовлені настанням відкладальних чи скасувальних обставин.
Пунктом 7 договору сторони визначили порядок оплати відповідачем вартості послуг, а згідно з пунктом 8 цього правочину фактична вартість послуг у відповідному місяці розраховується постачальником універсальних послуг відповідно до додатка 5 Положення на підставі фактичних даних.
За підпунктом 2 пункту 8 Положення Підприємство зобов'язане оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед Компанією за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення.
Відповідно до вимог пункту 5 Положення до спеціальних обов'язків належить придбання постачальниками універсальних послуг, що діють в торговій зоні "об'єднаної енергосистеми України", за результатами проведення електронних аукціонів у Компанії стандартних продуктів BASE_M для постачання побутовим споживачам таких постачальників універсальних послуг в обсязі їх мінімального споживання електричної енергії у торговій зоні "об'єднаної енергосистеми України" за годину в аналогічному місяці попереднього року за ціною індекс РДН BASE в торговій зоні "об'єднаної енергосистеми України" ("бази") за період M-3, де M-розрахунковий місяць.
Водночас, відповідно до наказу Міністерства енергетики України від 13 березня 2022 року № 114 "Про забезпечення продажу електричної енергії операторам систем розподілу та постачальникам універсальних послуг" (далі - Наказ № 114) встановлено, що на час дії воєнного стану і до останньої доби місяця (включно), наступного за місяцем, у якому воєнний стан припинено або скасовано, учасники ринку електричної енергії, на яких згідно з Положенням покладені спеціальні обов'язки на ринку електричної енергії, зобов'язані забезпечити виконання вимог цього наказу та інших вимог Положення у частині, що не суперечать цьому наказу.
За підпунктом 1 підпункту 2 Наказу Компанія має забезпечити на визначений період постачання продаж електричної енергії постачальникам універсальних послуг, у тому числі тим, територією ліцензованої діяльності яких до об'єднання торгових зон була територія торгової зони "Острів Бурштинський ТЕС", за двосторонніми договорами без проведення електронного аукціону.
Відтак, у силу приписів чинного законодавства виконання спеціальних обов'язків Товариства щодо купівлі-продажу електричної енергії у спірний період (який охоплює період після прийняття Наказу та до поточного розрахункового періоду) забезпечувалося виключно шляхом укладення між позивачем та Компанією додаткових угод до основного договору без проведення процедури електронного аукціону.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду, викладену в постанові від 25 січня 2024 року в справі № 910/1294/23 щодо тлумачення підпункту 2 пункту 8 Положення. Зокрема, Верховний Суд зазначив, що: "…вказана норма носить визначений, недвозначний характер і її не можливо тлумачити без урахування її дійсного змісту (ширше, ніж буквальний текст), так як відповідне може призвести до безпідставного та довільного пристосування норми права до поточних фактичних правовідносин та відходу від її дійсного змісту. При цьому зміст положень наказу Міністерства енергетики України №114 від 13.03.2022 "Про забезпечення продажу електричної енергії операторам системи розподілу та постачальникам універсальних послуг" не можна розглядати як такий, що сам по собі скасовує, змінює чи відміняє дію норм Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №483 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 №859), враховуючи ієрархію правових актів між собою, зокрема, за суб'єктами нормотворення. Отже, висновки скаржника про те, що дією наказу Міністерства енергетики України №114 від 13.03.2022 не скасовується підпункт 2 пункту 8 Положення є правильними, але при цьому він не врахував, що у спірних правовідносинах, врегульованих Положенням, також відсутні і підстави для зміни пункту 5 того самого Положення відповідним наказом, що було враховано судами попередніх інстанцій у прийнятті рішення. Отже, системний аналіз зазначених вище положень свідчить про правильність висновків судів попередніх інстанцій про те, що відкладальна обставина, на яку посилається відповідач, може бути застосована виключно у разі наявності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за результатами проведення електронних аукціонів, наявність якої не було доведено відповідачем".
У постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 3 вересня 2025 року в справі № 910/8269/24, у якій викладена остання правова позиція Верховного Суду щодо спірних правовідносин, зазначено, що: "…суди попередніх інстанцій у справі, що розглядається, встановивши відсутність доказів наявності у позивача заборгованості перед АТ "НАЕК "Енергоатом" за електричну енергію, закуплену саме за результатами проведення електронних аукціонів, дійшли висновку про відсутність підстав для застосування у спірних правовідносинах у цій справі підпункту 2 пункту 8 Положення про ПСО. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що доводи ДП "Гарантований покупець" у цій частині фактично зводяться до власного суб'єктивного тлумачення скаржником норм права, якими врегульовано спірні правовідносини, та власних заперечень скаржником висновків Верховного Суду, викладених у наведеній вище постанові. З урахуванням викладеного суд касаційної інстанції зазначає, що доводи ДП "Гарантований покупець", наведенні у касаційній скарзі, не спростовують правового висновку, на необхідності відступлення від якого наполягає скаржник, та не містять вагомих аргументів, які можуть бути підставою для відступу від цього висновку. При цьому Верховний Суд зауважує, що наведена правова позиція у справі № 910/1294/23 неодноразово була підтримана Верховним Судом у справах № 910/1954/23, № 910/1848/23, № 910/11864/23, № 910/15342/23, № 910/13208/23, № 910/18075/23, № 910/1083/23 у подібних правовідносинах, а також неодноразово відхилено доводи щодо наявність підстав для відступу від такої правової позиції (висновку)".
Згідно з частиною 4 статті 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду.
При цьому, відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 30 січня 2019 року в справі № 755/10947/17, суди при вирішенні тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові останнього.
Відтак, посилання відповідача на позицію Верховного Суду, викладену в ухвалі останнього від 8 вересня 2025 року в справі № 910/881/24 про те, що факт проведення чи не проведення електронного аукціону відповідно до Порядку № 499 жодним чином не впливає на розрахунки за договором, адже на етапі виконання договору в постачальника універсальних послуг наявне грошове зобов'язання, яке підлягає виконанню, не можуть бути враховані судом під час вирішення даного спору, оскільки останні не є висновками щодо застосування норм права у розумінні вищевказаних приписів господарського процесуального законодавства.
Разом із цим, судом враховано, що за наслідками розгляду спору між сторонами щодо стягнення компенсаційних виплат з відповідача за невиконання ним грошового зобов'язання за договором про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг від 15 вересня 2021 року № 2305/02/21, який також є предметом й даного спору, у постанові Північного апеляційного господарського суду від 19 березня 2025 року в справі № 910/20030/23, яка була залишена без змін постановою Верховного Суду від 29 липня 2025 року, визначено, що: "Надаючи оцінку доводам Підприємства про можливість застосування відкладальної обставини до правовідносин сторін, які виникли у період з квітня 2022 року до листопада 2023 року, колегія суддів зважає на те, що матеріалами справи підтверджується, що обсяги електричної енергії, необхідної для виконання умов договору закуповувались ТОВ "МЕК" на підставі додаткових угод, а не за результатами проведення електронних аукціонів. Зокрема, між ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" (продавець) та ТОВ "МЕК" (ПУП) укладено додаткові угоди до Договору №65-150-SD-21-00427 від 24.09.2021 купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг: від 26.03.2022 №7 на період постачання з 01.04.2022 до 30.04.2022, обсяг постачання - 64611,36 МВт*год, вартістю 202072028,40 грн з ПДВ; від 29.04.2022 №8 на період постачання з 01.05.2022 до 31.05.2022, обсяг постачання - 50323,416 МВт*год, вартістю 119178329,29 грн з ПДВ; від 24.05.2022 №9 на період постачання з 01.06.2022 до 30.06.2022, обсяг постачання - 36510,480 МВт*год, вартістю 97483419,72 грн з ПДВ; від 23.06.2022 №10 на період постачання з 01.07.2022 до 31.07.2022, обсяг постачання - 38500,512 МВт*год, вартістю 102741850,32 грн з ПДВ; від 26.07.2022 №11 на період постачання з 01.08.2022 до 31.08.2022, обсяг постачання - 37572 МВт*год, вартістю 100264038,05 грн з ПДВ; від 25.08.2022 №13 на період постачання з 01.09.2022 до 30.09.2022, обсяг постачання - 33120 МВт*год, вартістю 88383502,08 грн з ПДВ; від 30.09.2022 №14 на період постачання з 01.10.2022 до 31.10.2022, обсяг постачання - 41752,035 МВт*год, вартістю 127997209,60 грн з ПДВ; від 29.10.2022 №15 на період постачання з 01.11.2022 до 30.11.2022, обсяг постачання - 54720 МВт*год, вартістю 188066949,12 грн з ПДВ; від 22.11.2022 №16 на період постачання з 01.12.2022 до 31.12.2022, обсяг постачання - 68448 МВт*год, вартістю 219005536,32 грн з ПДВ; від 28.12.2022 №17 на період постачання з 01.01.2023 до 31.01.2023, обсяг постачання - 76071,768 МВт*год, вартістю 301400300,54 грн з ПДВ; від 25.01.2023 №18 на період постачання з 01.02.2023 до 28.02.2023, обсяг постачання - 73248 МВт*год, вартістю 290650114,94 грн з ПДВ; від 21.02.2023 №19 на період постачання з 01.03.2023 до 31.03.2023, обсяг постачання - 74055,553 МВт*год, вартістю 292423754,58 грн з ПДВ; від 29.03.2023 №20 на період постачання з 01.04.2023 до 30.04.2023, обсяг постачання - 57420 МВт*год, вартістю 226633524,48 грн з ПДВ; від 27.04.2023 №21 на період постачання з 01.05.2023 до 31.05.2023, обсяг постачання - 35712 МВт*год, вартістю 126523330,56 грн з ПДВ; від 31.05.2023 №22 на період постачання з 01.06.2023 до 30.06.2023, обсяг постачання - 33297,120 МВт*год, вартістю 124158967,00 грн з ПДВ; від 21.06.2023 №23 на період постачання з 01.07.2023 до 31.07.2023, обсяг постачання - 40920 МВт*год, вартістю 133495116,48 грн з ПДВ; від 25.07.2023 №24 на період постачання з 01.08.2023 до 31.08.2023, обсяг постачання - 50592 МВт*год, вартістю 172746586,37 грн з ПДВ; від 24.08.2023 №25 на період постачання з 01.09.2023 до 30.09.2023, обсяг постачання - 50400 МВт*год, вартістю 174790224,00 грн з ПДВ; від 26.09.2023 №26 на період постачання з 01.10.2023 до 31.10.2023, обсяг постачання - 54385 МВт*год, вартістю 226008832,20 грн з ПДВ; від 24.10.2023 №27 на період постачання з 01.11.2023 до 30.11.2023, обсяг постачання - 66240 МВт*год, вартістю 318449594,88 грн з ПДВ. Матеріали справи не місять доказів закупівлі ТОВ "МЕК" електричної енергії інакше, ніж у зв'язку з укладенням додаткових угод. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що з квітня 2022 року Позивач не закуповував електричну енергію у ДП "НАЕК "Енергоатом" за результатами проведення електронних аукціонів в силу положень Наказу, що відповідно виключає можливість застосування відкладальної обставини, на яку посилається Відповідач у спірних правовідносинах, а тому грошове зобов'язання останнього частині оплати послуг за договором за період квітень 2022 року по листопад 2023 року є таким, що порушено з огляду на що Позивачем правомірно нараховано 3% річних та інфляційні втрати в цій частині. Натомість, на березень 2022 року обсяги електричної енергії у ДП "НАЕК "Енергоатом" закуповувались на підставі аукціонів, що, з огляду на наявність заборгованості у Позивача перед ДП "НАЕК "Енергоатом" (що не спростовується ТОВ "МЕК"), вказує на відсутність підстав для застосування заходів відповідальності, встановлених ч. 2 ст. 625 ЦК України до ДП "ГП" у зв'язку із внесенням ним платежів не у строки, передбачені договором, а у визначеному ним самостійно порядку".
Відтак, судовим рішенням, яке набрало законної сили у визначеному законом порядку, встановлено, що строк оплати наданих позивачем послуг у період з серпня 2023 року по листопад 2023 року (який також є предметом даного спору) настав.
При цьому, у матеріалах даної справи відсутні належні докази наявності в позивача заборгованості перед Компанією за придбану електричну енергію саме за результатами проведення електронних аукціонів у спірний період. Такі докази Підприємством до суду подані не були.
Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів заборгованості позивача перед Компанією за придбану за результатами проведення електронних аукціонів електричну енергію, суд дійшов висновку про відступіть правових підстав для застосування до спірних правовідносин сторін положень підпункту 2 пункту 8 Положення щодо існування відкладальної обставини для оплати Підприємством наданих позивачем послуг.
Крім того, здійснивши повну оплату заборгованості за спірні періоди, відповідач фактично погодився з тим, що строк виконання такого обов'язку настав.
Факт настання строку виконання зобов'язань з оплати наданих позивачем послуг також визнавався відповідачем у підсипаних між сторонами актах зарахування зустрічних однорічних вимог (копії яких наявні в матеріалах справи): від 26 січня 2024 року (щодо послуг за серпень 2023 року, жовтень 2023 року та грудень 2023 року); від 14 лютого 2024 року (щодо послуг за січень 2024 року); від 12 березня 2024 року (щодо послуг за лютий 2024 року); від 15 квітня 2024 року (щодо послуг за березень 2024 року); від 14 травня 2024 року щодо послуг за квітень 2024 року); від 17 червня 2024 року (щодо послуг за травень 2024 року); від 13 вересня 2024 року (щодо послуг за червень-серпень 2024 року); від 14 жовтня 2024 року (щодо послуг за вересень 2024 року); від 13 листопада 2024 року (щодо послуг за жовтень 2024 року).
Суд також вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо наявності підстав для звільнення його від відповідальності за невиконання покладених на нього зобов'язань за договором у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
За змістом частини 2 статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Таким чином, для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно з вищенаведеними нормами особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.
Окрім того, повинен бути наявний елемент неможливості переборення особою перешкоди або її наслідків (альтернативне виконання). Відтак, для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 1 жовтня 2020 року в справі № 904/5610/19.
Разом із цим, за умовами пунктів 20, 21, 23 договору обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна загроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, акти тероризму, масові заворушення, введення комендантської години, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом тощо. У разі виникнення обставин, зазначених у пункті 20 цього договору, сторона, яка зазнала їх впливу, повинна негайно за допомогою будь-яких допустимих засобів повідомити про такі обставини іншій стороні у максимально стислий строк шляхом надіслання письмового повідомлення про настання таких обставин. Повідомлення про обставини непереборної сили повинне містити вичерпну інформацію про природу обставин непереборної сили, час їх настання та оцінку їх впливу на можливість сторони виконувати свої зобов'язання згідно з цим договором та на порядок виконання зобов'язань згідно з цим договором у разі, коли це можливо. Наявність і строк дії обставин непереборної сили підтверджується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.
Частиною 1 статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Отже, тільки відповідний сертифікат торгово-промислової палати є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії.
У порушення приписів чинного законодавства та умов договору, на підтвердження форс-мажорних обставин відповідач не надав відповідного документа.
У свою чергу, повідомлення Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 не є належним та допустимим доказом, що підтверджує наявність обставин непереборної сили, оскільки у ньому не зазначено, яким чином відповідні форс-мажорні обставини впливають на спірне зобов'язання.
Судом встановлено, що всупереч вищезазначених пунктів договору в матеріалах даної справи відсутні будь-які докази повідомлення позивача у визначеному цим правочином порядку про настання форс-мажорних обставин, на які посилався відповідач у своєму відзиві.
За таких обставин, доводи відповідача про настання форс-мажорних обставин є необґрунтованими.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбачена статтею 625 ЦК України.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 ЦК України).
Враховуючи те, що факт порушення відповідачем договірних строків оплати за надані позивачем послуги в період з серпня 2023 року по грудень 2024 року підтверджується належними доказами, наявними в матеріалах справи, й не був спростований Підприємством у встановленому законом порядку, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача відповідальності, передбаченої часиною 2 статті 625 ЦК України.
Разом із цим, суд не погоджується із здійсненим позивачем розрахунком трьох процентів річних та інфляційних втрат, оскільки на дату підписання між сторонами акта приймання-передачі послуг (закінчення розрахункового періоду), планові обсяги послуги змінюються на фактичні. Відповідно, у відповідача відсутні будь-які зобов'язання щодо здійснення оплат за першим-п'ятим платежем за договором.
Зокрема, в пункті 7 договору сторони визначили черговість внесення платежів, п'ять з яких є авансованими платежами, що сплачуються з урахуванням прогнозованих обсягів надання послуг з постачання електричної енергії. Шостий платіж здійснюється з урахуванням фактичних обсягів уже наданих послуг з постачання електричної енергії.
При цьому, пунктом 10 договору визначено, що факт надання та отримання послуг підтверджується актом приймання-передачі послуг, порядок підписання якого визначено пунктом 11 договору.
Суд звертає увагу на те, що саме акт приймання-передачі засвідчує фактичний обсяг наданих послуг у відповідний місяць незалежно від того, коли саме було підписано такий акт сторонами.
За пунктом 4 договору загальна вартість послуг за цим правочином визначається як сумарна вартість послуг, які надаються постачальником кожного розрахункового періоду протягом строку дії цього договору з ПДВ. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
З системного тлумачення вищевказаних умов укладеного між сторонами договору вбачається, що Підприємство зобов'язано оплачувати обсяг послуг, які фактично надані, а не прогнозований обсяг послуг.
Отже, базою нарахування для спірних компенсаційних виплат є саме вартість послуг, які фактично надані та передані за актом приймання-передачі.
Така ж правова позиція щодо визначення бази для нарахування спірних сум трьох процентів річних та інфляціях витрат у правовідносинах між цими ж сторонами була викладена в постанові Північного апеляційного господарського суду від 19 березня 2025 року в справі № 910/20030/23, яка була залишена без змін постановою Верховного Суду від 29 липня 2025 року.
Відтак, нарахування позивачем інфляційних втрат та трьох процентів річних на суми планових платежів суперечить положенням укладеного між сторонами договору, а відтак є необґрунтованим.
Крім того, періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць. Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці. Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2019 року в справі № 910/5625/18, від 13 лютого 2019 року в справі № 924/312/18, від 5 липня 2019 року в справі № 905/600/18.
У постанові Верхового Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20 листопада 2020 року в справі № 910/13071/19 було уточнено вищевказану правову позицію та роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Судом встановлено, що наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат включає в себе періоди прострочення відповідачем грошового зобов'язання, тривалістю менше ніж півмісяця (менше 16 днів), а саме: на фактичний платіж за грудень 2023 року в розмірі 29 968 458,83 грн нараховано інфляційні втрати у розмірі 119 873,84 грн за період прострочення з 15 січня 2024 року по 25 січня 2024 року (11 календарних днів); на фактичний платіж за березень 2024 року нараховано інфляційні втрати: у розмірі 385 880,42 грн на суму прострочення в розмірі 192 940 209,54 грн за період з 15 квітня 2024 року по 24 квітня 2024 року; у розмірі 102 042,03 грн на суму прострочення в розмірі 17 007 004,92 грн за період з 26 квітня 2024 року по 29 травня 2024 року (сумарно кількість прострочених календарних днів за квітень 2024 року, які були включені позивачем до розрахунку - 15 календарних днів); на фактичний платіж за квітень 2024 року в розмірі 199 344 059,31 грн нараховано інфляційні втрати в розмірі 1 196 064,36 грн за період з 15 травня 2025 року по 22 травня 2025 року (8 календарних днів); на фактичний платіж за липень 2024 року в розмірі 30 034 080,91 грн за період прострочення з 15 серпня 2024 року по 18 серпня 2024 року (4 календарні дні) нараховано інфляційні втрати в розмірі 180 204,49 грн.
У той же час, суд відхиляє доводи відповідача щодо невірності здійсненого Товариством розрахунку інфляційних втрат з посиланням на дію правила заокруглення величини індексу інфляції до десяткового числа після коми (один знак після коми), про що писав Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 26 червня 2020 року в справі № 905/21/19.
Зокрема, Верховний Суд у вищевказаній постанові в контексті порядку застосування частини 2 статті 625 ЦК України дійшов висновку про те, що: "...величина приросту індексу споживчих цін має заокруглюватися до десяткового числа після коми; при обчисленні інфляційних збитків за наступний період до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період".
За приписами частин 5-6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Разом із цим, норма частини 2 статті 625 ЦК України не містить жодних приписів щодо наявності обмежень щодо заокруглення сукупного індексу інфляції до десяткового числа після коми.
Відтак, вищевказана позиція Верховного Суду щодо порядку застосування арифметичних правил округлення при здійсненні обрахунку інфляційних втрат, викладена в постанові від 26 червня 2020 року в справі № 905/21/19, у розумінні імперативних приписів статті 326 ГПК України та статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" не є висновками щодо застосування норм права, а відтак не може бути врахована судом першої інстанції у даній справі.
При цьому, згідно загальновідомих арифметичних правил, округлена цифра розряду, до якого виконується округлення, залишається без змін, якщо в числі, яке округлюється, за нею слідує одна з цифр: 0, 1, 2, 3, 4, а якщо за нею слідує цифри: 5, 6, 7, 8, 9, - тоді до цифри розряду, до якої округляли, додається 1. Округлюючи десятковий дріб до якого-небудь розряду, усі цифри, що йдуть за цим розрядом, замінюють нулями (якщо вони стоять після коми, то їх відкидають) (Математика: підручник для 5 класу закладів загальної середньої освіти/А.Г. Мерзляк, В.Б. Полонський, М.С. Якір. - Х.:Гімназія, 2022. - сторінки 262-263).
Відтак, у разі використання вищевказаного підходу Верховного Суду щодо обрахунку сукупного індексу інфляції, викладеного в постанові від 26 червня 2020 року в справі № 905/21/19, та на застосуванні якого наполягав відповідач у своєму відзиві, враховуючи зазначені арифметичні правила округлення, суми інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми основної заборгованості, у кожному конкретному випадку можуть як збільшитися (про що було зазначено даним складом суду в рішенні Господарського суду міста Києва від 22 травня 2025 року в справі № 910/519/25), так і зменшитися, або ж взагалі залишитися незмінними. Зокрема, сума інфляційних втрат, нарахованих на суму основної заборгованості за серпень 2023 року в розмірі 175 045 096,82 грн за період прострочення з 26 січня 2024 року по 28 серпня 2024 року становитиме 7 877 029,26 грн (тобто, на 56 733,12 грн більше розрахованої позивачем суми) (175 045 096,82 грн х 104,5% - 175 045 096,82 грн). У свою чергу, для розрахунку сум інфляційних втрат за платежем за серпень 2023 року в розмірі 225 647 171,93 грн за період з 28 грудня 2023 року по 25 січня 2024 року позивачем взагалі застосовувався інший метод розрахунку інфляційних втрат з використанням помісячних показників індексу інфляції (без застосування сукупного індексу інфляції).
Отже, застосування арифметичного правила заокруглення, про яке зазначено Верховним Судом у постанові від 26 червня 2020 року в справі № 905/21/19, лише призведе до стягнення менш точної суми інфляційних втрат (більшої або меншої), що, у свою чергу, матиме наслідком порушення одного з основних завдань господарського судочинства - справедливого вирішення спорів (частина 1 статті 2 ГПК України).
Крім того, судом враховано, що наданий самим відповідачем контррозрахунок спірних інфляційних втрат здійснений останнім без врахуванням вищезазначених правил заокруглення, на які Підприємство посилалося у своєму відзиві.
Оскільки позивач невірно визначив базу нарахування спірних компенсаційних виплат, а також при розрахунку інфляційних втрат включив періоди прострочення грошового зобов'язання, тривалістю менше ніж пів місяця, судом здійснено власний розрахунок заявлених до стягнення сум трьох процентів річних та інфляційних втрат у межах заявлених Товариством періодів прострочення оплати фактичних платежів. За перерахунком суду, обґрунтований розмір трьох процентів річних становить 5 412 486,48 грн та 11 826 570,37 грн інфляційних втрат. Відтак, вказані позовні вимоги підлягають задоволенню у вищезазначеному розмірі. У задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 3 761 050,57 грн трьох процентів річних та 5 391 500,12 грн інфляційних втрат слід відмовити в зв'язку з їх необґрунтованістю.
Клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих компенсаційних виплат не підлягає задоволенню, оскільки проценти річних та інфляційні втрати, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання. Ці суми виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року в справі № 703/2718/16-ц.
З огляду на зазначене, три проценти річних та інфляційні втрати не відносяться до неустойки, а тому до цих компенсаційних виплат не застосовуються ні положення статті 233 ГК України (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин сторін), ні статті 551 ЦК України, які передбачають зменшення розміру відповідних санкцій.
Навіть Велика Палата Верховного Суду в постанові від 2 липня 2025 року в справі № 903/602/24 виклала правовий висновок щодо неможливості зменшення мінімального розміру трьох процентів річних, передбачених статтею 625 ЦК України.
Таким чином суд відмовляє в задоволенні клопотання Підприємства про зменшення суми нарахованих позивачем компенсаційних виплат.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позову.
Згідно з частиною 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, позов Товариства підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (54055, місто Миколаїв, вулиця Погранична, будинок 39/1; ідентифікаційний код 42129888) 5 412 486 (п'ять мільйонів чотириста дванадцять тисяч чотириста вісімдесят шість) грн 48 коп. трьох процентів річних, 11 826 570 (одинадцять мільйонів вісімсот двадцять шість тисяч п'ятсот сімдесят) грн 37 коп. інфляційних втрат та 206 868 (двісті шість тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн 68 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено та підписано 3 листопада 2025 року у зв'язку з перебуванням судді Павленка Є.В. у відпустці в період з 27 жовтня 2025 року по 31 жовтня 2025 року.
Суддя Є.В. Павленко